Постанова

від 17.09.2024 по справі 910/2940/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2024 р. Справа№ 910/2940/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024

у справі № 910/2940/24 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінженермережа"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ"

про стягнення 382 095,14 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції.

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінженермережа" (далі - ТОВ "Будінженермережа", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" (далі - ТОВ "Геос-УКБ", відповідач) про стягнення 382 095,14 грн, у тому числі: 282 112,87 грн - основного боргу, 70 644,15 грн - штрафних санкцій та 29 338,12 грн - інфляційних втрат, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором №12/01 від 12.01.2022.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у справі № 910/2940/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінженермережа" задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінженермережа" заборгованість у розмірі 282 112,87 грн, пеню у сумі 69 948,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 29 338,12 грн та 5 720,99 грн судового збору. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявність та розмір заборгованості відповідача за договором №12/01 від 12.01.2022 у сумі 282 112,87 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ "Будінженермережа " в частині стягнення з ТОВ "Геос-УКБ" суми основного боргу у розмірі 282 112,87 грн підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому, місцевий господарський суд здійснив власний розрахунок пені, інфляційних втрат та дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені, який підлягає стягненню з відповідача, є 69 948,53 грн та інфляційних втрат у розмірі 29 338,12 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Геос-УКБ" 12.06.2024 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у справі № 910/2940/24 в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 69 948,53 грн та інфляційних втрат у розмірі 29 338,12 грн; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин справи, з помилковими висновками, що мають важливе значення для справи, а також з порушенням норм матеріального права.

Так, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано обставин того, що у зв`язку з агресивними військовими діями з боку російської федерації проти України та оголошенням в Україні воєнного стану, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку з 24.02.2022 прийняла низку рішень якими особам, які провадять діяльність з управління майном для фінансування об`єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю, зупинити проведення операцій з активами ФФБ та ФОН, зниження попиту на ринку нерухомості до мінусового значення - головний офіс ТОВ "Геос-УКБ" був вимушений тимчасово припинити господарську діяльність. Відповідно, господарська діяльність більшості суб`єктів господарювання на території Києва та Київської області, міста Запоріжжя, в тому числі відповідача була частково припинена.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024 справу № 910/2940/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2940/24.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "Геос-УКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у справі № 910/2940/24 до надходження до суду матеріалів справи.

01.07.2024 матеріали справи № 910/2940/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Геос-УКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у справі № 910/2940/24, розгляд справи призначено на 17.09.2024 о 15 год 00 хв, запропоновано сторонам вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк.

Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.

20.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів часткової оплати заборгованості, а саме копію платіжної інструкції №262 від 22.03.2024 про сплату 25000,00 грн за будівельні роботи згідно договору №12/01 від 12.01.2022.

Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не було долучено вказаного доказу та відповідно судом першої інстанції не враховано, що сума заборгованості відповідача є меншою.

Дослідивши матеріали справи у сукупності з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частини 1, 2 статті 80 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).

Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом з тим, відповідно до статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку на позивача).

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Клопотання повинно містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами.

Така обставина, як відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №914/1725/19; від 12.01.2021 у справі №01/1494(14-01/1494); від 15.12.2020 у справі №925/1052/19; від 21.04.2021 у справі №906/1179/20).

Як убачається з доводів скаржника, викладених в клопотанні, відповідач зазначає про неподання вказаного доказу позивачем, що свідчить про відсутність об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання відповідачем зазначеного доказу з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до приписів частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що наданий відповідачем додатковий доказ не може бути прийнятий до розгляду, оскільки не був поданий до суду першої інстанції, підстави такого неподання необґрунтовані заявником винятковістю такого випадку, неможливістю їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього та поважності цих причин.

Явка представників сторін.

Сторони не забезпечили участь у судовому засіданні своїх представників, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, із заявою до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представників у судове засідання не зверталися.

Враховуючи наведене, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників сторін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 12.01.2022 між ТОВ "Будінженермережа" (далі - виконавець) та ТОВ "Геос-УКБ" (далі - замовник) укладено договір №12/01, відповідно до якого виконавець зобов`язався на свій ризик зі своїх матеріалів виконати і передати замовнику роботи з влаштування дренажної системи для відведення ґрунтових вод на об`єкті замовника: "Будівництво житлового комплексу з підприємствами соціально-культурного, побутового обслуговування, спорудами для зберігання індивідуального автотранспорту на вул. Новопольовій, 2 у Солом`янському районі м. Києва. ІІ черга".

Пунктом 1.2. договору передбачено, що замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи, вказані у п. 1.1. договору.

Згідно із п. 2.1. договору початок виконання робіт - 5 робочих днів після отримання авансу. Строк закінчення робіт - 30 робочих днів.

У відповідності до п. 2.5. договору загальна вартість договору (з урахуванням вартості матеріалу, накладних, транспортних та будь-яких інших витрат) за цим договором формується та зазначається в договірній ціні (додаток №1 до даного договору, що є його невід`ємною частиною), яка є твердою.

Відповідно до п. 5.1. договору щомісячно до 26-го числа поточного (звітного) місяця виконавець надає замовнику для погодження два екземпляра довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма №КБ-3) та два екземпляра актів приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в), підписаних зі свого боку та письмово погоджених: технічним наглядом, начальником дільниці замовника, інженером з якості замовника; належним чином оформлені та підписані акти індивідуального та комплексного випробування та акти про прийняття результатів виконаних за даним договором робіт; виконавчу документацію (якщо вона обов`язкова для виконання даних робіт).

Замовник зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання повідомлення, актів та документації, перелічених в п. 5.1 даного договору, отримання підписаних з боку виконавця актів, що вказані в пунктах 3.2.4, 3.2.12 даного договору забезпечити прийом виконаних робіт та передати виконавцеві один екземпляр підписаного зі свого боку акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2). При виникненні зауважень до виконаних робіт замовник зобов`язується у вказаний термін надати виконавцеві письмову мотивовану відмову від прийому робіт та підписання акту приймання виконаних будівельних робіт (п. 5.2. договору).

Згідно із п. 5.3. договору акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в), підписаний уповноваженими представниками обох сторін, є підставою для сплати замовником вказаної в акті вартості робіт, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання цього акту, за умови надходження коштів від замовника будівництва. Якщо виконавець не виконує умови ч. 2 п. 3.2.10 даного договору, замовник має право утримуватись від розрахунків із виконавцем на час затримки виконання виконавцем свого обов`язку.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що за порушення строків оплати замовник сплачує виконавцеві неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на дату прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2022 (п. 8.1. договору).

На виконання умов цього договору позивачем виконано, а відповідачем прийнято будівельні роботи на загальну суму 507 112,87 грн, що підтверджується підписаними сторонами актом приймання виконаних робіт за 2022 рік від 27.05.2022 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2022 року від 27.05.2022.

Проте, відповідач за виконані роботи розрахувався частково у розмірі 225 000,00 грн, внаслідок чого у ТОВ "Геос-УКБ" утворилась заборгованість у сумі 282 112,87 грн.

Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати виконаних позивачем робіт за договором №12/01 від 12.01.2022, ТОВ "Будінженермережа" просить суд стягнути із ТОВ "Геос-УКБ" суму основного боргу у розмірі 282 112,87 грн, пеню у розмірі 70 644,15 грн та інфляційні втрати у розмірі 29 338,12 грн, нараховані за період з 01.06.2022 по 01.12.2022.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст. 837-864 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. (ст. 837 ЦК України).

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. ст. 875 ЦК України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що 12.01.2022 між позивачем та відповідачем укладено договір №12/01, відповідно до якого позивач зобов`язався виконати і передати відповідачу роботи з влаштування дренажної системи для відведення ґрунтових вод на об`єкті замовника: "Будівництво житлового комплексу з підприємствами соціально-культурного, побутового обслуговування, спорудами для зберігання індивідуального автотранспорту на вул. Новопольовій, 2 у Солом`янському районі м. Києва. ІІ черга".

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, згідно із п. 5.3. договору акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в), підписаний уповноваженими представниками обох сторін, є підставою для сплати відповідачем вказаної в акті вартості робіт, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання цього акту, за умови надходження коштів від замовника будівництва.

Апеляційний господарським судом встановлено, що позивачем виконано, а відповідачем прийнято будівельні роботи на загальну суму 507 112,87 грн, про що сторонами підписано акт приймання виконаних робіт за 2022 рік від 27.05.2022 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2022 року від 27.05.2022.

Проте, відповідач за виконані роботи розрахувався частково у розмірі 225 000,00 грн, відповідно утворилась заборгованість у сумі 282 112,87 грн, на підтвердження зворотнього ТОВ "Геос-УКБ" не надало суду будь-яких інших доказів.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ "Геос-УКБ" порушило умови договору №12/01 від 12.01.2022 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 282 112,87 грн.

Разом з цим, позивач просив суд стягнути із відповідача пеню у розмірі 70 644,15 грн та інфляційні втрати у сумі 29 338,12 грн, нараховані за період з 01.06.2022 по 01.12.2022.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що за порушення строків оплати замовник сплачує виконавцеві неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на дату прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином шести місяців.

Крім того, згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки пені та інфляційних втрат, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо їх необґрунтованості, оскілки позивачем невірно визначено початок нарахування цих сум.

Зокрема, з огляду на положення п. 5.3. договору та з урахуванням того, що акт приймання виконаних робіт за 2022 рік підписано сторонами 27.05.2022, відповідно, останнім днем оплати є 03.06.2022 включно (5 банківських днів з дати підписання цього акту).

Колегія суддів, здійснивши розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що першим днем нарахування пені та інфляційних втрат є 04.06.2022, відповідно, за розрахунком суду обґрунтованими до стягнення є суми пені у розмірі 69 948,53 грн та інфляційних втрат у розмірі 29 338,12 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині неврахування судом першої інстанції обставин непереборної сили (форс-мажору), колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

За приписами частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Норма частини 2 статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Разом із тим, відповідачем не надано суду сертифікату ТПП, а також будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування форс-мажорних обставин саме у конкретних правовідносинах - за договором поставки від 07.07.2020 №0207.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки:

- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінюватися у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 Верховний Суд зазначив, що:

- ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Таким чином, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє твердження апелянта про наявність обставин непереборної сили як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання обов`язків за спірним договором.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Будінженермережа".

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів, відповідно до норм чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у справі №910/2940/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у справі №910/2940/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2940/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 07.10.2024.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

К.В. Тарасенко