Рішення

від 19.09.2024 по справі 910/4621/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2024Справа № 910/4621/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аквасила плюс"простягнення 469542,94 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники сторін:

від позивачаМясков О.Є.від відповідачаЛеонова Ю.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквасила плюс" про стягнення 469542,94 грн, з яких 339644,34 грн пені та 129918,60 грн штрафу, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №4600007454 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 06.04.2023 щодо своєчасної поставки обумовленого договором товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 відкрито провадження у справі №910/4621/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 22.05.2024.

У поданому 08.05.2024 відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, стверджує, що згідно товаро-транспортної накладної №Р146 від 15.06.2023 та видаткової накладної №146 від 15.06.2023 фактично та у визначений договором строк передав позивачу товар згідно умов укладеного між сторонами правочину. В подальшому, позивач розпочав процедуру приймання поставленого відповідачем товару за кількістю та якістю, яка тривала починаючи з 22.06.2023 і до 19.12.2023 та завершилася складанням позивачем акту приймання товарів за кількістю та якістю №1650 від 19.12.2023 про приймання товару, поставленого відповідачем ще 15.06.2023, належної якості та в належній кількості, однак із зазначення про порушення відповідачем строків поставки товару. Відповідач у відзиві зазначає, що крім зобов`язання постачальника поставити (передати) товар, яке відповідачем було виконано належним чином, законодавство покладає на покупця (позивача) обов`язок його прийняти, тобто вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, однак позивач, своєчасно одержавши товар від відповідача, протягом тривалого періоду необґрунтовано ухилявся від обов`язку підписання видаткової накладної на підтвердження фактичного отримання товару, а також відмовлявся вчиняти приймання товару за кількістю та якістю, безпідставно затягуючи цю процедуру (і зрештою тільки 19.12.2023 виконав це зобов`язання, нівелювавши всі свої попередні наявні зауваження щодо якості поставленого товару).

Отже, як вказує відповідач, матеріали справи містять всі належні та допустимі докази того, що відповідач 15.06.2023 виконав умови п.п.1.1, 5.1, 5.3 укладеного між сторонами правочину, ст.ст.655, 662, 664 Цивільного кодексу України та вчинив всі залежні від нього дії, які передбачені умовами договору та нормами діючого законодавства України з метою своєчасного і належного виконання своїх зобов`язань за договором щодо поставки/передачі позивачу товару, у зв`язку з чим відсутні законні підстави для нарахування та стягнення з відповідача неустойки.

20.05.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він проти тверджень відповідача, наведених у відзиві на позов, заперечив, вказавши при цьому про наявність обґрунтованих сумнівів покупця (позивача) у відповідності відвантаженого відповідачем товару умовам договору.

У підготовчому засіданні 22.05.2024 суд продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів згідно з ч.3 ст.177 Господарського процесуального кодексу України, встановив строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 10.06.2024 та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 17.07.2024.

10.06.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 17.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.08.2024.

Судове засідання, призначене на 21.08.2024, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Смирнової Ю.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 12.09.2024.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 12.09.2024 оголошено перерву до 19.09.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 19.09.2024 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.09.2024 проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 19.09.2024 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквасила плюс" (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600007454 (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (рукава пожежні) (далі-товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору (далі -специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови, зазначаються у специфікації (п.1.2 договору).

Якість та комплектність товарів повинні відповідати стандартам, технічним умовам, технічній та/або іншій документації, яка зазначається у додатках до цього договору і містить вимоги до товарів згідно з додатком 2 до цього договору. Товари повинні бути новими та такими, що не були у використанні (п.п.2.1, 2.3 договору).

Ціна цього договору становить 1855980,00 грн з ПДВ (п.3.1 договору).

За змістом п.5.1 договору постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Постачальник зобов`язаний одночасно з товаром передати покупцю документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до цього договору та чинного законодавства України.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що відвантаження постачальником не вказаних у специфікації товарів не допускається. Відвантажені постачальником з порушенням цього пункту товари не підлягають оплаті покупцем.

Поставка товару здійснюється на підставі письмових заявок (далі - заявка) від покупця, які є невід`ємною частиною цього договору. Покупець надсилає скан-копію підписаної уповноваженою особою заявки електронним листом на електронну адресу постачальника, зазначену у п.14.12 цього договору. Датою отримання заявки постачальником вважається дата надіслання відповідного електронного повідомлення покупцем (за змістом п.5.3 договору).

Відповідно до п.5.7 договору приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки товарів за цим договором та відсутності у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплексності товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством України.

Датою поставки товарів за цим договором є дата підписання покупцем акту приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п.5.14 цього договору та передачі постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче документів (в рамках кожної поставки, перелічені документи повинні бути надані постачальником одночасно із здійсненням поставки товару) (п.5.8 договору):

5.8.1 видаткової накладної;

5.8.2 документу про підтвердження якості товарів на кожну одиницю (або партію) товару: сертифікат відповідності (якості);

5.8.3 копії протоколу (ів) випробовувань на рукави пожежні позицій №1, №2, №3 додатку 1 специфікація до договору, щодо відповідності заявленим характеристикам та вимогам ДСТУ 9069:2021 "Протипожежна техніка. Рукави пожежні плоскоскладані для пожежно-рятувальних автомобілів. Загальні вимоги та методи випробування";

5.8.4 документу про підтвердження гарантійних зобов`язань виробника на товар: паспорт;

5.8.5 товарно-транспортної накладної;

5.8.6 рахунку-фактури;

5.8.7 документу про експлуатацію товарів: паспорт;

5.8.8 інших необхідних документів, якщо такі зазначені в додатку 2 до договору.

Приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю (п.5.14 договору).

Згідно п.5.14.1 договору приймання товарів покупцем розпочинається з перевірки якості та кількості поставленого товару умовам цього договору та вимогам Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю. яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6 та Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №п-7, що застосовуються до правовідносин сторін за цим договором в тій частині, що не суперечать умовам, встановленим цим договором.

Покупець в односторонньому порядку підписує акт приймання товарів за кількістю та якістю у порядку, передбаченому цим договором. У випадку участі постачальника у прийманні товарів за кількістю та якістю, відповідний акт підписується обома сторонами цього договору (п.5.14.2 договору).

Покупець зобов`язаний прийняти поставлені товари у порядку, визначеному цим договором, оплатити товари своєчасно та в повному обсязі згідно умов цього договору, а постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором, забезпечити поставку товарів, якість та комплектність яких відповідають умовам, установленим розділом 2 цього договору (п.п.6.1, 6.1.1, 6.1.2, 6.3, 6.3.1, 6.3.2 договору).

Відповідно до п.7.4 договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим договором.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 червня 2023 року включно, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення терміну (строку) дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п.12.1, 12.2 договору).

Як вбачається з додатку 1 - специфікації до договору постачальник зобов`язався протягом 60 днів з дати отримання ним заявки поставити перелічений у цій специфікації товар.

Технічні та якісні характеристики товарів визначено у додатку 2 до договору.

Додатковою угодою №1 від 12.06.2023 до договору сторонами погоджено вартість товару на суму 1855978,32 грн з ПДВ.

17.04.2023 позивачем на адресу відповідача було надіслано заявку на поставку №1 (№ТОВВИХ-23-4929) від 17.04.2023.

За видатковою накладною №146 від 15.06.2023 відповідачем поставлено позивачу товар на суму 1855978,32 грн.

За фактом поставки товару 15.06.2023 відповідачем було складено податкову накладну №113 від 15.06.2023 та подано її на реєстрацію.

Листом від 30.06.2023 №ТОВВИХ-23-8865 позивач повідомив відповідача про наявність зауважень до поставленої продукції, які зафіксовані в акті приймання товарів за кількістю та якістю №11998 від 23.06.2023.

Відповідно до вказаного акту відповідачем було надано всі супровідні документи на товар (п.1) та поставлено його у строк, що відповідає умовам договору (п.15), однак порушені вимоги щодо дати виготовлення поставленого товару (п.10).

Листом від 06.07.2023 №07061 відповідач повідомив позивача про те, що вся поставлена продукція 2023 року виготовлення та відповідає ДСТУ 3950-2000.

Листом від 14.07.2023 №ТОВВИХ-23-9537 позивач повідомив відповідача про необхідність усунення виявлених недоліків.

Листом від 28.07.2023 №07281 відповідач повідомив позивача про те, що зауваження позивача до поставленого відповідачем за укладеним між сторонами договором необґрунтовані, оскільки вимоги щодо року виготовлення стосувалися тільки рукавів, а ГРН та ГРВ, які входять у комплект рукавів виготовлені у 2023 році.

Відповідно до акту приймання товарів за кількістю та якістю №1324 від 02.08.2023 встановлено, що відповідачем було надано всі супровідні документи на товар (п.1) та поставлено його у строк, що відповідає умовам договору (п.15), загальні зауваження після додаткових роз`яснень щодо комплектності рукавів пожежних, вказаних в акті №1199 від 23.06.2023, усунуто, вирішено оприбуткувати ТМЦ за видатковою накладною №146 від 15.06.2023.

Згідно акту приймання товарів за кількістю та якістю №1358 від 11.08.2023 визначено, що відповідачем було надано всі супровідні документи на товар (п.1) та поставлено його у строк, що відповідає умовам договору (п.15), однак порушені вимоги щодо дати виготовлення поставленого товару (п.10), однак комісію не задовольнили роз`яснення постачальника, внаслідок чого вирішено не оприбуткувати ТМЦ за видатковою накладною №146 від 15.06.2023.

Листом від 16.08.2023 №ТОВВИХ-23-11172 позивач повідомив відповідача про необхідність усунення виявлених недоліків.

Листом від 22.08.2023 №08221 відповідач просив позивача сформувати комісію та здійснити повторну прийомку товару за участі представників виробника та інших відповідальних осіб.

Листом від 29.08.2023 №08291 відповідач направив на адресу позивача паспорти на ГРН та ГРВ.

Згідно акту приймання товарів за кількістю та якістю №1410 від 01.09.2023 визначено, що відповідачем не було надано всі супровідні документи на товар (п.1) порушено вимоги щодо дати виготовлення поставленого товару (п.10), поставлено його у строк, що відповідає умовам договору (п.15), однак комісія зазначила, що на ГРН та ГРВ немає маркування роком та місяцем їх виготовлення, внаслідок чого вирішено не оприбуткувати ТМЦ за видатковою накладною №146 від 15.06.2023.

Листами від 04.09.2023 №ТОВВИХ-23-12229 та від 25.10.2023 №ТОВВИХ-23-15141 позивач повідомив відповідача про необхідність усунення виявлених недоліків.

Листом від 15.11.2023 №11151 відповідач просив позивача вирішити спірне питання щодо поставки товару за укладеним між сторонами договором.

Згідно акту приймання товарів за кількістю та якістю №1650 від 19.12.2023 визначено, що відповідачем було надано всі супровідні документи на товар (п.1) не порушено вимоги щодо дати виготовлення поставленого товару (п.10), однак поставлено його не у строк, що відповідає умовам договору (п.15), вирішено оприбуткувати ТМЦ за видатковою накладною №146 від 15.06.2023 та зазначено, що зауваження, які вказані в акті №1410 від 01.09.2023 усунуто згідно службової записки, порушені строки поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надіслані на адресу відповідача претензії №1 від 16.10.2023 та №2 від12.02.2024 про оплату штрафу та пені за несвоєчасну поставку товару за договором, однак відповідач зазначені кошти не оплатив.

Спір у справі виник внаслідок неналежного, за твердженнями позивача, виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору №4600007454 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 06.04.2023 в частині поставки товару у встановлений цим правочином строк.

У свою чергу відповідач не визнає обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

За своєю правовою природою договірні відносини, що склалися між сторонами у справі, мають ознаки договору поставки, за яким, відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до норм ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно укладеного між сторонами договору відповідач зобов`язався у визначений цим договором строк передати у власність позивача товар, а позивач зобов`язався прийняти і оплатити такий товар.

У специфікації до договору, в т.ч. у редакції додаткової угоди №1 від 12.06.2023 сторонами погоджено, зокрема, найменування, кількість товару та строк поставки такого товару, а саме 60 календарних днів з дати отримання постачальником заявки, а отже кінцевим строком поставки товару за договором з урахуванням додаткової угоди до нього було 16.06.2023.

Як вже вказувалося судом, згідно видаткової накладної №146 від 15.06.2023 відповідачем поставлено позивачу товар на суму 1855978,32 грн.

Відповідно до п.5.8 договору датою поставки товарів за цим договором є дата підписання покупцем акту приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п.5.14 цього договору та передачі постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче документів (в рамках кожної поставки, перелічені документи повинні бути надані постачальником одночасно із здійсненням поставки товару).

З матеріалів справи вбачається, що позивач 22.06.2023 розпочав приймання товару, поставленого відповідачем за видатковою накладною №146 від 15.06.2023 та відповідно склав акт приймання товарів за кількістю і якістю №1199, а закінчив приймання такого товару згідно акту приймання товарів за кількістю і якістю №1650 від 19.12.2023, тобто процес приймання товару відбувався протягом 6 місяців.

Відповідно до п.9 Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6 визначено, що приймання продукції проводиться у такі терміни:

а) продукції, що надійшла без тари, у відкритій тарі та у пошкодженій тарі, - у момент отримання її від постачальника або зі складу органу транспорту або в момент розкриття опломбованих та розвантаження неопломбованих транспортних засобів та контейнерів, але не пізніше строків, встановлених для розвантаження їх;

б) продукції, що надійшла у справній тарі:

за вагою брутто та кількістю місць - у строки, зазначені підп. "а" цього пункту;

за вагою нетто і кількістю товарних одиниць у кожному місці одночасно з розкриттям тари, але не пізніше 10 днів, а по продукції, що швидко псується, не пізніше 24 год. з моменту отримання продукції - при доставці продукції постачальником або при вивезенні її одержувачем зі складу постачальника та з моменту видачі вантажу органом транспорту - у всіх інших випадках.

Згідно п.10 цієї ж Інструкції прийомка вважається такою, що проведена своєчасно, якщо вона закінчена у встановлені строки.

Відповідно до п.6 Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 приймання продукції за якістю та комплектністю проводиться на складі одержувача у наступні терміни:

а) при іногородній поставці в строк не пізніше 20 днів, а продукції, що швидко псується - не пізніше 24 год. після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад отримувача при доставці продукції постачальником чи при вивезенні продукції отримувачем;

б) за умови поставки у межах міста - не пізніше 10 днів, а продукції, що швидко псується - 24 год. після надходження продукції складу одержувача.

Перевірка якості та комплектності продукції, що надійшла в тарі, проводиться при розкритті тари, але не пізніше зазначених вище термінів, якщо інші терміни не передбачені в договорі у зв`язку з особливостями продукції, що поставляється (товару).

Суд ще раз зазначає, що процедура приймання товарів за кількістю та якістю, поставлених відповідачем згідно видаткової накладної №146 від 15.06.2023, здійснювалась позивачем в період з 22.06.2023 до 19.12.2023, тобто протягом 6 місяців з моменту поставки такого товару, що суперечить наведеним вище положенням відповідних Інструкцій, які не суперечать умовам укладеного між сторонами договору, а протягом шестимісячного періоду було складено 5 актів приймання товарів за кількістю та якістю від 23.06.2023, 02.08.2023, 11.08.2023, 01.09.2023, 19.12.2023.

При цьому, за змістом долучених позивачем до матеріалів справи актів вбачається, що відповідач поставив товар у строк, встановлений укладеним між сторонами правочином та надав всі необхідні документи на такий товар, однак у позивача протягом пів року виникали питання щодо дати виготовлення окремих компонентів такого товару. Товар в подальшому було прийнято позивачем без зауважень та заперечень, при цьому заміна будь-якого товару чи компонентів такого товару відповідачем не здійснювалася. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Отже докази, які наявні в матеріалах справи, свідчать про те, що сам позивач, хоч і зі спливом 6 місяців, визнав, що товар, переданий відповідачем 15.06.2023, тобто в погоджений сторонами строк, є товаром належної якості.

Крім того, п.5.11 укладеного між сторонами правочину передбачено, що за результатами усунення недоліків в товарах сторони складають акт про усунення недоліків, в якому фіксується факт їх усунення, однак позивачем зазначений доказ до матеріалів справи не додано, що в свою чергу, свідчить про поставку відповідачем 15.06.2023 товару належної якості.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов`язання, визначено ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

У ч.4 ст.231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.7.4 договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим договором.

Суд зауважує, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

На підставі поданих позивачем доказів, судом не встановлено факту неналежного виконання відповідачем обов`язку з поставки товару у визначений договором строк. У зв`язку з цим, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені (неустойки) та штрафу згідно положень п.7.4 договору за період, який вказаний позивачем у позовній заяві, є необґрунтованими.

При цьому суд зазначає, що позивач не дотримався порядку приймання товару за кількістю/якістю, встановленого Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості №П-6, затвердженою постановою Державного арбітражу при раді Міністрів СРСР 15.06.1965 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю №П-7, затвердженою постановою Державного арбітражу при раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 (про необхідність застосування положень цих інструкцій сторони домовилися в п. 5.14.1 договору) в частині тривалості/строку прийняття такого товару. Крім того, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами порушення відповідачем будь-яких умов укладеного між сторонами договору щодо якості товару, що нібито спричинило приймання позивачем такого товару протягом 6 місяців.

Отже, оскільки товар належної якості був поставлений відповідачем 15.06.2023, тобто у строк, встановлений укладеним між сторонами правочином, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників справи відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.10.2024

Суддя Ю.М.Смирнова