Постанова

від 09.10.2024 по справі 903/557/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року Справа № 903/557/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Крейбух О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційні скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" на рішення господарського суду Волинської області, ухваленого 15.07.2024 у справі №903/557/24 та на додаткове рішення господарського суду Волинської області, ухваленого 22.07.24р. у м.Луцьку, повний текст складено 22.07.24р. суддею Гарбар І. О. у справі № 903/557/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект"

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство"

про стягнення 109812,26 грн,

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

10.06.024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" сформував в системі "Електронний суд" позовну заяву до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" про стягнення 109812,26 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на виконання робіт (послуг) із землеустрою №20/22 від 21.06.2022.

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.07.2024 у справі №903/557/24 позов задоволено. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" 109812,26 грн заборгованості, а також 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 3, 6, 11, 15, 202, 203, 204, 509, 526, 527, 530, 598, 599, 626, 627, 628, 629, 631, 837, 853, 854, 882 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 179, 180, 193 ГК України, докази наявні в матеріалах справи, вказав, що матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 109812,26 грн, а тому вона підлягає стягненню.

Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 15.07.2024 в справі № 903/557/24 повністю, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вважає, що при укладенні кожної із послідуючих додаткових угод, стороною позивача допущено порушення норм Закону України «Про землеустрій». Відповідно до п. г ч. 2 ст. 28 Закону України «Про землеустрій» розробники документації із землеустрою зобов`язані виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою, крім документації із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

Отже, на думку скаржника, законом визначений максимальний строк виконання робіт із землеустрою. Якщо враховувати, що Договір був укладений 08.04.2019 року, значить максимальний строк виконання робіт згідно нього, відповідно до Закону України «Про землеустрій» - жовтень 2022 року, натомість сторони, укладаючи Додаткові угоди, продовжували строк виконання робіт, чим порушили норми законодавства, а саме п. г ч. 2 ст. 28 Закону України «Про землеустрій».

Вказує, що одностороння відмова від договору можлива тільки у випадках, якщо право на таку відмову встановлено договором. Тобто позивач в одностронньому порядку не мав права вирішити, що виставлення рахунків-фактур для оплати є не обов`язковим.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить свої міркування спростування доводів скаржника та вказує на законність та обгрунтоваінсть рішення суду першої інстанції. Просить рішення Господарського суду Волинської області №903/557/24 від 15.07.2024 залишити без змін, а апеляційну скаргу ДСГП «Ліси України» в особі філії «Любомльське лісове господарство» - без задоволення.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 22.07.2024 у справі №903/557/24 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" 7000,00 грн (сім тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із винесеним додатковим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення господарського суду Волинської області від 22.07.2024 в справі №903/557/24 повністю, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вважає, що вищенаведене рішення господарського суду Волинської області прийняте внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що зокрема, згідно Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що протягом 2023-2024 років позивачем були підготовлені однотипні позови із іншими філіями лісового господарства, тобто фактично на момент пред`явлення позову до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Володимир-Волинське лісомисливське господарство», форма позову уже була готова, і підготовка процесуальних документів не потребувала значного часу чи необхідності вивчення певних нормативних актів, тощо.

Крім того, на адресу позивача не надходили документи, які б підтверджували понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідача можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат.

Зауважує, що дана справа є незначної складності.

На думку скаржника, витрати у сумі 7 000 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого додаткового рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційних скарг Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" на рішення господарського суду Волинської області від 15.07.24 у справі № 903/557/24 та додаткове рішення від 22.07.2024 у справі №903/557/24 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційні скарги в межах вимог та доводів наведених у них, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні та додатковому рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення та додаткового рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

21.06.2022 між Державним підприємством "Любомльське лісове господарство", як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект", як Виконавцем укладено договір №20/22 на виконання робіт (послуг) із землеустрою (далі - договір, а.с.24-27).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1 договору Виконавець (позивач) зобов`язується виконати Замовникові роботи (послуги): виготовлення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 224,00 га згідно додатку №2 до цього договору, а Замовник (відповідач) - прийняти і оплатити такі роботи (послуги) за цінами, що визначені у Протоколі погодження договірної ціни (додаток №1).

Згідно з пунктом 2.2 договору ціна договору по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок становить 112 000 грн. 00 коп. по твердих діючих на день підписання договору, розцінках. Пунктом 3.1 договору узгоджено, що розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі виставленого рахунку-фактури та актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), що підписуються обома сторонами на умовах відтермінування платежу протягом не більше 10 календарних днів.

А пунктом 4.1 договору встановлено строк виконання робіт (послуг): початок - з моменту підписання договору, закінчення - 31.12.2022.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.3 договору приймання-передача робіт (послуг) за договором оформляється актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), який підписується сторонами. По завершенні робіт (послуг) Виконавець (позивач) передає Замовнику (відповідач) результати виконаних робіт (послуг) та два примірники Акта здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг). Замовник (відповідач) зобов`язаний протягом трьох робочих днів підписати Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та передати його Виконавцю (позивач) або направити Виконавцю (позивач) письмові зауваження до роботи (послуги).

В пункті 10.1 договору сторони узгодили, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до їх повного завершення.

Відповідно до п. 10.3 договору реорганізація сторін договору не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору та він зберігає свою чинність для їх правонаступників.".

Протоколом погодження договірної ціни, який є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною (п. 11.1) сторони підтвердили, що між ними досягнуто згоди про розмір договірної ціни в сумі 500 000 грн. 00 коп.

Додатком №2 договору, який є також його невід`ємною частиною (п. 11.1) сторони узгодили перелік документацій із землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Гущанського лісництва загальною площею 224,00 га з цільовим призначенням: для ведення лісового господарства, вартість робіт 112 000 грн. 00 коп.

30.12.2022 між ДП "Любомльське лісове господарство" та ТОВ "Західземлепроект" підписано додаткову угоду №1 до договору на виконання робіт (послуг) із землеустрою №20/22 від 21.06.2022 (а.с.26 на звороті).

Цією угодою сторони внесли зміни до пунктів 4.1, 10.1.:

-п.4.1: строк виконання робіт (послуг): початок - з моменту підписання додаткової угоди до договору, закінчення - 30.06.2023.

-п.10.1: договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.06.2023, а в частині розрахунків - до їх повного завершення.

04.01.2023 між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі директора філії "Любомльське лісове господарство" та ТОВ "Західземлепроект" підписано додаткову угоду №1/01 до договору на виконання робіт (послуг) із землеустрою №20/22 від 21.06.2022 (а.с.27-28).

Цією угодою сторони внесли зміни в договір, а саме змінили преамбулу договору та виклали її в такій редакції:

"Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі директора філії "Любомльське лісове господарство" Туревича Володимира Сергійовича, що діє на підставі Положення про філію "Любомльське лісове господаство" та довіреності, посвідченої Рудик В. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 21.12.2022 з реєстровим №2798 (надалі - Замовник) з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" в особі директора Івана Ярославовича Ірзи, що діє на підставі Статуту та проводить роботи (послуги) на підставі ліцензії на проведення робіт із землеустрою та землеоціночних робіт серії АД№076080 від 06.09.2012 (далі - Виконавець), з іншої сторони, іменовані разом - Сторони, а кожен окремо - Сторона, уклали цей договір про наступне:". Сторони також внесли зміни в преамбулу додатку №1 та в розділ XII Договору "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін".

На виконання умов договору №20/21 від 21.06.2022 ТОВ "Західземлепроект" надало послуги з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Ковельського району Волинської області на загальну суму 109812,26 грн, що підтверджується (а.с.10-11):

- Актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №1 по договору №20/22 від 21.06.2022 на загальну суму 34 295 грн. 16 коп.;

- Актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №2 по договору №20/22 від 21.06.2022 на загальну суму 70 241 грн. 40 коп.;

- Актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №3 по договору №20/22 від 21.06.2022 на загальну суму 5 275 грн. 70 коп.

Разом з цим, як слідує з матеріалів справи, Акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №1-3 від 21.06.2022 на суму 109812,26 грн по договору №20/22 від 21.06.2022 не підписані Замовником - Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство".

Пунктом 4.4 договору передбачено, що після завершення робіт (послуг) Замовнику передаються проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

В листі-вимозі від 29.04.2024 №085/24 ТОВ "Західземлепроект" поінформувало ДП "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" (як Замовника за договором) про необхідність підтвердити отримання наданих згідно з договором послуг, а саме виготовлення проектів із землеустрою в тому числі за договором №20/22 від 21.06.2022 шляхом підписання Актів приймання-передачі виконаних робіт згідно з договором №20/22 від 21.06.2022 на загальну суму 109 812 грн. 26 коп. (а.с.14-23, 29-31).

Одночасно, ТОВ "Західземлепроект" надіслано оригінали рахунків-фактури відповідно до кожного акту; по два примірники акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) по договору №20/22 від 21.06.2022 на суму 109 812 грн. 26 коп., а також Розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 28.03.2023 №138 (в додатках у Вимозі від 29.04.2023 №085/24 та в описі вкладення у цінний лист помилково зазначено номер Розпорядження Волинської ОДА від 28.03.2023, а саме " 130" замість " 138", однак із кількості земельних ділянок, загальної площі, дати розпорядження, інформації із ДЗК, які зазначено у Вимозі та в описів вкладення, беззаперечно можна ідентифікувати, що надіслано Замовникові робіт саме Розпорядження №138 від 28.03.2023), від 14.07.2023 №311 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" та інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права.

Надіслання зазначеного пакету документів підтверджується долученими до позовної заяви Вимогою від 29.04.2024 №085/24, квитанцією та описом вкладення у цінний лист АТ "Укрпошта".

Згідно з трекінгом відправлення АТ "Укрпошта" відправлення за №7901910148780 отримано відповідачем 07.05.2024.

Однак, ДСГП "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" підписані примірники Актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) по договору №20/22 від 21.06.2022 на суму 109 812 грн. 26 коп. не підписав та позивачеві не направив, зауважень щодо виготовлених та затверджених проектів землеустрою не висловив, а відтак роботу прийняв.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.3 договорів приймання-передача робіт (послуг) за договором оформляється актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), який підписується сторонами. По завершенні робіт (послуг) Виконавець (позивач) передає Замовнику (відповідач) результати виконаних робіт (послуг) та два примірники Акта здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг). Замовник (відповідач) зобов`язаний протягом трьох робочих днів підписати Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та передати його Виконавцю (позивач) або направити Виконавцю (позивач) письмові зауваження до роботи (послуги).

Жодних зауважень до виконаних робіт, які передані Замовнику згідно із зазначеними вище Актами на загальну суму 109 812 грн. 26 коп. та затверджені Розпорядженнями Волинської ОДА ДСГП "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" не висловили, виконані роботи прийняли. Одночасно і підписаних Актів здачі-прийняття виконаних робіт не надіслали.

Доказом виконання ТОВ "Західземлепроект" робіт згідно з договором на виконання робіт (послуг) із землеустрою та Актами на загальну суму 109 812 грн. 26 коп. є Розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 28.03.2023 №138, від 14.07.2023 №311 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" та інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права. А саме:

- щодо документацій, передання яких зафіксовано Актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №1 по договору №20/22 від 21.06.2022 на загальну суму 34 295 грн. 16 коп. є Розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 28.03.2023 №138 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", яким власне і затверджені спірні проекти землеустрою, що підтверджується Додатком до Розпорядження;.

- щодо документацій, передання яких зафіксовано Актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №2 по договору №20/22 від 21.06.2022 на загальну суму 70 241 грн. 40 коп. є Розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 14.07.2023 №311 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" та інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права, яким власне і затверджені спірні проекти землеустрою, що підтверджується Додатком до Розпорядження;

- щодо документацій, передання яких зафіксовано Актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №3 по договору №20/22 від 21.06.2022 на загальну суму 5 275 грн 70 коп. є Розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 14.07.2023 №311 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" та інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права, яким власне і затверджені спірні проекти землеустрою, що підтверджується Додатком до Розпорядження;

Цими Розпорядженнями за клопотанням відповідача (Замовника робіт за договором) затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок згідно з додатками, а до Державного земельного кадастру внесено інформацію про відповідні земельні ділянки для ведення лісового господарства із зазначенням права постійного користування за ДСГП "Ліси України" та про те, що проекти землеустрою виконані ТОВ "Західземлепроект".

Станом на день розгляду справи (Акти виконаних робіт Замовником отримано 07.05.2024) розрахунок за надані послуги згідно із зазначеними вище Актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) по договору №20/2 від 21.06.2022 на суму 109 812 грн 26 коп. Замовником не здійснено.

Отже, строк оплати наданих за договором послуг настав. Замовник протягом трьох робочих днів після отримання Актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) останні не підписав та Виконавцю (позивач) не передав, письмові зауваження до роботи (послуги) також не направив, оплату не здійснив.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Стаття 853 ЦК України визначає, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 4 ст.882 ЦК України передбачено, що передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і його підписує друга сторона.

За визначенням ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Згідно з статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК та ч.7 ст.180 ГК передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується, що матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 109 812,26 грн, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, також, вважає твердження відповідача про те, що договір припинив свою дію 31.12.2022 як невиконаний, а додаткові угоди до нього укладені після їх закінчення і є новими договорами такими, що не підтверджені доказами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до ст.204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові №910/9072/17 від 26.06.2018, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим Договором та їх прийняття позивачем".

Судом враховується відсутність будь - яких звернень відповідача до позивача із відмовою від договору чи його розірвання у зв`язку із закінчення строку його дії, а також те, що додаткові угоди до договору є дійсними, про інше суду не доведено.

Виходячи із положень ч. 3 ст. 6, ст. 626 ЦК України, колегія суддів зазначає, що сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, зокрема в частині визначення строку надання послуг, а тому безпідставні є посилання відповідача на п. г ч. 2 ст. 28 Закону України "Про землеустрій", яким передбачено строк складання документації із землеустрою шість місяців.

Сторони договору підписували додаткові угоди до договорів як те не заборонено приписами ЦК України та ГК України, таким чином врегульовували свої правовідносини з метою належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договорами.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

Припинення строку договору не свідчить про припинення зобов`язань за договором, а тому не означає звільнення боржника від виконання обов`язку в натурі, тому кредитор має право вимагати виконання обов`язку в натурі впродовж того часу, коли існує відповідне зобов`язання, а не лише впродовж строку, встановленого сторонами для його виконання у договорі.

КГС ВС в постанові від 18.11.2019 №910/16750/18 зазначив, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.

Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

При вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою (постанова ВС КГС від 01.09.2023 № 906/386/21).

Водночас, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21.

Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18).

При цьому відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 927/414/17, від 04.06.2018 у справі № 908/3519/16, від 05.06.2018 у справі № 910/16804/17, від 26.06.2018 у справі № 902/1370/15, від 19.09.2018 у справі № 905/1090/17, від 06.08.2018 у справі № 911/662/17, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18).

За таких обставин судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 15.07.2024 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом.

Щодо додаткового рішення, слід вказати таке.

16.07.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" сформував в системі "Електронний суд" заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просить суд ухвалити додаткове рішення по даній справі, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. Розглянути питання щодо винесення додаткового судового рішення без участі Позивача.

Ухвалою суду від 16.07.2024 заяву про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу протягом трьох днів з дня вручення ухвали подати мотивовані письмові пояснення, в яких викласти свою позицію стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення судових витрат та направити останні на адресу позивача у справі, докази надіслання надати суду.

Як зазначалося вище, додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 22.07.2024 у справі №903/557/24 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" 7000,00 грн (сім тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, приписами вищенаведеної норми визначається порядок подання стороною доказів щодо витрат, пов`язаних із судовим розглядом, зокрема, на правничу допомогу адвоката, у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін. Порядок подачі таких документів з відповідною заявою в письмовому провадженні Господарським процесуальним кодексом України не визначено.

Враховуючи викладені вимоги Господарського процесуального кодексу України, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас в такому випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат впродовж п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року по справі №242/4741/16-ц).

Сторонами договору про надання правової допомоги визначено розмір та порядок обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати, так/або фіксованого розміру), що, в свою чергу, відповідає правовій позиції Верховного Суду, котра сформована у Постанові від 06 березня 2019 року по справі №922/1163/18.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу та зазначив, що такі витрати становлять 5000 грн., докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката будуть надані в порядку ГПК України.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Отже, факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими позивачем доказами:

- копією договору про надання правничої допомоги №0303 від 03.03.2024;

- копією акту від 15.07.2024 про надання послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги №0303 від 04.03.2024 року на суму 7000 грн.

До матеріалів справи № 903/557/24 позивач не надав доказів фактичної сплати наданої правничої допомоги.

Разом із тим, відповідно до усталеної практики вирішення господарських спорів, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладений в абз. 3 п. 6.5. постанови від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).

Враховуючи викладене, слід сказати, що 03.03.2024 між адвокатом Кулик Р.П. (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" (клієнт) укладено договір №0303 про надання правничої допомоги (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору адвокат надає правову допомогу клієнту у господарській справі. Для цього клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання: підготувати позовну заяву щодо стягнення дебіторської заборгованості по договору про надання послуг з метою подання останньої в Господарський суд Волинської області та/або Господарський суд Львівської області; здійснювати консультаційний супровід даної справи в господарських судах усіх інстанцій; за необхідності, готувати інші процесуально-судові документи по даній справі в господарських судах усіх інстанцій.

Відповідно до п. 4.1 договору, за результатами надання адвокатом правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. Розмір вартості наданих послуг визначається за взаємною згодою сторін. В акті вказується обсяг наданих адвокатом послуг та їх вартість. Акт надсилається клієнту адвокатом поштою або електронною поштою.

На виконання умов договору про надання правничої допомоги ТзОВ "Західземлепроект" надано наступні послуги згідно з актом про надання послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги №0303 від 03.03.2024 року:

- з`ясування фактичних обставин справи, вивчення наданих документів, підготовка позовної заяви, підготовка відповіді на відзив, здійснення консультаційного супроводу даної справи у період перебування останньої на розгляді у Господарському суду Волинської області.

Загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу становить 7000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Надані докази в їх сукупності підтверджують надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи №903/557/24 у заявленому обсязі на загальну суму 7000 грн.

Частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Відповідач у справі - Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України в особі філії "Любомльське лісове господарство" клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не подавав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до висновків, які викладені в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19: "Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції".

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 правова позиція, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

В наступному ці висновки послідовно було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (№ в ЄДРСР 87951334) Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто, критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, пов`язаних із розглядом справи №903/557/24 підставна та підлягає до задоволення.

На підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з результатів вирішення спору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо доцільності та наявності підстав для стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" витрат на надання правової допомоги в суді у розмірі 7000,00 грн.

Отже, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 22.07.24 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" на рішення господарського суду Волинської області від 15.07.24р. та на додаткове рішення господарського суду Волинської області від 22.07.24р. у справі № 903/557/24 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 15.07.24р. та додаткове рішення господарського суду Волинської області від 22.07.24р. у справі № 903/557/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу №903/557/24 повернути до Господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.