Постанова

від 07.10.2024 по справі 910/8633/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2024 р. Справа№ 910/8633/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,

представників сторін:

від позивача: Савенок Є.В. (поза межами приміщення суду),

від відповідача: не з`явились,

від ВДВС: Дубровський С.Є. (поза межами приміщення суду),

розглянувши апеляційну скаргу

Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2024 (повний текст складено 02.08.2024)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"

на рішення старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дубровського Сергія Євгенійовича та на рішення начальника Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марценюк Аліни Сергіївни

у справі № 910/8633/21 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Тепло»

про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

23.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (далі - ТОВ "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон", Завод) сформувало в системі "Електронний суд" скаргу на рішення старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Конотопський ВДВС) Дубровського Сергія Євгенійовича та на рішення начальника Конотопського ВДВС Марценюк Аліни Сергіївни.

На обґрунтування скарги Завод зазначив, що накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВК Тепло» (далі - ТОВ «ВК Тепло», Товариство, боржник) і направлення подання (повідомлення) правоохоронним органам про притягнення його керівника до кримінальної відповідальності, як це передбачено п. 16 ст. 18, ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» (далі також Закон № 1404-VIII) не є достатніми заходами з виконання судового рішення, враховуючи, що рішення суду залишилось невиконаним.

Державний виконавець всупереч ст. 18 Закону № 1404-VIII не вжив усіх заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, та не скористався правом:

- одержання безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідних для проведення виконавчих дій пояснень, довідок та іншої інформацію, в тому числі конфіденційної, в результаті чого безумовно взяв до уваги пояснення боржника від 21.11.2023 щодо неможливості виконання рішення через настання форс-мажору (запровадження карантинних заходів в період пандемії коронавірусу, введення воєнного стану), недостатньої кількості працівників та у зв`язку зі збільшенням фактичної ціни договору (п. 3);

- звернення до суду щодо застосування до боржника приводу, враховуючи невиконання ним вимог виклику державного виконавця для надання пояснень з приводу виконавчого документа (п. 14);

- вимоги від керівника боржника надати пояснення за фактом невиконання рішення суду (п. 18);

- звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівнику ТОВ «ВК Тепло» до виконання зобов`язань за рішенням суду (п. 19);

- встановлення причин невиконання боржником рішення суду та притягнення його до адміністративної відповідальності за неявку до виконавчого органу на вимогу державного виконавця (п. 22).

Також заявник зазначає, що державний виконавець не ознайомився з умовами договору від 29.10.2018, що призвело до хибних висновків про неможливість виконання рішення суду без участі боржника, оскільки умови цього договору не обмежують боржника у праві залучати субпідрядні організації до виконання робіт із заміни вікон на металопластикові.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2024 скаргу ТОВ "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" на рішення старшого державного виконавця Конотопського ВДВС Дубровського С.Є. та на рішення начальника Конотопського ВДВС Марценюк А.С. у справі №910/8633/21 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову начальника Конотопського ВДВС Марценюк А.С. від 13.02.2024 №6 про результати перевірки законності виконавчого провадження №73259282. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Конотопського ВДВС Дубровського С.Є. від 12.01.2024 про закінчення виконавчого провадження №73259282. Зобов`язано Конотопський ВДВС відновити виконавче провадження №73259282.

Суд дійшов висновку, що скаржник (стягувач) довів протиправність рішення старшого державного виконавця Конотопського ВДВС Дубровського С.Є., яка полягає у винесені постанови від 12.01.2024 про закінчення виконавчого провадження №73259282 за наявності не вичерпаних заходів щодо примусового виконання рішення, а виконавець, у свою чергу, доказів протилежного суду не надав та, відповідно, доводів скаржника не спростував.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2024, Конотопський ВДВС звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати.

Скаржник вважає, що суд неправильно установив обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала є необґрунтованою та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права.

