Рішення

від 10.10.2024 по справі 910/9355/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.10.2024Справа № 910/9355/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інагротранс» (пр.-т. Олександра Поля, буд. 103, офіс 213 А, м. Дніпро, 49054; ідентифікаційний код 31143004)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велика Інвестиційна компанія» (вул. Звіринецька, буд. 63, м. Київ, 01014; ідентифікаційний код 41342990)

про стягнення 204 407, 83 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інагротранс» (далі за текстом - ТОВ «Інагротранс», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велика Інвестиційна компанія» (далі за текстом - ТОВ «Велика Інвестиційна компанія», Відповідач) про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладанню № РН-315 від 18.09.2023 за договором поставки № 0205/23-1 від 02.05.2023 (далі за текстом - Договір) в розмірі 204 407, 83 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним належним чином здійснено поставку товару однак Відповідачем порушено договірне зобов`язання та неповністю здійснено оплату такого товару, що стало підставою для нарахування штрафної санкції на підставі пункту 8.3 Договору, 3 % річних та інфляційні втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

У відповіді на відзив Позивач звертає увагу суду на період, за який заявляється сума стягнення та який відрізняється від предмету спору у справі № 910/723/24.

При цьому, Позивач зазначає, що пунктом 7 мирової угоди зазначено, що останній не матиме жодних претензій у випадку її належного виконання, що наразі Відповідачем не здійснено, а відтак посилання Відповідача на пункти 7 та 8 мирової угоди є безпідставними.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Заперечуючи щодо заявлених позовних вимог Відповідач зазначає, що сторонами в мировій угоді, затвердженій ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі № 910/723/24 визначено та погоджено не тільки строк та розмір погашення, а також і відповідальність Відповідача за порушення умов мирової угоди, а відтак повторне звернення з даними вимогами є неправомірним.

У запереченнях на відповідь на відзив Відповідач зазначає, що стягнута на користь Позивача сума в межах виконавчого провадження повинна бути зарахована в рахунок погашення основної заборгованості, а посилання Позивача на положення пункту 8.3 Договору є безпідставним оскільки договірні зобов`язання між сторонами припинено.

В іншій частині заперечення - доводи Відповідача є аналогічні доводам, викладеним у відповіді на відзив.

3. Процесуальні дії у справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

05.08.2024 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у задоволенні клопотання ТОВ «Велика Інвестиційна компанія» про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

15.08.2024 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

16.08.2024 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.

20.08.2024 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив.

22.08.2024 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Позивача.

22.08.2024 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста надійшло клопотання Відповідача про залишення без розгляду додаткових пояснень позивача.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

02.05.2023 між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця металопродукцію, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах даного Договору.

Доказом передачі партії Товару у власність Покупця є видаткова (товарно-транспортна) накладна, оформлена належним чином, з підписом уповноваженої особи Покупця (пункт 3.1. Договору).

Розрахунок за Товар здійснюється наступним шляхом: Покупець перераховує Постачальнику розрахунок у розмірі 100 % вартості товару (партії Товару), на підставі отриманого від Постачальника рахунку 3 (трьох) календарних днів, якщо інше не передбачене Договором (пункт 5.1 Договору).

Згідно пункту 8.3 Договору за прострочення строків платежів, зазначених у пункті 4.1 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день затримки платежів.

Пунктом 10.1 Договору останній вступає в силу з дати його підписання Сторонами та закінчує свою дію 31.12.2023, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань, до повного їх виконання.

На виконання Договору Позивачем виставлено рахунок - фактуру № СФ-163 від 02.05.2023 на суму 1 153 061, 04 грн.

Згідно видаткової накладної № РН-142 від 08.05.2023 Позивачем поставлено Відповідачу товар на суму 169 078 грн.

Згідно доводів Позивача, Відповідачем 09.05.2023 здійснено оплату в розмірі 171 570 грн.

Відтак, видаткову накладну № РН-142 від 08.05.2023 Відповідачем оплачено у повному обсязі та частково оплачено наступну поставку товару в розмірі 2 492 грн.

Згідно видаткової накладної № РН-204 від 20.06.2023 Позивачем здійснено поставку товару Відповідачу на суму 972 811, 03 грн, у зв`язку з чим неоплаченим залишався товар на суму 970 319, 03 грн.

Позивачем виставлено рахунок - фактуру № СФ-256 від 06.07.2023 на суму 33 516 грн.

Згідно видаткової накладної № РН-238 від 17.07.2023 Позивачем здійснено поставку Відповідачу товар на суму 33 516 грн.

Згідно підписаного між сторонами ату звіряння станом на 17.07.2023 Відповідачем визнано факт отримання товару та існування заборгованості на суму 1 003 835, 03 грн.

01.09.2023 Відповідачем здійснено оплату на суму 500 000 грн. на користь Позивача за поставлений товар за видатковою накладною № ПН-204 від 20.06.2023.

Позивачем виставлено рахунок - фактуру № СФ-361 від 01.09.2023 на суму 1 879 200, 06 грн.

Згідно видаткової накладної № РН-315 від 18.09.2023 Позивачем здійснено поставку Відповідачу товар на суму 1 879 200,06 грн.

Судом встановлено, що зазначені вище видаткові накладні підписані представниками сторін без зауважень та претензій сторонами, що свідчить про виконання Позивачем обов`язку з поставки належним чином та прийняття такого товару Відповідачем без зауважень та претензій.

Крім того, на підтвердження факту поставки вказаного вище товару Позивачем долучено до позову товарно-транспортні накладні.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що Позивачем здійснено поставку на загальну суму - 3 054 605, 09 грн, натомість Відповідачем сплачено 671 570 грн, що свідчить про існування у Відповідача боргу - 2 383 035, 09 грн.

При цьому суд зазначає, що розміри оплат, про які стверджує Позивач не заперечуються Відповідачем.

Згідно доводів Позивача та що встановлено судом, Позивач (ТОВ «Інагротранс») у січні 2024 звертався до Господарського суду міста Києва (справа № 910/723/24) з позовом до Відповідача (ТОВ «Велика Інвестиційна компанія») про стягнення 2 383 035, 09 грн суми основного боргу за Договором, пені - 351 425, 98 грн, 3 % річних - 29 671, 03 грн. за період до 17.01.2024 та інфляційні втрати - 37 830, 70 грн. за період жовтень-грудень 2023.

В процесі розгляду справи № 910/723/24 Відповідачем сплачено в рахунок погашення боргу 200 000 грн, а ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 по вказаній справі затверджено мирову угоду між ТОВ «Інагротранс» та ТОВ «Велика Інвестиційна компанія».

Згідно пункту 2 тексту затвердженої редакції мирової угоди від 22.05.2024 Позивач відмовився від стягнення з Відповідача пені у розмірі 351 425, 98 грн, трьох процентів річних у розмірі 29 671, 03 грн., інфляційних втрат у розмірі 37 830, 70 грн.

Пунктом 3 тексту затвердженої редакції мирової угоди від 22.05.2024 погоджено, що Відповідач визнає основну суму заборгованості в розмірі 2 183 035,09 грн. за договором поставки № 0205/23-1 від 02.05.2023 та зобов`язується протягом 7 банківських днів з дати затвердження мирової угоди Господарським судом міста Києва перерахувати на користь Позивача 2 183 035,09 грн. основного боргу за визначеними реквізитами.

Крім того, пунктом 4 мирової угоди сторонами погоджено, що Відповідач зобов`язується протягом 7 банківських днів з дати затвердження мирової угоди Господарським судом міста Києва перерахувати на користь Позивача: 55 000,00 грн. - витрат на правову допомогу; 42 029,44 грн. - судового збору, сплаченого Позивачем при поданні позовної заяви, за погодженими реквізитами.

Пунктом 6 мирової угоди сторонами погоджено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання Відповідачем своїх зобов`язань, передбачених пунктами 3, 4 мирової угоди, суми зазначені в пунктах 2, 3, 4 мирової угоди підлягають стягненню у примусовому порядку, на підставі ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди.

З матеріалів позовної заяви (справа № 910/9355/24) вбачається, що станом на 20.06.2024 Відповідачем не здійснено оплату заборгованості згідно мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі № 910/723/24, а відтак прострочено оплату суми заборгованості у зв`язку з чим мирову угоду пред`явлено до виконання до приватного виконавця.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дуткою І.В. від 21.06.2024 відкрито виконавче провадження № 75372846 щодо виконання ухвали від 30.05.2024 у справі № 910/723/24 та постановлено стягнути суму 2 698 992, 24 грн, яка складається з:

2 183 035, 09 грн - основний борг;

351 425, 98 грн - пеня;

55 000 грн - витрати на правову допомогу;

42 029,44 грн - судовий збір;

37 830, 70 грн - інфляційні втрати:

29 671, 03 - 3 % річних;

269 899, 22 грн - винагорода приватного виконавця.

11.07.2024 приватним виконавцем здійснено часткове стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованість в розмірі 545 456, 62 грн.

Так, станом на 24.07.2024 Позивач вказує, що у Відповідача існує борг 2 153 526, 62 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, Позивач посилається на положення пункту 8.3 Договору та нараховує пеню за період з 18.01.2024 по 19.03.2024 по видатковій накладні № РН-315 від 18.09.2023 на суму 1 879 200, 06 грн, що становить 95 243, 60 грн.

3 % річних нараховуються по видатковій накладні № РН-315 від 18.09.2023 на суму 1 879 200, 06 грн за період з 18.01.2024 по 24.07.2024 та становлять 29 112, 19 грн.

Інфляційні втрати нараховуються по видатковій накладні № РН-315 від 18.09.2023 на суму 1 879 200, 06 грн за період з січень 2024 по червень 2024 та становлять 80 052, 04 грн.

Заперечуючи щодо заявлених позовних вимог Відповідач зазначає, що сторонами в мировій угоді, затвердженій ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі № 910/723/24 визначено та погоджено не тільки строк та розмір погашення, а також і відповідальність Відповідача за порушення умов мирової угоди.

Так, на переконання Відповідача, Позивач скористався наданим йому правом щодо захисту своїх інтересів та вжив заходи щодо примусового стягнення боргу в межах мирової угоди, а відтак відмовився від судового захисту та припинив спір між сторонами.

Крім того, Відповідач звертає увагу суду на пункт 8 мирової угоди, в якій сторонами погоджено неможливість повторного звернення до суду зі спором між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а тому заявлені до стягнення суми фактично є подвійним притягненням до юридичної відповідальності Покупця за Договором.

При цьому, стороною звертається увага суду на нарахування Позивачем штрафної санкції, інфляційні втрати та 3 % річних на суму 2 183 035, 09 грн, тобто без урахування стягнутої суми в межах виконавчого провадження - 545 456, 62 грн.

У відповіді на відзив Позивач не погоджується із запереченнями Відповідача та зазначає, що сума боргу, на яку здійснено нарахування визначена ним в розмірі 1 879 200, 06 грн правомірно, оскільки фактично є більшою, а в призначенні платежу щодо суми 545 356, 62 грн виконавцем не було зазначено призначення такого платежу саме в рахунок погашення суми основного боргу, що дає право Позивачу самостійно здійснювати зарахування.

Суд звертає увагу Позивача, що надані ним письмові пояснення не є заявою по суті спору, а відтак мають для суду виключно інформативний характер.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору , суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 ГК України та частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 30.05.2024 (дату постановлення ухвали Господарського суду міста Києва від 30.05.2024) становила 2 183 035,09 грн.

Зазначене визнається сторонами спору, а ухвала набрала законної сили 30.05.2024 та не оскаржувалась до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Відповідачем допущено порушення договірного зобов`язання в частині строків оплати за поставлений товар, які визначені пунктом 5.1 Договору.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено вимоги, які заявлялися Позивачем у справі № 910/723/24 та встановлено, що наразі до предмету спору входять вимоги Позивача щодо нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат, починаючи 18.01.2024, що відповідно свідчить про не аналогічність таких вимог.

Так, суд дійшов висновку, що оскільки період, за яким Позивачем здійснено нарахування не був включений до періоду нарахувань по справі № 910/723/24, вимоги за даним позовом заявлено Позивачем правомірно та обґрунтовано оскільки порушення Відповідача є триваючим.

Строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині оплати поставленого товару, а тому немає підстав для нарахування продавцем пені поза межами строку дії договору купівлі-продажу за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, яке сталося під час дії цього договору.

Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 04.05.2018 у справі № 927/333/17.

Що стосується суми, на яку Позивачем здійснено нарахування, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом вище, кошти в розмірі 545 456, 62 грн стягнуто з Відповідача на користь Позивача в межах виконавчого провадження № 75372846 про стягнення суми боргу 2 698 992, 24 грн.

Суд зазначає, що дії приватного виконавця в межах виконавчого провадження № 75372846 сторонами не оскаржувалися, що свідчить про законність останніх.

Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що черговість стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум закріплено статтею 45 Закону України «Про виконавче провадження».

Проаналізувавши дане положення суд дійшов висновку, що сума 545 456, 62 грн перерахована приватним виконавцем Дуткою І. в межах виконавчого провадження саме в рахунок погашення суми боргу, яка існувала станом на дату перерахування коштів - 2 698 992, 24 грн. (без урахування виконавчого збору чи то винагороди приватного виконавця).

Так, за наслідками сплати Відповідачем суми 545 456, 62 грн загальна сума заборгованості в межах виконавчого провадження щодо виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі № 910/723/24 становить 2 153 535,62 грн, а тому нарахування Позивачем пені, інфляційних втрат та 3 % річних на суму 1 879 200, 06 грн за видатковою накладною № РН-315 від 18.09.2023 не порушує права Відповідача в межах порушеного зобов`язання.

Порядок зарахування Позивачем стягнутих з Відповідача сум не входить до компетенції суду, а додатково судом враховано невиконання Відповідачем ухвали суду в добровільному порядку.

Крім того, доказів сплати Відповідачем коштів саме за видатковою накладною № РН-315 від 18.09.2023, тобто вияв волевиявлення сторони в цій частині, матеріали справи не містять.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок, заявлених до стягнення сум, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а відтак вимоги Позивача є обґрунтованими.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлений судом факт порушення Відповідачем договірного зобов`язання в частині строків оплату товару за Договором, Позивачем правомірно нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати у зв`язку з чим вимоги Позивача підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Розподіл витрат Позивача на професійну правничу допомогу наразі судом не здійснюється в силу зазначення стороною про необхідність подання додаткових доказів згідно частини 8 статті 129 ГПК України.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інагротранс» - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велика Інвестиційна компанія» (вул. Звіринецька, буд. 63, м. Київ, 01014; ідентифікаційний код 41342990) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інагротранс» (пр.-т. Олександра Поля, буд. 103, офіс 213 А, м. Дніпро, 49054; ідентифікаційний код 31143004) пеню - 95 243 (дев`яносто п`ять тисяч двісті сорок три) грн 60 коп, 3 % річних - 29 112 (двадцять дев`ять тисяч сто дванадцять) грн 19 коп, інфляційні втрати - 80 052 (вісімдесят тисяч п`ятдесят дві) грн 04 коп та судовий збір - 3 066 (три тисячі шістдесят шість) грн 12.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 10.10.2024

Суддя Антон ПУКАС