Постанова

від 10.10.2024 по справі 910/4183/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2024 р. Справа№ 910/4183/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Скрипки І.М.

Гончарова С.А.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2024

(повний текст рішення складено та підписано 12.07.2024)

у справі № 910/4183/24 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"

про стягнення 36 770,04 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення 36 770,04 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №70175а0хм від 01.06.2020 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Honda" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в ПрАТ "УАСК "АСКА", правонаступником якого є ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО", позивач просить стягнути з останнього 36 770,04 грн страхового відшкодування

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 у справі № 910/4183/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на користь Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС" страхове відшкодування у розмірі 36 770,04 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в ст. 267 ЦК України.

Також судом першої інстанції зазначено, що відповідно до пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, строк позовної давності за вимогою про стягнення страхового відшкодування станом на момент звернення позивача з даним позовом (05.04.2024) не пропущено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 у справі № 910/4183/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС" залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що до матеріалів позовної заяви позивачем надано фіскальний чек від 04.01.2022 без опису вкладення про направлення листа ПРАТ "УАСК АСКА", але з цього чеку не можна зробити висновок що саме була направлена претензія № 0001356/ІНС.ЛОУ від 03.01.2022 та вих. № 000136/ ІНС.ЛОУ від 11.02.2022.

Також скаржник зазначає, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не навів жодних доказів позивача про належну його поведінку, яка дає право звернутися до суду з пропуском річного строку встановленого п. 37.1.4 ст. 37 Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV та в межах загальної позовної давності, яку продовжено на період воєнного стану.

Водночас скаржник зазначає, що суд не надав належної оцінки запереченням представника Відповідача проте що позовна заява подана особою, яка не має повноважень представлення позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4183/24; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 у справі № 910/4183/24 до надходження справи з суду першої інстанції.

05.08.2024 супровідним листом № 910/4183/24/4346/24 від 02.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріли справи № 910/4183/24.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді Тищенко О.В., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Гончаров С.А., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 прийнято справу № 910/4183/24 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Хрипун О.О., судді: Гончаров С.А., Скрипка І.М. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 у справі № 910/4183/24. Справу № 910/4183/24 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 у справі № 910/4183/24 вирішено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

27.08.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що ставлячи під сумнів той факт, що позивач направив із чеком про відправлення саме претензію, скаржник жодними доказами не спростовує цього, що суперечить стандарту доказування «вірогідності доказів».

Також позивач зазначає, що позивач надав всі необхідні докази, які підтверджують обставини, викладені в позовній заяві, також надані докази, що саме відповідач є балансоутримувачем вказаного пішохідного переходу, а тому несе відповідальність за завдану шкоду внаслідок настання страхової події.

28.08.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній заперечує проти доводів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» та інші чинники.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 24.01.2021 в місті Харків відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та "Honda", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

По факту вказаної ДТП водієм автомобіля "Honda", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_1 та водієм автомобіля "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_2 було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол).

На момент дорожньо-транспортної пригоди, на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту "Класік" №70175а0хм від 01.06.2020, укладеного з ОСОБА_2 (страхувальник) майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , були застраховані в позивача.

Відповідно до ремонтної калькуляції № 1.003.21.0 від 12.02.2021 та рахунку на оплату ТОВ "Атлант Моторз" № АЮТО-100582 від 28.01.2021 вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 36 770,04 грн.

12.02.2021 позивачем затверджено страховий акт № ARX 2720299 від 12.02.2021 відповідно до якого вирішено здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 31 595,04 грн.

Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 31 595,04 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 754170 від 23.02.2021.

Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Honda", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ "УАСК АСКА" згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/202162148.

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 130 000,00 грн. та франшизу у розмірі 0,00 грн.

Відповідно до протоколу № 4-2023 від 06.09.2023 Спільних загальних зборів акціонерів ПрАТ "СК "ВУСО" та ПрАТ "Українська акціонерна компанія АСКА" було затверджено зміни до Статуту ПрАТ "СК "ВУСО", до якого здійснюється приєднання, пов`язані із збільшенням статутного капіталу ПрАТ "СК "ВУСО" з урахуванням результатів розміщення (обміну) акцій, приведенням Статуту ПрАТ "СК "ВУСО" у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" від 27.07.2022 № 2465-ІХ, шляхом затвердження Статуту ПрАТ "СК "ВУСО" у новій редакції, а також внесено актуальні відомості щодо розміру статутного капіталу ПрАТ "СК "ВУСО" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Усі дії, пов`язані із державною реєстрацією Статуту ПрАТ "СК "ВУСО" у новій редакції доручено Голові Правління ПрАТ "СК "ВУСО" із правом передоручення.

Враховуючи те, що ПрАТ "СК "ВУСО" є правонаступником ПрАТ "УАСК АСКА", а цивільна відповідальність осіб, які користуються транспортним засобом "Honda", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ "УАСК АСКА", позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 36 770,04 грн.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що ПрАТ "СК "ВУСО" не є належним відповідачем, оскільки ПрАТ "УКРАЇНСЬКА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ АСКА" (код ЄДРПОУ 13490997) має цивільну правоздатність юридичної особи з моменту її створення і до дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Також відповідач звернув увагу, що ПрАТ "СК "ВУСО" не порушувало права позивача, а позивачем не надано доказів щодо таких обставин, що є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідач зазначив, що заявлена вимога про стягнення 36 770,04 грн з відповідача є необґрунтованою, оскільки платіжне доручення № 754171 від 23.02.2021 свідчить про виплату страхового відшкодування на рахунок ТОВ "АТЛАНТ МОТОРЗ" в розмірі 31 595,04 грн.

Крім того, відповідач посилався на відсутність належних та допустимих доказів направлення заяви (претензії) від 11.02.2022 про виплату страхового відшкодування на адресу ПрАТ "УКРАЇНСЬКА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ АСКА" в межах річного строку встановленого п.37.1.4 ст. 37 Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що є підставою для відмови в задоволені позовних вимог.

Відповідач вважає, що позовна заява подана особою, яка не має повноважень для представлення позивача, а довіреність № 1225/18, яку видано Головою Правління АТ "СК "АРКС", не є доказом про право представництва позивача.

Також відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності відповідно до ст. 257 ЦКУ, оскільки з дня ДТП 24.01.2021 по дату звернення до суду 01.04.2024 пройшов визначений законом строк.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як встановлено судом, у відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспорту "Класік" № 70175а0хм від 01.06.2020, у зв`язку із настанням страхового випадку (ДТП) позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 31 595,04 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 754170 від 23.02.2021.

Відповідно до п. 33.2. ст. 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (затверджено протоколом президії МТСБУ від 11.08.2011 за № 274/2011).

Відповідно до п. 7 вказаної Інструкції, у повідомленні зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, схема ДТП.

Оформлене у відповідності до зазначеної Інструкції учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення в силу положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є підставою для прийняття страховиком рішення щодо здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до Європротоколу, складеного 24.01.2021, ОСОБА_1 визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Колегією суддів враховано, що страховик за договором добровільного страхування прийняв європротокол як належний доказ настання страхового випадку і виплатив за ним відшкодування, звернувшись з даним позовом до суду про відшкодування здійснених виплат зі страховика винної особи.

Враховуючи викладене вище, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 24.01.2021 підтверджує вчинення дорожньо-транспортної пригоди, за участю транспортних засобів "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та "Honda", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та те, що винною особою у вказаній дорожньо-транспортній пригоді є водій транспортного засобу "Honda", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

На підставі cт. ст. 512, 514 ЦК України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов`язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.

Згідно із положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, колегія суддів констатує, що позивач у силу приписів ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ "Про страхування" набув права вимоги до ПрАТ "УАСК АСКА" у межах фактичних затрат.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Honda", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у ПрАТ "УАСК АСКА" відповідно до полісу № ЕР/202162148 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, є ПрАТ "УАСК АСКА".

У свою чергу, 17.10.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис № 1001031270082038528 про перебування Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" в процесі припинення на підставі рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.

23.05.2024 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис № 1000681120084065139 про припинення Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА".

Відповідно до протоколу № 4-2023 від 06.09.2023 Спільних загальних зборів акціонерів ПрАТ "СК "ВУСО" та ПрАТ "Українська акціонерна компанія АСКА" було затверджено зміни до Статуту ПрАТ "СК "ВУСО", до якого здійснюється приєднання, пов`язані із збільшенням статутного капіталу ПрАТ "СК "ВУСО" з урахуванням результатів розміщення (обміну) акцій, приведенням Статуту ПрАТ "СК "ВУСО" у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" від 27.07.2022 № 2465-ІХ, шляхом затвердження Статуту ПрАТ "СК "ВУСО" у новій редакції, а також внесено актуальні відомості щодо розміру статутного ПрАТ "СК "ВУСО" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Усі дії, пов`язані із державною реєстрацією Статуту ПрАТ "СК "ВУСО" у новій редакції доручено Голові Правління ПрАТ "СК "ВУСО" із правом передоручення.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ПрАТ "СК "ВУСО" є правонаступником Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА".

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що ПрАТ "СК "ВУСО" є правонаступником ПрАТ "УАСК АСКА" відповідно до протоколу № 4-2023 від 06.09.2023 Спільних загальних зборів акціонерів ПрАТ "СК "ВУСО" та ПрАТ "Українська акціонерна компанія АСКА", а отже доводи скаржника щодо неналежного відповідача у даній справі колегією суддів відхиляються як необгрунтовані.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

В силу приписів ст. 22, ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у спорах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.

Тобто, відповідач, як правонаступник страховика винної у ДТП особи, зобов`язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт пошкодження автомобіля "Renault Logan", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження особою, цивільно-правова відповідальність якої на час ДТП була застрахована у ПрАТ "Українська акціонерна компанія АСКА", правонаступником якого є ПрАТ "СК "ВУСО".

Розмір матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля та відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля у сумі 36 770,04 грн, також підтверджений матеріалами справи.

Виплата позивачем страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 31 595,04 грн підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 754170 від 23.02.2021.

Відповідно до п. 13 договору добровільного страхування страховий платіж за договором склав 20 699,10 грн.

Пунктом 16.3 договору добровільного страхування передбачено терміни сплати платежу:

1й платіж: 5 174,10 - 06 червня 2020 р.

2й платіж: 5 175,00 - 05 вересня 2020 р.

3й платіж 5 175,00 - 05 грудня 2020 р.

4й платіж: 5 175,00 - 06 березня 2021 р.

Згідно страхового акту № ARX 2720299 від 12.02.2021 сума не сплачених страхових платежів складає 5 175,00 грн.

Відповідно до п. 27.28. договору добровільного страхування у випадку сплати страхового платежу за договором частинами згідно з розділом 16 договору страховик має право здійснити страхове відшкодування за вирахуванням різниці між повним страховим платежем за договором, вказаним в розділі 13 договору, та фактично сплаченим за договором страховим платежем.

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № ARX 2720299 від 12.02.2021 та умов договору добровільного страхування наземного транспорту "Класік" № 70175а0хм від 01.06.2020, розмір страхового відшкодування склав 36 770,04 грн, з яких 31 595,04 грн було сплачено позивачем за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу на СТО згідно платіжного доручення № 754170 від 23.02.2021, а 5 175,00 грн було враховано, як взаємозалік в якості несплачених страхових платежів, що відображено в страховому акті № ARX 2720299 від 12.02.2021.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/202162148 передбачено, що франшиза становить 0,00 грн.

Отже, сума страхового відшкодування, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача складає 36 770,04 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем долучені до матеріалів справи копії заяв (претензій) до ПрАТ "УАСК АСКА" про виплату страхового відшкодування за вих. № 0001356/ІНС.ЛОУ від 03.01.2022 та вих. № 000136/ ІНС.ЛОУ від 11.02.2022.

Матеріали справи містять докази направлення вказаної заяви вих. № 0001356/ІНС.ЛОУ від 03.01.2022 ПрАТ "УАСК АСКА".

Поряд з тим, колегією суддів враховано, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зробила висновок про те, що сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.

Немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Заперечення скаржника, що позовна заява подана особою, яка не має повноважень для представлення позивача спростовуються наявною в матеріалах справи довіреністю № 1225/18, яку видано 16.11.2023 Головою Правління АТ "СК "АРКС" Перетяжко А.І., повноваження якого підтверджується відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відносно АТ "СК "АРКС".

Також, при розгляді справи в суді першої інстанції відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України, оскільки з дня ДТП 24.01.2021 по дату звернення до суду 01.04.2024 сплинув трирічний строк позовної давності.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд також враховує, що частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

При цьому, за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен розглянути справу у повному обсязі, дати належну оцінку доказам, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Разом з цим, згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено згідно зі змінами.

Таким чином, відповідно до п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, строк позовної давності за вимогою про стягнення страхового відшкодування станом на момент звернення позивача з даним позовом (05.04.2024) не пропущено.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Підсумовуючи все вище викладене в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "АРКС" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО".

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 у справі № 910/4183/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 у справі № 910/4183/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу № 910/4183/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді І.М. Скрипка

С.А. Гончаров