На думку апелянта, ні суд першої інстанції, ні скаржник не зазначили конкретні правові підстави для вчинення державним виконавцем заходів примусу, прямо не передбачених Законом України «Про виконавче провадження» або іншим актом законодавства, які мають бути застосовані при примусовому виконанні рішення за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії.

Скаржник відзначає, що оскаржувана ухвала не містить правової визначеності щодо порядку примусового виконання наказу №910/8633/21, виданого 21.07.2022 Господарським судом міста Києва про зобов`язання ТОВ «ВК Тепло» здійснити виконання робіт. Натомість суд, як і скаржник, зазначає, що виконавче провадження може бути закінчено лише за умови використання усіх можливих заходів щодо примусового виконання рішення. У протилежному випадку невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, суперечитиме принципам верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, обов`язковості виконання рішень та дотримання засад виконавчого провадження. При цьому ні суд, ні скаржник не зазначили конкретні заходи щодо примусового виконання рішення, які є можливими при виконанні даної категорії рішення, окрім уже вжитих Відділом.

Апелянт вважає, що суд не взяв до уваги, що права виконавця, закріплені у ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", при здійсненні примусового виконання наказу №910/8633/21, виданого 21.07.2022 Господарським судом міста Києва про зобов`язання ТОВ «ВК Тепло» здійснити виконання робіт, були реалізовані або ж реалізація цих прав не мала на те правових підстав.

Скаржник також зауважує, що ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в процесуальних рішеннях, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Скаржник також вважає, що поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Виконавець вважає, що вжив усіх заходів примусу та реагування у зв`язку з ухиленням боржника від виконання рішення суду, прямо передбачених чинним законодавством, зокрема ст. 63 Закону Країни «Про виконавче провадження».

Позиції учасників справи.

Завод надав відзив на заяву, у якому проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечує та наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін як законну та обґрунтовану.

У поданій заяві Завод також просить покласти на Конотопський ВДВС судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги у справі №910/8633/21 в суді апеляційної інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8633/21 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Конотопського ВДВС у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2024 до надходження матеріалів справи №910/8633/21.

19.08.2024 матеріали справи №910/8633/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 апеляційну скаргу Конотопського ВДВС у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2024 у справі №910/8633/21 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Конотопського ВДВС у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2024 у справі №910/8633/21. Розгляд справи призначено на 07.10.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 заяву старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дубровського С.Є. про участь у судовому засіданні, призначеному на 07.10.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2024 заяву представника Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" Савенок Є.В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 07.10.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

У червні 2021 року ДП «Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"» (припинене та з 08.07.2022 реорганізоване у ТОВ «Авіакон») подало до суду позов, в якому просило зобов`язати ТОВ «ВК Тепло» виконати умови договору від 29.10.2018 - виконати роботи з поточного ремонту по заміні вікон на металопластикові, загальною площею 114,6 кв. м, в «Центральній заводській лабораторії, зарядно-акумуляторній станції» інв. №1016, розташованої на території Державного підприємства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/8633/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022, позов задоволено, зобов`язано ТОВ "ВК Тепло" здійснити виконання робіт згідно Договору №1043-18 від 29.10.2018, а саме виконати роботи з поточного ремонту по заміні вікон на металопластикові, загальною площею 114,6 кв. м, в «Центральній заводській лабораторії, зарядно акумуляторній станції» ін. №1016, розташованій на території ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон", стягнуто з ТОВ "ВК Тепло" на користь Заводу 2 270,00 грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 стягнуто з ТОВ "ВК Тепло" на користь Заводу 14 077,32 грн витрати, пов`язаних з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

21.07.2022 на виконання вказаних вище рішень було видано відповідні накази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 замінено стягувача - ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" на ТОВ "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" у наказах Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 у цій справі.

08.11.2023 старший державний виконавець Конотопського ВДВС Дубровський С.Є. відкрив виконавче провадження №73259282 з виконання наказу, виданого 21.07.2022 Господарським судом міста Києва у справі №910/8633/21, про зобов`язання ТОВ "ВК Тепло" здійснити виконання робіт згідно Договору №1043-18 від 29.10.2018, а саме: виконати роботи з поточного ремонту по заміні вікон на металопластикові, загальною площею 114,6 кв. м в "Центральній заводській лабораторії, зарядно акумуляторній станції" інв. №1016, розташованій на території ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон".

Під час примусового виконання державний виконавець:

08.11.2023 - виніс постанову про арешт коштів боржника;

08.11.2023 - здійснив виклик боржника на 15.11.2023; у цьому виклику виконавець зобов`язав боржника надати в т.ч.: пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання; достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в т.ч. на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах тощо; достовірні відомості про майно; повідомив боржника про обов`язок письмово повідомляти про повне чи часткове самостійне виконання рішення, виникнення обставин, що зумовлюють обов`язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки чи розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення тощо;

21.11.2023 - отримав від ТОВ «ВК Тепло» лист вих. №21/11/23, у якому боржник повідомив, що договір №1043-18 між сторонами спору було укладено 29.10.2018 і з причин, які не залежали від ТОВ «ВК Тепло», зобов`язання по договору навіть не починали виконуватись. Боржник зазначив, що в Україні з березня 2020 року було запроваджено карантинні заходи, а також з 24.02.2022 було введено воєнний стан. На даний час у ТОВ «ВК Тепло» змінились обставини, якими сторони керувались при укладенні договору, що унеможливлює виконання зобов`язання на умовах та у строки, передбачені договором. ТОВ «ВК Тепло» зазначило про зростання договірної ціни у зв`язку зі зростанням цін на будівельні матеріали, а також про відсутність необхідної для здійснення передбачених договором обсягів робіт працівників. ТОВ «ВК Тепло» просило виконавця відкласти проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №73259282 з метою врегулювання ситуації, що склалась із Заводом;

21.11.2023 - виніс постанову про відкладення проведення виконавчих дій у зв`язку з надходженням листа від боржника з повідомленням про наявність обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій;

05.12.2023 - отримав від стягувача письмове повідомлення №3310 про те, що вимоги виконавчого документа до 05.12.2023 не виконано;

06.12.2023 - здійснив перевірку виконання боржником вимог виконавчого документа, за результатами якої встановлено, що рішення суду не виконано, про що склав акт державного виконавця;

06.12.2023 - виніс постанову про накладення на ТОВ «ВК Тепло» штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений термін;

21.12.2023 - отримав від Заводу лист вих. №3529 від 21.12.2023 щодо невиконання рішення суду ТОВ «ВК Тепло», у якому стягувач повідомив виконавця, що станом на цю дату боржник судове рішення в строк до 20.12.2023 та станом на поточну дату не виконав; просив Конотопський ВДВС звернусь до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення ТОВ «ВК Тепло» кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України.

21.12.2023 - здійснив повторну перевірку виконання боржником вимог виконавчого документа та склав акт про те, що боржник рішення суду не виконав;

21.12.2023 - повторно виніс постанову про накладення на ТОВ «ВК Тепло» штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин;

22.12.2023 - виніс постанову про відкладення проведення виконавчих дій якою встановив, що у зв`язку з наявністю обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм Законом №1404-VIII - боржник надав заяву про відкладення виконавчих дій посилаючись на те, що у ТОВ «ВК Тепло» відсутня кількість працівників, які необхідні для здійснення обсягів робіт, передбачених договором; виконання зобов`язання є об`єктивно неможливим, не залежить від волевиявленням боржника, пов`язане з дійсними істотними перешкодами та труднощами для виконання рішення;

25.12.2023 - направив до Конотопського РВП ГУНП в Сумській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 382 КК України (умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили або перешкоджання його виконанню), у якому просив притягнути до кримінальної відповідальності керівника ТОВ «ВК Тепло», а інформацію про прийняте рішення за результатами повідомлення направити ВДВС;

08.01.2024 - Конотопський РВП ГУНП в Сумській області повідомив ВДВС, що за вказаним фактом проведена перевірка, ознак кримінального правопорушення, що містить суспільно небезпечне діяння відповідно до ст. 214 КК України, не встановлено, тому подальший розгляд за даним фактом припинено. У разі незгоди з прийняти рішенням державний виконавець має право оскаржити його у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, а також звернутися до суду;

12.01.2024 - виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, у якій встановив, що боржник судове рішення не виконав, штрафи стягнуті, виконавчий збір сплачено, надіслано повідомлення органу досудового розслідування про вчинення боржником правопорушення; станом на 12.01.2023 виконавець вжив всіх заходів для повного та своєчасного виконання рішення.

Завод звернувся до начальника Конотопського ВДВС зі скаргою на рішення державного виконавця Дубровського С.Є., у якій, посилаючись на те, що державний виконавець не використав усіх наданих йому прав та повноважень та не перевірив можливість виконання судового рішення, що призвело до передчасного закриття виконавчого провадження, просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 12.01.2023, прийняти рішення про відновлення виконавчого провадження №73259282.

Постановою про результати перевірки законності виконавчого провадження №6 від 13.02.2024, постановленою начальником Конотопського ВДВС Марценюк А.С., відмовлено у задоволенні скарги стягувача, дії старшого державного виконавця Конотопського ВДВС Дубровського С.Є. визнано такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

23.02.2024 ТОВ "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на рішення старшого державного виконавця Конотопського ВДВС Дубровського С.Є. та на рішення начальника Конотопського ВДВС Марценюк А.С., вимоги та обґрунтування якої наведено вище за текстом цієї постанови.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 відмовлено в задоволенні скарги ТОВ "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" на рішення старшого державного виконавця Конотопського ВДВС Дубровського С.Є. та на рішення начальника Конотопського ВДВС Марценюк А.С. у справі №910/8633/21.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 було залишено без задоволення апеляційну скаргу ТОВ "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон", ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі № 910/8633/21 - залишено без змін, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на ТОВ "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон".

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.06.2024 частково задоволено касаційну скаргу ТОВ "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон", постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 у справі №910/8633/21 скасовано, справу №910/8633/21 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд зазначив, що місцевим господарським судом 02.11.2021 прийнято рішення зобов`язального характеру, яке за своєю суттю є немайновим, а саме зобов`язано ТОВ «ВК Тепло» вчинити дії з виконання робіт за договором від 29.10.2018.

Колегія суддів визнала вірним висновок судів попередніх інстанцій, що рішення суду від 02.11.2021 містить зобов`язання вчинити певну дію саме боржника, тому не може бути виконане без його участі, оскільки виконати роботи за договором від 29.10.2018 зобов`язано саме ТОВ «ВК Тепло», а залучати до виконання цих робіт субпідрядні організації чи ні - це право товариства, а не його обов`язок згідно з договором, про що зазначає сам скаржник в касаційній скарзі, коли твердить, що положення договору не обмежують боржника у праві залучення субпідрядників до виконання робіт.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди вірно зазначили, що при виконанні такого типу рішень належить до застосування ст. 63 Закону № 1404-VIII, яка визначає порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний, зокрема, вчинити певні дії.

За такої підстави суди визнали правомірною постанову державного виконавця від 12.01.2024 про закінчення ВП №73259282 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону №1404-VIII, в якій, зокрема, встановлено, що рішення боржник не виконав, штрафи стягнуті, державний виконавець вжив всіх заходів для повного та своєчасного виконання рішення, та, як наслідок, суди визнали правомірною постанову начальника ВДВС від 13.02.2024 №6.

Касаційний суд відзначив, що разом з тим рішення суду від 02.11.2021 залишилось невиконаним боржником, що зауважив і суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, констатувавши, що неодноразові спроби державного виконавця спонукати боржника до виконання рішення суду не призвели до позитивного результату.

Верховний Суд наголосив, що невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, суперечить принципу верховенства права.

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що державний виконавець скористався повноваженнями, передбаченими п. 1, 14, 16 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII та вжив достатньо заходів примусового виконання рішення, незважаючи на те, що рішення суду залишилось невиконаним боржником, суд касаційної інстанції визнав передчасним та зробленим без належного дослідження матеріалів ВП №73259282 з огляду на таке.

З`ясувавши наявність в матеріалах ВП №73259282 повідомлення боржника від 21.11.2023 про неможливість виконання зобов`язань за договором від 29.10.2018 та, як наслідок, рішення суду через: зміну ціни правочину - її зростання з моменту укладення договору (29.10.2018) та до моменту відкриття ВП №73259282; наявність форс-мажорних обставин (карантинні заходи в період пандемії коронавірусу, а потім - введення воєнного стану), короткі строки виконання рішення суду та відсутність достатньої кількості працівників, суди відхилили аргументи скаржника про не встановлення державним виконавцем причин невиконання рішення суду, однак, не зваживши при цьому на наявність у державного виконавця права за п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII, яке державний виконавець повинен використовувати з метою захисту інтересів стягувача, а не боржника.

Для досягнення цілей захисту інтересів стягувача на державного виконавця покладено обов`язок перевіряти виконання рішення суду, отже, перевіряти обставини, наведені боржником, на обґрунтування неможливості виконання рішення суду. Державний виконавець не має обмежуватись виключно фактом надання боржником пояснень щодо неможливості виконання рішення, а зобов`язаний у межах виконання рішення суду перевірити зміст наданої боржником інформації.

Окрім того, і суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони виконавчого провадження на обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, дотримуючись таким чином принципу верховенства права.

Верховний Суд дійшов висновку, що встановивши обставини надання боржником повідомлення від 21.11.2023 із зазначенням причин неможливості виконання рішення суду, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою встановлення обставин здійснення державним виконавцем перевірки таких доводів, використовуючи право, закріплене у п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII, формально констатувавши надання боржником державному виконавцю письмових пояснень із наведенням обставин невиконання рішення суду, а тому і встановлення останнім причин невиконання такого рішення.

З огляду на те, що спір у цій справі виник з вини ТОВ «ВК Тепло» і ТОВ «Авіакон» отримало рішення на свою користь, яке з 2021 року не виконує винна сторона, саме боржник несе тягар негативних наслідків власної поведінки, у т.ч. таких як зростання ціни договору від моменту його укладення у 2018 році і до моменту відкриття ВП №73259282 у 2022 році, на що суди попередніх інстанцій не зважили, необґрунтовано переклавши на стягувача тягар несприятливих наслідків через фактичне невиконання рішення суду.

Також суди не надали оцінки додаткам до повідомлення від 21.11.2023, серед яких не значиться будь-якого документа Торгово-промислової палати України на підтвердження виникнення для боржника обставин форс-мажору, які унеможливили би виконання ним рішення суду, в результаті чого в порушення норм процесуального права не навели мотивів відхилення таких аргументів ТОВ «Авіакон» в скарзі на рішення державного виконавця та начальника ВДВС і в апеляційній скарзі.

Відхиляючи доводи скаржника про невиконання державним виконавцем п. 14 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII з посиланням на наявність повідомлення боржника від 21.11.2023, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки виклику від 09.11.2023, яким державний виконавець зобов`язав боржника з`явитись до ВДВС 15.11.2023 з приводу виконавчого документа. В результаті чого не встановив обставин, з якими була пов`язана неможливість боржника виконати обов`язок, покладений на нього п. 5 ч. 5 ст. 19 Закону №1404-VIII, тобто чи були у боржника дійсно поважні причини для неявки до ВДВС, в результаті чого дійшов передчасного висновку про відсутність підстав у державного виконавця звернутися до суду щодо застосування до боржника приводу та притягнення боржника до адміністративної відповідальності за неявку за викликом державного виконавця відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону №1404-VIII та ст. 188-13 КУпАП.

Зазначаючи про відхилення аргументів скаржника про безпідставне незастосування державним виконавцем повноважень, передбачених п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нормами ГПК України не передбачено можливість здійснювати тимчасове обмеження права виїзду за межі України щодо фізичної особи, яка є керівником боржника - юридичної особи, що є помилковим.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за рішенням не тільки фізичної особи - боржника, але й керівника боржника - юридичної особи, а обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені вказаною нормою Закону.

Такий захід забезпечення виконання судового рішення є виключним і відповідно до ст. 337 ГПК України та застосовується у випадках, коли особа є боржником, і за обставин невиконання ним судового рішення (на строк до повного виконання такого судового рішення). Наявність в особи, в т.ч. керівника боржника - юридичної особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

При цьому має значення не сам факт невиконання боржником судового рішення, а ухилення ним від виконання такого рішення, факт доведення чого покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України з наданням підтверджуючих відомостей про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Боржник, якого стосується рішення, у межах виконавчого провадження повинен не ухилятися від своїх зобов`язань, імітуючи виконання як вимог суду, так і державного виконавця, а виконувати їх, з`явившись на вимогу державного виконавця, надавши ті документи, яких від нього вимагали, або пояснити й підтвердити обставини, які об`єктивно унеможливлюють виконання рішення.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти, вчинити дії, повернути майно тощо).

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не перевірили, чи встановив державний виконавець відсутність об`єктивних фактів ухилення керівника ТОВ «ВК Тепло» від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, які зумовлювали би відсутність у державного виконавця підстав для застосування повноважень, передбачених п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII.

У контексті наведеного суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили, чи переконався державний виконавець в достовірності поданої боржником інформації в повідомленні від 21.11.2023, чи скористався він усіма повноваженнями та чи вжив вичерпних заходів, передбачених ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII, з метою дотримання принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, обов`язковості виконання рішень та дотримання засад виконавчого провадження, враховуючи те, що рішення суду залишилось невиконане.

Касаційний суд зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у діях державного виконавця порушень при примусовому виконанні рішення від 02.11.2021, про правомірність постанови державного виконавця від 12.01.2024 про закінчення виконавчого провадження №73259282, а також постанови начальника ВДВС від 13.02.2024, та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення вимог скарги ТОВ «Авіакон» є передчасними, зробленими з порушенням ст. 18 Закону №1404-VIII та норм процесуального права, зокрема, ст. 86 ГПК України.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Положеннями статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Горнсбі проти Греції" зазначив, що відповідно до усталеного прецедентного права п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним із аспектів якого є право на доступ до суду, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було би ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло би породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Таким чином, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №910/7310/20.

У справі "Глоба проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, передбачені п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" (Закон №1404-VIII).

Стаття 1 Закону №1404-VIII визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

При цьому ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII покладає на виконавця обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень неупереджено та ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Для виконання вказаного обов`язку законодавець наділив виконавця широким колом прав та повноважень, закріплених у ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII, якими, зокрема, є:

- проведення перевірки виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню (п. 1);

- з метою захисту інтересів стягувача одержання безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідних для проведення виконавчих дій пояснень, довідок та іншої інформації, в тому числі конфіденційної (п. 3);

- звернення до суду, який видав виконавчий документ із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (п. 10);

- виклик фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, а у разі, якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу (п. 14);

- накладення стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п. 16);

- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (п. 18);

- звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи до виконання зобов`язань за рішенням (п. 19);

- здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (п. 22).

Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закону №1404-VIII).

Частина 5 ст. 19 Закону №1404-VIII встановлює, що боржник зобов`язаний утримуватись від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення (п. 1); своєчасно з`являтися на вимогу виконавця (п. 5); надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (п. 6).

Відповідно до з ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6 ст. 26 Закону №1404-VIII).

У ст. 63 Закону №1404-VIII встановлено, що:

- за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч. 1);

- у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2);

- виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 3).

Суд встановив, що рішення, яке підлягає виконанню, містить зобов`язання вчинити певні дії саме боржником, тому не може бути виконано без його участі, оскільки виконати роботи за договором від 29.10.2018 зобов`язано саме ТОВ "ВК Тепло", а залучення до виконання цих робіт субпідрядні організації є його правом, а не обов`язком згідно з договором.

Установлена законом обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема, виконавця на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів стягувача.

Подібних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 28.06.2024 у справі №910/8633/21, від 23.08.2023 у справі №31/131, від 15.11.2023 у справі №909/730/20 та від 09.08.2023 у справі №914/1789/19.

Суд констатує, що спір у цій справі виник з вини ТОВ "ВК Тепло" і Завод отримав судове рішення на свою користь, яке з 2022 року не виконує винна сторона - ТОВ «ВК Тепло» і саме боржник несе тягар негативних наслідків власної поведінки, таких як зростання ціни договору, відсутність працівників тощо.

Суд встановив, що державний виконавець здійснив виклик боржника на 15.11.2023, однак відсутні докази з`явлення останнього за викликом та вжиття державним виконавцем заходів реагування на такі дії (бездіяльність), зокрема, звернення до суду щодо застосування до боржника приводу та притягнення боржника до адміністративної відповідальності за неявку за викликом державного виконавця відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону №1404-VIII та ст. 188-13 КУпАП.

Матеріали справи свідчать, що боржник листом від 21.11.2023 повідомив виконавця про неможливість виконання зобов`язання за договором від 29.10.2018 та, як наслідок, рішення суду у зв`язку зі зміною ціни правочину - її зростання з моменту укладення договору (29.10.2018) та до моменту відкриття ВП №73259282; наявність форс-мажорних обставин (карантинні заходи в період пандемії коронавірусу, а потім - введення воєнного стану), короткі строки виконання рішення суду та відсутність достатньої кількості працівників. У цьому ж листі ТОВ «ВК Тепло» просило виконавця відкласти проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №73259282 з метою врегулювання ситуації, що склалась із Заводом.

21.11.2023 державний виконань виніс постанову про відкладення проведення виконавчих дій у зв`язку з надходженням листа від боржника з повідомленням про наявність обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій. У цій постанові відсутні відомості про вчинення виконавцем дій з метою з`ясування дійсної навності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій та згідно із Законом №1404-ІІІ є підставою для їх відкладення.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII встановлено, що з метою захисту інтересів стягувача виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в т.ч. конфіденційну.

Таке право виконавець повинен використовувати з метою захисту інтересів стягувача, а не боржника. Для досягнення цілей захисту інтересів стягувача на державного виконавця покладено обов`язок перевіряти виконання рішення суду, отже, перевіряти обставини, наведені боржником, в обґрунтування неможливості виконання рішення суду. Державний виконавець не має обмежуватись виключно фактом надання боржником пояснень щодо неможливості виконання рішення, а зобов`язаний у межах виконання рішення суду перевірити зміст наданої боржником інформації.

При цьому за загальним правилом не повинно братися до уваги посилання сторони виконавчого провадження в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, дотримуючись таким чином принципу верховенства права.

Саме по собі отримання виконавцем від боржника повідомлення від 21.11.2023 із зазначенням причин неможливості виконання рішення суду не є здійсненням державним виконавцем перевірки таких доводів з використанням закріпленого у п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIIІ права. Формальне зазначення про надання боржником державному виконавцю письмових пояснень із зазначенням обставин невиконання рішення суду не є встановленням виконавцем причин невиконання судового рішення.

Оскільки спір у цій справі виник з вини ТОВ «ВК Тепло» і ТОВ «Авіакон» отримало на свою користь судове рішення, яке винна сторона не виконує з 2021 року, саме боржник несе тягар негативних наслідків власної поведінки, у т.ч. таких як зростання ціни договору від моменту укладення договору у 2018 році і до моменту відкриття ВП №73259282 у 2022 році.

Державний виконавець не реалізував право, передбачене п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-ІІІ, перевірки причин невиконання рішення суду, зазначених у листі боржника від 21.11.2023.

Крім того, такі обставини не є тими, що визначені ст. 32 Закону №1404-VIII як підстави відкладення проведення виконавчих дій.

Щодо доводів виконавця про те, що скаржник (Завод) не зазначає конкретних заходів, які має бути вчинено державним виконавцем, колегія суддів зазначає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у порядку та спосіб, визначених Законом №1404-VIII, і при виконанні рішень виконавця наділені певною свободою розсуду (дискреційними повноваженнями) в межах, визначених цим Законом.

Колегія суддів у такому висновку бере до уваги позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 28.06.2024, якою касаційний суд направив цю справу на новий розгляд та зазначив, що за ст. 10 Закону №1404-VIII виконавець, окрім визначених заходів примусового характеру, таких як звернення стягнення на кошти, майно, дохід боржника, вилучення у нього і передача стягувачу предметів за рішення суду, заборона боржнику розпоряджатися, користуватися майном, має право здійснювати й інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом, з метою виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за рішенням не тільки фізичної особи - боржника, але й керівника боржника - юридичної особи, а обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені вказаною нормою Закону.

Такий захід забезпечення виконання судового рішення є виключним і відповідно до ст. 337 ГПК України застосовується у випадках, коли особа є боржником, і за обставин невиконання ним судового рішення (на строк до повного виконання такого судового рішення). Наявність в особи, в т.ч. керівника боржника - юридичної особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

При цьому має значення не сам факт невиконання боржником судового рішення, а ухилення ним від виконання такого рішення, факт доведення чого покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України з наданням підтверджуючих відомостей про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Боржник, якого стосується рішення, у межах виконавчого провадження повинен не ухилятися від своїх зобов`язань, імітуючи виконання як вимог суду, так і державного виконавця, а виконувати їх, з`явившись на вимогу державного виконавця, надавши ті документи, які від нього вимагаються, або пояснити й підтвердити обставини, які об`єктивно унеможливлюють виконання рішення.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти, вчинити дії, повернути майно тощо).

Орган державної виконавчої служби при попередньому розгляді скарги зазначав, що законодавством не встановлено право суду здійснювати обмеження права на виїзд за межі України щодо керівника боржника - юридичної особи, однак при новому розгляді, і з урахуванням мотивів Верховного Суду, він не надав жодних заперечень проти доводів скаржника та не спростував тверджень про бездіяльність виконавця в цій частині.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що державний виконавець не переконався в достовірності поданої боржником інформації в повідомленні від 21.11.2023, не вжив вичерпних заходів, передбачених ст. 18 Закону №1404-VIII, з метою дотримання принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, обов`язковості виконання рішень та дотримання засад виконавчого провадження, враховуючи те, що рішення суду залишилось невиконане.

Водночас, виконавче провадження може бути закінчено лише за умови використання усіх можливих заходів щодо примусового виконання рішення. У протилежному випадку невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, суперечитиме принципам верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, обов`язковості виконання рішень та дотримання засад виконавчого провадження.

Отже, за наявності не вичерпаних заходів щодо примусового виконання рішення у виконавця не було підстав для закінчення виконавчого провадження.

Частинами 1, 2 ст. 343 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону №1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

За таких підстав суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив подану Заводом скаргу і доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала місцевого господарського суду у цій справі є законною та обґрунтованою; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2024 у справі №910/8633/21 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2024 у справі №910/8633/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/8633/21 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.10.2024.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак