Рішення

від 10.10.2024 по справі 910/8085/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.10.2024Справа № 910/8085/24

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Сафрон" (м. Київ)

до Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (м. Київ)

про стягнення 44 730,00 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сафрон" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" про стягнення 44 730,00 грн заборгованості за поставлений товар за договором №284-К-23 від 17.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

12.07.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

15.07.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

У свою чергу, 19.07.2024 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

Позивач 07.08.2024 подав до суду заяву, в якій зазначив, що сума заборгованості за спірним договором незмінна.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сафрон" (Продавець) та Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (Покупець) було укладено договір №284-К-23 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Продавець зобов`язується продати і відвантажити ДК 021-2015:15610000-7 - продукція борошномельно-круп`яної промисловості (крупи кукурудзяні шліфовані), в обсязі, за адресами Територіальних уповноважених представників Покупця та у терміни (строки), визначені у Рознарядці (Додаток 1 до цього Договору), а Покупець зобов`язується забезпечити приймання та оплату товару за цінами, згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що розрахунок за цим Договором проводиться шляхом оплати товару Покупцем за фактом поставки товару протягом 20 банківських днів з дати отримання товару на склад Територіального уповноваженого представника Покупця у міру надходження бюджетних коштів на підставі рахунків-фактур Продавця, належним чином оформлених накладних, актів приймання.

За умовами п. 4.3. Договору датою отримання товару є дата, зазначена в накладній.

Згідно з п. 4.2. Договору в разі затримки Продавцем у наданні зазначених в п. 4.1 документів Покупець не несе відповідальності за несвоєчасну оплату товару.

Відповідно до п. п. 5.1.-5.4. Договору поставка товару здійснюється окремими партіями в обсязі, за адресами Територіальних уповноважених представників Покупця та у терміни (строки), визначені у Рознарядці (Додаток 1 до цього Договору), Продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі включно до 10 грудня 2023 року.

Продавець здійснює поставку товару на умовах DDP (згідно Інкотермс 2010), за адресами, що вказані в рознарядках Покупця. За погодженням між сторонами термін (строк), обсяги та адреси поставки можуть бути змінені.

Територіальні уповноважені представники Покупця здійснюють прийом товару після надання усього комплекту документів, зазначених в пунктах 2.1 та 4.1. цього Договору, з урахуванням положень пункту 2.4. цього Договору.

Моментом поставки товару визначається момент передачі товару від представника Продавця Територіальному уповноваженому представнику Покупця (п. 5.7 Договору).

Пунктами 6.1. - 6.1.2. Договору визначено, що Покупець зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за товар, що постачається, згідно з умовами цього Договору. Організувати приймання товару відповідно до розділів 2 та 5 цього Договору, у тому числі надати право (уповноважити) Територіальним уповноваженим представникам Покупця на приймання товару.

Згідно з п. п. 6.3 - 6.3.3. Договору, Продавець зобов`язаний: забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору, забезпечити своєчасну поставку товару у відповідному обсязі за адресами згідно з Рознарядкою (Додаток 1 до Договору), забезпечити вчасне надання на оплату документів, оформлених належним чином.

Приписами п. 7.5. Договору визначено, що сплата штрафних санкцій за порушення умов Договору, а також відшкодування збитків не звільняють сторону, що порушила умови Договору, від виконання зобов`язань за цим Договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року (п. 10.2. Договору).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 44 730,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-238 від 29.12.2023 на суму 4 515,00 грн, актом приймання № 47, видатковою накладною РН-232 від 29.12.2023 на суму 40 215,00 грн, актом приймання 2912/1.

Суд зазначає, що вищевказані документи не містять зауважень з боку Територіальних уповноважених представників Покупця щодо якості, кількості, асортименту товару.

Позивач листом 29/01/4 від 29.01.2024 звернувся до відповідача, в якому просив останнього надати інформацію щодо стану розрахунків за Договором № 284-К-23 від 17.11.2023. Відповідачем означений лист залишено без розгляду.

Листом № 24/01-2024 від 24.01.2024 позивач звернувся до відповідача з проханням надати акт звірки по Договору № 284-К-23 від 17.11.2023.

На адресу позивача надійшов лист № ГДДКВС-437/3ГД/2024 від 08.02.2024, в якому відповідач визнав заборгованість за Договором № 284-К-23 від 17.11.2023 у розмірі 44 730,00 грн.

У відзиві на позову заяву відповідач зазначає, що документи, передбачені п. 4.1. Договору були наручно отриманні Державної установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" лише у січні 2024 року, що унеможливлює сплату коштів за Договором за відсутності відповідного бюджетного призначення на 2024 р.

Суд критично ставиться до вищевказаного, оскільки видаткова накладна № РН-238 від 29.12.2023, акт приймання № 47, видаткова накладна РН-232 від 29.12.2023, акт приймання 2912/1 підписанні Територіальними уповноваженими представниками Покупця.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що у відповідності до п. 4.1. Договору строк оплати за вищевказаними видатковими накладними та актами приймання настав 29.01.2024.

Суд зауважує, що відсутність бюджетних асигнувань на видатки по сплаті коштів за Договором, у будь-якому разі не може бути підставою для не оплати поставленого позивачем товару.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 27; ідентифікаційний код 41220556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сафрон" (04058, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11; ідентифікаційний код 45407878) 44 730 (сорок чотири тисячі сімсот тридцять) грн 00 коп. заборгованості та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко