Рішення

від 07.10.2024 по справі 904/2258/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024м. ДніпроСправа № 904/2258/24

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СДММ СЕРВІС", м. Дніпро

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Дніпропетровська обласна спілка споживчих товариств, м. Дніпро

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська межова компанія", м. Дніпро

Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та припинення права володіння

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Бублич А.В.

Представники:

від позивача: Риженко М.С., самопредставництво, посвідчення № 591 від 16.09.2024;

від відповідача: Лутошкін І.О., адвокат, посвідчення № 3280 від 16.03.2022;

від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: не з`явився;

від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: не з`явився;

від третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА

Дніпровська міська рада (позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СДММ СЕРВІС" (відповідач), в якому просить суд:

- усунути перешкоди у користуванні Дніпровській міській раді земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Берегова, 153, шляхом знесення самочинно побудованих об`єктів нерухомого майна, а саме: будівля складу літ. Б-1 загальна площа - 181, 1 кв. м, навіс літ. Г, будівля складу літ. О-1, адміністративна будівля загальна площа - 529, 3 кв. м, літ. П-1 загальна площа - 126, 8 кв. м, тамбур п-1, ґанок літ. п, вбиральня літ. С загальна площа -10, 6 кв. м, будівля охорони літ. Т загальна площа -13, 5 кв. м, ґанок літ. т, ґанок літ ті, споруди: № 1, 4, 7, 8, 9, 16, 17; мостіння: І-асфальт загальна площа - 486, 0 кв. м, ІІ-бетонна плитка загальна площа - 65, 0 кв. м, Ш-бетонні плити загальна площа - 499, 0 кв. м, № 4-огорожа 184, 0 п. м. (реєстраційні номери об`єкту нерухомого майна: 228493612101) за рахунок ТОВ «СДММ СЕРВІС».

- припинити право володіння ТОВ «СДММ СЕРВІС» відповідним правом на нерухоме майно-нежитлову будівлю, а саме: будівля складу літ. Б-1 загальна площа - 181, 1 кв. м, навіс літ. Г, будівля складу літ. 0-1, адміністративна будівля загальна площа - 529, 3 кв. м, літ. П-1 загальна площа - 126, 8 кв. м, тамбур п-1, ґанок літ. п, вбиральня літ. С загальна площа -10,6 кв. м, будівля охорони літ. Т загальна площа - 13, 5 кв. м, ґанок літ. т, ґанок літ ті, споруди: № 1, 4, 7, 8, 9, 16, 17; мостіння: І-асфальт загальна площа - 486, 0 кв. м, ІІ-бетонна плитка загальна площа - 65, 0 кв. м, Ш-бетонні плити загальна площа - 499, 0 кв. м, № 4-огорожа 184, 0 п. м. (реєстраційні номери об`єкту нерухомого майна: 228493612101) із закриттям розділу.

Разом з позовною заявою Дніпровська міська рада подала заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 27.05.2024 заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову задоволено.

Ухвалою суду від 28.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/2258/24 за правилами за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 06.06.2024.

В судове засідання 06.06.2024 з`явився представник позивача.

Ухвалою суду від 06.06.2024 підготовче засідання відкладено до 22.07.2024.

18.06.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення за матеріалами справи. Представник відповідача з матеріалами справи ознайомився 18.06.2024.

19.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "СДММ СЕРВІС" надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов.

22.07.2024 від Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств надійшли письмові пояснення.

Ухвалою суду від 22.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 06.08.2024.

25.07.2024 від Дніпровської міської ради надійшла відповідь на відзив та додаткові письмові пояснення.

В судове засідання 06.08.2024 з`явився представник позивача та представник відповідача.

Ухвалою суду від 06.08.2024 підготовче засідання відкладено в розумних строках до 05.09.2024.

05.09.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська межова компанія" надійшли письмові пояснення.

Ухвалою суду від 05.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2024.

09.09.2024 від позивача надійшла відповідь на пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська межова компанія".

В ході судового засідання 07.10.2024 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.

В судовому засіданні 07.10.2024 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Дніпровська міська рада в силу приписів ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» є представницьким органом місцевого самоврядування, який здійснює представництво інтересів територіальної громади щодо земельної ділянки комунальної власності, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Берегова (АНД район), 153.

Згідно відомостям Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявна інформація щодо державної реєстрації права приватної власності на будівлю складу з наступним описом: будівля складу літ. Б-1 загальна площа - 181, 1 кв. м, будівля складу літ. В-1 загальна площа - 404, 0 кв. м, навіс літ. Г, будівля складу літ. 0-1, адміністративна будівля загальна площа - 529, 3 кв. м, літ. П-1 загальна площа - 126, 8 кв. м, тамбур п-1, ґанок літ. п, вбиральня літ. С загальна площа - 10, 6 кв. м, будівля охорони літ. Т загальна площа - 13, 5 кв. м, ґанок літ. т, ґанок літ. т1, споруди: № 1, 4,7,8,9,16,17; мостіння: І-асфальт загальна площа - 486, 0 кв. м, ІІ-бетонна плитка загальна площа - 65, 0 кв. м, III-бетонні плити загальна площа - 499, 0 кв. м, № 4-огорожа 184, 0 п. м. за ТОВ "СДММ СЕРВІС" на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна укладеного між ТОВ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКА МЕЖОВА КОМПАНІЯ" та ТОВ "СДММ СЕРВІС", серія та номер: 1482, 1483, виданий 31.03.2021, видавник: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова О.А. (реєстраційний номер майна: 228493612101, номер відомостей про речове право: 41334728).

При детальному досліджені правовстановлюючих документів було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПЕТРОВСЬКА МЕЖОВА КОМПАНІЯ" набуло права власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна відповідно до договору купівлі-продажу, серія та номер: 895, виданий 29.12.2015, видавник: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Верба В.М. (номер відомостей про речове право: 12832983).

Крім того, зазначений договір купівлі-продажу від 29.12.2015, що посвідчений ПН ДМНО Верба В.М. за реєстровим № 895, укладено між Дніпропетровською спілкою споживчих товариств та ТОВ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКА МЕЖОВА КОМПАНІЯ".

У свою чергу, Дніпропетровська спілка споживчих товариств набула речових прав на будівлі літ. В-1 (будівля складу), Д-1,1-1,11-1 на праві колективної власності на підставі розпорядження Дніпропетровської обласної спілки споживчих товарів № 511-р від 26.12.1991, про що видане реєстраційне посвідчення від 04.09.1997 та зроблено запис в реєстрову книгу № Р-7 за реєстровим № 97. На момент набуття речових прав, адреса будівель літ. В-1, Д-1, И-1, И1-1 зазначена як м. Дніпро, вул. Берегова, буд.123. Також, наявна відмітка про те, що згідно договору купівлі-продажу укладеного на біржі «Катеринославська нерухомість» 11.09.1997 за № 003-н, нежитлові будівлі літ. И-1, И1-1 розташовані за адресою м. Дніпро, вул. Берегова, буд. 123 продані ТОВ «Славутич» відповідно до договору купівлі-продажу № 1102-Н від 24.12.1998 посвідченого на біржі «Катеринославська нерухомість», складські приміщення літ. Д-1 поз. 3, 4 переходять у власність Гетьман Л.О.

Позивач наголошує, що на момент набуття речових прав Дніпропетровською спілкою споживчих товариств адреса будівель літ. В-1, Д-1, И-1, И1-1 зазначена, як м. Дніпро, вул. Берегова, буд. 123, проте на підставі розпорядження міського голови Дніпропетровської міської ради від 31.05.2005 № 438 будівлі складу літ. В-1 було присвоєно адресу вул. Берегова, буд. 153 (колишня адреса: вул. Берегова, буд. 123).

Дніпропетровська спілка споживчих товариств здійснила державну реєстрацію відповідно до положень законодавства, що діяло після 31.12.2012 та звернулась до Дніпропетровського міського управління юстиції для внесення запису про державну реєстрацію виключно на будівлю складу з наданням правовстановлюючого документу та технічного паспорту у якому була відсутня інформація про інші об`єкти нерухомого майна окрім будівлі складу літ. В-1.

Отже, у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно було здійснено запис про державну реєстрацію виключно на будівлю складу літ. В-1 та видано витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.12.2013 за № 13785927.

Отже, об`єкти нерухомого майна, а саме: будівля складу літ. Б-1 загальна площа - 181, 1 кв. м, навіс літ. Г, будівля складу літ. О-1, адміністративна будівля загальна площа - 529, 3 кв. м, літ. П-1 загальна площа - 126, 8 кв. м, тамбур п-1, ґанок літ. п, вбиральня літ. С загальна площа - 10, 6 кв. м, будівля охорони літ, Т загальна площа - 13, 5 кв. м, гайок літ. т, гайок літ ті, споруди: № 1, 4, 7, 8, 9, 16, 17; мостіння: I-асфальт загальна площа - 486, 0 кв. м, ІІ-бетонна плитка загальна площа - 65, 0 кв. м, III-бетонні плити загальна площа - 499, 0 кв. м, № 4-огорожа 184, 0 п. м., були самочинно збудовані, та без введення в експлуатацію вказаного новоствореного нерухомого майна, відчужено без жодних правових підстав на користь третіх осіб. В свою чергу, щодо спірного об?єкту нерухомого майна не було виконано визначені законодавством умови для набуття права власності на новостворену річ, а тому відсутні правові підстави вважати зазначене майно безпосередньо нерухомим майном, і яке є сукупністю будівельних матеріалів, що були використані в процесі будівництва та безпідставно розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності.

Також, відсутні будь-які докази, що спірне нерухоме майно було в установленому законом порядку введено в експлуатацію та відповідає архітектурно будівельним нормам, відповідно, спірний об?єкт є самочинним будівництвом, відповідач не набув право власності на нього в установленому законом порядку, що в сукупності підтверджує протиправне позбавлення позивача права комунальної власності на земельну ділянку, на якій розташоване відповідне нерухоме майно, і відповідно, ефективним способом захисту порушених прав позивача є вимога про усунення перешкод у користуванні позивачем земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Берегова (АНД район), 153, шляхом знесення самочинно побудованих об?єктів нерухомого майна відповідно до ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України, а також припинення права володіння відповідача відповідним правом на нерухоме майно із закриттям розділу

Позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідач зазначає, що:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПЕТРОВСЬКА МЕЖОВА КОМПАНІЯ" набуло права власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна відповідно до договору купівлі-продажу, серія та номер: 895, виданий 29.12.2015, видавник: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Верба В.М. (номер відомостей про речове право: 12832983);

- згідно технічного паспорту на виробничий будинок складські будівлі № 153, вул. Берегова, м. Дніпропетровськ від 17.12.2015 (інвентарна справа № 01635-15), який було виготовлено ФОП Махновським В.Л., згідно додатку № 8.2 до інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна: будівля складу літ. Б-1 - 1988 року побудови, будівля складу літ. В-1 - рік побудови 1970; навіс літ. Г, - рік побудови 1970, будівля складу літ. 0-1 - рік побудови 1980, адміністративна будівля літ. П-1 - рік побудови 1968; тамбур п-1 - рік побудови 1980; ганок літ. П-рік побудови 1968; вбиральня літ. С - рік побудови 1961; будівля охорони літ. Т - рік побудови 1983; ганок літ. Т - рік побудови 1983, ганок літ. Т1 - рік побудови 1983; споруди № 1, 4, 7, 8, 9, 16, 17 - рік побудови 1968; мостіння: І-асфальт - рік побудови - 1968; мостіння ІІ - рік побудови - 1970; мостіння ІІІ-б - рік побудови 1970;

- отже, господарські споруди були збудовані в період з 1968 по 1983, тобто збудовані до 05.08.1992, тобто до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ч. 4 статті 3 якого визначав дійсність речових прав на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013;

- до 05.08.1992 закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності, адже така процедура була визначена лише внаслідок прийняття Порядку прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше, затверджений постановою КМУ від 05.08.1992 № 449;

- фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації (лист МЮУ від 23.02.2016 № 8.4-35/18/1);

- п. 42, п. 43 Порядку для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, не передбачав подачу такого документа для реєстрації права власності на нерухоме майно, збудоване до 05.08.1992, що засвідчував прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, виходячи з положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності;

- враховуючи приписи ст. 328 Цивільного кодексу України, нотаріусом при посвідченні договору купівлі - продажу від 29.12.2015, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПЕТРОВСЬКА МЕЖОВА КОМПАНІЯ" набуло права власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна (номер відомостей про речове право: 12832983), на підставі п. 42 Порядку для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, здійснив реєстрацію права власності за наведеним товариством;

Також, відповідач наголошував, що ним від Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств були отримані документи:

- рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих від 24.05.1966 № 336 Про надання земельної ділянки дрібнооптовій базі об`єднання "Облкооплесхозторг" для будівництва тарної бази з західної сторони заводу Гірничошахтного обладнання, на підставі якого була виділена земельна ділянка площею 1, 6 га, і саме на підставі вказаного рішення були побудовані обєкти нерухомості (складські приміщення) та зведені тимчасові споруди у вигляді навісів над складськими приміщеннями;

- постанову правління Дніпропетровського облпотребсоюзу від 23.04.1974 № 168, якою базу "Облкооплесхозторг" перейменовано в Дніпропетровську міжрайбазу по торгівлі господарчими товарами і автомобілями;

- у 1978 році реконструйовано склад тари та введено в експлуатацію Актом державної приймальної комісії про приймання закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 15.12.1978; також наявні акти про введення об`єкта в експлуатацію, щодо розширення бази;

- листом від 27.11.1990 керівництво бази господарських товарів звернулось до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів з проханням надати дозвіл на реконструкцію побудованого у 1987 році складу;

- виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради народних депутатів прийняв рішення від 16.05.1991 № 330/5 Про надання дозволу міжрайонній базі господарчих товарів облспоживспілки на проектування та проведення реконструкції складу господарчих товарів по вул. Береговій, 123;

- Головним архітектурно-планувальним управлінням виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів видано паспорт земельної ділянки на проектування та проведення реконструкції складу господарчих товарів, і висновком у паспорті по відводу земельної ділянки під будівництво встановлено придатність земельної ділянки для будівництва в межах існуючої території по вул. Береговій, 123;

- на підставі розпорядження міського голови Дніпропетровської міської ради від 31.05.2005 № 438 будівлям та спорудам, розташованим за адресою по вул. Береговій, 123, присвоєно адресу : вул. Берегова, 153;

- на запит Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств від 04.06.2013 "Центром державного земельного кадастру" надана "Графічна та семантична земельно-кадастрова інформація", в якій зазначено інформацію про кадастрові номери, присвоєні земельним ділянкам за адресою: вул. Берегова, 153;

- Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації від 04.09.1997 за Дніпропетровською обласною спілкою споживчих товариств зареєстровано право на об`єкти нерухомого майна, розташовані в м. Дніпропетровськ, по вул. Берегова. 123, на будови літ. В-1, Д-1, И-1, И1-1 в цілому в реєстраційному посвідченням, записано в реєстрову книгу № Д-7 за реєстровим № 97.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що:

- спірні господарські споруди, як об`єкт нерухомого майна були побудовані та введені в експлуатацію без будь-яких порушень до 1992 року на земельній ділянці, яка була відведена на будівництво господарських споруд, і у 2021 році відповідач набув право власності на спірне майно, шляхом отримання цього об`єкта нерухомості в якості внеску до статутного капіталу шляхом підписання акту приймання-передачі від 31.03.2021, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова О.А. за реєстраційним № 228493612101, номер відомостей про речове право 41334728;

- факт самочинного будівництва спірних споруд - не підтверджується, жодного акту органу державного архітектурно - будівельного контролю про встановлення акту самочинного будівництва , або приписів про усунення порушень, матеріали справи не містять;

- норми Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, які набрали чинності в 2011 році, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

- відсутні підстави для застосування ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем не доведено, що відповідачем було здійснено самочинне будівництво.

Крім того, відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування до вимог позивача строку позовної давності.

Короткий зміст відповіді на відзив

Дніпропетровська міська рада у письмовій відповіді на відзив наголошувала на тому, що:

- Дніпропетровська спілка споживчих товариств набула речових прав на будівлі літ. В-1 (будівля складу), Д-1,1-1,11-1 на праві колективної власності на підставі розпорядження Дніпропетровської обласної спілки споживчих товарів № 511-р від 26.12.1991, про що видане реєстраційне посвідчення від 04.09.1997 та зроблено запис в реєстрову книгу № Р-7 за реєстровим № 97;

- на момент набуття речових прав, адреса будівель літ. В-1, Д-1, И-1, И1-1 зазначена як м. Дніпро, вул. Берегова, буд.123. Також, наявна відмітка про те, що згідно договору купівлі-продажу укладеного на біржі «Катеринославська нерухомість» 11.09.1997 за № 003-н, нежитлові будівлі літ. И-1, И1-1 розташовані за адресою м. Дніпро, вул. Берегова, буд. 123 продані ТОВ «Славутич» відповідно до договору купівлі-продажу № 1102-Н від 24.12.1998 посвідченого на біржі «Катеринославська нерухомість», складські приміщення літ. Д-1 поз. 3, 4 переходять у власність Гетьман Л.О. ;

- на момент набуття речових прав Дніпропетровською спілкою споживчих товариств адреса будівель літ. В-1, Д-1, И-1, И1-1 зазначена, як м. Дніпро, вул. Берегова, буд. 123, проте на підставі розпорядження міського голови Дніпропетровської міської ради від 31.05.2005 № 438 будівлі складу літ. В-1 було присвоєно адресу вул. Берегова, буд. 153 (колишня адреса: вул. Берегова, буд. 123).

- Дніпропетровська спілка споживчих товариств здійснила державну реєстрацію відповідно до положень законодавства, що діяло після 31.12.2012 та звернулась до Дніпропетровського міського управління юстиції для внесення запису про державну реєстрацію виключно на будівлю складу з наданням правовстановлюючого документу та технічного паспорту у якому була відсутня інформація про інші об`єкти нерухомого майна, окрім будівлі складу літ. В-1.

- отже, у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно було здійснено запис про державну реєстрацію виключно на будівлю складу літ. В-1 та видано витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.12.2013 за № 13785927.

Пояснення Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств

Дніпропетровська обласна спілка споживчих товариств у письмових поясненнях по суті спору вказувала про необґрунтованість пред`явленого позову з огляду на те, що спілка на законних підставах та у відповідності до вимог чинного на той час законодавства використовувала земельну ділянку та володіла об`єктами нерухомого майна, що розташовані по вул. Береговій, 153 у м. Дніпро.

Пояснення позивача на пояснення Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств

Також, 25.07.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких заперечувались доводи, викладені Дніпропетровською обласною спілкою споживчих товариств у поясненнях. Позивач вказував, що:

- з рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих від 24.05.1966 № 336 неможливо встановити інформацію стосовно адреси земельної ділянки та не надає можливості ідентифікувати її земельною ділянкою, що є предметом розгляду даної справи, а тому вказане рішення не має відношення до спірних правовідносин;

- постанова правління Дніпропетровського облпотребсоюзу від 23.04.1974 № 168 не містить інформації про наявність або відсутність самочинного будівництва та не є можливими встановити його відношення до спірних правовідносин, як і решта поданих документів;

- суть звернення з листом від 27.11.1990 № 787 стосувалась виключно будівлі складу, відомостей про інші будівлі та споруди - не міститься;

- розпорядження міського голови Дніпропетровської міської ради від 31.05.2005 № 438 містить відомості про присвоєння адреси виключно будівлі складу;

- у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно було здійснено запис про державну реєстрацію виключна на будівлю літ В-1 про що видано витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.12.2013 № 13785927;

- на сьогодні ж, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявна інформація щодо державної реєстрації права приватної власності на будівлю складу з наступним описом: літ. В-1-склад, будівля складу літ. Б-1 загальна площа - 181, 1 кв. м, будівля складу літ. В-1 загальна площа - 404, 0 кв. м, навіс літ. Г, будівля складу літ. 0-1, адміністративна будівля загальна площа - 529, 3 кв. м, літ. П-1 загальна площа - 126, 8 кв. м, тамбур п-1, ґанок літ. п, вбиральня літ. С загальна площа - 10, 6 кв. м, будівля охорони літ. Т загальна площа - 13, 5 кв. м, ґанок літ. т, ґанок літ. т1, споруди: № 1, 4, 7, 8, 9, 16, 17; мостіння: І-асфальт загальна площа - 486, 0 кв. м, ІІ-бетонна плитка загальна площа - 65, 0 кв. м, III-бетонні плити загальна площа - 499, 0 кв. м, № 4-огорожа 184, 0 п. м. за ТОВ "СДММ СЕРВІС", яке набуло його у власність від ТОВ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКА МЕЖОВА КОМПАНІЯ" , яке в свою чергу, набуло його у власність на підставі договору купівлі - продажу від 29.12.2015, укладеного з Дніпропетровською обласною спілкою споживчих товариств;

- отже, первісна державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, що є предметом спору у даній справі, виникло саме при відчуженні Дніпропетровською обласною спілкою споживчих товариств відповідно до договору купівлі - продажу від 29.12.2015, і саме внаслідок вчинення даного правочину у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис про право приватної власності на об`єкт нерухомого майна з наступним описом: літ. В-1-склад, будівля складу літ. Б-1 загальна площа - 181, 1 кв. м, будівля складу літ. В-1 загальна площа - 404, 0 кв. м, навіс літ. Г, будівля складу літ. 0-1, адміністративна будівля загальна площа - 529, 3 кв. м, літ. П-1 загальна площа - 126, 8 кв. м, тамбур п-1, ґанок літ. п, вбиральня літ. С загальна площа - 10, 6 кв. м, будівля охорони літ. Т загальна площа - 13, 5 кв. м, ґанок літ. т, ґанок літ. т1, споруди: № 1, 4,7,8,9,16,17; мостіння: І-асфальт загальна площа - 486, 0 кв. м, ІІ-бетонна плитка загальна площа - 65, 0 кв. м, III-бетонні плити загальна площа - 499, 0 кв. м, № 4-огорожа 184, 0 п. м., проте, інформація про правові підстави набуття речових прав на зазначене нерухоме майно (окрім літ. В-1-склад) - відсутня, дозвільна документація на будівництво не отримувалась та не видавалась, а тому посилання відповідача на відсутність самочинного будівництва та набуття речових прав на нерухоме майно на законних підставах - відсутні;

- Дніпропетровська обласна спілка споживчих товариств не є забудовником в розумінні ст. 331 Цивільного кодексу України.

Пояснення ТОВ "Дніпропетровська межова компанія"

ТОВ Дніпропетровська межова компанія у письмових поясненнях у справі наголошувала, що висновки позивача про наявність самочинного будівництва не підтверджені належним чином та є передчасними, будівництво спірних об?єктів не є самочинним, оскільки спірні правовідносини не відповідають диспозиції статті 376 Цивільного кодексу України, дії з будівництва спірного нерухомого майна вчинялись за погодженням, яке діяло на час їх будівництва. Доказів визнання недійсними договору купівлі-продажу від 29.12.2015 та актів приймання-передачі нерухомого майна від 31.03.2021 - не надано. Крім того, застосування до відповідача зобов`язання щодо знесення самочинно збудованого об?єкта є передчасним та неспівмірним заходом, оскільки позивачем не використано всі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Відповідно до архівної копії рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих від 24.05.1966 № 336 Про надання земельної ділянки дрібнооптовій базі обєднання Облкооплесхозторг для будівництва тарної бази з західної сторони заводу Гірничошахтного обладнання, була виділена земельна ділянка площею 1,6 га, і саме на підставі вказаного рішення були побудовані об`єкти нерухомості (складські приміщення) та зведені тимчасові споруди у вигляді навісів над складськими приміщеннями.

Відповідно до архівної копії постанови правління Дніпропетровського облпотребсоюзу від 23.04.1974 № 168, якою базу Облкооплесхозторг перейменовано в Дніпропетровську межрайбазу по торгівлі господарчими товарами і автомобілями.

У 1978 році реконструйовано склад тари та введено в експлуатацію Актом державної приймальної комісії про приймання закінченого будівництвом обєкта в експлуатацію від 15.12.1978, у якому зокрема містяться відомості і про те, що будівництво проведено на підставі рішення правління Облспоживради від 14.11.1986 № 480. Також наявний акти про введення об`єкта в експлуатацію.

Листом від 27.11.1990 керівництво бази господарських товарів звернулось до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів з проханням надати дозвіл на реконструкцію побудованого у 1987 році складу.

Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради народних депутатів прийняв рішення від 16.05.1991 № 330/5 Про надання дозволу міжрайонній базі господарчих товарів облспоживспілки на проектування та проведення реконструкції складу господарчих товарів по вул. Береговій, 123.

Головним архітектурно-планувальним управлінням виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів видано паспорт земельної ділянки на проектування та проведення реконструкції складу господарчих товарів, і висновком у паспорті по відводу земельної ділянки під будівництво встановлено придатність земельної ділянки для будівництва в межах існуючої території по вул. Береговій, 123.

Також, згідно висновку № 5 по відведенню земельної ділянки під будівництво від 04.03.1991, відповідною санітарною комісією проводився огляд стосовно відведення земельної ділянки по вул. Береговій, 123 у м. Дніпропетровську для будівництва складу промислових товарів для міжрайонної бази промислових товарів Облспоживради.

Крім того, відповідними листами Управління ЖКГ виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів 14.05.90 № 582, Дніпропетровського ПЄС від 18.01.1991, Управління по ремонту, будівництву та експлуатації № 932 від 24.12.1990, Дніпропетровського обласного управління протизсувних робіт та експлуатації підземних інженерних споруд № 7128 від 19.12.1990, погоджено підключення бази до відповідних мереж та отримання відповідних послуг ЖКГ, висновком Державного пожежного нагляду від 06.03.1991 погоджено ряд дій щодо пожежної безпеки при реконструкцію відповідного кладу госптоварів.

Дніпропетровська спілка споживчих товариств набула речових прав на будівлі літ. В-1 (будівля складу), Д-1,1-1,11-1 на праві колективної власності на підставі розпорядження Дніпропетровської обласної спілки споживчих товарів № 511-р від 26.12.1991, про що видане реєстраційне посвідчення від 04.09.1997 та зроблено запис в реєстрову книгу № Р-7 за реєстровим № 97. На момент набуття речових прав, адреса будівель літ. В-1, Д-1, И-1, И1-1 зазначена як м. Дніпро, вул. Берегова, буд.123. Також, наявна відмітка про те, що згідно договору купівлі-продажу укладеного на біржі «Катеринославська нерухомість» 11.09.1997 за № 003-н, нежитлові будівлі літ. И-1, И1-1 розташовані за адресою м. Дніпро, вул. Берегова, буд. 123 продані ТОВ «Славутич» відповідно до договору купівлі-продажу № 1102-Н від 24.12.1998 посвідченого на біржі «Катеринославська нерухомість», складські приміщення літ. Д-1 поз. 3, 4 переходять у власність Гетьман Л.О.

На запит Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств від 04.06.2013 Центром державного земельного кадастру надана Графічна та семантична земельно-кадастрова інформація, в якій зазначено інформацію про кадастрові номери, присвоєні земельним ділянкам за адресою: вул. Берегова, 153.

Також, відповідачем до матеріалів справи подано Технічний паспорт від 17.01.2013 та від 17.12.2015, в якому зафіксовані технічні показники об`єкту.

29.12.2015 між ТОВ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКА МЕЖОВА КОМПАНІЯ", як покупцем, та Дніпропетровською обласною спілкою споживчих товариств, як продавцем, укладено договір купівлі - продажу, серія та номер: 895, виданий 29.12.2015, видавник: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Верба В.М. (номер відомостей про речове право: 12832983), за умовами якого продавець продав, а покупець придбав нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 153, згідно визначеного у договорі опису: виробничі та складські будівлі та споруди: будівля складу літ. Б-1 загальна площа - 181, 1 кв. м, будівля складу літ. В-1 загальна площа - 404, 0 кв. м, навіс літ. Г, будівля складу літ. 0-1, адміністративна будівля загальна площа - 529, 3 кв. м, літ. П-1 загальна площа - 126, 8 кв. м, тамбур п-1, ґанок літ. п, вбиральня літ. С загальна площа - 10, 6 кв. м, будівля охорони літ. Т загальна площа - 13, 5 кв. м, ґанок літ. т, ґанок літ. т1, споруди: № 1, 4,7,8,9,16,17; мостіння: І-асфальт загальна площа - 486, 0 кв. м, ІІ-бетонна плитка загальна площа - 65, 0 кв. м, III-бетонні плити загальна площа - 499, 0 кв. м, № 4-огорожа 184, 0 п. м. (п. 1.2).

Пунктом 1.2 договору купівлі - продажу від 29.12.2015 визначено, що виробничі складські будівлі та споруди , що відчужуються, належать продавцеві на підставі на підставі реєстраційного посвідчення, виданого Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації 04.09.1997, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 02.12.2013, індексний номер 13785927, номер запису про право власності № 3634864, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 228493612101.

31.03.2021 ТОВ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКА МЕЖОВА КОМПАНІЯ" на підставі Акту приймання - передачі нерухомого майна, передало на підставі рішення єдиного учасника від 30.03.2021 в якості майнового внеску (частку) до статутного капіталу ТОВ "СДММ СЕРВІС" наступне майно: Літ. В-1 склад будівля складу літ. Б-1 загальна площа - 181, 1 кв. м, будівля складу літ. В-1 загальна площа - 404, 0 кв. м, навіс літ. Г, будівля складу літ. 0-1, адміністративна будівля загальна площа - 529, 3 кв. м, літ. П-1 загальна площа - 126, 8 кв. м, тамбур п-1, ґанок літ. п, вбиральня літ. С загальна площа - 10, 6 кв. м, будівля охорони літ. Т загальна площа - 13, 5 кв. м, ґанок літ. т, ґанок літ. т1, споруди: № 1, 4,7,8,9,16,17; мостіння: І-асфальт загальна площа - 486, 0 кв. м, ІІ-бетонна плитка загальна площа - 65, 0 кв. м, III-бетонні плити загальна площа - 499, 0 кв. м, № 4-огорожа 184, 0 п. м., розташованого у м. Дніпропетровськ (на даний час м. Дніпро), вул. Берегова (АНД район), будинок № 153, внаслідок чого відповідач став власником вказаного майна, відомості про що також було внесено до Державного реєстру об?єктів нерухомого майна, про що в матеріалах справи наявний відповідний витяг (інформаційна довідка 379216789).

Також, позивачем до матеріалів позову долучено наступне листування:

- лист Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 21.02.2024 № 4/11-114, в якому повідомлено, що станом на 19.12.2024 за результатом пошуку земельної ділянки за адресою: Берегова, 153, Берегова, 123, у інформаційній (автоматизованій системі) Фіскальний кадастр Муніципальної земельної інформаційної системи м. Дніпропетровська, не виявлено реєстраційних записів щодо договорів оренди землі, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами;

- лист Управління Державного архітектурно - будівельного контролю від 26.02.2024 № 4/1-40, в якому зазначено, що відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності, який забезпечує створення, збирання, накопичення, обробку, захист, облік інформації, про об`єкти будівництва та закінчені будівництвом об?єкти , у т.ч. документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, та акту приймання - передавання документів від 27.10.2016 за вказаними у запиті критеріями пошуку - відсутні відомості щодо видачі/реєстрації Управлінням документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою: м. Дніпро, буд. 153;

- лист Головного архітектурно - планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 16.02.2024 № 3/15-83,відповідно до даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста: адреса вул Берегова, 153 (колишня адреса - вул. Берегова, 123) була присвоєна розпорядженням міського голови від 31.05.2005 № 438-р Про присвоєння адреси будівлі складу по вул. Береговій (Амур-Нижньодніпровський район);

- лист КП Дніпровського міського бюро технічної інвентаризації від 22.02.2024 № 1946, в якому повідомлено про те, що станом на 31.12.2012 технічна інвентаризація та державна реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 153, вказаною установою - не проводилась; в матеріалах інвентаризаційної справи за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 123, міститься розпорядження міського голови від 31.05.2005 № 438-р, яким відповідно до листа Дніпропетровського обласного підприємства оптової торгівлі господарчими товарами облспоживспілки будівлі складу по вул. Береговій присвоєно адресу вул. Берегова, буд. 153 (колишня адреса: вул. Берегова, 123); станом на 31.12.2012 будівля літ. В-1 (згідно матеріалів інвентаризаційної справи - будівля складу) зареєстрована на праві колективної власності за Дніпропетровською обласною спілкою споживчих товарів № 511-р від 26.12.1991, про що видано реєстраційне посвідчення від 04.09.1997 та зроблено запис в реєстрову книгу № Р-7 за реєстровим № 97; перереєстрація правовстановлювальних документів за новою адресою - КП ДМБТІ ДМР не проводилась; реєстрація права власності на обєкти нерухомого майна : літ. Б-1, Г, О-1, П-1, С, Т, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, буд. 123, КП ДМБТІ ДМР не проводилась; станом на 31.12.2012 згідно Інструкції про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 1.6), право власності на споруди № 1, 4, 7-9, 16-17, І-ІІІ та тимчасові будівлі, як окремі об?єкти неухомого майна - не оформлювались; також надано матеріали останньої інвентаризації, проведеної 17.01.2013;

- лист КП Дніпровського міського бюро технічної інвентаризації від 28.11.2013 № 13944, в якому зокрема повідомлено, що відомості про наявність самочинного переобладнання, накладення арештів, та заборон гідно матеріалів інвентаризаційної справи - відсутні; також надано копію поверхового плану та експлікації, як знаходяться в матеріалах інвентаризаційної справи

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з Достатність доказів на нову - Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування вірогідність доказів.

Стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Аналогічний підхід до стандарту доказування вірогідність доказів висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як баланс вірогідностей.

Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 15 та частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Предметом позову у цій справі є усунення перешкод у користуванні Дніпровській міській раді земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Берегова, 153, шляхом знесення, як стверджується позивачем, самочинно побудованих об`єктів нерухомого майна, а саме: будівля складу літ. Б-1 загальна площа - 181, 1 кв. м, навіс літ. Г, будівля складу літ. О-1, адміністративна будівля загальна площа - 529, 3 кв. м, літ. П-1 загальна площа - 126, 8 кв. м, тамбур п-1, ґанок літ. п, вбиральня літ. С загальна площа -10, 6 кв. м, будівля охорони літ. Т загальна площа -13, 5 кв. м, ґанок літ. т, ґанок літ ті, споруди: № 1, 4, 7, 8, 9, 16, 17; мостіння: І-асфальт загальна площа - 486, 0 кв. м, ІІ-бетонна плитка загальна площа - 65, 0 кв. м, Ш-бетонні плити загальна площа - 499, 0 кв. м, № 4-огорожа 184, 0 п. м. (реєстраційні номери об`єкту нерухомого майна: 228493612101) за рахунок ТОВ «СДММ СЕРВІС», та припинення права володіння ТОВ «СДММ СЕРВІС» відповідним правом на нерухоме майно-нежитлову будівлю, а саме: будівля складу літ. Б-1 загальна площа - 181, 1 кв. м, навіс літ. Г, будівля складу літ. 0-1, адміністративна будівля загальна площа - 529, 3 кв. м, літ. П-1 загальна площа - 126, 8 кв. м, тамбур п-1, ґанок літ. п, вбиральня літ. С загальна площа -10,6 кв. м, будівля охорони літ. Т загальна площа - 13, 5 кв. м, ґанок літ. т, ґанок літ ті, споруди: № 1, 4, 7, 8, 9, 16, 17; мостіння: І-асфальт загальна площа - 486, 0 кв. м, ІІ-бетонна плитка загальна площа - 65, 0 кв. м, Ш-бетонні плити загальна площа - 499, 0 кв. м, № 4-огорожа 184, 0 п. м. (реєстраційні номери об`єкту нерухомого майна: 228493612101) із закриттям розділу .

Суд, дослідивши надані учасниками спору докази, дійшов наступних висновків.

Територіальним громадам належить право власності на землю, нерухоме майно тощо (п. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

У комунальний власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування, землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Частинами другою та третьою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно із ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Суд враховує, що стаття 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", а тому правовий режим самочинного будівництва пов`язаний із відносинами власності на землю.

Відповідно до висновку Великої Палати у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, застосування положень частини третьої або п`ятої статті 376 Цивільного кодексу України призводить до вирішення спору між особою власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.

Відповідно до статей 316, 317 та 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 3-4 статті 376 Цивільного кодексу України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Частина 4 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Частиною 3 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Так, як підтверджується наявними матеріалами справи (інформаційна довідка № 379216789), в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні відомості про те, що відповідач є власником об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер 228493612101): Літ. В-1 склад будівля складу літ. Б-1 загальна площа - 181, 1 кв. м, будівля складу літ. В-1 загальна площа - 404, 0 кв. м, навіс літ. Г, будівля складу літ. 0-1, адміністративна будівля загальна площа - 529, 3 кв. м, літ. П-1 загальна площа - 126, 8 кв. м, тамбур п-1, ґанок літ. п, вбиральня літ. С загальна площа - 10, 6 кв. м, будівля охорони літ. Т загальна площа - 13, 5 кв. м, ґанок літ. т, ґанок літ. т1, споруди: № 1, 4,7,8,9,16,17; мостіння: І-асфальт загальна площа - 486, 0 кв. м, ІІ-бетонна плитка загальна площа - 65, 0 кв. м, III-бетонні плити загальна площа - 499, 0 кв. м, № 4-огорожа 184, 0 п. м., розташованого у м. Дніпропетровськ (на даний час м. Дніпро), вул. Берегова (АНД район), будинок № 153.

Право власності відповідача на вказаний об`єкт нерухомості виникло внаслідок внесення його на підставі Акту приймання - передачі нерухомого майна від 31.03.2021 до статутного капіталу Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПЕТРОВСЬКА МЕЖОВА КОМПАНІЯ", яке в свою чергу, придбало його на підставі укладеного договору купівлі продажу від 29.12.2015 з Дніпропетровською обласною спілкою споживчих товариств.

В свою чергу, позивач стверджував, що Дніпропетровською обласною спілкою споживчих товариств у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно було здійснено запис про державну реєстрацію виключно на будівлю складу літ. В-1 та видано витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.12.2013 за № 13785927, а тому об`єкти нерухомого майна, а саме: будівля складу літ. Б-1 загальна площа - 181, 1 кв. м, навіс літ. Г, будівля складу літ. О-1, адміністративна будівля загальна площа - 529, 3 кв. м, літ. П-1 загальна площа - 126, 8 кв. м, тамбур п-1, ґанок літ. п, вбиральня літ. С загальна площа - 10, 6 кв. м, будівля охорони літ, Т загальна площа - 13, 5 кв. м, гайок літ. т, гайок літ ті, споруди: № 1, 4, 7, 8, 9, 16, 17; мостіння: I-асфальт загальна площа - 486, 0 кв. м, ІІ-бетонна плитка загальна площа - 65, 0 кв. м, III-бетонні плити загальна площа - 499, 0 кв. м, № 4-огорожа 184, 0 п. м., - були самочинно збудовані, та без введення в експлуатацію вказаного новоствореного нерухомого майна, відчужено без жодних правових підстав на користь третіх осіб.

Проте, суд не погоджується з даними твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема архівним примірником рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих від 24.05.1966 № 336 Про надання земельної ділянки дрібнооптовій базі об?єднання "Облкооплесхозторг" для будівництва тарної бази з західної сторони заводу Гірничошахтного обладнання, була виділена земельна ділянка площею 1,6 га, і в подальшому, згідно архівної копії постанови правління Дніпропетровського облпотребсоюзу від 23.04.1974 № 168, базу Облкооплесхозторг перейменовано в Дніпропетровську межрайбазу по торгівлі господарчими товарами і автомобілями, і у 1978 році реконструйовано склад тари та введено в експлуатацію Актом державної приймальної комісії про приймання закінченого будівництвом обєкта в експлуатацію від 15.12.1978, у якому зокрема містяться відомості і про те, що будівництво проведено на підставі рішення правління Облспоживради від 14.11.1986 № 480. Посилання позивача на те, що рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих від 24.05.1966 № 336 не містить адреси, за якою виділено відповідну земельну ділянку судом відхиляється, оскільки подальші дії відповідних органів щодо прийняття розпорядчих рішень стосовно вказаної земельної ділянки з відповідним складом, підтверджують те, що надання такої ділянки було здійснено згідно вимог діючого на той час законодавства.

Таким чином, вказані докази в сукупності, є більш вірогідними в розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України щодо виділення земельної ділянки під будівництво тарної бази, яка була збудована, на підтвердження чого в матеріалах справи наявний Акт приймання в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництвом (реконструкцією) від 15.12.1978, у якому у складі реконструйованого об?єкта відображені, зокрема і проведення робіт з зведення фундаментів, стін, колон, прогони, ферми, кровлі, вікна, двері, ворота, підлоги, внутрішнє та зовнішнє опорядження, е/освітлення, а також Акт державної приймальної комісії про приймання закінченого будівництвом об?єкта в експлуатацію, затверджений 02.01.1989, і відповідно до якого, база була реконструйована шляхом розширення.

Також, наявними матеріалами справи підтверджується, що листом від 27.11.1990 керівництво бази господарських товарів звернулось до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів з проханням надати дозвіл на реконструкцію побудованого у 1987 році складу, а виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради народних депутатів прийняв рішення від 16.05.1991 № 330/5 Про надання дозволу міжрайонній базі господарчих товарів облспоживспілки на проектування та проведення реконструкції складу господарчих товарів по вул. Береговій, 123, і Головним архітектурно-планувальним управлінням виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів видано паспорт земельної ділянки на проектування та проведення реконструкції складу господарчих товарів, і висновком у паспорті по відводу земельної ділянки під будівництво встановлено придатність земельної ділянки для будівництва в межах існуючої території по вул. Береговій, 123 (на даний час Берегова, 153).

Також, як свідчать матеріали справи, Дніпропетровська спілка споживчих товариств набула речових прав на будівлі літ. В-1 (будівля складу), Д-1,1-1,11-1 на праві колективної власності на підставі розпорядження Дніпропетровської обласної спілки споживчих товарів № 511-р від 26.12.1991, про що видане реєстраційне посвідчення від 04.09.1997 та зроблено запис в реєстрову книгу № Р-7 за реєстровим № 97. На момент набуття речових прав, адреса будівель літ. В-1, Д-1, И-1, И1-1 зазначена як м. Дніпро, вул. Берегова, буд.123. Також, наявна відмітка про те, що згідно договору купівлі-продажу укладеного на біржі «Катеринославська нерухомість» 11.09.1997 за № 003-н, нежитлові будівлі літ. И-1, И1-1 розташовані за адресою м. Дніпро, вул. Берегова, буд. 123 продані ТОВ «Славутич» відповідно до договору купівлі-продажу № 1102-Н від 24.12.1998 посвідченого на біржі «Катеринославська нерухомість», складські приміщення літ. Д-1 поз. 3, 4 переходять у власність Гетьман Л.О.

Отже, Дніпропетровською спілкою споживчих товариств набуто речових прав на будівлі літ. В-1 (будівля складу), на праві колективної власності на підставі розпорядження Дніпропетровської обласної спілки споживчих товарів № 511-р від 26.12.1991, про що видане реєстраційне посвідчення від 04.09.1997 та зроблено запис в реєстрову книгу № Р-7 за реєстровим № 97, тобто Дніпропетровська спілка споживчих товариств набула речові права на вказаний об?єкт у 1991 році, на підставі зазначеного розпорядження № 511-р від 26.12.1991, про що в подальшому видане реєстраційне посвідчення від 04.09.1997 та зроблено запис в реєстрову книгу № Р-7 за реєстровим № 97.

В свою чергу, враховуючи в сукупності Акт приймання в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництвом (реконструкцією) від 15.12.1978, у якому у складі реконструйованого об?єкта відображені, зокрема і проведення робіт з зведення фундаментів, стін, колон, прогони, ферми, кровлі, вікна, двері, ворота, підлоги, внутрішнє та зовнішнє опорядження, е/освітлення, а також Акт державної приймальної комісії про приймання закінченого будівництвом об?єкта в експлуатацію, затверджений 02.01.1989, і відповідно до якого, база була реконструйована шляхом розширення, рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 16.05.1991 № 330/5, на проектування та проведення реконструкції складу господарчих товарів по вул. Береговій, 123, паспорт земельної ділянки, виданий Головним архітектурно-планувальним управлінням виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів на проектування та проведення реконструкції складу господарчих товарів, план земельної ділянки від 28.11.2005, в якому відображені відповідні будівлі в складі території, а також відомості листа, наданого КП Дніпровського міського бюро технічної інвентаризації від 22.02.2024 № 1946 про те, що реєстрація права власності на об?єкти нерухомого майна : літ. Б-1, Г, О-1, П-1, С, Т, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, буд. 123, КП ДМБТІ ДМР не проводилась, станом на 31.12.2012 згідно Інструкції про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 1.6), право власності на споруди № 1, 4, 7-9, 16-17, І-ІІІ та тимчасові будівлі, як окремі об`єкти нерухомого майна - не оформлювались, свідчить, на переконання суду про наявність тієї обставини, що спірні об`єкти (в сукупності як об`єкт нерухомості) були зведені Дніпропетровською спілкою споживчих товариств у 1978 році, з здійсненою в подальшому дозволеною реконструкцією у період з 1989 по 1991 рік, як складові об`єкти бази, на земельній ділянці, яка була відведена саме для цієї мети, відповідні права виникли до 01.01.2013, проте, право власності на них не оформлювалось власником, оскільки діяло законодавство, яке не передбачало їх обов`язкової реєстрації, зокрема діючий Цивільний кодекс Української РСР (який набрав чинності з 01.01.1964, і чинність якого була припинена у зв`язку з набранням чинності 01.01.2004 Цивільного кодексу України, який встановив обов`язкову державну реєстрацію відповідного договору, за яким набувається право власності на об`єкт нерухомості, а з 11.02.2010 - права власності на нерухоме майно).

В свою чергу, слід врахувати і те, що до складу відповідного об`єкту включено мостіння, бетонні плити, які є приналежністю до основної речі, які її доповнюють, і вони включені в загальний опис об?єкта нерухомості, з врахуванням складових вищенаведених будівель, проте, не є нерухомим майном, право власності на які підлягає реєстрації.

Крім того, разом з листом, наданого КП Дніпровського міського бюро технічної інвентаризації від 22.02.2024 № 1946, надано відомості технічної інвентаризації - Технічний паспорт від 17.01.2013, в якому відображено відомості про наявність разом з будівлею В-1, що не виключає наявність інших будівель, і є доказом проведення інвентаризації саме цієї будівлі, проте, не свідчить про відсутність інших спірних об?єктів.

Також, згідно технічного паспорту на виробничий будинок складські будівлі № 153, вул. Берегова, м. Дніпропетровськ від 17.12.2015 (інвентарна справа № 01635-15), який було виготовлено ФОП Махновським В.Л., згідно додатку № 8.2 до інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об?єктів нерухомого майна: будівля складу літ. Б-1 - 1988 року побудови, будівля складу літ. В-1 - рік побудови 1970; навіс літ. Г, - рік побудови 1970, будівля складу літ. 0-1 - рік побудови 1980, адміністративна будівля літ. П-1 - рік побудови 1968; тамбур п-1 - рік побудови 1980; ґанок літ. П-рік побудови 1968; вбиральня літ. С - рік побудови 1961; будівля охорони літ. Т - рік побудови 1983; ґанок літ. Т - рік побудови 1983, ґанок літ. Т1 - рік побудови 1983; споруди № 1, 4, 7, 8, 9, 16, 17 - рік побудови 1968; мостіння: І-асфальт - рік побудови - 1968; мостіння ІІ - рік побудови - 1970; мостіння ІІІ-б - рік побудови 1970.

В свою чергу, частиною 3 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Ч. 1, 2 ст. 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що речові права Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств на спірне нерухоме майно, виникли до 01.01.2013, є дійсними, оскільки на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації, матеріалами справи підтверджується більш вірогідними доказами та обставина, що спірні об?єкти (в сукупності як об?єкт нерухомості) були зведені Дніпропетровською спілкою споживчих товариств у 1978 році, з здійсненою в подальшому дозволеною реконструкцією, як складові об?єкти бази, на земельній ділянці, яка була відведена саме для цієї мети, що спростовує доводи позивача про самочинне будівництво спірних об`єктів, у зв`язку чим 29.12.2015 між ТОВ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКА МЕЖОВА КОМПАНІЯ", як покупцем, та Дніпропетровською обласною спілкою споживчих товариств, як продавцем, укладено договір купівлі - продажу, серія та номер: 895, виданий 29.12.2015, видавник: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Верба В.М. (номер відомостей про речове право: 12832983), за умовами якого продавець продав, а покупець придбав нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 153, згідно визначеного у договорі опису: виробничі та складські будівлі та споруди: будівля складу літ. Б-1 загальна площа - 181, 1 кв. м, будівля складу літ. В-1 загальна площа - 404, 0 кв. м, навіс літ. Г, будівля складу літ. 0-1, адміністративна будівля загальна площа - 529, 3 кв. м, літ. П-1 загальна площа - 126, 8 кв. м, тамбур п-1, ґанок літ. п, вбиральня літ. С загальна площа - 10, 6 кв. м, будівля охорони літ. Т загальна площа - 13, 5 кв. м, ґанок літ. т, ґанок літ. т1, споруди: № 1, 4,7,8,9,16,17; мостіння: І-асфальт загальна площа - 486, 0 кв. м, ІІ-бетонна плитка загальна площа - 65, 0 кв. м, III-бетонні плити загальна площа - 499, 0 кв. м, № 4-огорожа 184, 0 п. м, які в подальшому були передані вищенаведеним покупцем відповідачу за актом приймання - передачі нерухомого майна від 31.03.2021 до статутного капіталу.

Таким чином, обумовлені ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України підстави для визнання спірних об?єктів самочинним будівництвом відсутні і не були доведені позивачем належними, допустимими та вірогідними доказами в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України. В свою чергу, відповідач правомірно у відповідності до ст. 328 Цивільного кодексу України набув у власність спірне майно, стосовно якого більш вірогідними доказами підтверджується те, що воно було зведено Дніпропетровською спілкою споживчих товариств у 1978 році, з здійсненою в подальшому дозволеною реконструкцією, як складові об?єкти бази, на земельній ділянці, яка була відведена саме для цієї мети, відповідні права виникли до 01.01.2013, проте, право власності на них не оформлювалось власником (Дніпропетровською спілкою споживчих товариств), оскільки на момент їх зведення діяло законодавство, яке не передбачало їх обов`язкової реєстрації, і відповідна реєстрація спірного об?єкту була проведена при відчуженні такого за правочином від 29.12.2015.

Крім того, суд враховує і те, що жодного акту органу державного архітектурно - будівельного контролю про встановлення акту самочинного будівництва, або приписів про усунення порушень, матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що підстави для застосування ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України у суду відсутні, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що спірний об?єкт є самочинним будівництвом, і вказані доводи спростовані відповідачем більш вірогідними доказами в розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, а тому вимога позивача до відповідача про усунення перешкод у користуванні Дніпровській міській раді земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Берегова, 153, шляхом знесення самочинно побудованих об`єктів нерухомого майна, а саме: будівля складу літ. Б-1 загальна площа - 181, 1 кв. м, навіс літ. Г, будівля складу літ. О-1, адміністративна будівля загальна площа - 529, 3 кв. м, літ. П-1 загальна площа - 126, 8 кв. м, тамбур п-1, ґанок літ. п, вбиральня літ. С загальна площа -10, 6 кв. м, будівля охорони літ. Т загальна площа -13, 5 кв. м, ґанок літ. т, ґанок літ ті, споруди: № 1, 4, 7, 8, 9, 16, 17; мостіння: І-асфальт загальна площа - 486, 0 кв. м, ІІ-бетонна плитка загальна площа - 65, 0 кв. м, Ш-бетонні плити загальна площа - 499, 0 кв. м, № 4-огорожа 184, 0 п. м. (реєстраційні номери об`єкту нерухомого майна: 228493612101) за рахунок ТОВ «СДММ СЕРВІС» - задоволенню не підлягає.

Також, розглянувши вимогу позивача про припинення права володіння ТОВ «СДММ СЕРВІС» відповідним правом на нерухоме майно-нежитлову будівлю, а саме: будівля складу літ. Б-1 загальна площа - 181, 1 кв. м, навіс літ. Г, будівля складу літ. 0-1, адміністративна будівля загальна площа - 529, 3 кв. м, літ. П-1 загальна площа - 126, 8 кв. м, тамбур п-1, ґанок літ. п, вбиральня літ. С загальна площа -10,6 кв. м, будівля охорони літ. Т загальна площа - 13, 5 кв. м, ґанок літ. т, ґанок літ ті, споруди: № 1, 4, 7, 8, 9, 16, 17; мостіння: І-асфальт загальна площа - 486, 0 кв. м, ІІ-бетонна плитка загальна площа - 65, 0 кв. м, Ш-бетонні плити загальна площа - 499, 0 кв. м, № 4-огорожа 184, 0 п. м. (реєстраційні номери об`єкту нерухомого майна: 228493612101) із закриттям розділу суд дійшов висновку, що вказана вимога також задоволенню не підлягає, оскільки, як зазначено вище, позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що спірний об?єкт є самочинним будівництвом, і вказані доводи спростовані відповідачем більш вірогідними доказами в розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України. А по-друге, вказана вимога фактично заявлена позивачем до неналежного відповідача, оскільки відповідач не є особою, яка уповноважена здійснювати закриття розділу у відповідному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у відповідності до статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що також є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Додатково суд при вирішенні спору також враховує наступне.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952, ратифікованого Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 № 475/97-ВР, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини конвенційне поняття «майно» являє собою «існуюче майно» або засоби, включаючи право вимоги, відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності (справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява № 42527/98, рішення від 12.07.2001 р. п. 83).

Засоби юридичного захисту ефективними є тоді, коли вони можуть запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов (справа «Мельник проти України», заява № 72286/01, рішення від 28.03.2006 р., щодо статті 13).

Втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (справа «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа «Броньовський проти Польщі», заява № 31443/96, рішення від 22.06.2004 р., п. 184).

Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року) ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Отже, як зазначено вище, захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції, відповідно до статті 1 якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення частини першої цієї статті дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а частина друга цієї статті визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (рішення ЄСПЛ від 22 листопада 2007 року у справі «Україна-Тюмень» проти України», заява № 22603/02).

Втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватись з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення ЄСПЛ у справі «Україна-Тюмень» проти України»).

Висновки щодо порушення Україною статті 1 Першого протоколу ЄСПЛ зробив і у наведеній вище справі «Україна-Тюмень» проти України», зазначивши, що заявник добросовісно отримав будинок в якості внеску до статутного капіталу, не знаючи про те, що Фонд державного майна не мав повноважень на його передання, та не було підстав для передбачення, що заявник мав знати про це. Заявник мав щонайменше легітимні сподівання щодо можливості використовувати будинок в своїй господарській діяльності. Суд не вбачає виняткових обставин, здатних виправдати відсутність відшкодування у даній справі, та вирішує, що таким чином на заявника було покладено індивідуальний та надмірний тягар, який порушив справедливий баланс, що мав бути дотриманий між вимогами суспільного інтересу з одного боку, та захистом права на мирне володіння майном - з іншого.

Крім того, позбавлення права власності можливе лише за умови, що власник, повідомлений про обмеження у набуття права приватної власності, такі обмеження порушив. В іншому випадку позбавлення права власності на нерухоме майно без відповідної майнової компенсації незалежно від того, чи заявляв про неї відповідач, узаконює порушення органів державної влади чи місцевого самоврядування при розпорядженні майном та звільняє їх від будь-якої відповідальності перед особою, яка потерпіла від їх неправомірних дій.

З урахуванням наведеного вище, враховуючи норми прямої дії статті 41 Конституції України, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952, суд не знайшов правомірних та непереборних підстав стосовно втручання у право відповідача на мирне володіння своїм майном, і такі обставини не були доведені позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому задоволення такого позову становитиме неправомірне втручання у право власності відповідача на належне йому нерухоме майно.

Крім того, відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування до вимог позивача строку позовної давності.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 2 вищезазначеної статті).

Відповідно до частини 1 статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 254 Цивільного кодексу України встановлено, що строк, який визначений роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку.

За приписами частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 755/13805/16-ц).

Враховуючи те, що за наслідками розгляду справи судом визнано вимоги позивача незаконними та не обґрунтованими, які не були доведеними належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 господарського процесуального кодексу України та спростовуються більш вірогідними у справі доказами, наданими відповідачем, а тому позов задоволенню не підлягає з підстав, наведених у даному рішенні, а тому позовна давність до вимог позивача застосуванню не підлягає.

Інші доводи, обґрунтування, докази на які посилалися учасники судового процесу під час розгляду даної справи, судом враховані при ухваленні рішення, проте, не впливають на висновки суду у даній справі стосовно спірних правовідносин.

З огляду на викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають з підстав, наведених у даному рішенні.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на викладене, оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому задоволенню не підлягають з підстав, наведених судом у даному рішенні.

Усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду щодо спірних правовідносин учасників справи, і судом надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи, і за результатами чого ухвалюється рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю за наведених судом підстав.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "СДММ СЕРВІС" про усунення перешкод у користуванні Дніпровській міській раді земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Берегова, 153, шляхом знесення самочинно побудованих об`єктів нерухомого майна, а саме: будівля складу літ. Б-1 загальна площа - 181, 1 кв. м, навіс літ. Г, будівля складу літ. О-1, адміністративна будівля загальна площа - 529, 3 кв. м, літ. П-1 загальна площа - 126, 8 кв. м, тамбур п-1, ґанок літ. п, вбиральня літ. С загальна площа -10, 6 кв. м, будівля охорони літ. Т загальна площа -13, 5 кв. м, ґанок літ. т, ґанок літ ті, споруди: № 1, 4, 7, 8, 9, 16, 17; мостіння: І-асфальт загальна площа - 486, 0 кв. м, ІІ-бетонна плитка загальна площа - 65, 0 кв. м, Ш-бетонні плити загальна площа - 499, 0 кв. м, № 4-огорожа 184, 0 п. м. (реєстраційні номери об`єкту нерухомого майна: 228493612101) за рахунок ТОВ «СДММ СЕРВІС», та припинення права володіння ТОВ «СДММ СЕРВІС» відповідним правом на нерухоме майно-нежитлову будівлю, а саме: будівля складу літ. Б-1 загальна площа - 181, 1 кв. м, навіс літ. Г, будівля складу літ. 0-1, адміністративна будівля загальна площа - 529, 3 кв. м, літ. П-1 загальна площа - 126, 8 кв. м, тамбур п-1, ґанок літ. п, вбиральня літ. С загальна площа -10,6 кв. м, будівля охорони літ. Т загальна площа - 13, 5 кв. м, ґанок літ. т, ґанок літ ті, споруди: № 1, 4, 7, 8, 9, 16, 17; мостіння: І-асфальт загальна площа - 486, 0 кв. м, ІІ-бетонна плитка загальна площа - 65, 0 кв. м, Ш-бетонні плити загальна площа - 499, 0 кв. м, № 4-огорожа 184, 0 п. м. (реєстраційні номери об`єкту нерухомого майна: 228493612101) із закриттям розділу відмовити повністю.

Судові витрати 6056 грн у розмірі покласти на Дніпровську міську раду.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 27.05.2024 скасувати.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 10.10.2024

Суддя В.І. Ярошенко