Постанова

від 08.10.2024 по справі 926/5558/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2024 р. Справа№ 926/5558/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Муковоз В.І.;

За участю представників сторін:

від позивача: Лелюк Х.М.;

від відповідача-1: Рожок Л.П.;

від відповідача-2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівці Девелопмент"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 (повний текст складено 17.06.2024)

у справі №926/5558/23 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Чернівецької міської ради

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівці Девелопмент"

2. ОСОБА_1

про визнання недійсним правочину та скасування рішення про державну реєстрацію, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Господарським судом міста Києва розглядався спір за позовом Чернівецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівці Девелопмент" та ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину та скасування рішення про державну реєстрацію.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний правочин, яким було відчужено єдине нерухоме майно Відповідача-1, призвів до неможливості задовольнити вимоги позивача (стягувача) під час примусового виконання рішення суду за рахунок такого майна у виконавчому провадженні де Відповідач-1 є боржником, а також тим, що Відповідач-1 вчинив правочин на шкоду кредитору - позивачеві, маючи на меті ухилитися від виконання рішення суду, що набрало законної сили, тому наявні підстави для визнання такого правочину недійсним відповідно до 215 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 926/5558/23 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано недійсним правочин щодо передання нерухомого майна ОСОБА_1 , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівці Девелопмент" та ОСОБА_1 , оформлений актом № 2951, №2952 приймання-передачі нерухомого майна від 02.11.2023, виданим приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Куніциною І.Є.

Скасовано рішення (індексний номер: 70081757 від 06.11.2023) приватного нотаріуса Чернівцекого міського нотаріального округу Куніциної І.Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно (реєстраційний номер 1735591673101), а саме: нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , складові частини об`єкта нерухомого майна: Адміністративна будівля літ. "А" заг. пл. 378,50 кв. м., котельня літ. "А" заг. пл. 8,30 кв. м., прохідна літ. "Б" заг. пл. 14,40 кв. м., майстерня літ "В" заг. пл. 191,90 кв. м., склад літ. "Ж" заг. пл. 249,70 кв. м., майстерня літ. "М" заг. пл. 121,50 кв. м., гараж літ. "Р" заг. пл. 248,10 кв. м.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що Відповідач-1 формально передав об`єкти нерухомого майна, а саме: адміністративна будівля літ. «А» заг. пл. 378.50 кв. м., котельня літ. «А» заг. пл. 8,30 кв. м., прохідна літ. «Б» заг. пл. 14,40 кв. м., майстерня літ. «В» заг. пл. 191,90 кв. м., склал літ. «Ж» заг. пл. 249,70 кв. м., майстерня літ. «М» заг. пл. 121,50 кв. м., гараж літ. «Р» заг. пл. 248,10 кв. м., які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 до свого бенефіціарного власника, що не несе собою зміни прав та обов`язків відповідача 1 і має ознаки фіктивності, виходячи з того, що єдиним власником відповідача-1 є відповідач 2.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернівці Девелопмент" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №926/5558/23 та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог Чернівецької міської ради відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- оспорюваний акт сформований в результаті прийняття рішення засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівці Девелопмент» від 02.11.2023, а тому вимога про визнання такого акту недійсним не може бути задоволена, оскільки позивач не є учасником товариства;

- рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівці Девелопмент» за своєю правовою природою не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України та до цього рішення не підлягають застосуванню положення, які визначають підстави та правові наслідки недійсності правочину;

- Відповідач 1 є платоспроможним, його господарська діяльність є прибутковою, він може відповідати за своїми зобов`язаннями, що підтверджує відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину та прямо виключає наявність у оспорюваному правочині ознак фраудаторності.

Рух апеляційної скарги та дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №926/5558/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Шапран В.В., Кропивна Л.В.

Ухвалою суду від 17.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівці Девелопмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №926/5558/23 залишено без руху.

Ухвалою суду від 22.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівці Девелопмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №926/5558/23 та призначено справу до розгляду на 10.09.2024.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням суддів Шапрана В.В. та Кропивної Л.В. у відпустці.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №926/5558/23 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Барсук М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 10.09.2024 у зв`язку із зміною у складі колегії суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівці Девелопмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі №926/5558/23 та задоволено заяву представника Чернівецької міської ради про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 10.09.2024 судове засідання відкладено до 24.09.2024 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 23.09.2024 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівці Девелопмент" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 24.09.2024.

Ухвалою суду від 24.09.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 08.10.2024.

Позиції учасників справи

01.08.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів і вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

01.10.2024 та 07.10.2024 через систему «Електронний суд» від позивача та відповідача 1 надійшли додаткові пояснення по справі.

Явка представників сторін

Представник відповідача 2 у судове засідання 08.10.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС та на поштові адреси сторін.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 08.10.2024 за відсутності представника відповідача 2.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Чернівецька міська рада звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівці Девелопмент» (далі Відповідач 1 або боржник) про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю в сумі 380 276,61 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23.05.2023 у справі №926/552/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, позов задоволено та вирішено стягнути з ТОВ «Чернівці Девелопмент» на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти з орендної плати за землю в сумі 380 276,61 грн та 5 704,15 гри витрат зі сплати судового збору.

На виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.05.2023 з. урахуванням ухвали Господарського суду Чернівецької області від 31.05.2023 по справі №926/552/23, яке набрало законної сили 03.10.2023 згідно постанови Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 Господарським судом Чернівецької області 08.11.2023 видано наказ.

На підставі вищевказаного наказу Господарського суду Чернівецької області Чернівецька міська рада звернулась із заявою про відкриття виконавчого провадження до приватного виконавця Фесик Марії Олексіївни (далі Приватний виконавець), якою 28.11.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73451701.

Як вказує позивач, в ході перевірки, проведеної Приватним виконавцем щодо виявлення зареєстрованого за Відповідачем-1 майна встановлено, що у боржника відсутнє будь-яке рухоме те нерухоме майно, рух грошових коштів по рахунках відбувався до листопада 2023 р, тобто до відкриття виконавчого провадження, наразі на рахунках активи відсутні.

Як вказує позивач, в ході перевірки приватний виконавець встановив, що згідно з інформаційною довідкою з ДРРІНМ від 16.12.2023 №358744227 ТОВ «Чернівці Девелопмент» 03.11.2023 здійснило відчуження належних йому об`єктів нерухомого майна, а саме: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1735591673101, адміністративна будівля літ. «А» заг. пл. 378,50 кв. м., котельня літ. «А» заг. пл. 8,30 кв. м., прохідна літ. «Б» заг. пл. 14,40 кв. м., майстерня літ. «В» заг. пл. 191,90 кв. м., склад літ. «Ж» заг. пл. 249,70 кв. м., майстерня літ. «М» заг. пл. 121,50 кв. м., гараж літ. «Р» заг. пл. 248,10 кв. м., які знаходяться за адресою Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Жасминна, буд. 5А на користь бенефіціарного власника ТОВ «Чернівці Девелопмент» Павліни Олени Миколаївни (далі - Відповідач 2).

Так, приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Купіциною Іриною Євгенією, на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 2951, 2952, виданого 02.11.2023, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70081757 від 06.11.2023 та внесено запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно №52411855 про право власності Павліни Олени Миколаївни на адміністративну будівлю літ. «А» заг. пл. 378,50 кв. м., котельно літ. «А» заг. пл. 8,30 кв.м., прохідну літ. «Б» заг. пл. 14.40 кв.м., майстерня літ. «В» заг. пл. 191,90 кв.м., склад літ. «Ж» заг. пл. 249,70 кв. м., майстерня літ. «М» заг. пл. 121,50 кв. м., гараж літ. «Р» заг. пл. 248,10 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оспорюваний правочин, яким було відчужено єдине нерухоме майно Відповідача-1, призвів до неможливості задовольнити вимоги позивача (стягувача) під час примусового виконання рішення суду за рахунок такого майна у виконавчому провадженні де Відповідач-1 є боржником, а також тим, що Відповідач-1 вчинив правочин на шкоду кредитору - позивачеві, маючи на меті ухилитися від виконання рішення суду, що набрало законної сили, тому наявні підстави для визнання такого правочину недійсним відповідно до 215 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що іншого майна, окрім зазначених вище об`єктів нерухомості, у боржника ТОВ «Чернівці Девелопмент», на яке можна було б звернути стягнення з метою виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.05.2023 у справі №926/552/23, виконавцем не виявлено, в т.ч. відсутні і грошові кошти на рахунках підприємства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що Відповідач-1 формально передав об`єкти нерухомого майна, а саме: адміністративна будівля літ. «А» заг. пл. 378.50 кв. м., котельня літ. «А» заг. пл. 8,30 кв. м., прохідна літ. «Б» заг. пл. 14,40 кв. м., майстерня літ. «В» заг. пл. 191,90 кв. м., склал літ. «Ж» заг. пл. 249,70 кв. м., майстерня літ. «М» заг. пл. 121,50 кв. м., гараж літ. «Р» заг. пл. 248,10 кв. м., які знаходяться за адресою Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Жасминна, буд. 5А до свого бенефіціарного власника, що не несе собою зміни прав та обов`язків Відповідача 1 і має ознаки фіктивності, виходячи з того, що єдиним власником відповідача-1 є Відповідач 2.

Однак колегія суддів не погоджується із відповідними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

При цьому, захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19.

Предметом спору у цій справі є позовні вимоги про визнання недійсним правочину щодо передання нерухомого майна ОСОБА_1 , що оформлений актом № 2951, №2952 приймання-передачі нерухомого майна від 02.11.2023 та скасування рішення приватного нотаріуса Чернівцекого міського нотаріального округу Куніциної І.Є. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно (реєстраційний номер 1735591673101).

Як на підставу позовних вимог позивач послався на те, що відповідний правочин та реєстраційний запис вчинені відповідачами на шкоду позивачу як кредитору для уникнення виконання Товариством своїх зобов`язань перед позивачем за судовим рішенням про стягнення з Товариства заборгованості та підлягають скасуванню як фраудаторний правочин.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

В юридичній науці та судовій практиці договори, дії, бездіяльність та рішення органів, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору і така мета досягнута, називають фраудаторними правочинами. Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такого, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. Фраудаторний правочин укладається боржником у період проведення виконавчого провадження з метою виведення свого майна з-під стягнення (пункти 47, 48, 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11).

Водночас, оцінюючи оспорюваний позивачем акт приймання-передачі нерухомого майна, колегія суддів зазначає, що він був прийнятий на виконання рішення засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівці Девелопмент", яке оформлено протоколом від 02.11.2023.

Так, відповідним рішенням єдиного застовника було вирішено зменшити статутний капітал Товариства до розміру 100 000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/546/21 зазначила, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.

Із аналізу пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вбачається можливість внесення змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підставі подання лише акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства.

Отже, чинним законодавством передбачена можливість реєстрації змін у складі учасників, розмірі часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі лише акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства.

Надаючи належну оцінку оспорюваному акту колегія суддів дійшла до висновку про те, що Акт приймання-передачі майна є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на корпоративні права.

Відтак такий двосторонній Акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків. Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 ЦК України) в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків у розумінні статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України.

Схожі правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, від 12.06.2019 у справі №927/352/18, від 10.09.2019 у справі № 918/370/18, від 25.02.2020 у справі №915/1299/18 тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позов про визнання недійсним акту та скасування державної реєстрації був заявлений Чернівецькою міською радою, яка не є учасником ТОВ «Чернівці Девелопмент», та відповідний позов направлений на захист майнових прав позивача.

Водночас, колегія суддів відзначає, що відповідно до статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, правом оспорювати правочин законодавець наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, які не є сторонами правочину, визначаючи статус цих осіб як «заінтересовані особи».

Також у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20 зазначено, що вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/5425/18).

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права особи чи інтересу. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи чи інтерес, за захистом якого позивач звернувся до суду; яке саме право порушено чи інтерес та в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права чи інтересу, якщо воно мало місце.

