Ухвала

від 08.10.2024 по справі 904/1811/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову в задоволенні скарги

08.10.2024м. ДніпроСправа № 904/1811/24

За скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського С.С. у виконавчому провадженні № 75940809 від 02.09.2024 у справі № 904/1811/24:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця

Суддя Ярошенко В.І.

За участю секретаря судового засідання Бублич А.В.

Представники:

від позивача: Конопліцький І.В., адвокат, посвідчення № 1296 від 04.11.2017

від відповідача (заявника): Байда В.В.;

приватний виконавець: Крайчинський С.С.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", в якому просить суд стягнути заборгованість за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 у загальній сумі 370 177 248, 66 грн, з яких: основний борг у сумі 242 284 935, 64 грн, пеня у сумі 43 824 752, 77 грн, 3% річних у сумі 14 397 899, 04 грн, інфляційні втрати у сумі 69 669 661, 21 грн.

Ухвалою суду від 29.04.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" залишено без руху.

01.05.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшла заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 06.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/1811/24 за правилами за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 04.06.2024.

08.05.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 10.05.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/1811/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 04.06.2024.

29.05.2024 від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 31.05.2024 клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/1811/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Ухвалою суду від 04.06.2024 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні на 17.06.2024.

13.06.2024 від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" надійшли додаткові пояснення.

14.06.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшли додаткові пояснення.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 позов задоволено повністю. Стягнутоз Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи «КРИВОРІЖГАЗ» (50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 1; ідентифікаційний код 03341397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, Київ 116, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 40121452) суму основного боргу в розмірі 242 284 935, 64 грн, пеню у розмірі 43 824 752, 77 грн, 3 % річних у розмірі 14 397 899, 04 грн, інфляційні втрати в розмірі 69 669 661, 21 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 847 840 грн.

23.07.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 було видано наказ про примусове виконання рішення у справі № 904/1811/24.

Від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" 06.09.2024 надійшла скарга на дії (бездіяльність) приватного виконавця, в якій просить суд:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського Сергія Станіславовича щодо винесення постанов:

- від 02.09.2024 про відкриття виконавчого провадження № 75940809;

- від 04.09.2024 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 75940809;

- від 04.09.2024 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 75940809;

- від 04.09.2024 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 75940809.

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського Сергія Станіславовича повернути стягувачу наказ господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2024 про стягнення заборгованості у справі № 904/1811/24.

Скаржник, посилаючись на п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", вважає, що приватний виконавець не має права здійснювати примусове виконання рішення суду у даній справі, оскільки частка держави в статутному капіталі акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" перевищує 25 відсотків.

Ухвалою суду від 12.09.2024 розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 08.10.2024, запропоновано приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Крайчинському Сергію Станіславовичу до засідання подати письмові пояснення щодо скарги, а також матеріали виконавчого провадження АСВП № 75940809, що містяться в електронному архіві автоматизованої системи виконавчого провадження у формі електронних документів.

23.09.2024 від Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського Сергія Станіславовича надійшли заперечення на скаргу на дії (бездіяльність) приватного виконавця та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 24.09.2024 клопотання Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського Сергія Станіславовича про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/1811/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

24.09.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшов відзив на скаргу.

01.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 02.10.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/1811/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 08.10.2024.

В судове засідання 08.10.2024 з`явилися представники сторін та приватний виконавець.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Приписами ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Розглянувши подану скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд зазначає наступне.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у Законі України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно зі змістом ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

Пункт 6 частини першої статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та пункт 4 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" установлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов`язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Цей принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред`явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абзац другий частини першої статті 19 цього Закону).

Тобто, вищевказані положення надають стягувачу право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.

Залежно від вибору стягувача та після пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" права й обов`язки, зокрема обов`язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця.

Обмеження у здійсненні приватним виконавцем примусового виконання рішень встановлено у ч. 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, відповідно до пункту 2 цієї частини приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень, за якими боржником є: держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.

Отже, обмеження стосується боржників - державних підприємств, а також всіх інших юридичних осіб, у статутному капіталі яких більше 25 відсотків часток належать державі.

Зважаючи на зазначені положення, виконавець повинен вчиняти виконавчі дії із дотриманням Закону України "Про виконавче провадження", а також відповідно до інших законів, додержання яких є обов`язковим при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

У ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Так, боржник, подавши скаргу, посилається на п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", вважаючи, що приватний виконавець не має права здійснювати примусове виконання рішення суду у даній справі, оскільки частка держави в статутному капіталі акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" перевищує 25 відсотків.

Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" передбачено, що єдиною державною інформаційною системою, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи є Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр).

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру (ст. 7 Закону).

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі (п. 6 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань").

Відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі надаються, зокрема, щодо центрального чи місцевого органу виконавчої вади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо така частка становить не менше 25 відсотків (п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону).

Підпунктом 7 пункту 3 Розділу 5 Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1657/5 від 10.06.2016р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.06.2016 за № 839/28969, передбачено, що відомості про юридичну особу містять відомості про центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство, або частку держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо ця частка становить не менше 25 відсотків.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" станом на 08.10.2024 відсутні відомості про центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі. Крім того, у полі "Перелік засновників (учасників) юридичної особи" зазначено: "акціонери, розмір частки статутного (складеного) капіталу (пайового фонду): 875 000 грн; кінцевий бенефіціарний власник відсутній, причина відсутності відсутні фізичні особи, що відповідають статусу кінцевого бенефіціарного власника; власники істотної участі відсутні".

З огляду на викладене, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не міститься інформація про наявність у статутному капіталі акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" частки держави.

Інформація про наявність у статутному капіталі акціонерного товариства "Криворіжгаз" частки держави, яка перевищує 25 відсотків, відсутня і в інформаційному ресурсі Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку smida.gov.ua, згідно якого у статутному капіталі акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" відсоток акцій, що належить державі становить нуль.

Також згідно з пунктами 1.5, 1.5.1 Статуту акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" є приватним акціонерним товариством, яке має найменування, самостійний баланс, круглу печатку та штампи із своїм найменуванням, фірмові бланки, має знаки для товарів та послуг, промислові зразки та інші об`єкти інтелектуальної власності товариства, має право відкривати, закривати поточні, валютні, депозитні та інші рахунки в банківських установах, а також складає фінансову звітність відповідно до вимог чинного законодавства України.

Тобто, акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", як приватна юридична особа, здійснює всі права та несе всі обов`язки акціонера і згідно п. 1.5.14 Статуту не несе відповідальності за зобов`язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов`язаннями товариства.

Також суд зазначає, що передання акцій згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2024 у справі № 757/11783/22-к спочатку в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, а в подальшому згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.05.2022 № 429-р, на підставі договору про управління активами № 11/2022 від 05.07.2022 в управління акціонерному товариству "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", у зв`язку з винятковим випадком у порядку, встановленому статтею 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" не породжує право власності на корпоративні права скаржника у Національного агентства чи акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз".

Так, згідно ст.ст. 19, 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" однією з ключових функцій Національного агентства є управління арештованими в кримінальному провадженні активами. Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України. Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 1029 ЦК України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права, крім майнових прав інтелектуальної власності, та інше майно (ч. 1 ст. 1030 ЦК України).

Глава 70 Цивільного кодексу України, так само як і Закон України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" не передбачають виникнення в управителя права власності на активи особи, у якої вони були вилучені.

Згідно ч. 3 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Зазначені положення Закону знайши відображення у договорі № 11/2022 про управління активами (майном), укладеному 05.07.2022 р. між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, як установником управління та акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", як управителем.

Згідно з Договором ДАТ "Чорноморнафтогаз" отримало в управління акції AT "КРИВОРІЖГАЗ" (ідентифікаційний код 03341397) у кількості 657 487 штук простих іменних акцій, власником яких є КОМПАНІЯ ТАНТЕР ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (TANTER HOLDINGS LIMITED), у кількості 777 727 штук простих іменних акцій, власником яких є КОМПАНІЯ ЕРІСВЕЛ ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД (ERISWELL TRADING LIMITED, у кількості 605 126 штук простих іменних акцій власником яких є КОМПАНІЯ СОДЕМАН ЛІМІТЕД (SODEMAN LIMITED).

У пункті 3.2 договору передбачено, що прийняття управителем активів в управління за цим договором, наявність активів на балансі управителя не призводить до виникнення в управителя права власності, а також права довірчої власності на активи.

Отже, арешт корпоративних прав із встановленням заборони у кримінальному провадженні на розпорядження акціями та передання в управління веде до тимчасового позбавлення власника акцій можливості розпоряджатися цими акціями згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, а не до переходу права власності.

Судом відмічається, що правові основи управління об`єктами державної власності визначено Законом України "Про управління об`єктами державної власності".

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" передбачено, що об`єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).

Реєстр корпоративних прав держави є автоматизованою інформаційно-довідковою системою збирання та обліку відомостей про акції, частки, паї, що належать державі у статутному капіталі господарських товариств та інших суб`єктів господарювання (далі - господарські товариства) і утворюється для оперативного обліку зазначених акцій, часток, паїв, забезпечення ефективного здійснення корпоративних прав держави, а також забезпечення гласності та відкритості інформації про державну власність, у межах, установлених законодавством. Відповідно до пункту 1 Положення про Реєстр корпоративних прав держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1679 від 29.10.2003 (далі - Положення),

Згідно пункту 5 Положення до Реєстру включаються відомості про акції, паї, частки, що належать державі у статутному капіталі господарських товариств - резидентів та нерезидентів.

Пунктами 7, 8 Положення передбачено, що у разі виникнення нових корпоративних прав держави міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, які виступають засновниками господарських товариств або на які покладено функції з управління корпоративними правами держави в господарських товариствах, у місячний строк з моменту державної реєстрації цих товариств подають відомості Фондові державного майна за встановленими формами в електронному та паперовому вигляді. Фонд державного майна у десятиденний строк вносить відомості до Реєстру.

У разі потреби внесення змін до Реєстру міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, які виступають засновниками господарських товариств або на які покладено функції управління корпоративними правами держави в господарських товариствах, у тижневий строк після одержання відповідних документів подають відомості Фондові державного майна за встановленими формами в електронному та паперовому вигляді. Фонд державного майна у триденний строк вносить зміни до Реєстру.

На офіційному сайті Фонду державного майна України у Реєстрі корпоративних прав держави (у відповідному переліку) відсутнє акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз".

Суд зауважує, що безпідставно ототожнювати поняття "держава" з юридичними особами АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України". Акціями АТ "Криворіжгаз" володіє не держава, а юридична особа, яка здійснює всі права та несе всі обов`язки акціонера.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 10.07.2020 у справі № 913/398/16 .

Отже, матеріали скарги не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що в статутному капіталі акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" є частка держави.

З приводу тверджень скаржника про те, що заборгованість визначена рішенням суду не віднесена до компетенції приватного виконавця, судом до уваги не приймається, оскільки заявником не обґрунтовано поширення сфери дії Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" на дані правовідносини.

Інші доводи та твердження відповідача з приводу неможливості виконання рішення суду приватним виконавцем оскільки виконавчі дії у даній справі відноситься до компетенції державного виконавця після реалізації права на врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" спростовуються доданими до матеріалів справи доказами, доводами учасників провадження та нормами чинного законодавства України.

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування своєї правової позиції по наявним спорам, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах цього спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Здійснивши оцінку наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що у суду відсутні підстави для задоволення скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 234, 235, 342-345 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського С.С. у виконавчому провадженні № 75940809 від 02.09.2024 у справі № 904/1811/24 про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського Сергія Станіславовича щодо винесення постанов від 02.09.2024 про відкриття виконавчого провадження № 75940809; від 04.09.2024 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 75940809; від 04.09.2024 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 75940809; від 04.09.2024 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 75940809 та зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського Сергія Станіславовича повернути стягувачу наказ господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2024 про стягнення заборгованості у справі № 904/1811/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення 08.10.2024.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 09.10.2024.

Суддя В.І. Ярошенко