Рішення

від 07.10.2024 по справі 908/1394/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/90/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024 справа № 908/1394/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1394/24

за позовом концерну Міські теплові мережі (вул. Героїв полку Азов, буд. 137, м.Запоріжжя, 69091)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ТАКО (вул. Любарського, буд. 108-А, м. Дніпро, 49000)

про стягнення 161979,25 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Концерн Міські теплові мережі через підсистему Електронний суд ЄСІКС звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ТАКО 161979,25 грн. основного боргу по оплаті поставленої теплової енергії за період 01.11.2021-31.01.2024 за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 71205681 від 01.11.2021.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що з урахуванням приписів ч. 5 ст. 13, ч. 7 ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги з 01.11.2021 є укладеним Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 71205681 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Інженера Купера, буд. 5, нежитлові приміщення ХІІ, ХІ, VІ, які на праві власності належать ТОВ Виробничо-комерційне підприємство ТАКО. За твердженням позивача, в період з 01.11.2021 по 31.01.2024 надано відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 161979,25 грн., сформовані рахунки на оплату спожитої послуги надані споживачу. Відповідач свої обов`язки згідно договору по сплаті за надану послугу у зазначений період не виконав, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 161979,25 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 322, 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України, Закону України Про житлово-комунальні послуги та Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, позивач просив позов задовольнити, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2024 справу № 908/1394/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 13.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1394/24, присвоєно справі номер провадження 18/90/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1394/24; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 05.06.2024, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Оскільки у позивача та відповідача наявні зареєстровані електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (підсистема Електронний суд), обмін документами з ними здійснювався в підсистемі Електронний суд.

Від відповідача 04.06.2024 надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив наступне. Нежитлова будівля АДРЕСА_1 відокремлена від системи мереж центрального опалення та гарячого водопостачання і не враховується приладом обліку, з 24 лютого 2016 року подача теплоносія на відокремлену систему не здійснюється, а будівля облаштована системою індивідуального (автономного) опалення та гарячого водопостачання. Незважаючи на те, що позивачу достеменно відомо про те що зазначену будівлю фактично від`єднано від системи мереж центрального опалення та гарячого водопостачання (акт від 24.02.2016) та відповідну послугу відповідач не отримує, позивач все одно продовжує надсилати на адресу відповідача безпідставні рахунки на оплату та повідомлення про заборгованість за відпущену теплову енергію на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , згідно договору № 71205681 та з вимогою сплатити зазначені суми. Уповноваженими представниками Концерну «МТМ» та представником ТОВ «ВКП ТАКО» 27.02.2023 складений акт обстеження системи теплоспоживання та ГВП від 27.02.2023, відповідно до якого встановлено, що запірна арматура на трубопроводах опалення в ТК перекрита та опломбована, на потреби ГВП встановлено водолічильник, зняті покази: 828,0359 куб. м. На неодноразові звернення відповідача з вимогами не робити безпідставні нарахування за неспожиту теплову енергію позивач листом № 2571/42-3448 від 18.04.2024 надав відповідь, відповідно до якої відповідача повідомлено, що згідно Правил № 830 Споживач має право відключитися від системи (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання). Відповідач зазначив, що відповідно до Порядку № 169 він не може одноосібно від`єднатися від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, оскільки заяву на таке від`єднання мають подати усі співвласники будівлі. Співвласниками будівлі за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Мінська, буд. 5 є ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «ТАКО», ТОВ «КОМПАНІЯ «БІЗАГРОМАШ» та ПП «НЕДРА». Крім того, за доводами відповідача, позивач має довести обсяг фактично спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період, а надані позивачем рахунки та інформація щодо нарахування за послуги з постачання теплової енергії та розрахунок основного боргу не містять посилання на фактичне надання позивачем теплової енергії та споживання її відповідачем, а розрахунки містять математичні помилки та не відповідають вимогам до первинних документів. Зокрема, додані рахунки не містять дати складання та не містять посаду особи, прізвище якої міститься в рахунку. Відповідач звертає увагу на те, що як в листопаді 2021 року так й в січні 2024 року показання комерційного приладу обліку до приміщення дорівнює нулю, що вказує на відсутність надання позивачем жодних послуг з постачання теплової енергії у нежитлових приміщеннях № XII, XI, VI будівлі літ. А-2, А-3, загальною площею 506,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , належних відповідачу. Також відповідач вказав на те, що наведений позивачем в таблиці розрахунок умовно-постійної частини опалення не містить формули та вихідних даних, які б надавали змогу вирахувати умовно-постійну частину опалення. В рахунках з листопада 2021 по лютий 2022 року відсутня інформація щодо опалювальної площі споживача, в рахунках на оплату з березня 2022 по жовтень 2022 року загальна площа будівлі становить 845,9 кв. м, опалювальна площа споживача становить 498 кв. м, а в рахунках з листопада 2022 по січень 2024 року загальна площа будівлі збільшена та становить 854,1 кв. м, а опалювальна площа споживача становить 506,2 кв. м. На звернення представника відповідача Концерном 29.05.2024 надано відповідь на електронну адресу листом за вих. № К-328/п, згідно якої в розрахунках заборгованості змінювалася не лише опалювальна площа споживача, а й навантаження на опалення будівлі, навантаження теплових витрат, навантаження на опалення приміщення ТОВ «ВКП «ТАКО», а саме: навантаження на опалення будівлі Гкал/годину з листопада 2021 по жовтень 2022 становила 0,148126 Гкал/годину, з листопада 2022 по січень 2024 року збільшена до 0,149562 Гкал/годину; навантаження теплових витрат з листопада 2021 по січень 2023 року становила 0,000000 Гкал/годину, а з лютого 2023 по січень 2024 року збільшена до 0,000846 Гкал/годину; навантаження теплових витрат, навантаження на опалення приміщення ТОВ «ВКП «ТАКО» з листопада 2021 по жовтень 2022 року становила 0,087205 Гкал/годину, з листопада 2022 по січень 2023 збільшена до 0,088641 Гкал/годину, а з лютого 2023 по січень 2024 року збільшена до 0,089142 Гкал/годину. Відповідач наголошує, що розподіл теплової енергії має бути виконано з урахуванням Норм і вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житла та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, затверджених Державним Комітетом України по житлово-комунальному господарству (КТМ 204 Укр.244-94 1998). Згідно технічної документації по спірному об`єкту: «Розрахунок теплового навантаження на опалення та гаряче водопостачання від 2011 року», розроблений ПП «Мастерхол», показник максимальних витрат теплової енергії на опалення становить Qo=33601,43 ккал/год, середній показник становить Qcp=15457,00 ккал/год. До попереднього Договору № 100594 купівлі-продажу теплової енергії та гарячій води від 01.07.2011, укладеного сторонами, існували відповідні додатки, де узгоджено на підставі технічної документації: приєднане теплове навантаження Q=0,035068 Гкал/ годину, приєднане (максимальне) теплове навантаження на опалення Q1= 0,043817 Гкал/годину, яке складається з: опалення окремо розташованої будівлі (максимальне) Qо макс = 0,033601 Гкал/ годину; теплові втрати від мережі розподілу теплових мереж до місця встановлення приладу обліку Qо макс = 0,010216 Гкал/годину. Позивач, як випливає з його таблиці розрахунку заборгованості відповідача, застосовує вихідні дані, які містяться у відповіді Концерну «Міські теплові мережі» за вих. № К-328/п від 29.05.2024, однак, звідки в розрахунках навантаження на опалення будівлі позивача взялися показники Q=0,148126 та Q=0,149562 Гкал/годину позивачем не роз`яснено, не аргументовано та належними доказами не підтверджено. Відповідач наголошує, що позивачем у позові не обґрунтовано, яким чином і за якою формулою Методики здійснювалось нарахування відповідачу умовно-постійної складової тарифу, в той час як рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11.10.2021 № 374 містить принаймні три різних тарифи. Вказане свідчить, що ані вихідні дані, ані розрахунки не можна вважати належними, адже фактично вони не містять розрахунків, які б обґрунтовували предмет позову та суму позову. При цьому, обов`язок щодо сплати рахунків виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг. Відповідач просив в позові відмовити.

Також 04.06.2024 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що вирішення спірних правовідносин має важливе значення для нього та вимагає повного та всебічного встановлення обставин справи.

Позивачем 06.06.2024 надано відповідь на відзив, в якій позивач відзначив, що на вимогу Закону позивачем та відповідачем укладений індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії № 71205681 від 01.11.2021 на нежитлові приміщення №ХІІ, ХІ, VІ площею 506,2 кв. м, що є публічним договором приєднання. Нежитлова будівля АДРЕСА_2 не обладнана приладом комерційного обліку теплової енергії, запірна арматура на воді у будівлю перекрита та подача теплоносія на нежитлове приміщення не відбувається. Відповідно до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 позивач з 01.11.2021 застосовує двоставковий тариф за послуги з постачання теплової енергії. Умовно-постійна частина тарифу для нежитлових будівель розраховується згідно з даними теплового навантаження. Протягом опалювального періоду 2021-2024 р.р. позивачем безперебійно постачався теплоносій в обсязі відповідно до теплового навантаження будівель. Теплопостачальна організація здійснює нарахування умовно-постійної частини тарифу послуги з постачання теплової енергії для всіх споживачів, мережі опалення яких підключенні до котелень Концерн «Міські теплові мережі», у тому числі для нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 . Нарахування умовно-змінної частини тарифу послуги з постачання теплової енергії відповідачу за спірний період не нараховується. До відповіді на відзив позивачем долучений розгорнутий розрахунок з помісячним нарахуванням за Договором № 71205681 ТОВ «ВКП «ТАКО».

Від відповідача 10.06.2024 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказав на те, що позивач не спростував належними допустимими та достатніми доказами аргументи та заперечення відповідача, жодним чином не надав відповіді на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації даних спірних відносин, у матеріально-правовому сенсі, а саме: чи доведено обсяг фактично спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період та чим це підтверджується; чи відбувалося узгодження між сторонами приєднаного теплового навантаження (Q) на будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , та чим це підтверджується; звідки в наданих до суду позивачем таблицях та розрахунках навантаження на опалення будівлі відповідача взялися показники Q=0,148126 та Q=0,149562 Гкал/годину та чим це підтверджується. Жодних аргументів та посилань на норми діючого законодавства або сталої судової практики Верховного Суду в обґрунтування своєї позиції позивач не наводить. Інших належних доказів, аргументації, додатків або розгорнутої відповіді щодо ключових заперечень відповідача проти заявлених позовних вимог відповідь на відзив не містить.

Розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи №908/1394/24 у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд відмовив у його задоволенні.

При вирішенні наведеного клопотання суд врахував надані сторонами пояснення та докази, а також те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. В обґрунтування клопотання відповідачем не наведено доказів існування обставин, які вимагають здійснення розгляду справи № 908/1394/24 у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/1394/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у щорічній відпустці з 29.08.2024 по 04.10.2024, рішення прийнято без його проголошення 07.10.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн Міські теплові мережі є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України Про природні монополії та за приписами статті 19 Закону України Про теплопостачання як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Основною метою діяльності Концерну Міські теплові мережі є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.

Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ТАКО на праві власності належать нежитлові приміщення ХІІ, ХІ, VІ будівлі літ. А-2, А-3 в будинку АДРЕСА_2 , про що свідчить Інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Законом України від 03.12.2020 № 1060-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг внесено зміни до низки законодавчих актів, що регулюють житлово-комунальні відносини, у тому числі до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.

За доводами позивача, у відповідності до ч. 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги, враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 71205681 за адресою: АДРЕСА_2 , нежитлові приміщення ХІІ, ХІ, VІ будівлі літ. А-2, А-3, є укладеним концерном Міські теплові мережі (позивачем) та ТОВ Виробничо-комерційне підприємство ТАКО (відповідачем) з 01.11.2021.

Як стверджує позивач, на виконання умов Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії № 71205681 теплопостачальна організація відпустила відповідачу теплову енергію за період з період з 01.11.2021 по 31.01.2024 на загальну суму 161979,25 грн., що підтверджується рахунками за надані послуги за спірний період та детальним розрахунком нарахувань.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості теплової енергії у визначений Договором строк стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відносно розгляду даної справи Господарським судом Запорізької області суд зазначає наступне.

У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.

В постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення з приводу нерухомого майна у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Позиція Великої Палати ВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.

Тому на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 3 ст. 30 ГПК України.

Враховуючи те, що предметом спору у дані справі є стягнення заборгованості за спожиту теплову енергії, яка поставлялась до нежитлового приміщення за адресою надання послуги: АДРЕСА_2 , даний спір підлягає розгляду Господарським судом Запорізької області.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

В частині 1 ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Згідно з частиною 7 статті 14 зазначеного Закону до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Відповідно до абз. 1-3 частини 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови КМУ № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01 жовтня 2021. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ № 830 від 21.08.2019, викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Судом встановлено, що 02.10.2021 Концерн Міські теплові мережі оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/).

Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021 на сайті Концерну МТМ публічних договорів опубліковано на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua/uk, вкладка "Новини", "Всі новини", "Місто").

Згідно з п. 1 оприлюдненого Концерном Міські теплові мережі Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ТАКО на праві власності належать нежитлові приміщення ХІІ, ХІ, VІ будівлі літ. А-2, А-3 в будинку АДРЕСА_2 (Інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, якими врегульовано правовідносини у сфері надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, суд дійшов до висновку, що через відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування 02.10.2021 позивачем відповідно до вимог Закону України Про житлово-комунальні послуги на офіційному веб-сайті Концерну Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.2021 концерном МТМ та ТОВ Виробничо-комерційне підприємство ТАКО укладений індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, якому привласнено номер № 71205681.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , в якому знаходяться належні на праві власності ТОВ Виробничо-комерційне підприємство ТАКО нежитлові приміщення ХІІ, ХІ, VІ будівлі літ. А-2, А-3, підтверджується рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів 2021-2024 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальні сезони в м. Запоріжжі.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №23 затверджено Вимоги до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Відповідно до п. 3 Вимог абонентський номер споживача - номер споживача, визначений договором про надання відповідної комунальної послуги, який дає змогу ідентифікувати його виконавцю комунальної послуги або уповноваженій особі. Номер договору і абонентський номер споживача відповідно є одним і тим же числом та дає змогу ідентифікувати споживача.

Частиною 1 статті 7 Закону визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.2019.

Доказів відключення приміщень відповідача від мережі опалення суду не надано.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Надані до матеріалів справи докази свідчать, що нежитлова будівля АДРЕСА_2 приладом обліку теплової енергії не обладнана. Запірна арматура на воду у будівлю перекрита, подача теплоносія на нежитлові приміщення не відбувається. Сторонами даний факт не оспорюється.

Відповідно до пункту 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (надалі Методика).

Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг. Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати. Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та(у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Розподіл теплової енергії у будівлі/будинку здійснюється у відповідності до пунктів 5,6 Розділу ІІІ Методики.

Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулами 13, 14.

Згідно Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном МТМ для застосування протягом опалювального періоду 2021-2024 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11.10.2021 № 374.

Собівартість виробництва, транспортування та постачання теплової енергії складається, по-перше, з вартості палива, електроенергії, покупної теплової енергії та, по-друге, витрат, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані.

Перший вид витрат називається умовно-змінними, тобто такими, розмір яких залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам.

Другий вид витрат не залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам, тому називається умовно-постійними.

Проте обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, яке виробляє та транспортує теплову енергію споживачам.

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (далі Правила № 830) визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.

Нарахування теплових втрат Концерном «МТМ» виконуються відповідно до п. 7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж», затверджених наказом Міністерства ПтаЕ від 14.02.2007 №71, згідно з яким облік відпускання і використання теплової енергії має здійснюватися у вузлі обліку теплової енергії, організованому на межі розділу теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем. У разі організації вузла обліку не на межі розділу теплових мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на ділянці мережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.п 5, 11, 32, 34, 38 Типового індивідуального договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

В період з 01.11.2021 по 31.01.2024 Концерн МТМ надав ТОВ Виробничо-комерційне підприємство ТАКО послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 161979,25 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком основного боргу за договором №71205681, детальною інформацією щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії за договором №71205681 ТОВ Виробничо-комерційне підприємство ТАКО та інформацією по нарахуванням споживача.

Пунктом 32 Типового договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

На виконання Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 року № 830 позивачем формуються рахунки на оплату спожитої послуги та надаються споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Пунктом 34 Правил визначено, що рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.

Законодавець жодним нормативно-правовим актом не визначив, яким саме чином необхідно надати споживачу рахунки на оплату спожитої послуги (особисто, простою, рекомендованою, цінною кореспонденцією чи методом розносу по поштовим скриням/приміщенням споживання). Крім того споживачу надано право отримувати інформацію яку зазначену в рахунках на оплату так і додаткову без додаткової плати.

За умовами п. 34 Типового договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з пп. 3 п. 41 Типового договору споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Позивачем сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги з постачання теплової енергії за договором №71205681. Рахунки надавалися в електронній формі за допомогою доступу до електронних систем обліку теплової енергії. На рахунках міститься позначка «Документ доставлено контрагенту».

У рахунках міститься зазначення щодо нульових показів спожитої теплової енергії за спірний період, наведені вихідні дані щодо тарифів, зазначена адреса надання послуги: АДРЕСА_1 , прим. ХІІ, ХІ, VІ, опалювальна площа 506,2 кв. м., Договір № 71205681.

Відповідно до Закону України По бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. До первинних документів належать такі документи, як видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт, прибутковий та видатковий касовий ордер, та інші. Мета складання первинних документів - зафіксувати факт господарської операції.

Таким чином, суд визнав, що Концерном доведено первинними документами бухгалтерського обліку надання послуг в заявленому ним розмірі за спірний період.

Доводи відповідача про те, що частина рахунків не містить інформації про виконавця, містить різну інформацію про опалювальну площу, теплове навантаження, суд відхиляє, оскільки доказів звернення до теплопостачальної організації щодо оспорювання цих рахунків та визначених у них нарахувань відповідачем суду не надано.

Відносно доводів відповідача про безпідставність здійснених позивачем нарахувань з огляду на відсутність теплопостачання та необґрунтовану зміну тарифів суд зазначає наступне.

Згідно виставлених позивачем рахунків відповідачу за період з листопада 2021 року по січень 2024 року нараховано: послугу з постачання теплової енергії (умовно-постійна частина тарифу) та абонентське обслуговування (послуга постачання теплової енергії).

Відповідно до інформації про обсяги спожитих комунальних послуг, викладених у наведених рахунках за надані послуги Договір № 71205681 за період з листопада 2021 року по січень 2024 року, за показами вузла комерційного обліку обсяг споживання теплової енергії відповідачем за наведений період 0 Гкал.

Згідно Порядку формування тарифів на послугу з постачання теплової енергії, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 18.02.2020 № 416 (Порядок № 416):

умовно-змінна частина двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії - вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз змінної частини планованих економічно обґрунтованих витрат, що змінюються прямо пропорційно зміні обсягу теплової енергії, для надання послуги з постачання теплової енергії, яка встановлюється НКРЕКП з урахуванням податку на додану вартість;

умовно-постійна частина двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії - місячна абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год) приєднаного теплового навантаження об`єктів теплоспоживання як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, крім тих, що віднесені до умовно-змінних витрат, що є постійними і не змінюються прямо пропорційно зміні обсягу теплової енергії, для надання послуги з постачання теплової енергії, яка встановлюється НКРЕКП з урахуванням податку на додану вартість.

Отже, умовно-постійна частина тарифу не пов`язана із споживанням теплової енергії, а є платою за витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг опалення.

За поясненнями позивача, протягом опалювального періоду 2021-2024 р.р. теплопостачальною організацією безперебійно постачався теплоносій до будівлі в обсязі відповідно до теплового навантаження. Теплопостачальна організація здійснює нарахування умовно-постійної частини тарифу послуги з постачання теплової енергії для всіх споживачів, мережі опалення яких підключенні до котелень концерну «Міські теплові мережі», у тому числі для нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 . Нарахування умовно-змінної частини тарифу послуги з постачання теплової енергії відповідачу за спірний період не відбувалось.

Підпунктом 3 пункту 4.2 Розділу 4 Порядку формування тарифів передбачено, що до складу планованої виробничої собівартості з транспортування теплової енергії включаються витрати власної теплової енергії для компенсації втрат теплової енергії в теплових мережах ліцензіата при її транспортуванні.

Окрім того, відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.

Таким чином, нарахування позивачем умовно-постійної частини тарифу у спірному періоді є правомірним.

Доказів на спростування заявлених позивачем вимог відповідачем суду не надано, доказів оплати заборгованості за спожиту теплову енергію матеріали справи не містять.

Таким чином, є обґрунтованим нарахування позивачем вартості теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.01.2024 в сумі 161979,25 грн., яку всупереч умовам Договору та вимогам закону, відповідач не оплатив.

Враховуючи вищенаведене, суд визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача 161979,25 грн. заборгованості правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001, пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994; пункт 29).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував і не надав доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті вартості отриманої теплової енергії у визначений Договором строк, або підстав для звільнення від такого обов`язку.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ТАКО (вул. Любарського, буд. 108-А, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 13417240) на користь концерну Міські теплові мережі (вул. Героїв полку Азов, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; ідентифікаційний код 32121458; розрахунковий рахунок НОМЕР_1 у Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313) 161979,25 грн. (сто шістдесят одну тисячу дев`ятсот сімдесят дев`ять грн. 25 коп.) основного боргу. Видати наказ.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ТАКО (вул. Любарського, буд. 108-А, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 13417240) на користь концерну Міські теплові мережі (вул. Героїв полку Азов, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; ідентифікаційний код 32121458; розрахунковий рахунок НОМЕР_2 у ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 10.10.2024.

Суддя В.В. Левкут