Постанова

від 10.10.2024 по справі 910/2670/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2024 р. Справа№ 910/2670/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 (повний текст складено 31.05.2024)

у справі № 910/2670/24 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект"

про стягнення неустойки, ціна позову 116 279,68 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ «Оператор ГТС», Оператор) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сантехкомплект» (далі - ПрАТ «Сантехкомплект», Товариство) 84 234,10 грн пені та 32 045,58 грн штрафу.

На обґрунтування заявлених вимог Оператор зазначив, що Товариство не виконало зобов`язання за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №2111000192 від 30.11.2021, за умовами якого відповідач мав поставити позивачу радіатори і котли для систем центрального опалення та їх деталі (радіатори) код згідно ЄЗС ДК-021:2015-44620000-2 загальною вартістю 457 794,00 грн у строк до 30.03.2022.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 позов ТОВ «Оператор ГТС» задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Сантехкомплект" на користь ТОВ «Оператор ГТС» 83 318,50 грн пені, 32 045,58 грн штрафу, 3 004,16 грн витрат по оплаті судового збору. У позові в іншій частині відмовлено.

Суд визнав обґрунтованими твердження відповідача про наявність форс-мажорних обставин, які перешкоджали виконанню спірного договору упродовж 24.02.2022-01.04.2022 та тривали менше 90 днів, які давали би підстави для одностороннього розірвання договору.

Також суд дійшов зазначив, що у визначенні розміру штрафних санкцій позивач не врахував наявність форс-мажорних обставин, які об`єктивно перешкоджали виконанню договору до 01.04.2022.

Врахувавши встановлені обставини прострочення передачі товару з вини відповідача упродовж 02.04.2022-30.09.2022, суд дійшов висновку, що позивач набув права вимагати від відповідача сплати належних відповідно до умов п. 7.4 договору 83 318,50 грн пені та 32 045,58 грн штрафу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2024, ТОВ «Оператор ГТС» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення 915,60 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Оператор ГТС» задовольнити в повному обсязі. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на ПрАТ «Сантехкомплект».

Скаржник не погоджується з висновками суду про часткову відмову у задоволенні вимог про стягнення ПрАТ «Сантехкомплект» 915,60 грн пені та викладеними в оскаржуваному рішенні обставинами; вважає оскаржуване рішення в цій частині необґрунтованим та незаконним, ухваленим за неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідності викладених в оскаржуваному судовому рішенні висновків фактичним обставинам справи; а також таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Позиції учасників справи.

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2670/24 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «Оператор ГТС» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 до надходження матеріалів справи №910/2670/24.

11.07.2024 матеріали справи № 910/2670/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Оператор ГТС» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 у справі №910/2670/24. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

30.11.2021 ТОВ «Оператор ГТС» (покупець) та ПрАТ «Сантехкомплект» (постачальник) уклали договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №2111000192, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити покупцю радіатори і котли для систем центрального опалення та їх деталі (радіатори) код згідно ЄЗС ДК-021:2015-44620000-2, зазначені у специфікації, а покупець - прийняти та оплатити вартість товару на умовах договору.

Згідно з п. 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації.

Загальна ціна договору становить 457 794,00 грн, в т.ч. ПДВ - 76 299,00 грн (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20-ти та не пізніше 30-ти календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами п. 5.8 договору.

Постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 7.4 договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожен день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено.

Жодна із сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов договору у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, а саме: загрози війни, збройного конфлікту або серйозної погрози такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, блокади, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війну, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії тощо (п. 8.1 договору).

Відповідно до п. 8.2 договору сторони протягом 10-ти календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажору) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України та/або відповідним документом виданим уповноваженим органом країни виробника товару, де виникли обставини.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов`язань внаслідок дії обставин непереборної сили та / або ненадання сертифіката Торгово-промислової палати України / відповідного документу уповноваженого органу країни виробника товару позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищезазначену обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань (п. 8.3 договору).

Якщо обставини непереборної сили триватимуть понад 90 календарних днів, кожна із сторін матиме право в односторонньому порядку розірвати договір, письмово повідомивши про це іншу сторону не пізніше ніж за 20 календарних днів до очікуваної дати розірвання (п. 8.4 договору).

Згідно з п. 8.5 договору сторони дійшли згоди, що у разі настання обставин непереборної сили виконання зобов`язань за договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.

Цей договір вважається укладений і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.2022, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 12.1 договору).

Згідно зі Специфікацією (додаток №1) до договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №2111000192 від 30.11.2021 строк поставки товару встановлений у 120 календарних днів з дати укладення договору. Місце поставки - вул. Маяковського, 49, м. Боярка, Києво-Святошинський район, Київська область.

Технічні, якісні та кількісні характеристики товару за договором визначені умовами додатку №2 до договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №2111000192 від 30.11.2021.

У п. 1-6 додатку №2 до договору сторони погодили поставку 32 шт. радіаторів сталевих бок.під. тип 22 600х1000 «Heaton», 53 шт. радіаторів сталевих бок. під. тип 22 600х1400 «Heaton», 65 шт. радіаторів сталевих бок.під. тип 22 500х1000 «Нeaton», 12 шт. радіаторів сталевих бок. під. тип 22 700х700 «Heaton», виробник ТОВ «Ютерм», країна виробництва - Україна, 6 шт. радіаторів біметалевих Santerra thermo 500/96 10 секц., виробник Zhejiang Rongrong Industrial Co LTD, країна виробництва - Китай.

Листом вих. №12/22 від 02.06.2022 Товариство повідомило ТОВ «Оператор ГТС», що не має можливості виконати умови договору з поставки радіаторів за обставин, які не залежать від волі Товариства, а також просило з розумінням поставитись до обставин, які склались, та на виконання п. 8.5 договору повідомило, що договір поставки вважається розірваним з 30.06.2022.

У листі (вих. №ТОВВИХ-22-9594 від 08.09.2022) «щодо можливості подовження строків поставки по договору №2111000192 від 30.11.2021» Оператор на лист вих. №12/22 від 02.06.2022 щодо подовження строку постачання товару у зв`язку з настанням обставин непереборної сили послався на п. 8.2, 8.3 договору та просив надати документи, що підтверджують настання для Товариства обставин непереборної сили, а саме сертифікат Торгово-промислової палати України відповідно до умов договору, та забезпечити поставку товару для потреб ПрАТ «Оператор ГТС» в найкоротші терміни.

28.12.2023 Оператор направив Товариству претензію №2 (вих. №ТОВВИХ-23-18530 від 22.12.2023), у якій, посилаючись на порушення постачальником строків поставки товару, вимагав терміново перерахувати грошові кошти у загальній сумі 115 821,88 грн. За текстом претензії Оператор зазначив, що у зв`язку з недотриманням Товариством визначеного п. 8.2 договору порядку, в силу п. 8.3 договору, постачальник позбавлений права посилатись на будь-яку зазначену у п. 8.1 договору обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань.

Посилаючись на порушення ПрАТ «Сантехкомплект» зобов`язання за договором щодо строків поставки товару, Оператор заявив до стягнення з Товариства пеню та штраф.

У відзиві на позовну заяву Товариство стверджувало про неможливість виконання ним зобов`язань за договором в частині поставки товару у зв`язку з настанням для нього форс-мажорних обставин внаслідок ведення з 24.02.2022 активних бойових дій на території м. Чугуєва Харківської області, де розташовані виробничі потужності виробника товару ТОВ «Ютерм», та упродовж 24.02.2022-30.04.2022 - бойових дій на території Київської області та м. Києва.

За текстом відзиву Товариство зазначило, що листом №2/604/2022 від 06.04.2022 ТОВ «Ютерм» повідомило Товариство про відсутність можливості виконати зобов`язання та виготовити товар, оскільки його виробничі потужності знаходяться на території м. Чугуєва Харківської області. Товариство стверджує, що листом №13/04/22 від 13.04.2022 повідомило ПрАТ «Оператор ГТС» про настання форс-мажорних обставин, а саме - неможливість вивезти товар із заводу-виробника, який знаходиться у м. Чугуєві Харківської області; відповіді на цей лист Товариство не отримало. За твердженням Товариства, листом №12/22 від 02.06.2022 воно повторно повідомило ПрАТ «Оператор ГТС» про триваючі обставини форс-мажору та на підставі п. 8.5 договору розірвало договір з 30.06.2022; відповіді на цей лист Товариство не отримало.

Докази направлення цих листів Товариство з відзивом не надало.

На думку Товариства, відсутні правові підстави для стягнення з нього штрафних санкцій.

У відповіді на відзив Оператор заперечив отримання ним листа №13/04/22 від 13.04.2022 та зазначив, що Товариство не повідомило його у встановлений договором строк про настання форс-мажорних обставин. Також, на думку позивача, лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7/1 не є достатнім та належним доказом існування обставин непереборної сили.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 і ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За визначенням ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Норми вказаної статті кореспондуються з приписами ст. 712 ЦК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань (ст. 546 ЦК України).

Згідно з ч. 1 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Апеляційний суд відзначає, що ТОВ «Оператор ГТС» оскаржує рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 у справі №910/2670/24 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з Товариства 915,60 грн пені.

Суд встановив, що сторони спору уклали договір поставки, за умовами якого відповідач як постачальник мав упродовж 120 календарних днів, тобто у строк з 01.12.2021 до 30.03.2022 поставити позивачу як покупцю товар загальною вартістю 457 794,00 грн.

Докази поставки відповідачем позивачеві товару у зазначений строк у матеріали справи не надано.

Відповідач стверджує про настання для нього обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Частиною 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові від 30.11.2021 у справі №913/785/17 Верховний Суд виснував, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Отже, в будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Такі обставини, як оголошена чи неоголошена війна, військові дії, введення воєнного стану та комендантської години самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами.

Вони можуть набути статусу форс-мажорних виключно за умови правової кваліфікації їх такими судом в межах вирішення кожного окремого спору.

Іншими словами, повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24.02.2022, та зумовлені нею наслідки є обставиною, яка за умови доведення неможливості виконання учасником цивільних правовідносин своїх договірних зобов`язань може бути кваліфікована судом як форс-мажор та бути підставою для звільнення такої особи від відповідальності за порушення такого зобов`язання.

Загальновідомо, що на підставі Указу Президента «Про введення воєнного стану в України» №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідач стверджує, що неможливість виконання зобов`язання з передачі ТОВ «Оператор ГТС» товару за договором була наслідком введення з 24.02.2022 активних бойових дій на території м. Чугуєва Харківської області, де розташовані виробничі потужності виробника товару ТОВ «Ютерм», та упродовж 24.02.2022-30.04.2022 - бойових дій на території Київської області та м. Києва.

Введення воєнного стану в Україні є форс-мажорною обставиною, яка визнана Торгово-промисловою палатою України та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань. Проте такий механізм діє при доведенні причинно-наслідкового зв`язку між дією зазначених обставин та неможливістю виконання зобов`язань.

За умовами п. 1-6 додатку №2 до договору сторони погодили поставку 162 шт. радіаторів виробництва ТОВ «Ютерм», країна виробництва - Україна, та 12 шт. Zhejiang Rongrong Industrial Co LTD, країна виробництва - Китай.

Однак Товариство не надало у матеріали справи доказів, які свідчили би про існування у нього господарських відносин із ТОВ «Ютерм», а також того, що їх виконання припало на період після 24.02.2022.

Також Товариство не надало доказів, які свідчили би про вплив зазначених обставин на стан виконання ним зобов`язання за договором щодо передачі частини товару, виробником якого не є ТОВ «Ютерм».

За таких підстав доводи Товариства про наявність причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними ним обставинами (активні бойові дії на території м. Чугуєва Харківської області) та невиконанням зобов`язань за договором є необґрунтованими.

У матеріали справи також не надано належних доказів (довідки територіального відділення Торгово-промислової палати України тощо) про настання саме для Товариства форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання ним зобов`язань за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №2111000192 від 30.11.2021.

Так само відсутні докази повідомлення Товариством ТОВ «Оператор ГТС» в установлений 10-денний строк про настання форс-мажорних обставин. Товариство не надало у матеріали справи жодних доказів на підтвердження направлення ним позивачу листа вих. №2/604/2022 від 06.04.2022.

Водночас зазначені Товариством у листі №12/22 від 02.06.2022 наміри розірвати спірний договір з 30.06.2022 не перебувають у прямому зв`язку з дією обставин непереборної сили.

Суд встановив, що за умовами укладеного між сторонами договору місцем поставки товару було м. Боярка, Київської області.

Загальновідомо та не заперечується сторонами, що у період з 24 лютого до 1 квітня 2022 року у Київській області на підступах до столиці України м. Києва велися активні бойові дії, що становили загрозу для життя та здоров`я людей, які перебували поблизу цих місць.

За таких підстав суд першої інстанції вважав обґрунтованими твердження відповідача про наявність форс-мажорних обставин, які перешкоджали виконанню спірного договору упродовж 24 лютого - 1 квітня 2022 року та тривали менше 90 днів, які давали би підстави для одностороннього розірвання договору.

Позивач з таким висновком суду у апеляційній скарзі не погодився та вважає, що відповідач не проінформував його у встановлений Договором строк про настання відповідних форс-мажорних обставин, а тому нарахована за цей період пеня підлягає стягненню з відповідача. Скаржник у апеляційній скарзі відзначив, що м. Боярка хоч і знаходиться у Київській області, однак на відміну таких міст як Ірпінь, Буча та Гостомель не було окуповане та у цьому населеному пункті не проводилися активні бойові дії; доказів того, що саме на зазначений період існували форс мажорні обставини, матеріали справи не містять, і судом не досліджувалися.

Так, позивач заявив до стягнення з відповідача 84 234,10 грн пені та 32 045,58 грн штрафу за час прострочення поставки товару.

За висновком суду першої інстанції, позивач не врахував наявність форс-мажорних обставин, які об`єктивно перешкоджали виконанню договору до 1 квітня 2022 року, а тому відмовив у задоволенні вимог про стягнення пені, нарахованої за цей період.

Колегія суддів зазначає, що у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» щодо м. Боярка Боярської міської територіальної громади зазначено: дата виникнення можливості бойових дій - 26.03.2022; дата припинення можливості бойових дій - 26.03.2022.

Наведеним спростовуються прийняті судом першої інстанції доводи відповідача про наявність для нього форс-мажорних обставин, які перешкоджали виконанню спірного договору упродовж 24 лютого - 1 квітня 2022 року.

Перевіривши наданий позивачем з позовною заявою розрахунок пені, колегія суддів вважає його арифметично вірним, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня в загальній сумі 84 234,10 грн.

Апеляційний суд зауважує, що ТОВ «Оператор ГТС» не оскаржує висновки суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 83 318,50 грн пені за період 2 квітня - 30 вересня 2022 року, а тому в цій частині оскаржуване рішення не переглядалось.

Отже, рішення суду першої інстанції має бути скасовано в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 915,60 грн (84 234,10 - 83 318,50) пені з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення вимог ТОВ «Оператор ГТС».

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2ст. 277 ГПК України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду в оскаржувані частині має бути скасовано з прийняттям в цій частині нового судового рішення про задоволення вимог ТОВ «Оператор ГТС» про стягнення з Товариства 915,60 грн пені.

Судові витрати.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 у справі №910/2670/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 у справі №910/2670/24 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект" 915,60 грн пені.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект" про стягнення 915,60 грн пені задовольнити.

3. Викласти рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 у справі №910/2670/24 в такій редакції:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект" (01032, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 33, офіс 75, код 20038832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, проспект Любомира Гузара, 44, код 42795490) 84 234,10 грн пені, 32045,58 грн штрафу, 3028,00 грн витрат по оплаті судового збору.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект" (01032, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 33, офіс 75, код 20038832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 3 633,60 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Справу №910/2670/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак