Рішення

від 09.10.2024 по справі 917/1159/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2024 Справа № 917/1159/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-2000», 28023, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, смт. Пантаївка, вул. Магістральна, 2А, код ЄДРПОУ 21070140,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Старт Транс», 36034, м. Полтава, вул. Ветеринарна, 22, код ЄДРПОУ 44028250,

про cтягнення 843 935,74 грн.,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-2000» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Старт Транс» про cтягнення 843 935,74 грн., з яких 758 797,89 грн. заборгованість за договором поставки нафтопродуктів № 02/06 від 02.06.2022 р., 56 587,83 грн. пеня, 22 273,59 грн. інфляційні втрати, 6 276,43 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.07.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач оплату за договором поставки нафтопродуктів № 02/06 від 02.06.2022 р. виконав не в повному обсязі, чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (довідка про доставку ухвали від 22.07.2024 р. в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Старт Транс» міститься в матеріалах справи).

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

02.06.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер-2000» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Старт Транс» було укладено договір поставки нафтопродуктів № 02/06.

Згідно з п. 1.1 вказаного договору Постачальник (ТОВ «Партнер-2000») зобов`язувався поставити Покупцю (ТОВ «Авто Старт Транс») паливо, а Покупець прийняти і оплатити його вартість відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору кількість та ціна за літр товару визначаються у відповідних накладних та рахунках.

На виконання зазначених норм договору позивач передав у власність відповідача товар на суму 903 341,67 грн., що підтверджується видатковими накладними № 298 від 31.03.2024 р., № 351 від 31.03.2024 р., № 367 від 15.04.2024 р. та № 368 від 15.04.2024 р., підписаними сторонами.

Відповідно до п. 3.2 договору № 02/06 від 02.06.2022 р. оплата за товар здійснюється Покупцем на умовах передоплати.

Позивач вказує, що відповідач за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі, з огляду на що заявив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Старт Транс» 843 935,74 грн., з яких 758 797,89 грн. заборгованість за договором поставки нафтопродуктів № 02/06 від 02.06.2022 р., 56 587,83 грн. пеня, 22 273,59 грн. інфляційні втрати, 6 276,43 грн. 3 % річних.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір поставки нафтопродуктів № 02/06 від 02.06.2022 р., видаткові накладні № 298 від 31.03.2024 р., № 351 від 31.03.2024 р., № 367 від 15.04.2024 р. та № 368 від 15.04.2024 р., рахунки на оплату № 137 від 31.03.2024 р., № 161 від 31.03.2024 р., № 168 від 15.03.2024 р. та № 169 від 15.03.2024 р., платіжні документи, Акт звірки взаємних розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер-2000» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Старт Транс» за період з січня 2024 р. по травень 2024 р. та ін.

Докази відповідача в спростування вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-2000» в матеріалах справи відсутні.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором № 02/06 від 02.06.2022 р. щодо передачі товару на суму 903 341,67 грн. Так, судом досліджено видаткові накладні № 298 від 31.03.2024 р., № 351 від 31.03.2024 р., № 367 від 15.04.2024 р. та № 368 від 15.04.2024 р. та встановлено, що вони мають всі необхідні реквізити, підписані сторонами та скріплені печатками, тож приймаються судом у якості належних доказів виконання позивачем умов договору № 02/06 від 02.06.2022 р. на вищевказану суму.

Крім того, в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія Акту звірки взаємних розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер-2000» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Старт Транс» за період з січня 2024 р. по травень 2024 р. (а.с. 48), згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки нафтопродуктів № 02/06 від 02.06.2022 р. станом на 31.05.2024 р. складала 898 797,89 грн.

Позивач стверджує, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Старт Транс» не сплачено заборгованість за договором поставки нафтопродуктів № 02/06 від 02.06.2022 р. в розмірі 758 797,89 грн.

Доказів на підтвердження виконання зобов`язань за договором щодо здійснення оплати у вказаному розмірі відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 758 797,89 грн. заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 02/06 від 02.06.2022 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 10.5 договору поставки нафтопродуктів № 02/06 від 02.06.2022 р. визначено, що у випадку порушення термінів оплати, передбачених договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості кожний день прострочення платежу.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтаваавтотранс» у позовній заяві приведено розрахунок пені за порушення грошового зобов`язання за договором № 02/06 від 02.06.2022 р. в розмірі 56 587,83 грн. за період з 01.04.2024 р. по 16.07.2024 р. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 6-8).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд прийшов до висновку, що зазначена вимога відповідає положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказані нормативні положення, позивачем приведено розрахунок інфляційних втрат за період з квітня по червень 2024 року в розмірі 22 273,59 грн. та 3 % річних за період з 01.04.2024 р. по 16.07.2024 р. в розмірі 6 276,43 грн. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 3-6).

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають положенням чинного законодавства України, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-2000» у даній справі в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 10 127,23 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Старт Транс» (36034, м. Полтава, вул. Ветеринарна, 22, код ЄДРПОУ 44028250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-2000» (28023, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, смт. Пантаївка, вул. Магістральна, 2А, код ЄДРПОУ 21070140) 758 797,89 грн. заборгованість за договором поставки нафтопродуктів № 02/06 від 02.06.2022 р., 56 587,83 грн. пеня, 22 273,59 грн. інфляційні втрати, 6 276,43 грн. 3 % річних, 10 127,23 грн. судового збору.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 09.10.2024 р.

Суддя О.С. Мацко