Ухвала

від 10.10.2024 по справі 910/12284/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

10.10.2024Справа № 910/12284/24

За позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «ГРАВІТІФОЛ»до1. Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ДЖМІЛЬ» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЙСИКС» 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІКС ЮА»провизнання недійсними договорів та витребування майнових правСуддя Босий В.П.

Представники сторін:

не викликалися. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАВІТІФОЛ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ДЖМІЛЬ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЙСИКС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІКС ЮА» про визнання недійсними договорів та витребування майнових прав.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання недійсними договору №250520 від 25.05.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОСМОЛОТ» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМІКС ЮА», та договору про передачу у власність виключних майнових прав на торговельну марку від 23.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОСМОЛОТ» і Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ДЖМІЛЬ», а також наявністю підстав для витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЙСИКС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ДЖМІЛЬ» майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки, що зареєстровані у Державному реєстрі свідоцтв України на торгівельні марки під порядковими номерами 265266А та 265266, відповідно.

Разом з позовом до Господарського суду міста Києва надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку і заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «СПЕЙСИКС» будь-якого відчуження і використання торговельної марки і майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку, припиняти дію зазначеного свідоцтва шляхом відмови від нього повністю або частково, а також видавати ліцензії на використання торговельної марки за зазначеним свідоцтвом щодо торговельної марки: порядковий номер реєстрації у Державному реєстрі свідоцтв України на торговельні марки 265266А;

- накладення арешту на майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку і заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ДЖМІЛЬ» будь-якого відчуження і використання торговельної марки і майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку: Порядковий номер реєстрації у Державному реєстрі свідоцтв України на торговельні марки 265266;

- заборони Державній організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», до набрання законної сили рішенням суду у справі вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки, Єдиної інформаційно-комунікаційна система державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», щодо торговельних марок за свідоцтвами України №265266 від 10.08.2018 та №265266А від 10.07.2020, в тому числі зміни щодо імені фізичної особи - власника (власників) або повного найменування юридичної особи - власника (власників) і/або адреси власника (власників) свідоцтва, зміни, пов`язаної зі зміною особи власника (власників) свідоцтва, а також здійснювати пов`язані з цим публікації в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності «Промислова власність».

Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАВІТІФОЛ» заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник стверджує, що власники спірних свідоцтв в будь-який час можуть відмовитись або передати іншій особі право власності на свідоцтва повністю, а відтак існує обґрунтована імовірність того, що право на торговельні марки, які є предметом даного спору, на момент прийняття рішення можуть перейти до іншої (інших) особи (осіб).

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд відзначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом спору; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Разом з тим, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд повинен встановити: 1) предмет позовних вимог (спосіб захисту порушених/невизнаних прав, з яким звернувся/має намір звернутись позивач); 2) підстави позовних вимог (обставини, якими обґрунтовується відповідне порушення/невизнання прав); 3) обставини щодо характеру рішення суду (підлягає виконанню чи ні, зокрема рішення за своєю природою може передбачати стадію виконання - рішення про присудження або може бути рішенням про визнання, яке стадії виконання не передбачає); 4) наявність (доведену належними доказами) обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист/поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; 5) співрозмірність заходів забезпечення позову позовним вимогам, зокрема забезпечення дотримання балансу інтересів (справедливої рівноваги) заявника та особи, права, якої обмежуються у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення; 6) збалансованість інтересів не лише сторін спору, а й інших осіб, які не беруть участі у справі; необхідність запобігти порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу; 7) можливість таких заходів реально запобігти можливим негативним наслідкам (у формі обставин, які істотно можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення або ефективний захист прав) в контексті заявленого способу захисту, тобто такі заходи повинні бути ефективними та достатніми.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В контексті зазначеного суд відзначає, що обставини, покладені заявником в обґрунтування поданої заяви, не вказують на наявність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову, фактично заявник наводить обґрунтування позову та вказує на гіпотетичну можливість власників спірних свідоцтв відмовитись або передати іншій особі право власності на них. Саме лише припущення про можливе утруднення виконання рішення суду, у випадку задоволення позову, позбавляють суд можливості встановити обґрунтованість доводів заявника.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В той же час, заявником не надано суду жодних належних та допустимих доказів, з якими приписи ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

Саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Виходячи із змісту заяви про забезпечення позову, відповідачі володіють спірними свідоцтвами досить тривалий час, проте позивачем не наведено обставин здійснення за час володіння дій направлених на припинення чи відчуження вказаних свідоцтв, що могло б бути підставою для висновку про недобросовісну поведінку власників і реальну можливість утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Як зазначалось, забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача, але заявником не враховано наслідки впливу зазначених заходів забезпечення позову на діяльність і права відповідачів, а також не доведено обґрунтованості й необхідності втручання суду в їх звичайну господарську діяльність.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову та відмовляє в задоволенні заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАВІТІФОЛ».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАВІТІФОЛ» про вжиття заходів забезпечення позову відмовити повністю.

2. Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.

Суддя В.П. Босий