Зі змісту статей 16, 203, 215 ЦК України вбачається, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці (подібні висновки містяться у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16).

Так, статтею 96-1 ЦК України передбачено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:

1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;

3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;

6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

Тобто, корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Колегія суддів наголошує, що частка в статутному капіталі товариства за своєю правовою природою є сукупністю корпоративних прав та обов`язків, пов`язаних з участю особи в товаристві, серед яких: право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку розподілу майна товариства в процесі його ліквідації.

Отже, спори щодо зміни розміру статутного капіталу його учасником/учасниками, визначення частки в статутному капіталі тощо відносяться до корпоративних.

Відтак, ураховуючи вищенаведене, а також встановлені вище обставини справи, зокрема те, що позивач не пов`язаний будь-якими корпоративними правами щодо ТОВ «Чернівці Девелопмент», колегія суддів зазначає, що заявлений позов направлений не на захист корпоративних прав позивача, а спрямований на захист його прав як стягувача у виконавчому провадженні, боржником за яким є саме юридична особа відповідача 1.

Суд відзначає, що цивільно-правова відповідальність ТОВ «Чернівці Девелопмент» у будь-яких майнових відносинах, зокрема і у правовідносинах із позивачем щодо повернення безпідставно збережених коштів, за якими в подальшому стягнуто заборгованість на підставі рішення суду, обмежується його майном та не залежить від обставин зміни складу його учасників (засновників), зміни статутного капіталу Товариства чи будь-яких інших обставин, що складають зміст корпоративних відносин.

При цьому колегія суддів наголошує, що обставини зміни (зменшення) статутного капіталу не звільняє товариство від обов`язку виконання своїх зобов`язань перед кредиторами, зокрема і перед позивачем, та не скасовує/не виключає відповідальність за невиконання цього обов`язку.

Ураховуючи, що позов у даній справі стосується фактично корпоративних відносин, якими позивач не пов`язаний з ТОВ «Чернівці Девелопмент», колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного акта приймання-передачі недійсним та похідної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію.

Разом з тим, з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що позивач у даному випадку як кредитор боржника (ТОВ «Чернівці Девелопмент») може мати похідний інтерес, зокрема у визначені дійсного розміру статутного капіталу Товариства, на яке у подальшому може бути звернено стягнення як в межах виконавчого провадження, так і в межах справи про банкрутство (у разі визнання відповідача такого) тощо.

З огляду на конкретні обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу позивача на інститут солідарної відповідальності при здійсненні процедури банкрутства юридичної особи, де відповідно судом можуть бути оцінені дії відповідачів на предмет того, чи призвели такі до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед кредиторами (загроза неплатоспроможності) або ж призвели до банкрутства товариства. Саме у межах такого спору мають бути судом оцінені і спірний Акт, а також дії щодо зменшення статутного капіталу Товариства на предмет їх фраудаторності.

Так, відповідно у межах провадження у справі про банкрутство ліквідатор згідно з частиною другою статті 61 КУПБ має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства (а саме, засновників (учасників, акціонерів), керівників боржника, інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії). Стягнені у такому випадку кошти будуть включені до складу ліквідаційної маси Товариства і використані для задоволення вимог кредиторів.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що саме спеціальні норми законодавства про банкрутство передбачають ефективні способи захисту інтересів кредитора шляхом покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства на осіб, з вини яких Товариство не може виконати свої зобов`язання.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові та не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору (близька за змістом правова позиція, викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.08.2023 у справі №910/5958/20, від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

А тому, з викладених вище підстав, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вказане вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 19.10.2023 у справі № 914/1370/22, від 17.04.2024 у справі № 905/197/22.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівці Девелопмент" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 926/5558/23 - скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівці Девелопмент" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 926/5558/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 926/5558/23 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3. Стягнути з Чернівецької міської ради (58000, Чернівецька область, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код 36068147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівці Девелопмент" (03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, 64, код 42705779) 8 052,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 926/5558/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 09.10.2024

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко