Рішення

від 30.09.2024 по справі 908/1419/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/135/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2024 Справа № 908/1419/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний номер юридичної особи 04053915)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАКТИВ ГРУП" (пр. Голосіївський, буд. 132, м. Київ, 03127, ідентифікаційний номер юридичної особи 43746308)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАШТЕХКОНСТРУКЦІЯ" (вул. Предславинська, буд. 34 б, офіс 3, м. Київ, 03150, ідентифікаційний номер юридичної особи 44650580)

про визнання недійсним договір купівлі-продажу

за участю представників

від позивача: Масалов К.О., самопредставництво, посвідчення № 1004 видане 17.10.2023

від відповідачів-1: Майструк Є.С., дов. № б/н від 11.06.2024

від відповідачів-2: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Запорізька міська рада сформувала в системі "Електронний суд" позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАКТИВ ГРУП" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МАШТЕХКОНСТРУКЦІЯ" про визнання недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (будівлі прохідної № 42 інв. № 100355, загальною площею 952.8 кв.м.) від 27.10.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМАКТИВГРУП" (03127, м. Київ, пр. Голосіївський, буд. 132, код ЄДРПОУ 43746308) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАШТЕХКОНСТРУКЦІЯ" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34 б, офіс 3, код ЄДРПОУ 44650580), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшенко В.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1205 від 27.10.2023 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31308823101, номер відомостей про речове право 52298409).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2024 позовні матеріали № 908/1419/24 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 15.05.2024 позовну заяву залишено без руху. Надано Запорізькій міській раді строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

16.05.2024 позивач сформував в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1419/24, присвоєно справі номер провадження 27/135/24. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 20.06.2024.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.05.2024 задоволена заява Запорізької міської ради про вжиття заходів забезпечення позову, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна: будівлю прохідної № 42 інв. № 100355, загальною площею 952.8 кв.м, розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Теплична, будинок 16, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31308823101, до постановлення у даній справі рішення суду та набрання ним законної сили.

12.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАКТИВ ГРУП" надійшов відзив на позовну заяву, у якій останній просить суд відмовити позивачу у визнанні недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

17.06.2024 Запорізькою міською радою через підсистему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАКТИВ ГРУП".

18.06.2024 через підсистему "Електронний суд" Запорізькою міською радою подані додаткові пояснення до відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 19.06.2024 задоволена заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАКТИВ ГРУП" про проведення судового засідання 20.06.2024 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 20.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження до 21.08.2024, відкладено підготовче судове засідання на 22.07.2024.

27.06.2024 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАКТИВ ГРУП" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Також, 27.06.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАКТИВ ГРУП" Майструк Є.С. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

19.07.2024 через підсистему "Електронний суд" Запорізькою міською радою подані додаткові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 22.07.2024 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 28.08.2024.

19.08.2024 через підсистему "Електронний суд" Запорізькою міською радою подана заява про наявність оригіналів поданих по справі документів у справі на виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 22.07.2024.

Ухвалою суду від 28.08.2024 відкладено розгляд справи по суті, засідання суду призначено на 25.09.2024.

Ухвалою суду від 25.09.2024 відкладено розгляд справи по суті, засідання суду призначено на 30.09.2024.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено учасникам справи їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

30.09.2024 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві, поясненнях. Просив суд задовольнити позовні вимоги, визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (будівлі прохідної № 42 інв. № 100355, загальною площею 952.8 кв.м.) від 27.10.2023, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшенко В.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1205 від 27.10.2023.

Представник відповідача-1 підтримав свої заперечення, викладені у відзиві, зазначивши, що на момент вчинення оспорюваного правочину у відповідача-1 не існувало заборгованості на яку посилається розивач у своєму позові. Вказана заборгованість виникла після ухвалення судового рішення на користь позивача. Майно було відчужене на користь відповідача-2 до виникнення заборгованості перед позивачем. Вказане майно було відчужене на основі платного договору, а грошові кошти були перераховані на користь відповідача-1. Майно не відчужене на користь пов`язаної особи. Вказаний факт не доводиться позивачем жодним наданим доказом. Після відчуження зазначеного вище майна, на балансі ТОВ «ПРОМАКТИВ ГРУП» перебуває у власності нерухоме майно вартість якого становить близько 149 528 053,56 грн., що в свою чергу доводить платоспроможність нашого Товариства, тому обвинувачення позивача у навмисному зменшенні нашої платоспроможності - є безпідставними. Відповідач зазначив, що жоден з критеріїв, який би підтверджував факт фраудаторності укладеного договору - позивачем не надано. Варто відзначити, що на підтвердження факту неможливості виконання рішення суду позивачем не було надано відповідних доказів, а саме вчинення приватним виконавцем дій з реалізації нерухомого майна.

Позивач надав відповідь на відзив, додаткові пояснення до відповіді на відзив.

Відповідач-1 надав заперечення на відповідь на відзив.

Представник відповідача-2 у судове засідання жодного разу не прибув, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву не надав. Ухвали Господарського суду Запорізької області у справі направлялись судом до електронного кабінету та електронної скриньки відповідача-2, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "": //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача-2 про відкриття провадження у справі № 908/1419/24.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач-2 був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Положеннями ст.ст. 165, 178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, вислухавши позивача та відповідача-1, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення позивача та відповідача-1, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

01.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМАКТИВ ГРУП" через аукціон з реалізації майна боржника банкрута ПАТ «Завод Напівпровідників» набуло право власності на майновий комплекс, який складається із нерухомого майна в кількості 71 одиниця, які розташовані на 21 земельній ділянці, що мають спільну поштову адресу: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМАКТИВ ГРУП" стало власником майна загальною вартістю (ринковою) 136 681 543 грн 20 коп.

Згідно свідоцтва від 01.04.2021, виданого державним нотаріусом Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори Бережко С.М., державний нотаріус посвідчує, що Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОМАКТИВ ГРУП" належить на праві власності нерухоме майно (згідно переліку), що раніше належало ПАТ "Завод напівпровідників". Об`єкти нерухомості, зазначені в цьому свідоцтві, розташовані, зокрема на земельних ділянках кадастровий номер: 2310100000:02:018:0039.

Державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМАКТИВ ГРУП" на об`єкти нерухомості з вищезазначеною адресою проведено 01 та 02 квітня 2021 року, що підтверджується Інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 372348883 від 02.04.2024.

Позивач зазначив, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМАКТИВ ГРУП" на облік в ГУ ДПС в Запорізькій області не стало, договори оренди земельних ділянок не уклало, орендну плату за користування земельними ділянками, що належать територіальній громаді м. Запоріжжя не сплачує.

13.10.2023 Господарський суд Запорізької області ухвалив рішення у справі № 908/2646/23 про стягнення із відповідача на користь Запорізької міської ради заборгованість з орендної плати в розмірі 307 061 грн 21 коп. Рішення набуло законної сили та було виконано в примусовому порядку. На вказане рішення відповідачем було подано апеляційну скаргу. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2023 апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2023 без змін.

27.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМАКТИВ ГРУП» уклало щонайменше 5 угод з відчуження нерухомого майна на користь ТОВ «МАШТЕХКОНСТРУКЦІЯ», що знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами: 2310100000:02:026:0008 (дві угоди), 2310100000:02:018:0109, 2310100000:02:018:0039, 2310100000:02:026:0009 (копії угод додаються).

Предметом спору за даною позовною заявою є договір купівлі-продажу нерухомого майна (будівлі прохідної № 42 інв. № 100355, загальною площею 952.8 кв.м), посвідчений Ляшенко В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 1205 від 27.10.2023.

Позивач вважає, що є наявні підстави вважати вищевказаний договір фіктивним через такі характеристики: момент вчинення правочинів, ціна договорів, відсутність у відповідача-2 іншого нерухомого майна, окрім придбаного за вищевказаним договором, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справа № 466/8649/16-ц).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ст. 16 ЦК України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 16 ЦК України). Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є основною ознакою правочину як юридичного факту.

Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору), відповідно до ч. ч. 1, 3 якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України (тут і далі - в редакції, чинній на час укладення договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 та Верховний Суд у постанові від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 сформулювали висновок про те, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами (принципами) цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав, необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє в межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства. Добросовісність (від лат. "bona fides") розкривається через те, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Цей принцип знаходиться, зокрема, в основі доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Вказані засади (принципи) цивільного законодавства, застосовуються як при укладенні договору, його виконанні, так і враховуються при розгляді судом такого інституту цивільного права як визнання договору недійсним.

Стаття 13 ЦК України визначає межі здійснення цивільних прав. Відповідно до ч. 2 цієї статті при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 06.10.2022 у справі № 904/624/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, сформулював висновок про те, що: слово "зловживання" за своїм буквальним змістом означає використання, вживання чого-небудь з метою заподіяння певного зла, шкоди, збитків кому б то не було; під "зловживанням правом" розуміються випадки, коли суб`єкт цивільних правовідносин, якому належить певне суб`єктивне цивільне право, здійснює його неправомірно, коли суть здійснення права іде врозріз з його формальним змістом. Тобто уповноважена особа, маючи суб`єктивне право і спираючись на нього, виходить за межі дозволеної поведінки.

Здійснюючи тлумачення ст. 13 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 дійшла висновку про те, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч. ч. 2-5 цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст. 13 ЦК України). Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 16 ЦК України не суперечать ч. 2 ст. 58 Конституції України, та вказано, що "оцінюючи домірність припису ч. 3 ст. 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису ч. 1 ст. 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполучення "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у ч. 3 ст. 13 ЦК України, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що ч. 3 ст. 13 та ч. 3 ст. 16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).

З урахуванням вище викладеного, вбачається, що норма ч. 3 ст. 13 ЦК України має на меті стимулювати учасників цивільних правовідносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав у всіх їх проявах, є заходом, спрямованим на зміцнення засад цивільно-правового регулювання, оскільки, кожен зобов`язаний вчиняти дії без посягання на права і свободи інших осіб. Не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2023 у справі № 644/5819/20 зазначив про те, що договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використовувала/використовували "право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин (див. постанови Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 464/7832/21, від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17, на які посилається скаржник у касаційній скарзі).

У цивільному законодавстві застосовується така правова конструкція як фраудаторність (від лат. "fraud", "fraudis" - обман, хитрість, шахрайство, афера) та фраудаторні правочини, яка має коріння у давньоримському конкурсному процесі, в якому на випадок розтрати майна боржником в обман кредиторів останнім надавалися особливі засоби судового захисту.

Фраудаторні правочини - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципу добросовісності, закріпленого у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цим кредиторам.

Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку. Основною метою фраудаторного правочину є отримання певної користі шляхом шахрайства, обману або зловживання довірою.

Фраудаторними правочинами є правочини, що завдали шкоди боржнику.

Верховний Суд у постанові від 06.10.2022 у справі № 904/624/19, на яку посилається скаржник у касаційні скарзі, дійшов висновку про те, що фраудаторний договір може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна).

У постанові від 22.02.2024 у справі № 464/7832/21 Верховний Суд зазначив про те, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину як: фіктивного (ст. 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (ст. ст. 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України). При цьому, у постанові від 06.10.2022 у справі № 904/624/19 Верховний Суду дійшов висновку про те, що договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладення договору та розпорядження власністю, оскільки, унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509,526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором купівлі-продажу.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваних правочинів враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

Як встановлено судом, 13.10.2023 Господарський суд Запорізької області ухвалив рішення по справі № 908/2646/23, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАКТИВ ГРУП" заборгованості за договором оренди землі № 231010004000149 від 11.11.2011 у розмірі 307 061 грн 21 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду від 13.10.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМАКТИВ ГРУП" було подано апеляційну скаргу.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2023 апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2023 без змін.

Разом із поданням позову по справі № 908/2646/23 Запорізькою міською радою подавалась заява про забезпечення позову, у задоволені якої ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.08.2023 у справі № 908/2646/23 Запорізькій міській раді було відмовлено.

Таким чином, до моменту укладення п`яти договорів купівлі-продажу нерухомого майна з Товариством з обмеженою відповідальністю "МАШТЕХКОНСТРУКЦІЯ", Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОМАКТИВ ГРУП" було відомо про можливе накладення арешту на нерухоме майно, а також про прийняте на користь Запорізької міської ради рішення суду у справі № 908/2646/23 щодо стягнення заборгованості за договором оренди землі у розмірі 307 061 грн 21 коп.

Однак, 27.10.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМАКТИВ ГРУП" уклало 5 угод з відчуження нерухомого майна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАШТЕХКОНСТРУКЦІЯ", що знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами: 2310100000:02:026:0008 (дві угоди), 2310100000:02:018:0109, 2310100000:02:018:0039, 2310100000:02:026:0009.

Крім того, в провадженні господарського суду Запорізької області щодо стягнення заборгованості з орендної плати з Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОМАКТИВ ГРУП" за позовами Запорізької міської ради перебували/перебувають на розгляді наступні справи: 908/2646/23 про стягнення із відповідача на користь Запорізької міської ради заборгованість з орендної плати в розмірі 307 061 грн 21 коп. Рішення набуло законної сили та було виконано в примусовому порядку. На вказане рішення відповідачем було подано апеляційну скаргу. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2023 апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 13.10.2023 без змін; № 908/3288/23 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАКТИВ ГРУП» про стягнення заборгованості за договором оренди землі в сумі 72 895 грн 45 коп. задоволено, набрало законної сили; № 908/3290/23 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАКТИВ ГРУП» про стягнення заборгованості за договором оренди землі в сумі 222 278 грн 66 коп. задоволено повністю, набрало законної сили; № 908/962/24 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАКТИВ ГРУП» про стягнення заборгованості за договором оренди землі в сумі 200 699 грн 02 коп. задоволено повністю, набрало законної сили; № 908/755/24 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАКТИВ ГРУП» про стягнення заборгованості за договором оренди землі в сумі 707 047 грн 90 коп. задоволено повністю, набрало законної сили; № 908/814/24 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАКТИВ ГРУП» про стягнення заборгованості за договором оренди землі в сумі 1 152 806 грн 05 коп. позов задоволено повністю, рішення набрало законної сили; № 908/3289/23 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАКТИВ ГРУП» про стягнення заборгованості за договором оренди землі в сумі 235 548 грн 04 коп. задоволено повністю, набрало законної сили; № 908/1149/24 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАКТИВ ГРУП» про стягнення заборгованості за договором оренди землі в сумі 103 521 грн 17 коп. задоволено повністю, набрало законної сили; № 908/1150/24 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАКТИВ ГРУП» про стягнення заборгованості за договором оренди землі в сумі 86 300 грн 69 коп. задоволено повністю, набрало законної сили.

Отже, враховуючи вищезазначене, фактичні обставини, та зокрема позицію суду щодо задоволення вимог Запорізької міської ради по вказаним справам, борг Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАКТИВ ГРУП» виник не до ухвалення рішень суду.

Крім того, в провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала на розгляді справа № 908/3734/23 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАКТИВ ГРУП» про внесення змін до договору оренди землі від 11.11.2011 № 231010004000149 (кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:02:018:0106).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.04.2024 у справі № 908/3734/23 позовні вимоги Запорізької міської ради задоволені в повному обсязі та вирішено внести зміни до вищевказаного договору оренди; справа № 908/3736/23 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАКТИВ ГРУП» про внесення змін до договору оренди землі від 11.11.2011 № 231010004000147 (кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:02:018:0107).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.04.2024 у справі № 908/3736/23 позовні вимоги Запорізької міської ради задоволені в повному обсязі та вирішено внести зміни до вищевказаного договору оренди; справа № 3735 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАКТИВ ГРУП» про внесення змін до договору оренди землі від 11.11.2011 № 231010004000148 (кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:02:018:0101).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.04.2024 у справі № 908/3735/23 позовні вимоги Запорізької міської ради задоволені в повному обсязі та вирішено внести зміни до вищевказаного договору оренди; справа № 908/155/24 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАКТИВ ГРУП» про внесення змін до договору оренди землі від 02.06.2005 № 040526100355 (кадастрові номери земельних ділянок: 2310100000:02:026:0010; 2310100000:02:026:0009; 2310100000:02:026:0008; 2310100000:02:018:0040; 2310100000:02:011:0063; 2310100000:02:018:0039; 2310100000:02:027:0034).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.04.2024 у справі № 908/155/24 позовні вимоги Запорізької міської ради задоволені в повному обсязі та вирішено внести зміни до вищевказаного договору оренди; справа № 908/405/24 за позовом Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАКТИВ ГРУП» про внесення змін до договору оренди землі від 11.11.2011 № 231010004000151 (кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:02:018:0108).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.09.2024 у справі № 908/405/24 у задоволенні позовних вимог Запорізької міської ради про внесення змін до договору оренди землі від 11.11.2011 № 231010004000151 (кадастровий номер 2310100000:02:018:0108) відмовлено, у зв`язку з тим, що обраний позивачем спосіб захисту прав у цій справі не є ефективним.

27.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМАКТИВ ГРУП" (далі-Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАШТЕХКОНСТРУКЦІЯ» (далі-Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі-договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшенко В.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1205 від 27.10.2023 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31308823101, номер відомостей про речове право 52298409).

Відповідно до п. 1 договору продавець продав (передав у власність) Покупцеві, а Покупець купив (прийняв у власність і сплатив грошову суму визначену цим договором) нерухоме майно, а саме будівлю прохідної № 42 інв. № 100355, загальною площею 952,8 кв.м., що розташована за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16 (далі-Нерухоме майно). Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:02:018:0039, яка знаходиться в комунальній власності Запорізької міської ради.

Нерухоме майно належить Продавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажу майна в провадженні у справі про банкрутство, серія та номер: зареєстровано в реєстрі за № 1-123, виданий 01.04.2021, видавник: Четверта запорізька державна нотаріальна контора та згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 251653214 від 07.04.2021 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстрацій пий номер об`єкта нерухомого майна: 31308823101, номер запису про право власності: 41378117 (п. 2 договору).

Згідно п. 4 договору продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за ціною 46 617,56 грн. без ПДВ, ПДВ 20 % - 9323,51 грн, а всього з урахуванням ПДВ - 55941,07 грн.

Однією з ознак фраудаторного правочину є його ціна.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 372349030 від 02.04.2024 вбачається факт відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "МАШТЕХКОНСТРУКЦІЯ" нерухомого майна, окрім того, що було придбано внаслідок укладення п`яти договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 27.10.2023.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання їх недійсним (зазвичай це стосується договорів купівлі продажу), крім підстав наведених для безоплатних договорів, враховують таке: момент укладення договору; контрагента, з яким боржник укладає оспорюваний договір (родич боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціну (ринкова/неринкова); наявність/відсутність плати за продане майно; чи після відчуження спірного майна в боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (позиція, викладена у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), 09.02.2022 № 905/2030/19 (905/2429/19)).

Відповідач-1 не надав жодних підтверджуючих доказів своєї позиції та факту здійснення розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМАКТИВ ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАШТЕХКОНСТРУКЦІЯ" за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 27.10.2023 (будівлі прохідної № 42 інв.№100355, загальною площею 952.8 кв.м).

Відповідачем-1 не обґрунтовується встановлення ціни укладеного договору та не спростовуються/заперечуються доводи позивача щодо її невідповідності ринковій ціні та її заниженості тощо.

На сайті Фонду держмайна України (https://evaluation.spfu.gov.ua/main) передбачена можливість безкоштовно самостійно здійснити оцінку майна, де потрібно зареєструватися за допомогою електронного ключа та крок за кроком ввести усі параметри об`єкта оцінки. За результатом визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості Єдиною базою формується довідка про його оціночну вартість з автоматичним присвоєнням кожній довідці унікального реєстраційного номера.

Пунктом 5 ст. 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» визначено повноваження Фонду держмайна України у сфері оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, згідно з якими Фонд ДМУ здійснює, зокрема, державне регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; контроль за дотриманням єдності методичного та організаційного забезпечення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; сприяє розвитку громадського регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; здійснює методичне регулювання у сфері оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, затверджує методики та приймає нормативно-правові акти, у тому числі правила організації системи зовнішнього контролю якості, які містять правила організації, випадки, порядок, строки та періодичність проведення перевірок системи зовнішнього контролю якості, порядок рецензування звітів про оцінку (актів оцінки майна), а також можливості та способи відшкодування завданої шкоди (збитків); забезпечує широке інформування суспільства з питань оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, стану та особливостей ціноутворення на майно та майнові права тощо.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Приписами п. 172.3 статті 172 Податкового кодексу України встановлено, що Єдина база даних звітів про оцінку (далі - Єдина база) - державна автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, до складу якої входять база даних, програмне забезпечення, модуль електронного визначення оціночної вартості, сервіс послуги електронного визначення оціночної вартості та автоматичного формування електронних довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості.

Власником Єдиної бази, прав інтелектуальної власності на Єдину базу та її програмного забезпечення є держава в особі Фонду державного майна України.

Фонд державного майна України є держателем, розпорядником та адміністратором Єдиної бази, а також власником всієї інформації, що міститься в ній.

Порядок ведення Єдиної бази затверджується Фондом державного майна України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

З метою формування інформаційної основи для визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості Фонд державного майна України використовує інформаційні джерела з відкритим доступом та дані про ціни, зазначені в договорах купівлі-продажу об`єктів нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості, внесені нотаріусами до Єдиної бази, а також дані про ринкову вартість об`єктів нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості, внесені до Єдиної бази на підставі звітів про оцінку.

Визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості здійснюється автоматично, на підставі даних про об`єкт нерухомості, неподільний об`єкт незавершеного будівництва/майбутній об`єкт нерухомості, внесених до Єдиної бази будь-якою особою за допомогою мережі Інтернет, що підтверджуються офіційними документами на такий об`єкт. Перелік даних, які вносяться особою до Єдиної бази з метою визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, затверджується Фондом державного майна України.

За результатом визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості Єдиною базою формується довідка про його оціночну вартість з автоматичним присвоєнням кожній довідці унікального реєстраційного номера.

Якщо особа не погоджується з результатами автоматичного визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, неподільного об`єкта незавершеного будівництва/ майбутнього об`єкта нерухомості, вона має право звернутися до суб`єкта оціночної діяльності (оцінювача) з метою визначення ринкової вартості такого об`єкта.

Порядок ведення єдиної бази даних звітів про оцінку (далі - Порядок) затверджено Наказом Фонду ДМУ від 17.05.2018 № 658 (зі змінами від 12.01.2021).

Відповідно до пункту 1 Розділу 1 Порядку цей Порядок визначає механізм ведення Фондом державного майна України Єдиної бази даних звітів про оцінку, формування електронних довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості та реєстрації звітів про оцінку майна, складених суб`єктами оціночної діяльності (оцінювачами) для цілей обчислення доходу платника податку - фізичної особи від продажу (обміну) нерухомого майна, а також доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок майна (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою), доходу, отриманого за іншими правочинами, за якими здійснюється перехід права власності на нерухомість, дохід за якими підлягає оподаткуванню у випадках, передбачених Податковим кодексом України.

Розділом 3 Порядку (Порядок автоматичного формування електронних довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості в Єдиній базі) визначено наступне.

У випадках, визначених Податковим кодексом України, на запити фізичних або юридичних осіб здійснюється електронне визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, розраховане Модулем Єдиної бази.

З метою електронного визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості фізична або юридична особа повинна зареєструватися, авторизуватися (ідентифікуватися) та внести до сервісу електронного визначення оціночної вартості дані про об`єкт нерухомості. Доступ, внесення даних про об`єкт нерухомості, перевірка інформації до/ з Єдиної бази здійснюється безоплатно.

Перелік обов`язкових даних, які вносяться особою з метою визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, наведений у додатку 1 до цього Порядку.

На підставі даних про об`єкт нерухомості Модуль Єдиної бази розраховує оціночну вартість такого об`єкта нерухомості.

За результатом визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості Модулем формується довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості відповідно до додатка 2 цього Порядку, з автоматичним присвоєнням кожній довідці унікального реєстраційного номера.

Якщо особа не погоджується з результатами автоматичного визначення оціночної вартості об`єкта нерухомості, вона має право звернутися до суб`єкта оціночної діяльності (оцінювача) з метою визначення ринкової вартості такого об`єкта та обрати суб`єкта оціночної діяльності (оцінювача) шляхом використання Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності або Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Позивачем враховуючі наявні відомості про об`єкт нерухомого майна - будівлю прохідної № 42 інв. №100355, загальною площею 952.8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Теплична, 16, і розташована на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:02:018:0039 було сформовано таку довідку про оцінку майна від 17.04.2024 № 201-20240417-0007660777.

Позивач зазначив, що відомості про рік введення в експлуатацію об`єкта нерухомого майна позивачем достовірно невідомі і були зазначені для формування довідки саме 2003 (відповідно до дати держреєстрації колишнього власника майна - ПАТ «Завод напівпроводників» з загальнодоступних джерел).

Суд, приймає дану довідку, але зазначає, відповідно до її змісту вона носить інформаційно-довідковий характер, однак є доречними та доцільними для врахування при порівнянні фактичних цін на нерухоме майно, зокрема й те, що було предметом оспорюваного договору.

Згідно з довідкової інформації, яка міститься у вищенаведеній довідці, оціночна вартість об`єкта оцінки 13959983,34 грн, яка складається з: оціночної вартості поліпшень 13201686,66 грн. та оціночної вартості земельної ділянки 758295,68 грн.

Ціна оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.10.2023 (будівлі прохідної № 42 інв. № 100355, загальною площею 952.8 кв.м) складала 46 617,56 грн. без ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які дають змогу вважати висновок про існування певної обставини істинним з певною вірогідністю, яка задовольняє встановлений для доведення цієї обставини стандарт доведення.

З огляду на викладене, досліджуючи питання недійсності правочину, укладеного боржником в підозрілий період, суд в межах наявних в них повноважень, передбачених статтею 86 ГПК України, має надати належну правову оцінку заявленим вимогам позивача з урахуванням визначених ним підстав заявлених вимог.

Господарський суд зазначає, що відповідачами-1,-2 під час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.10.2023 (будівлі прохідної № 42 інв. № 100355, загальною площею 952.8 кв.м) допущено зловживання своїм правом на зміну умов договору, здійснивши заниження ціни купівлі-продажу нерухомого майна.

Підсумовуючи вищевикладене, вбачається необґрунтованість, упередженість, у розрахунку «балансової вартості» відчужуваного нерухомого майна відповідачем-1 за укладеним оспорюваним договором купівлі-продажу нерухомого майна від 27.10.2023 (будівлі прохідної № 42 інв. № 100355, загальною площею 952.8 кв.м), а також істотно занижена ціна правочину, як мінімум у 200 разів від реальної вартості відчужуваного відповідачем-1 нерухомого майна.

До того ж, «занижена» вартість майна вбачає також можливе ухилення відповідачів від сплати належного розміру ПДВ 20% при укладенні договору, фіктивно зменшивши його ціну.

По даній справі дії відповідачів суд кваліфікує як фраудаторний правочин, оскільки умисно вчинений для створення приводів та підстав для заниження ціни договору, зменшення відповідачем-1 своїх майнових активів, платоспроможності задля ухилення від звернення на них стягнення на користь Запорізької міської ради за зобов`язаннями боржника, завдавши тим самим шкоду місцевому бюджету міста Запоріжжя.

За викладених обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав вважати оспорюваний правочин таким, що містить критерії фраудторності, у зв`язку з чим позовні вимоги в щодо визнання оскаржуваного правочину недійсним підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Позивач надав докази в підтвердження наявності підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Відповідачі 1,2 не спростували доводи позивача, заперечення відповідача 1 спростовуються вищевикладеним.

Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, ухвалою суду від 21.05.2024 задоволено заяву Запорізької міської ради про вжиття заходів забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна: будівлю прохідної № 42 інв. № 100355, загальною площею 952.8 кв.м, розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Теплична, будинок 16, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31308823101, до постановлення у даній справі рішення суду та набрання ним законної сили.

Враховуючи викладене, з відповідачів-1,-2 підлягає стягненню сума судового збору за заявою про забезпечення позову по 605 грн 60 коп. з кожного.

За вказаних обставин, з відповідача-1 підлягає стягненню 1 816 грн 80 коп. судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

З відповідача-2 підлягає стягненню 1 816 грн 80 коп. судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАКТИВ ГРУП", Товариства з обмеженою відповідальністю "МАШТЕХКОНСТРУКЦІЯ" задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (будівлі прохідної №42 інв.№100355, загальною площею 952.8 кв.м.) від 27.10.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМАКТИВГРУП» (03127, м. Київ, пр. Голосіївський, буд. 132, код ЄДРПОУ 43746308) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАШТЕХКОНСТРУКЦІЯ» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34 б, офіс 3, код ЄДРПОУ 44650580), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшенко В.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1205 від 27.10.2023 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31308823101, номер відомостей про речове право 52298409).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМАКТИВГРУП» (03127, м. Київ, пр. Голосіївський, буд. 132, код ЄДРПОУ 43746308) на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 02140892, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок: UA058201720344270024000034816, ЄДРПОУ 02140892, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ.) судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви та заяви про забезпечення позову в розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАШТЕХКОНСТРУКЦІЯ» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34 б, офіс 3, код ЄДРПОУ 44650580) на користь Виконавчого комітету Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 02140892, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок: UA058201720344270024000034816, ЄДРПОУ 02140892, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ.) судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви та заяви про забезпечення позову в розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.