Постанова

від 10.10.2024 по справі 910/2891/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2024 р. Справа№ 910/2891/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

без виклику сторін

розглянувши апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 (повний текст складено 31.05.2024)

у справі № 910/2891/24(суддя - Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСОЗАГОТІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАРЛІС"

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про стягнення 22 337, 00 грн,

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСОЗАГОТІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАРЛІС" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 22 337, 00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 задоволено позовні вимоги. Стягнуто із Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСОЗАГОТІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАРЛІС" грошові кошти в розмірі 22 337, 84 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 05.07.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/2891/24, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 року у справі №910/2891/24 та ухвалити нове, у якому у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСОЗАГОТІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАРЛІС" до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення заборгованості - відмовити.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лісозаготівельна компанія КАРЛІС» не зверталося з вимогою зареєструвати податкову накладну до Державного підприємства «Солотвинське лісове господарство» до часу поки його свідоцтво платника ПДВ не було анульоване, не заявляло вимоги кредитора під час процесу припинення підприємств "Солотвинське лісове господарство» та «Осмолодське лісове господарство».

Апелянт звертає увагу суду, що чинним законодавством встановлено певний спосіб захисту порушених прав у випадку коли боржник знаходиться у стані припинення (ліквідації) шляхом звернення до ліквідаційної комісії з кредиторськими вимогами, за результатами яких, у разі їх задоволення, включаються до проміжного ліквідаційного балансу, а у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Скаржник вказує, що позивач не надав до суду доказів та не довів факт звернення з вимогами до ліквідаційної комісії у встановлений ч. 5 ст. 105 Цивільного кодексу України, чим порушив передбачений чиним законодавством України порядок.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2891/24 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/2891/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

25.07.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/2891/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 поновлено Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" пропущений строк на подання апеляційної на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/2891/24.2. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/2891/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/2891/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/2891/24.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.04.2022 Державне підприємство «Солотвинське лісове господарство», як продавець та Товариство з обмеженою відповідальністю Лісозаготівельна компанія «КАРЛІС», як покупець уклали договір купівлі-продажу необробленої деревини №А-51-2022 ( далі Договір). Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 18.10.2021 №648 Державне підприємство «Солотвинське лісове господарство» реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства "Осмолодське лісове господарство", а Державне підприємство "Осмолодське лісове господарство" відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №920 реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства «Ліси України».

Пунктом Договору 1.1 передбачено, що «Продавець зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах та способом, вказаним в цьому Договорі».

Пунктом 2.1 Договору №А-51-2022 визначена сума договору, а пунктом 2.2 - порядок розрахунків: «Платіж (передоплата 30%) від загальної вартості договору здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця, протягом 15 календарних днів з дня підписання сторонами договору».

Умовами та порядком передачі-приймання товару обумовлений комплект товаросупроводжувальних документів: товаротранспортна накладна, рахунок-фактура, податкова накладна, наряд на відпуск лісопродукції (п. 3.2 Договору №А-51-2022).

В пункті 3.9 Договору зазначено, що під час передачі товару Продавець надає Покупцеві наступні документи: товарно-транспортну накладну, наряд на відпуск лісопродукції, податкову накладну, специфікацію.

Пунктом 4.2.4 Договору №А-51-2022 наголошується, що серед іншого на Продавця покладений обов`язок надати Покупцю по першій події (отримання коштів або відвантаження) податкову накладну, оформлену відповідно до вимог Податкового кодексу України. Оформлена Продавцем податкова накладна повинна бути зареєстрована Продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15-ти днів з дати виникнення податкових зобов`язань».

27.04.2022 Покупець перерахував на поточний рахунок Продавця 45 000,00 грн, що склало понад 30% від суми договору. Таким чином, Покупець повністю виконав свої зобов`язання в частині розрахунків, визначених п.2.1 договору №А-51-2022.

27.04.2024 Відповідач передав Позивачу лісопродукцію та частину товаросупроводжувальних документів: товарно-транспорту накладну ІФБ №821495 на суму 134 027,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що продавець порушив умови та порядок передачі - приймання товару, визначений в Договорі №А-51-2022, а також вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України не надав Покупцю оформлену відповідно до вимог Податкового кодексу України податкову накладу та не зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних ні протягом 15-ти днів з дати виникнення податкових зобов`язань Продавець, ні протягом наступних періодів. В зв`язку із чим позивач поніс збитки в розмірі 22 337,84 грн.

Розглянувши апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), передбачено, що договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ст. 609 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди, (ст. 611 ЦК України).

Умовами Договору сторони погодили що на Продавця покладений обов`язок надати Покупцю по першій події (отримання коштів або відвантаження) податкову накладну, оформлену відповідно до вимог Податкового кодексу України. Оформлена Продавцем податкова накладна повинна бути зареєстрована Продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15-ти днів з дати виникнення податкових зобов`язань» (п. 4.2.4 Договору).

Відповідно до п.14.1.181 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пп."а" п. 198.1 ст.198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання за п. 4.2.4 Договору в зв`язку із чим Позивач поніс збитки в розмірі 22 337,84 грн.

Внаслідок неправомірних дій, що виразилися у невиконанні умов Договору, Позивачу завдано збитки в розмірі 22 337,84 грн.

Доводи відповідача позивач не надав до суду доказів та не довів факт звернення з вимогами до ліквідаційної комісії відхиляються судом апеляційної інстанції, як необґрунтовані, оскільки правовідносини за спірним договором та фактичне порушення порядку оформлення відповідно до вимог Податкового кодексу України податкової накладної та не реєстрація її в Єдиному реєстрі податкових накладних відбулась вже після введення ліквідаційної комісії.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірно висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІСОЗАГОТІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАРЛІС" до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення суми грошових коштів у розмірі 22 337, 00 грн.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі №910/16943/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 у справі № 910/16943/23 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України".

Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/2891/24 зупиненого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко