Постанова

від 26.09.2024 по справі 904/5693/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2024 року м.Дніпро Справа № 904/5693/20 (904/4017/23)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮР І К" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024

у справі № 904/5693/20 (904/4017/23)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ-КОРТ"

до відповідача-1 Приватного підприємства "НВП ТЕРРАКОТА"

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮР І К"

відповідача-3 Приватного підприємства "ПАНОРАМА-ЦЕНТР"

відповідача-4 Приватного підприємства "АРТА ВЕРОНА"

відповідача-5 ОСОБА_1

відповідача-6 Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Комплекс Захист"

відповідача-7 Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба Охорони "ДЖЕБ"

відповідача-8 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція "ДЖЕБ"

про усунення перешкод у користуванні майном

в межах справи № 904/5693/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Корт"

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ-КОРТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідачів Приватного підприємства "НВП ТЕРРАКОТА", Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮР І К", Приватного підприємства "ПАНОРАМА-ЦЕНТР", Приватного підприємства "АРТА ВЕРОНА", ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Комплекс Захист" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба Охорони "ДЖЕБ" про усунення перешкод у користуванні майном.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 у справі №904/5693/20(904/4017/23) позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЮР І К", Приватне підприємство "ПАНОРАМА-ЦЕНТР", Приватне підприємство "АРТА ВЕРОНА", ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ-КОРТ" об`єктом нерухомого майна, а саме: складом для зберігання поковок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1517184512101 в ДРРП; номер об`єкта в РПВН: 7558267; Опис об`єкта Літ.А-2 адміністративно-побутовий корпус, ганки а, а`; цегла, загальною площею 373,1 кв.м., Літ.Б-1 прохідна, ганки б, б`; цегла, загальною площею 87,5 кв.м., Літ.В-1 ангар, метал, загальною площею 961,9 кв.м., Літ.Г-1 ангар, метал, загальною площею 962,2 кв.м., Літ.3.1 навіси, м/ст., Літ.Д - вбиральна (тимчас), Літ.Е майстерня (тимчас), Літ.Є побутова (тимчас), Літ.Ж побуnова (тимчас), №1-6, 11, 12 споруди, №7-10 ємкості, №13-21 огорожа, І, ІІ мостіння), який знаходиться за адресою: м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 1, шляхом звільнення вказаного об`єкта нерухомого майна та надання безперешкодного доступу представникам Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ-КОРТ" (ідентифікаційний код 33972974) до вказаного об`єкта нерухомого майна. Провадження у справі №904/5693/20 (904/4017/23) в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба охорони "ДЖЕБ" про усунення перешкоди в користуванні майном в межах справи № 904/5693/20 про банкрутство ТОВ "МЕТАЛ-КОРТ" закрито. В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮР І К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Корт» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Стягнуто з Приватного підприємства "ПАНОРАМА-ЦЕНТР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Корт» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Стягнуто з Приватного підприємства "АРТА ВЕРОНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Корт» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Корт» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЮР І К" подано апеляційну скаргу. згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 у справі №904/5693/20(904/4017/23) в частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання ТОВ "АЛЮР І К" усунути перешкоди в користуванні об`єктом нерухомого майна та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до ТОВ "АЛЮР І К" відмовити.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення справи, без урахування сформованої правової позиції Верховного суду щодо належного способу захисту Відповідача та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- ТОВ «АЛЮР І К» є законослухняним суб`єктом господарювання та здійснює свою діяльність виключно на принципах добропорядності. Так, Відповідач-2 станом на момент звернення Позивача був законним користувачем вказаного нерухомого майна на підставі укладеного Договору оренди №4-01/01/2019 від 01.01.2019, строк дії якого було продовжено додатковими угодами. Вказаний Договір та додаткові угоди до нього укладені ТОВ «АЛЮР І К» та ПП «НВП «Терракота», яке було, на момент укладення таких правочинів, власником нерухомого майна. Вказаний Договір оренди відповідає нормам діючого законодавства, є діючим, не припиненим та не визнаним судом недійсним. Правонаступництво для Позивача, як нового власника майна, в розумінні ст.770 ЦК України відбулось лише 25.05.2023 (державна реєстрація права власності, номер відомостей про речове право 50457987), що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №363258646 від 25.01.2024. Тобто, право власності на склад для зберігання поковок за адресою м. Дніпро, Криворізьке шосе 1 (реєстраційний номер 1517184512101), що перебуває в строковому користування ТОВ «АЛЮР І К», виникло у Позивача 25.05.2023, отже вже після укладання вищевказаних правочинів по оренді майна. Відповідно до ч.1 ст.770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Отже, Позивач набувши 25.05.2023 право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна набув права та обов`язки Орендодавця за Договором оренди №4-01/01/2019 від 01.01.2019;

- на адресу ТОВ «АЛЮР І К» від Позивача не надходило жодних листів з викладеними претензіями та порушеннями з боку Орендаря умов укладеного договору оренди;

- судом першої інстанції не досліджені обставини та жодним чином не відображено в рішенні суду факт перебування на території нерухомого майна за адресою м.Дніпро, Криворізьке шосе 1, великогабаритного рухомого майна, що належить на праві власності ТОВ «АЛЮР І К», а саме: Козловий кран ККС 12,5-32, Козловий кран КС-12,5, зав.№18, 1982 р.в. СРСР, КТП (система зовнішнього електропостачання). Ця обставина підтверджує не лише факт законності перебування ТОВ «АЛЮР І К» на території нерухомого майна, але й навпаки перешкоджання саме ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» вільно володіти і користуватись своїм рухомим майно ТОВ «АЛЮР І К»;

- Позивачем не було доведено у суді того факту, що останній позбавлений права володіти та розпоряджатись своїм майном саме через дії ТОВ «АЛЮР І К», які б виходили за межі прав Відповідача-2 як законного Орендаря майна на підставі чинного договору оренди. Як і віндикаційний, негаторний позов є речово-правовим і може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов`язальних відносин та бути поданим щодо індивідуально-визначеного майна. В даному випадку, як вже зазначалось вище, між Позивачем і ТОВ «АЛЮР І К» наявні зобов`язальні відносини, а саме за Договором оренди №04- 01/01/2019 від 01.01.2019, в порядку правонаступництва за ст.770 ЦК України.

Також, ним заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме копії Договору на постачання обладнання №22.01 від 22.01.2019

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

07.06.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а оскаржуване рішення без змін, як таке, що ухвалено при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права. Крім того, заперечив проти прийняття та долучення судом додаткових доказів відповідача.

Від відповідачів-1,3,4,5,6,7,8 відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 26.09.2024 приймав участь т.в.о. керівника/ розпорядник майна ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» арбітражний керуючий Касаткін Д. Апелянт та інші відповідачі, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, при причини неявки суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої ТОВ «АЛЮР І К» апеляційної скарги, в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.

Колегія суддів зауважує, що відповідач-2 як учасник судового процесу, не був позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні 26.09.2024 будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, як безпосередньо в залі суду, так і в режимі відеоконференції.

Аналогічна позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків провадження, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі апелянта та решти відповідачів.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Щодо клопотання про долучення додаткових доказів.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема: подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

При цьому учасники справи зобов`язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачаються наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (правовий висновок, наведений в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14).

Апеляційний суд зауважує, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції. В той же час, процесуальне законодавство допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак, є неприйнятною ситуація, коли сторона просить долучити до матеріалів справи нові докази лише з підстав її необізнаності щодо необхідності подання усіх наявних в неї доказів чи її суб`єктивної позиції щодо недоречності їх подання. Тим більше не може вважатися поважною причиною те, що суд не вимагав подання певних доказів, оскільки господарський процес побудований на принципах диспозитивності та змагальності сторін, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому останні повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та надавати суду усі наявні у них докази, якими обґрунтовуються їх вимоги та заперечення, разом із першими заявами по суті справи.

Колегія суддів зважає, що прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи, порушує імперативні норми Господарського процесуального кодексу України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду.

До того ж, як передбачено ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, (яким відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів), яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15 та від 14.01.2020 у справі № 925/1082/18).

Заявником не обґрунтовано належним чином неможливість подання копії Договору на постачання обладнання №22.01 від 22.01.2019 з первинними документами до суду першої інстанції в межах процесуальних строків, що свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для вчинення відповідної процесуальної дії на певному етапі.

Згідно ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до правового висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає (правова позиція Верховного Суду, наведена у постанові від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19).

Разом з тим, апелянтом не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції доказів, які останній намагається долучити до справи на стадії апеляційного розгляду, як і не надано підтверджень неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, з урахуванням того, що у сторін, які зацікавлені в позитивному вирішенні справи на свою користь, не було перешкод в представленні суду усіх доказів, які, як вони вважають, підтверджують обґрунтованість їх вимог та заперечень.

Таким чином, апелянт не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, а тому у його клопотанні належить відмовити.

Арбітражний керуючий представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2017 року по справі №202/2014/17 визнано мирову угоду від 11.04.2017 (укладена між ОСОБА_2 та ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ»).

За змістом даної мирової угоди вбачається, що заборгованість в сумі 1 130 819, 93 (один мільйон сто тридцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) гривень 93 копійок погашається шляхом передачі ТОВ "МЕТАЛ-КОРТ" у власність ОСОБА_2 рухоме майно та нерухоме майно (склад для зберігання поковок, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, Криворізьке шосе, будинок №1 (один), вартістю 1 363 000,00 (один мільйон триста шістдесят три тисячі) гривень 00 копійок, що належить ТОВ "МЕТАЛ-КОРТ" на підставі договору купівлі-продажу ВСО №250827 від 28.12.2005 року, реєстровий №2810. Опис об`єкта: на земельній ділянці розташовані Літ.А-2 адміністративно-побутовий корпус, ганки а, а; цегла, загальною площею 373,1 кв.м., Літ.Б-1 прохідна, ганки а, б; цегла, загальною площею 87,5 кв.м., Літ.В-1 ангар, метал, загальною площею 961,9 кв.м., Літ.Г-1 ангар, метал, загальною площею 962,2 кв.м., Літ.3.1 навіси, м/ст., Літ.Д вбиральна (тим час), Літ.Е майстерня (тимчас), Літ.Є побутова (тимчас), Літ.Ж побудова (тимчас), №1-6, 11, 12 споруди, №7-10 ємкості, №13-21 огорожа, І, ІІ мостіння.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.05.2018 по справі №202/2014/17 ухвала Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12 квітня 2017 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2018 року по справі №202/2014/17 провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛ-КОРТ» про стягнення заборгованості закрито.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2022 по справі №904/5693/20(904/8936/21), яке набрало законної сили 25.10.2022 було витребувано у ОСОБА_2 на користь ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» Бензопилу STIHL MS180 35; Верстат вертикально-відрізний зі станіною 1 19; Верстат стрічко-відрізний «Мить 1-03» 108; Гідроштовхач ТЭ 25 79; Зварювальний випрямляч ВД 306 64; Кишеню металева для зберігання металопрокату 115; Кишеню металева для зберігання трубної продукції 114 Козловий кран КК-12,5-25 зав. № 199, 1991 р.в., СРС 68; Козловий кран КС-12,5, зав. № 18, 1982 р.в., СРС 69; Комп`ютер Intel BX80571E3300 Celeron 57; КТП (система зовнішнього електропостачання) 62; Кулер LWB 1.5-5x41 63; Лічільник активної та реактивн. електр. 50; Багатотарифний лічильник LZQM 321.02.534 кл.05s 81; Монітор Acer 82; Монітор: Рhilips 190S1SS/00 19 58; Мотокоса ЕFСО Stark 42 1,9к.с 37,7 см. куб нож 36; МФУ Samsung СХ-4220 laserjet А4 18 ррm/рr/sс/сор 61; Переносну газорізальню машину "Смета-Эффект" К1-Н 109; Перфоратор Маkita НR 2470 780Вт 65; Підземну кабельну мережу 113; Підкранові колії Ангар 107; Рольганг 125; Сейф L2.120.К 46; Систему відеоспостереження 55; Систему водопроводу 1; Систему освітлення ГО 0-03В-400 60; Системний блок АМD Athon Х2 П 250/2Gb/250Gb 100; Спорудження для різання металопрокату 112; Верстат абразивно відрізний б/у 66; Стелаж металевий для зберігання металопрокату Б1 37; Стелаж металевий на 7 комірок 102; Стелаж металевий ПЗММ 8 5; Тепловентилятор CWH-3010LTI 86;Траверса г/п 10,0 т. (довжина 6 метрів) 53; Тривожну сигналізацію 133; Кутову шліфмашину Маkita GА9020 SF 87; Ячейку для зберігання металопрокату 2 стоєчна 127; Ячейку для зберігання металопрокату 3 стоєчна 131; Ячейку для зберігання металопрокату 5 стоєчна 130.

Також вищезазначеним рішенням господарського суду витребувано від Приватного підприємства «НВП Терракота» (49000, м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи 33248294) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Корт» (49000, м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи 33972974) Об`єкт нерухомого майна, а саме: склад для зберігання поковок, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, Криворізьке шосе, будинок №1 (один), вартістю 1 363 000, 00 (один мільйон триста шістдесят три тисячі) гривень 00 копійок, що належить Відповідачу на підставі договору купівлі-продажу ВСО №250827 від 28.12.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Перфіловою О.А., реєстровий №2810. Опис об`єкта: на земельній ділянці розташовані Літ.А-2 адміністративно-побутовий корпус, ганки а, а; цегла, загальною площею 373,1 кв.м., Літ.Б-1 прохідна, ганки б, б; цегла, загальною площею 87,5 кв.м., Літ.В-1 ангар, метал, загальною площею 961,9 кв.м., Літ.Г-1 ангар, метал, загальною площею 962,2 кв.м., Літ.3.1 навіси, м/ст., Літ.Д вбиральна (тим час), Літ.Е майстерня (тимчас), Літ.Є побутова (тимчас), Літ.Ж побудова (тимчас), №1-6, 11, 12 споруди, №7-10 ємкості, №13-21 огорожа, І, ІІ мостіння.

Також, Центральний апеляційний господарський суд в постанові від 25.10.2022 залишаючи без змін рішення від 15.08.2022 погодився з доводами Суду, викладеними в рішенні від 15.08.2022, та прийшов до наступних висновків:

1. Майно вибуло поза волею власника на підставі скасованого судового рішення.

2. Після скасування ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.04.2017 відповідач-1 за відсутності жодних правових підстав протиправно перереєстрував право власності на спірне майно за собою і протиправно розпорядився ним на користь відповідача-2.

3. Добросовісність набувача не має значення, оскільки спірне майно вибуло поза волею позивача (ч.1 ст.388 ЦК України).

4. Право власності позивача на спірне майно підтверджено.

5. Наявність певних реєстраційних заходів щодо спірного майна засвідчує факт укладеності щодо нього правочинів іншими особами, відмінними від власника».

Таким чином вищевказане рухоме майно належить ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ», що підтверджено в судовому порядку в рамках справи №904/5693/20 (904/8936/21).

Вищевказаний об`єкт нерухомого майна (який знаходиться за адресою 49000, м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 1) 30.05.2023 було зареєстровано за ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тож належить ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» на праві приватної власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1517184512101).

Відповідно до Акту про перешкоджання в доступі та користуванні об`єктом нерухомого майна б/н від 22.06.2023 т.в.о. керівника розпорядник майна ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» арбітражний керуючий Касаткін Д.М. 22.06.2023 прибув на підприємство ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» за його місцезнаходженням та місцезнаходженням вищевказаного об`єкту нерухомого майна ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» (м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд.1), та ним було встановлено, що вищевказаний об`єкт нерухомого майна фактично було незаконно привласнено Відповідачами, які перебувають на території цього об`єкта нерухомого майна, перешкоджають Позивачу в доступі та користуванні цього об`єкта нерухомого майна.

Також відповідно до Актів про перешкоджання в доступі та користуванні об`єктом нерухомого майна б/н від 01.07.2023 та від 12.07.2023 позивач в особі т.в.о. керівника розпорядника майна ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» арбітражного керуючого Касаткіна Д.М. 01.07.2023, 12.07.2023, прибував на підприємство ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» за його місцезнаходженням та місцезнаходженням вищевказаного об`єкту нерухомого майна ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» (м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд.1), та також було встановлено, що вищевказаний об`єкт нерухомого майна фактично було незаконно привласнено Відповідачами, які перебувають на території цього об`єкта нерухомого майна, перешкоджають Позивачу в доступі та користуванні цього об`єкта нерухомого майна.

Позивач в особі представника/адвоката, звертався до Відповідачів з адвокатськими запитами від 13.07.2023 з проханням надати інформацію (та копії підтверджуючих документів):

- чи знаходилось/знаходиться Відповідач 1-5 (чи належне йому майно) за адресою м.Дніпро, Криворізьке шосе, буд.1? (якщо так, то на яких правових підставах (договору))?

- чи надавались/надаються Відповідачем 6-7 послуги з охорони за адресою м.Дніпро, Криворізьке шосе, буд.1 (якщо так, то кому та на яких правових підставах (договору))?

- на яких правових підставах охоронці Відповідача 6-7 (в т.ч. охоронник Пономаренко В.В. (посвідчення №28/23 від 02.02.2023)) знаходились/знаходяться за адресою м.Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 1 ?

При цьому також, у вищевказаних запитах, висловлювалось прохання:

- усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні вищевказаного об`єкта нерухомого майна, який належить ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» та розташований за адресою м.Дніпро, Криворізьке шосе, буд.1;

- надати безперешкодний доступ ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» та його уповноваженим представникам до вищевказаного об`єкта нерухомого майна, який належить ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» та розташований за адресою м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 1.

Відповіді на вищевказані адвокатські запити надано не було, що і стало причиною виникнення спору та звернення до господарського суду із цим позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, зокрема, дійшов висновку, що відповідачами 2-5 неправомірно вчиняються перешкоди Позивачу в реалізації ним повноважень щодо отримання безперешкодного доступу та користування належним йому вищевказаним об`єктом нерухомого майна. Відповідачі 2-5 безпідставно знаходяться та здійснюють свою діяльність за адресою: м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 1 та користуються рухомим та нерухомим майном позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апелянт оскаржує рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 у справі №904/5693/20(904/4017/23) лише в частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання ТОВ "АЛЮР І К" усунути перешкоди в користуванні об`єктом нерухомого майна, відтак апеляційне провадження здійснюється в межах вимог апеляційної скарги і апеляційним судом не перевіряється законність та обґрунтованість рішенням суду першої інстанції в іншій (неоскаржуваній) частині.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ-КОРТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідачів Приватного підприємства "НВП ТЕРРАКОТА", Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮР І К", Приватного підприємства "ПАНОРАМА-ЦЕНТР", Приватного підприємства "АРТА ВЕРОНА", ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Комплекс Захист" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба Охорони "ДЖЕБ" про усунення перешкод у користуванні майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яким вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено зміст права власності, частиною 1 якої передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб усуває негативні наслідки порушення його прав.

Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Водночас за змістом ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Відповідно до положень статей 391, 396 Цивільного кодексу України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Верховний Суд у постанові від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18 зазначив, що саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто, лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 926/326/21.

Предметом негаторного позову є вимога власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - особи, які перешкоджають позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Передбачений ст. 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Разом з цим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) та постанові Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 916/1666/18 викладено правовий висновок стосовно того, що однією з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння.

Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном.

Аналіз наведеного засвідчує, що негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачами, що рішенням суду від 15.08.2022 у справі №904/5693/20 (904/8936/21) було задоволено позов ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ», та серед іншого, витребувано від ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НВП ТЕРРАКОТА» (49000, м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи 33248294) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МЕТАЛ-КОРТ» (49000, м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи 33972974) Об`єкт нерухомого майна, а саме: склад для зберігання поковок, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, Криворізьке шосе, будинок №1.

Дане рішення набрало законної сили 25.10.2022 (після перегляду в апеляційній інстанції).

Вищевказаний об`єкт нерухомого майна (який знаходиться за адресою 49000, м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 1) 30.05.2023 було зареєстровано за ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тож належить ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» на праві приватної власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1517184512101).

Так, т.в.о. керівника розпорядник майна ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» арбітражний керуючий Касаткін Д.М. 22.06.2023 прибув на підприємство ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» за його місцезнаходженням та місцезнаходженням вищевказаного об`єкту нерухомого майна ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» (м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд.1), та було встановлено, що вищевказаний об`єкт нерухомого майна фактично було незаконно привласнено Відповідачами, які перебувають на території цього об`єкта нерухомого майна, перешкоджають Позивачу в доступі та користуванні цього об`єкта нерухомого майна.

Щодо вищевказаного факту було складно акт про перешкоджання в доступі та користуванні вищевказаним об`єкта нерухомого майна.

Також позивач в особі т.в.о. керівника розпорядника майна ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» арбітражного керуючого Касаткіна Д.М. 01.07.2023, 12.07.2023, прибував на підприємство ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» за його місцезнаходженням та місцезнаходженням вищевказаного об`єкту нерухомого майна ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» (м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд.1), та також було встановлено, що вищевказаний об`єкт нерухомого майна фактично було незаконно привласнено Відповідачами, які перебувають на території цього об`єкта нерухомого майна, перешкоджають Позивачу в доступі та користуванні цього об`єкта нерухомого майна.

Окрім зазначених дій Позивач, в особі представника/адвоката, звертався до Відповідачів з адвокатськими запитами від 13.07.2023 з проханням надати інформацію (та копії підтверджуючих документів):

- чи знаходилось/знаходиться Відповідач 1-5 (чи належне йому майно) за адресою м.Дніпро, Криворізьке шосе, буд.1? (якщо так, то на яких правових підставах (договору))?

- чи надавались/надаються Відповідачем 6-7 послуги з охорони за адресою м.Дніпро, Криворізьке шосе, буд.1 (якщо так, то кому та на яких правових підставах (договору))?

- на яких правових підставах охоронці Відповідача 6-7 (в т.ч. охоронник Пономаренко В.В. (посвідчення №28/23 від 02.02.2023)) знаходились/знаходяться за адресою м.Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 1 ?

При цьому також у вищевказаних запитах висловлювалось прохання:

- усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні вищевказаного об`єкта нерухомого майна, який належить ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» та розташований за адресою м.Дніпро, Криворізьке шосе, буд.1;

- надати безперешкодний доступ ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» та його уповноваженим представникам до вищевказаного об`єкта нерухомого майна, який належить ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» та розташований за адресою м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 1.

Відповідей, пояснень, та відповідних документів на адвокатські запити Відповідачами не було надано.

Враховуючи порушення прав ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» з боку Відповідачів щодо перешкоджання в доступі та користуванні вищевказаним об`єктом нерухомого майна, відсутність договірних відносин між Позивачем та Відповідачами щодо цього майна, Позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні вищевказаним об`єктом нерухомого майна шляхом звільнення вказаного об`єкта нерухомого майна та надання безперешкодного доступу Позивача до вказаного об`єкта нерухомого майна.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази, господарський суд зазначив, що між ТОВ "МЕТАЛ-КОРТ", який є власником майна, і Відповідачами, які знаходяться на території вищевказаного об`єкта нерухомого майна (м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд.1) та які користуються цим майном, не існує договірних відносин щодо цього майна.

Отже, правова підстава для знаходження Відповідачів на території вищевказаного об`єкта нерухомого майна, яке перебуває у приватні власності Позивача, у Відповідачів та будь-яких інших осіб наразі відсутня.

При цьому Відповідачами 2-5 неправомірно вчиняються перешкоди Позивачу в реалізації ним повноважень щодо отримання безперешкодного доступу та користування належним йому вищевказаним об`єктом нерухомого майна.

При цьому судом, зокрема, встановлено, що відповідач-2 ТОВ "АЛЮР І К" зареєстрований та фактично знаходиться за адресою: м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 1, при цьому зазначає, що перебуває там на підставі угоди про оренду нежитлового приміщення між ним та ПП "НВП Терракота", надавши відповідний примірник такого договору до суду.

Слід зазначити, що ухвала Індустріального суду м. Дніпропетровська від 12.04.2017 по справі №202/2014/17 (на підставі якої проведено реєстрацію права власності на спірний об`єкт за ОСОБА_2 ) скасовано постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області, а договір поруки від 09.02.2016 року (на підставі якого виникло грошове зобов`язання ТОВ "МЕТАЛ-КОРТ" перед ОСОБА_2 , що погашалося передачею спірного майна за мировою угодою) визнано недійсним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2021 по справі №904/5693/20 (904/4517/21).

Таким чином, як правильно зауважив суд першої інстанції, правові підстави належності майна ОСОБА_2 відсутні, а відтак останній не мав права розпорядження майном, і тому ПП "НВП Терракота" не набуло права власності та права розпорядження (в тому числі шляхом передачі в оренду) на об`єкт нерухомого майна.

Право власника на володіння, користування та розпоряджання нерухомим майном (складу для зберігання поковок розташованого за адресою м.Дніпро, Криворізьке шосе, буд.1) належить ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ».

У зв`язку з чим, ПП «НВП ТЕРРАКОТА» не набувало права власності та розпорядження (в т.ч. передача його в оренду) на вказане нерухоме майно, а отже і відповідного права оренди та користування цим нерухомим майном не виникло у Відповідача-2.

Наданий відповідачем договір оренди №4-01/01/2019 від 01.01.2019 року між ПП «НВП Терракота» та ТОВ «Алюр І К» не спростовує цих висновків суду та не підтверджує наявності правових підстав його перебування за спірною адресою.

Натомість апелянт зазначає, що:

- ТОВ «АЛЮР І К» є законослухняним суб`єктом господарювання та здійснює свою діяльність виключно на принципах добропорядності. Так, Відповідач-2 станом на момент звернення Позивача був законним користувачем вказаного нерухомого майна на підставі укладеного Договору оренди №4-01/01/2019 від 01.01.2019, строк дії якого було продовжено додатковими угодами. Вказаний Договір та додаткові угоди до нього укладені ТОВ «АЛЮР І К» та ПП «НВП «Терракота», яке було, на момент укладення таких правочинів, власником нерухомого майна. Вказаний Договір оренди відповідає нормам діючого законодавства, є діючим, не припиненим та не визнаним судом недійсним. Правонаступництво для Позивача, як нового власника майна, в розумінні ст.770 ЦК України відбулось лише 25.05.2023 (державна реєстрація права власності, номер відомостей про речове право 50457987), що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №363258646 від 25.01.2024. Тобто, право власності на склад для зберігання поковок за адресою м. Дніпро, Криворізьке шосе 1 (реєстраційний номер 1517184512101), що перебуває в строковому користування ТОВ «АЛЮР І К», виникло у Позивача 25.05.2023, отже вже після укладання вищевказаних правочинів по оренді майна. Відповідно до ч.1 ст.770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Отже, Позивач набувши 25.05.2023 право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна набув права та обов`язки Орендодавця за Договором оренди №4-01/01/2019 від 01.01.2019;

- Позивачем не було доведено у суді того факту, що останній позбавлений права володіти та розпоряджатись своїм майном саме через дії ТОВ «АЛЮР І К», які б виходили за межі прав Відповідача-2 як законного Орендаря майна на підставі чинного договору оренди. Як і віндикаційний, негаторний позов є речово-правовим і може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов`язальних відносин та бути поданим щодо індивідуально-визначеного майна. В даному випадку, як вже зазначалось вище, між Позивачем і ТОВ «АЛЮР І К» наявні зобов`язальні відносини, а саме за Договором оренди №04- 01/01/2019 від 01.01.2019, в порядку правонаступництва за ст.770 ЦК України.

Щодо цього апеляційний суд звертає увагу на те, що у своїй постанові Велика Палата Верховного Суду 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц виснувала, що володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими можна підтвердити, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (пункт 43 постанови). Факт володіння нерухомим майном можна підтвердити, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (пункт 90 постанови).

В свою чергу, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (пункт 64 постанови).

Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна (пункт 65 постанови).

Особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, чи набув або не набув володілець право власності (і відповідно право володіння) на таку ділянку чи ні (пункт 66 постанови).

Володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (пункт 67 постанови).

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Вказана правова позиція відповідає висновкам об`єднаної палати Верховного суду, які викладені в постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовну презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності) (пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19; постанови Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17)

У постанові Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 910/1671/20 зауважено, що сама лише наявність у Державному реєстрі прав на нерухоме майно запису про право особи на майно не презюмує правомірність набуття такого права, а тому пункт 1 частини першої статті 2 та частина п`ята статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в контексті того, що відомості Державного реєстру прав на нерухоме майно вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом) не свідчать про необхідність ігнорування судом дослідження обставин правомірності набуття відповідного речового права особи на майно у спорі, який спрямований на захист такого права.

Сама собою державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (див. п. 123 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, з огляду на державну реєстрацію право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.

Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності (пункти 62, 63 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Таким чином, можливо дійти наступних висновків: власник має право власності; право власності без права володіння не існує (право власності = право володіння + право користування + право розпорядження); власник не може втратити право володіння, а лише володіння; особа, за якою зареєстроване право власності, не обов`язково є власником, тобто не обов`язково має право власності; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України); державна реєстрація права власності на нерухоме майно не є підставою виникнення такого права на це майно, а може лише засвідчувати факт володіння нерухомим майно; між сторонами спору (позивачем та відповідачами) відсутні договірні відносини, які зумовлювали б необхідність застосування зобов`язально-правових способів захисту, замість пред`явлення негаторного позову.

Враховуючи вищевказане, єдиним законним власником нерухомого майна (складу для зберігання поковок розташованого за адресою м.Дніпро, Криворізьке шосе, буд.1) останні 18 років є ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» і ніякої зміни власника не відбувалось, як помилково вважає відповідач-2

Відповідно і право власника на володіння, користування та розпоряджання своїм нерухомим майном (складу для зберігання поковок розташованого за адресою м.Дніпро, Криворізьке шосе, буд.1) належить виключно ТОВ «МЕТАЛ- КОРТ».

У зв`язку з чим, ПП «НВП ТЕРРАКОТА» не мало та не має жодних законних підстав на розпорядження та користування вищевказаним нерухомим майном (в т.ч. передання його в оренду), а отже і відповідного права оренди та користування цим нерухомим майном не має і Скаржник.

Наведене спростовує відповідні твердження апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі.

Апеляційним судом також визнається безпідставним посилання скаржника на те, що на адресу ТОВ «АЛЮР І К» від Позивача не надходило жодних листів з викладеними претензіями та порушеннями з боку Орендаря умов укладеного договору оренди, оскільки законом у спірних правовідносинах не встановлено обов`язковість застосування заходів досудового врегулювання спору.

Щодо аргументів про те, що судом першої інстанції не досліджені обставини та жодним чином не відображено в рішенні суду факт перебування на території нерухомого майна за адресою м.Дніпро, Криворізьке шосе 1, великогабаритного рухомого майна, що належить на праві власності ТОВ «АЛЮР І К», а саме: Козловий кран ККС 12,5-32, Козловий кран КС-12,5, зав.№18, 1982 р.в. СРСР, КТП (система зовнішнього електропостачання), то варто зауважити, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2022 у справі №904/5693/20 (904/8936/21) (яке набрало законної сили та є чинним) в т.ч. було витребувано від ОСОБА_2 на користь Позивача в т.ч. наступне рухоме майно:

-Козловий кран КК-12,5-25 зав. № 199, 1991 р.в., СРС 68;

-Козловий кран КС-12,5, зав. № 18, 1982 р.в., СРС 69;

-КТП (система зовнішнього електропостачання) 62.

При цьому твердження про те, що ця обставина підтверджує не лише факт законності перебування ТОВ «АЛЮР І К» на території нерухомого майна, але й навпаки перешкоджання саме ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ» вільно володіти і користуватись своїм рухомим майно ТОВ «АЛЮР І К», то вказані спростовуються встановленими обставинами, підтвердженими матеріалами справи.

Позивачем доведено суду належними, допустимими та достатніми доказами (актами, зверненнями, заявами, запитами тощо) відсутність законних правових підстав для перебування Скаржника на території об`єкта нерухомого майна (складу для зберігання поковок розташованого за адресою м.Дніпро, Криворізьке шосе, буд.1), яке належить ТОВ «МЕТАЛ-КОРТ», що не спростовано в апеляційному порядку.

Встановивши, що відповідач 2 безпідставно знаходиться та здійснює свою діяльність за адресою: м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 1, користується рухомим та нерухомим майном позивача, чим останньому створюються перешкоди у реалізації правомочностей власника щодо володіння та користування майном, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині усунення перешкод відповідачем 2 у користуванні ТОВ "МЕТАЛ-КОРТ" об`єктом нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, Криворізьке шосе, буд. 1 підлягають задоволенню.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України та норми законодавства, які застосовуються у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо відповідача-2.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їм належну правову оцінку.

Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ними в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 у справі №904/5693/20(904/4017/23).

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЮР І К" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 у справі №904/5693/20(904/4017/23) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2024 у справі №904/5693/20 (904/4017/23) залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЮР І К".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 10.10.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко