ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" серпня 2024 р. м. Київ Справа № 911/953/24
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада-Сот» (04050, м. Київ, Вул. Тургенєвська (наразі вул. Олександра Конинського), будинок 65 Б, код: 33305158)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9А, код: 44768034)
про витребування земельної ділянки,
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Філіпенко О. І.;
від позивача: не з`явився;
від відповідача: не з`явився;
від третьої особи: не з`явився;
До Господарського суду Київської області 12.04.2024 надійшла позовна заява Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада-Сот» з незаконного володіння на користь держави в особі позивача земельної ділянки площею 2,5 га з кадастровим номером: 3223187700:04:028:0077.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка відносяться до земель лісогосподарського призначення, її відведення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада-Сот» відбулось всупереч вимог ст.ст. 12, 18, 19, 55-57, 83, 84, 116, 141, 142, 149, 173 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 16, 17, 42, 45, 46, 93, 94 Лісового кодексу України, а тому її перебування у володінні відповідача є незаконним, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду із вимогами про витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння відповідача на користь держави в особі позивача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.04.2024 позовну заяву Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/953/24 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.05.2024. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, суд залучив державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - третя особа).
Засобами підсистеми «Електронний суд» 02.07.2024 позивачем сформовано заяву про розгляд справи за відсутності представника останнього.
За допомогою підсистеми «Електронний суд» 02.07.2024 прокурором сформовано додаткові пояснення у справі, в яких серед іншого викладено клопотання останнього про долучення доказів.
Підготовче засідання у справі неодноразово судом відкладалося та остаточно ухвалою суду від 03.07.2024 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 24.07.2024.
Остаточно ухвалою суду від 24.07.2024 судове засідання було призначено на 07.08.2024.
В судове засідання 07.08.2024 з`явився прокурор. Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явилися.
Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Прокурор в обґрунтування позовних вимог вказує на те, що у відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 172898 (надалі Державний акт), зареєстрованого в книзі записів державних актів на право користування землею 17.04.2006 за № 0006, відповідачу було передано в власність земельну ділянку прощею 2,5 га з кадастровим номером 3223187700:04:028:0077 та цільовим призначенням для будівництва та обслуговування готельно-ресторанного комплексу, в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області.
У подальшому, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено відомості про право власності на вказану земельну ділянку за товариством з обмеженою відповідальністю «Левада-Сот», на підставі рішення державного реєстратора № 2039989 від 29.04.2013.
Прокурор стверджує, що вищезгадана спірна земельна ділянка повністю накладається на землі державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства.
На підтвердження своїх доводів прокурором надано схематичне розташування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:04:028:0077, матеріали лісовпорядкування Козинського лісництва ДП «Київське лісове господарство» 2003 року та 2014 року, картографічні матеріали ВО «Укрдержліспроект» за 2023 рік.
Як зазначає прокурор накладення спірної земельної ділянки на землі державної власності лісогосподарського призначення також підтверджується відомостями публічної кадастрової карти України.
В зв`язку з викладеним вище прокурор вважає, що державну реєстрацію спірної земельної ділянки за товариством з обмеженою відповідальністю «Левада-Сот» здійснено всупереч положень земельного та лісового законодавства, з урахуванням чого, прокурор вважає, що остання підлягає поверненню у власність держави в особі Київської обласної державної адміністрації.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України(далі Земельного кодексу України), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини, що виникають зокрема, при використанні лісів, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами, в т. ч. про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Відповідно до абз. 2, 3 ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно ст. ст. 4, 5 Лісового кодексу України, до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. До лісового фонду України не належать: зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках. До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (ч. ч. 1,2 ст. 18 Земельного кодексу України).
Згідно ст. 55 Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також, не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 56 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення. Інших випадків, які б передбачали надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення, законодавство не містить.
Згідно ст. 57 Земельного кодексу України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних. Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
У ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України передбачено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення (п. 4 ч. 1 ст. 32 Лісового кодексу України).
У ст. ст. 45, 46, 47, 48, 54 Лісового кодексу України передбачено, що лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Лісовпорядкування передбачає виконання відповідних топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів, виготовлення планово-картографічних матеріалів.
Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.
У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.
Також при вирішенні питання щодо перебування спірних земельних лісових ділянок в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України. Відповідна правова позиція стосовно того, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства неодноразово викладена у правових висновках Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі № 488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі № 369/16418/18, від 30.09.2020 у справі № 363/669/17, та постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП «Київський лісгосп» 2003 та 2014 років, земельна ділянка з кадастровим номером 3223187700:04:028:0077 відноситься до земель лісогосподарського призначення та розташована в межах земель лісового фонду Козинського лісництва, що підтверджується листом філії «Київське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 15.09.2023 № 02-897.
В силу положень ст. ст. 19, 57 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України, спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинна використовуватись для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України. Зазначене судом вище, у сукупності підтверджує приналежність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.
Частиною 9 ст. 149 Земельного кодексу України визначено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також, земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, передання у власність земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як зазначено в позові, та підтверджено наявним у матеріалах справи листом філії «Київське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 02-897 від 15.09.2023 ні останнім, ні державним підприємством «Київське лісове господарство» Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства не надавались погодження про можливість вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення кварталу 23 виділи 11, 13, 14, 15, 16 Козинського лісництва, на які накладається спірна земельна ділянка.
Зважаючи на викладене вище та враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази припинення права ДП «Київське лісове господарство» постійного користування на землі лісогосподарського призначення в межах спірної земельної ділянки площею 2,5 га або доказів надання згоди на вилучення, чи зміну цільового призначення відповідних земельних лісових ділянок, суд дійшов висновку, що право приватної власності ТОВ «Левада-Сот» на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:04:028:0077 набуто всупереч приписам статті 116 Земельного кодексу України.
У ст. 8 Лісового кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України).
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України, обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що землі лісогосподарського призначення, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.
Отже, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3223187700:04:028:0077 належить до державної власності та перебуває у розпорядженні Київської обласної державної адміністрації.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що право власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223187700:04:028:0077 зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю «Левада-Сот» з порушеннями вимог ст. ст. 20, 55, 56, 84, 116, 141, 149 Земельного кодексу України та ст. ст. 5, 7, 57 Лісового кодексу України.
За змістом ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 388 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати належне йому майно і у добросовісного користувача.
Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.
Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.
Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний з будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником і порушником.
У п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц) сформульовані такі висновки: "…Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності".
Вказану правову позицію підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17.
Отже, належним та ефективним способом захисту у зв`язку з протиправним вибуттям земельної ділянки лісового фонду з володіння держави є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
З огляду на наведене позовна вимога прокурора про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:04:028:0077 з незаконного володіння відповідача на користь її титульного власника Київської обласної державної адміністрації є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації задовольнити повністю.
2. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада-Сот» на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 2,5 га з кадастровим номером: 3223187700:04:028:0077.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Левада-Сот» (04050, м. Київ, Вул. Тургенєвська (наразі вул. Олександра Конинського), будинок 65 Б, код: 33305158) на користь Київської обласної державної адміністрації (01601, м. Київ, бульв. Л. Українки, буд. 27/2, код: 02909996) 3028 гривень судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2024.
Суддя Р.М. Колесник
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 07.08.2024 |
Оприлюднено | 14.10.2024 |
Номер документу | 122219296 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин |
Господарське
Господарський суд Київської області
Колесник Р.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні