Рішення

від 10.10.2024 по справі 910/7387/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2024Справа № 910/7387/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про зобов`язання вчинити певні дії

Суддя Борисенко І. І.

без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - ТОВ "Грейнсвард", позивач) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач) про зобов`язання вчинити певні дії.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що АТ "Укрзалізниця" на підставі накопичувальної картки № 17110029 від 17.11.2023 безпідставно списав збір за зберігання вантажів у вагонах у сумі 12 826,92 грн. з ПДВ, оскільки затримка вагонів під час їх накопичення для формування маршрутного поїзда не може вважатись одностороннім порушенням з боку замовника послуг перевезення.

У позові ТОВ "Грейнсвард" просило зобов`язати АТ "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку позивача № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 12 826,92 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, надав суду відзив, в якому проти позову заперечив, зазначив, що для навантаження та подальшого перевезення позивачем було замовлено 10 вагонів-зерновозів, проте, під`їзна колія, яку замовив позивач, має можливість прийняти лише 6 вагонів. Таким чином, вантажовідправник не міг одночасно подати усю групу з 10 вагонів під завантаження, що і зумовило перебування 4-х перших завантажених вагонів, на прохання позивача, на місцях загального користування, і як наслідок, нарахування плати за зберігання вантажу. При цьому, накопичувальна картка № 17110029 від 17.11.2023 була підписана представником позивача без зауважень. Отже, нараховані кошти були списані з особового рахунку позивача у встановленому порядку. Просив відмовити у задоволенні позову.

16.07.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній проти доводів відповідача заперечив, вважав їх безпідставними.

Також у позові ТОВ "Грейнсвард" було заявлене клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, розглянувши яке суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 6 ст. 252 ГПК України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

За змістом ч. 5 ст. 12, ч. 2 ст. 247 ГПК України малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України малозначні справи про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Як вбачається із матеріалів позову, у даному випадку предмет спору не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму, справа не є складною та віднесена до переліку справ, які можуть бути розглянуті у спрощеному позовному провадженні. Будь-яких доводів про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування (або будь-які інші обставини) вимагають виклику сторін у судове засідання, позивач не навів, з чого суд робить висновок, про те, що клопотання ТОВ "Грейнсвард" щодо розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Проте, суд зазначає, що згідно з ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи не позбавлені права надавати пояснення, докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом указаних приписів закону позивач має право (і суд надає йому таку можливість) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов`язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив та інші заяви по суті справи, а також додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.02.2020 між ТОВ "Грейнсвард" (замовник) та АТ "Українська залізниця" (перевізник) був укладений договір № 43-41564379/2020-001 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - договір), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуг) і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 1.5 договору договір є публічним, за яким залізниця бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється залізницею як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті://uz-cargo.com з накладенням кваліфікованого електронного підпису (п. 1.6 договору).

31.10.2023 АТ "Українська залізниця" було оприлюднено нову редакцію договору про надання послуг перевезення вантажів, яка введена в дію 01.11.2023.

Згідно з п. 1.4 вказаного договору надання послуг може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Відповідно до пункту 2.3.3 договору перевізник відкриває для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоює замовнику код вантажовідправника / вантажоодержувача. Надані коди зазначаються перевізником в Інформаційному повідомлені про укладення договору в порядку, визначеному в п. 1.9 договору.

На виконання вказаних положень позивачу відкрито особовий рахунок з наданням коду платника № 2829531 .

Пунктом 2.3.4 договору передбачено, що перевізник зобов`язаний вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажу та надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника за цінами встановленими в додатку 1-1 до договору.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору розрахунки за цим договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Українська залізниця".

Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розділі 15 договору.

Також відповідно до п. 2.1.4 договору на замовника покладено обов`язок сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором із сум внесеної передоплати за кодом платника.

Відповідно до п. 4.4 договору по мірі виконання перевезень та надання послуг залізницею в особовому рахунку відображаються використання перевізником коштів за добу для оплати.

Згідно з п. 4.5 договору щодобово, упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді (далі також - щодобові переліки перевізних документів), які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу.

Пунктом 4.6 договору сторони передбачили, що зведена відомість формується перевізником на підставі інформаційних повідомлень передбачених умовами Договору, та направляєтеся для підписання замовникові не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним. В зведеній відомості відображається плата за використання власних вагонів перевізника за межами України, плата за використання власних транспортерів перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) по території України т за межами України, а також плата за послуги із супроводженні великовантажних транспортерів спеціальним вагоном з бригадою, штрафи, неустойка, пеня, інші платежі, передбачені умовами договору.

Наявність підписаної зведеної відомості не позбавляє перевізника права здійснити донарахування не врахованої плати за надані послуги за минулі періоди за наявності для цього підстав.

Замовник упродовж 5 робочих днів з дня отримання зведеної відомості зобов`язаний надіслати перевізнику підписану зведену відомість.

У разі підписання зведеної відомості із зауваженнями, перевізником здійснюється перевірка наданих послуг та їх вартості за наявності окремого письмового обґрунтованого звернення замовника.

За результатами перевірки, за наявності підстав, перевізником проводиться коригування, яке відображається в наступних зведених відомостях.

У разі підписання зведеної відомості із зауваженнями без надання окремого письмового обґрунтованого звернення замовника, перевірка наданих послуг та їх вартості перевізником не здійснюється, а зведена відомість вважається погодженою та підписаною без заперечень.

У разі, якщо замовником не підписано зведену відомість, у тому числі з відповідним коригуванням, упродовж 15 днів з дня її отримання та не надано письмове обґрунтоване звернення щодо зауважень до зведеної відомості, зведена відомість вважається погодженою та підписаною обома сторонами без зауважень на дату складання зведеної відомості. Датою одержання зведеної відомості, у випадку направлення її в паперовій формі, вважається відмітка поштової служби на повідомлені про вручення рекомендованого листа або дата календарного штемпеля поштової служби у випадку повернення відправлення у зв`язку із закінченням терміну зберігання, незнаходження абонента за адресою (за зазначеною адресою не проживає), з відмовою адресата від одержання.

Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10 Додатку № 1-4).

Так, залізницею був проведений аукціон щодо продажу послуги перевезення з використанням вагонів-зерновозів власності АТ "Українська залізниця", з оформленням вагонів однією груповою відправкою.

Відповідно до протоколу електронного аукціону № RCD001-UA-20231020-12767 ТОВ "Грейнсвард" було визнано переможцем.

Відповідно до накладної № 36253953 від 21.11.2023 на станції Теребовля Львівської залізниці на станцію Одеса-Порт (експ.) ТОВ "Грейнсвард" було відвантажено, а залізницею прийнято до перевезення 10 вагонів однією груповою відправкою, а саме - № 53200440, 98200686, 98200660, 95801528, 95792537, 95753810, 95397931, 91142109, 58568635, 58568544.

17.11.2023 АТ "Українська залізниця" була складена накопичувальна картка № 17110029 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) (форма ФДУ-92), згідно якої ТОВ "Грейнсвард" було нараховано, зокрема, збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001; найменування та номер документа ГУ-23) на суму 12 826,92 грн. з ПДВ.

У подальшому, 17.11.2023 відповідно до накопичувальної картки № 17110029 з особового рахунку ТОВ "Грейнсвард" № 2829531 були списани кошти за зберігання вантажу у сумі 12 826,92 грн. з ПДВ.

Звертаючись з даним позовом, позивач вказує про безпідставність списання з особового рахунку ТОВ "Грейнсвард" коштів у сумі 12 826,92 грн. за зберігання вантажу, оскільки затримка вагонів відбулась не з вини позивача, а внаслідок їх накопичення для формування маршрутного поїзда, що, на думку позивача, не може вважатись одностороннім порушенням зобов`язань з його боку (замовника послуги).

Так, приписами частин першої та другої ст. 306 ГК України (надалі - ГК України) передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 307 ГК України).

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною першою ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною першою ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини першої ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про залізничний транспорт" розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.

Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст. 2 Статуту).

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п. 3 Статуту).

Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, складений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з пунктами 22, 23 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Оформлення накладної має здійснюватися відповідно до Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2020 № 644 (далі - Правила № 644), згідно з пунктом 1.1 яких на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542 (далі - Правила № 542).

Відповідно до Правил № 644 накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов`язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.

Перевезення вантажів на особливих умовах здійснюються за окремими договорами. При цьому сторони вправі передбачати у договорах додаткову відповідальність за виконання зобов`язань щодо перевезень вантажів (п. 63 Статуту).

Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (надалі - Правила № 334), визначено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113 (далі - Правила № 113), у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Пунктом 3 вказаних Правил визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними проводиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі пам`яток про подавання/збирання вагонів форми ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23, актів загальної форми ГУ-23. Пам`ятки про видачу/приймання контейнерів, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія пам`ятки про подавання/забирання вагонів, пам`ятки про видачу/приймання контейнерів.

Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватись працівником станції і вантажовідправником (абзаци 1-4 п. 4 Правил № 113).

Згідно з абзацами 5, 6 п. 4 Правил № 113 час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника; час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій; пам`ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласник.

Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надається вантажовласнику (п. 2.6 Правил № 644).

Статтею 46 Статуту передбачено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до п. 3 зазначених Правил для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення через вину відправника, складаються акти загальної форми.

Згідно з п. 8 Правил № 644 збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.

Приписами п. 9 Правил № 644 встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.

Відтак, зважаючи на вимоги пунктів 8 та 9 Правил № 644, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу електронного аукціону № RCD001-UA-20231020-12767, переможцем якого було визначено ТОВ "Грейнсвард", вагони (рухомий склад-зерновози) мали бути оформлені однією груповою відправкою, та під час участі у аукціоні позивач першочергово мав врахувати переробну спроможність під`їзних колій, а також станцій відправлення та призначення (вказані умови вказані у протоколі аукціону).

Відповідно до заявки ТОВ "Грейнсвард" від 10.11.2023, наданої начальнику станції "Теребовля" Львівської залізниці, подача вагонів-зерновозів відбувалась на колію, що використовується ТОВ АП "Колос-2". Вказана заявка була погоджена представником підїздної колії - ТОВ АП "Колос-2" та представником залізниці. У вказаній заявці позивачем було підтверджено, що з умовами договору про експлуатацію під`їзної колії/про подачу і забирання вагонів № Л/ДН-2/20/398/М/п від 19.06.2020, укладеного між РВ "Львівська залізниця" АТ "Українська залізниця" та ТОВ АП "Колос-2", позивач ознайомлений та зобов`язувався їх виконувати.

Одночасна подача на залізничну колію, що використовується ТОВ АП "Колос-2" становить 6 одиниць, проте, позивачем було замовлено для навантаження і подальшого перевезення 10 вагонів-зерновозів (№№ 53200440, 98200686, 98200660, 95801528, 95792537, 95753810, 95397931, 91142109, 58568635, 58568544).

13.11.2023 о 16:00 год. 6 вагонів - № 53200440, 95801528, 95792537, 95753810, 58568635, 58568544 були подані на під`їздну колію ТОВ АП "Колос-2" (пам`ятка про подавання вагонів № 20 (форма ГУ-45)).

У подальшому, 14.11.2023 ТОВ "Грейнсвард" листом № 349/1 звернулось до ст. Теребовля Львівської залізниці, у якому просило відповідача забрати 4 вагони-зерновози (№ 53200440, 95801528, 95792537, 58568544) з під`їзної колії ТОВ АП "Колос-2" на колії загального користування в очікуванні (оформлення) виконання електронної заявки на 14.11.2023 (лот RCD001-UA-20231020-12767). У цьому ж листі позивач просив залізницю "доподати" 4 вагони під навантаження та гарантував оплату додаткових зборів за зберігання, користування та накопичення.

15.11.2023, на виконання вказаного листа позивача від 14.11.2023, відповідно до пам`ятки про подавання вагонів № 21, інші чотири вагони - № 95397931, 91142109, 98200686, 98200660 були подані відповідачем під навантаження позивачу на колію ТОВ АП "Колос-2". А 16.11.2023 о 15:30 год вантажовідправник надав станції відправлення повідомлення про закінчення вантажних операцій з 6-ма вагонами (№№ 53200440, 95801528, 58568544, 95792537, 58568635, 95753810) після їх завантаження, та одночасно через АС Клієнт УЗ оформив перевізний документ на усю групу з 10-ти завантажених вагонів.

У свою чергу відповідачем, після вказаних дій позивача, 4 вагони, що перебували на місцях загального користування на станції Теребовля знято з відповідального користування відповідача, про що складено акт загальної форми № 178 (форма ГУ-23).

18.11.2023 о 19:49 год 10 завантажених вагонів груповою відправкою були відправлені залізницею на станцію призначення Одеса-Порт експорт відповідно до накладної № 36253953.

Отже, враховуючи заявку ТОВ "Грейнсвард" від 10.11.2023, судом встановлено, що позивачу було достеменно відомо, що під`їзна колія ТОВ АП "Колос-2" одночасно має можливість прийняти 6 вагонів-зерновозів, проте, останнім було замовлено 10-вагонів на зазначену колію.

Крім того, саме позивач листом № 349/1 від 14.11.2023 просив перевести 4-ри вагони з під`їзної колії ТОВ АП "Колос-2" на колію загального користування, при цьому гарантуючи оплату додаткових зборів за зберігання, користування та накопичення.

Тобто, затримка вагонів фактично відбулась з обставин, що залежали від позивача (зокрема, позивач мав сформувати та надати позивачу заявку на підїздну колію, що мала б вміщувати усю кількість запланованих для відправки вагонів), при цьому, як вже вказувалось, саме за вказівкою позивача 4 вагони були переміщені залізницею на колію загального користування очікуючи оформлення перевезення, із гарантуванням оплати додаткових зборів, зокрема, за зберігання.

Також, як вбачається з матеріалів справи, усі акти загальної форми (у тому числі акти ГУ-23) та пам`ятки були підписані представником ТОВ "Грейнсвард" Якубовським В. П., а накопичувальна картка представником ТОВ "Грейнсвард" Сінельником В. І. без будь-яких зауважень щодо інформації зазначеної у цих документах.

Відповідно до п. 2.10. Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту) усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо зі станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Відповідно до п. 130 Статуту залізниць України пред`явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, має обов`язково передувати пред`явлення до неї претензії.

У роз`ясненні Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зазначено, якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки.

Проте, позивач не скористався своїм правом, передбаченим Статутом залізниць, умовами договору, надати зауваження до актів, накопичувальної картки, зведеної відомості, з метою перевірки наданих послуг та їх вартості перевізником, та у разі наявності обґрунтованих підстав, проведення коригування.

Отже, матеріали справи не містять, а позивачем суду не надано доказів на підтвердження направлення будь-яких заяв, претензій або заперечень відповідачеві або до розрахункового відділу відповідача щодо незгоди з нарахованими платежами за зберігання вантажів у вагонах відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача були всі підстави для списання збору за зберігання вантажів у сумі 12 826,92 грн. з ПДВ з особового рахунку позивача.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оскільки доводи позивача, викладені у його позовній заяві, не підтверджені належними та допустимими доказами в частині вимог про зобов`язання АТ "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку позивача № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 12 826,92 грн., а тому у позові ТОВ "Грейнсвард" суд відмовляє у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 10 жовтня 2024 року.

Суддя Борисенко І. І.