Рішення

від 08.10.2024 по справі 918/832/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/832/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: 3 Державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області

до відповідача: Обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Рівне"

про: стягнення в сумі 122 121,57 грн

секретар судового засідання: С.Коваль

представники:

від позивача: В.Перець

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ

3 Державний пожежно - рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Рівне" про стягнення в сумі 122 121,57 грн, з яких: 9 477,72 грн основний борг, 107 485,23 грн пені, 4 258,66 грн інфляційних втрат та 899,96 грн відсотків річних.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору про надання послуг №49/2-П від 26 січня 2021 року на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об`єктів та окремих територій.

Позивач вказує, що станом на теперішній час відповідач не оплатив послуги в розмірі 9 477,72 грн.

Керуючись пунктом 5.3. договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 107 485,23 грн.

Також, керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 4 258,66 грн та 899,96 грн 3% річних.

Відповідач у своєму відзиві на позов зазначає про сплив позовної давності щодо частини заборгованості та зробив відповідну заяву. Окрім того відповідач вказав, що позивач неправильно нарахував пеню.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 12 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) представників сторін, розгляд справи призначено на 8 жовтня 2024 року.

30 вересня 2024 року відповідач подав відзив на позов.

2 жовтня 2024 року позивач подав відповідь на відзив.

У судовому засіданні позивач підтримав позов.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Господарський суд встановив наступне.

26 січня 2021 року 3 Державний пожежно - рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (позивач) та Обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Рівне" (далі відповідач) уклали договір №49/2-П на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об`єктів та окремих територій (надалі договір), відповідно до предмету якого аварійно - рятувальна служба організовує та здійснює аварійно - рятувальне обслуговування "об`єкта" за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. В. Омеляна, вул. Авіаторів, 5а, з метою своєчасного реагування та виконання аварійно - рятувальних робіт при виникненні на "об`єкті" надзвичайної ситуації.

Згідно з умовами пункту 4.1. договору, вартість функціонування структурних підрозділів "Аварійно-рятувальної служби" у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно - рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативної одиниці складає 9 477,72 грн на рік.

Ця вартість встановлена сторонами на основі розрахунку, який додається, і виконаний згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати за обслуговування об`єктів та окремих територій державними аварійно - рятувальними службами та погоджується протоколом домовленості сторін про вартість постійного та обов`язкового аварійно - рятувального обслуговування, який є невід`ємною частиною даного договору.

За додатковою угодою сторін можливі інші види розрахунків, що не порушують чинне законодавство України.

За взаємною згодою сторін вартість обслуговування згідно з договором може змінюватись шляхом унесення змін і доповнень до договору.

Відповідно до пункту 4.2. договору, плата за аварійно - рятувальне обслуговування "об`єкта" "Аварійно-рятувальною службою" здійснюється в безготівковому порядку щомісячним перерахуванням коштів на її розрахунковий рахунок, у визначені строки до 10 числа місяця, що слідує за звітним, на підставі актів здавання - приймання виконаних робіт.

Згідно з наявними в матеріалах справи актами здавання - приймання робіт за договором №49/2-П (а.с.15-26) позивач надав відповідачу послуги обумовлені умовами договору за період з січня 2021 року по грудень 2021 року на загальну суму 9 477,72 грн.

Згідно з умовами пункту 5.3. договору, за порушення терміну оплати "об`єкт" сплачує "Аварійно-рятувальній службі" пеню у розмірі 1% від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, відповідно до вимог чинного законодавства, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє за період, за який нараховується пеня. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов`язків за даним договором.

Керуючись пунктом 5.3. договору позивач нарахував відповідачу за період з 10 лютого 2021 року по 01 вересня 2024 року пеню в сумі 107 485,23 грн.

Відповідно до положень статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за період з 1 січня 2021 року по 1 вересня 2024 року інфляційні втрати в сумі 4 258,66 грн та з 10 лютого 2021 року по 1 вересня 2024 року 899,96 грн 3% річних.

22 лютого 2023 року позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості.

Враховуючи вказані обставини, позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення 9 477,72 грн основного боргу, 107 485,23 грн пені, 4 258,66 грн інфляційних втрат та 899,96 грн відсотків річних.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини за своїм змістом є майновими, договірними та стосуються надання послуг. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг.

Розглядаючи даний спір суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з визначеннями статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3 статті 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з нормами частини 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач не оплатив надані за період з січня 2021 року по грудень 2021 року послуги на загальну суму 9 477,72 грн.

Відповідно до пункту 4.2. договору, плата за аварійно - рятувальне обслуговування "об`єкта" "Аварійно-рятувальною службою" здійснюється в безготівковому порядку щомісячним перерахуванням коштів на її розрахунковий рахунок, у визначені строки до 10 числа місяця, що слідує за звітним, на підставі актів здавання - приймання виконаних робіт.

Відповідач не надав суду доказів оплати вказаних послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що у відповідача виник обов`язок з оплати наданих послуг, а тому позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості є законними та обґрунтованими, а отже такими, що мають бути задоволені.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як передбачено пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з умовами пункту 5.3. договору, за порушення терміну оплати "об`єкт" сплачує "Аварійно-рятувальній службі" пеню у розмірі 1% від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, відповідно до вимог чинного законодавства, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє за період, за який нараховується пеня. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов`язків за даним договором.

Керуючись пунктом 5.3. договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 107 485,23 грн. Такий розмір пені позивач нарахував за період з 10 лютого 2021 року по 1 вересня 2024 року.

Згідно з приписами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з правилами частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені Господарським кодексом України, а саме статтям 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином нарахування штрафних санкцій у період з 2 квітня 2020 року (дата набрання чинності Законом № 540-IX) по 30 червня 2023 року (дата відміни карантину) було можливим у строк понад 6 місяців, що визначено наведеними положеннями законодавства.

Пункт 4.2. договору передбачає оплату до 10 числа місяця наступного за звітним.

Отже з 11 числа місяця наступного за звітним, за відсутності оплати, відповідач допустив прострочення, з настанням відповідних правових наслідків щодо можливості нараховування штрафних санкцій, процентів річних та втрат від інфляційних процесів.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

А отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку неустойки, інфляційних втрат та відсотків річних суд відзначає наступне.

За актом від 31 січня 2021 року за січень 2021 року борг складає 789,81 грн. Пеня може бути нарахована за період з 11 лютого 2021 року по 30 червня 2023 року (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ). Розмір пені за цей період становить 598,89 грн. Розмір 3% річних за цим актом за період з 11 лютого 2021 року по 1 вересня 2024 року становить 84,28 грн. Інфляційні втрати за цим актом за період з 11 лютого 2021 року по 1 вересня 2024 року становлять 407,10 грн.

За актом від 28 лютого 2021 року за лютий 2021 борг складає 789,81 грн. Пеня може бути нарахована за період з 11 березня 2021 року по 30 червня 2023 року (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ). Розмір пені за цей період становить 591,49 грн. Розмір 3% річних за цим актом за період з 11 березня 2021 року по 1 вересня 2024 року становить 82,46 грн. Інфляційні втрати за цим актом за період з 11 березня 2021 року по 1 вересня 2024 становлять 395,25 грн.

За актом від 31 березня 2021 року за березень 2021 року борг складає 789,81 грн. Пеня може бути нарахована за період з 11 квітня 2021 року по 30 червня 2023 року (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ). Розмір пені за цей період становить 582,77 грн. Розмір 3% річних за цим актом за період з 11 квітня 2021 по 1 вересня 2024 становить 80,45 грн. Інфляційні втрати за цим актом за період з 11 квітня 2021 по 1 вересня 2024 становлять 375,44 грн.

За актом від 30 квітня 2021 року за квітень 2021 року борг складає 789,81 грн. Пеня може бути нарахована за період з 11 травня 2021 року по 30 червня 2023 року (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ). Розмір пені за цей період становить 573,25 грн. Розмір 3% річних за цим актом за період з 11 травня 2021 року по 1 вересня 2024 року становить 78,50 грн. Інфляційні втрати за цим актом за період з 11 травня 2021 року по 1 вересня 2024 року становлять 367,34 грн.

За актом від 31 травня 2021 року за травень 2021 року борг становить 789,81 грн. Пеня може бути нарахована за період з 11 червня 2021 року по 30 червня 2023 року (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ). Розмір пені за цей період становить 563,19 грн. Розмір 3% річних за цим актом за період з 11 червня 2021 року по 1 вересня 2024 року становить 76,49 грн. Інфляційні втрати за цим актом за період з 11 червня 2021 року по 1 вересня 2024 року становлять 352,49 грн.

За актом від 30 червня 2021 року за червень 2021 року борг складає 789,81 грн. Пеня може бути нарахована за період з 11 липня 2021 року по 30 червня 2023 року (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ). Розмір пені за цей період становить 553,45 грн. Розмір 3% річних за цим актом за період з 11 липня 2021 року по 1 вересня 2024 року становить 74,54 грн. Інфляційні втрати за цим актом за період з 11 липня 2021 року по 1 вересня 2024 року становлять 350,21 грн.

За актом від 31 липня 2021 року за липень 2021 року борг складає 789,81 грн. Пеня може бути нарахована за період з 11 червня 2021 року по 30 червня 2023 року (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ). Розмір пені за цей період становить 542,98 грн. Розмір 3% річних за цим актом за період з 11 серпня 2021 року по 1 вересня 2024 року становить 72,53 грн. Інфляційні втрати за цим актом за період з 11 серпня 2021 року по 01 вересня 2024 року становлять 349,07 грн.

За актом від 31 серпня 2021 року за серпень 2021 року борг складає 789,81 грн. Пеня може бути нарахована за період з 11 вересня 2021 року по 30 червня 2023 року (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ). Розмір пені за цей період становить 532,22 грн. Розмір 3% річних за цим актом за період з 11 вересня 2021 року по 1 вересня 2024 становить 70,52 грн. Інфляційні втрати за цим актом за період з 11 вересня 2021 року по 1 вересня 2024 року становлять 351,36 грн.

За актом від 30 вересня 2021 року за вересень 2021 року борг складає 789,81 грн. Пеня може бути нарахована за період з 11 жовтня 2021 року по 30 червня 2023 року (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ). Розмір пені за цей період становить 521,19 грн. Розмір 3% річних за цим актом за період з 11 жовтня 2021 року по 1 вересня 2024 року становлять 68,57 грн. Інфляційні втрати за цим актом за період з 11 жовтня 2021 року по 1 вересня 2024 року становлять 337,82 грн.

За актом від 31 жовтня 2021 року за жовтень 2021 року борг становив 789,81 грн. Пеня може бути нарахована за період з 11 листопада 2021 року по 30 червень 2023 року (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ). Розмір пені за цей період становить 509,78 грн. Розмір 3% річних за цим актом за період з 11 листопада 2021 року по 1 вересня 2024 року становить 66,56 грн. Інфляційні втрати за цим актом за період з 11 листопада 2021 року по 1 вересня 2024 року становлять 327,77 грн.

За актом від 30 листопада 2021 року за листопад 2021 року борг становив 789,81 грн. Пеня може бути нарахована за період з 11 грудня 2021 року по 30 червня 2023 року (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ). Розмір пені за цей період становить 498,34 грн. Розмір 3% річних за цим актом за період з 11 грудня 2021 року по 1 вересня 2024 року становить 64,55 грн. Інфляційні втрати за цим актом за період з 11 грудня 2021 року по 01 вересня 2024 становлять 318,90 грн.

За актом від 31 грудня 2021 року за грудень 2021 року борг становив 789,81 грн. Пеня може бути нарахована за період з 11 січня 2022 року по 30 червня 2023 року (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ). Розмір пені за цей період становить 486,65 грн. Розмір 3% річних за цим актом за період з 11 січня 2022 року по 1 вересня 2024 року становлять 62,60 грн. Інфляційні втрати за цим актом за період з 11 січня 2022 року по 1 вересня 2024 року становить 312,28 грн.

Підсумовуючи викладене, загальний розмір пені який може бути заявлений позивачем за усіма актами складає 6 554,20 грн.

Загальний розмір процентів річних який може бути заявлений позивачем за усіма актами складає 882,05 грн.

Загальний розмір інфляційних втрат який може бути заявлений позивачем за усіма актами складає 4 245,03 грн.

Разом з тим, щодо вимог про стягнення пені суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Частинами 1, 2 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України необхідно мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. За таких умов необхідно враховувати, що правила частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

За змістом зазначених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Застосовуючи свої дискреційні повноваження, суд уважає за необхідне зазначити, що за змістом частини 3 статті 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частина 1 статті 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором штрафу, пені, річних відсотків, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня та штраф застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі №904/5770/18.

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №922/4294/19.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 р. у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 р. у справі №902/538/18.

Ураховуючи викладені обставини та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на інтереси обох сторін, беручи до уваги ті обставини що відповідач є комунальним підприємством, основним видом економічної діяльності якого є пасажирський авіаційний транспорт, беручи до уваги інші обставини (зокрема неможливість в умовах воєнного стану здійснювати повноцінну господарську діяльність відповідачем за основним видом його діяльності, а також соціальне та інфраструктурне значення цього підприємства), зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем збитків, а також те, що відповідач не заперечував факт прострочення оплати заборгованості, суд робить висновок про можливість у даному випадку зменшення розміру штрафних санкцій на 50 відсотків, тобто до 3 277,10 грн.

З врахуванням вищенаведеного, суд встановив обґрунтованість позовних вимог про стягнення 9 477,72 грн основного боргу, 3 277,10 грн пені, 882,05 грн відсотків річних, 4 245,03 грн інфляційних втрат.

В задоволенні позовних вимог про стягнення 104 208,13 грн пені, 17,91 грн відсотків річних, 13,63 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Щодо застосування строків позовної давності суд зауважує наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з нормами статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено карантин з 12 березня 2020 року на всій території України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним Кодексом України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме статтями 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно приписами пункту пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже позовну давність було продовжено у період дії карантину з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Окрім того, Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено і він триває до нині.

Згідно з приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином позовна давність зупинена на строк дії воєнного стану.

З огляду на наведені норми суд встановив, що позивач не пропустив позовну давність по усіх своїх вимогах.

Висновки суду

За висновком суду встановлені обставини щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 9 477,72 грн основного боргу, 3 277,10 грн пені, 882,05 грн відсотків річних, 4 245,03 грн інфляційних втрат. А тому вказані вимоги є законними, відповідачем не спростованими, а отже є такими, що мають бути задоволені.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 104 208,13 грн пені, 17,91 грн відсотків річних, 13,63 грн інфляційних втрат суд відмовляє, з мотивів наведених у даному судовому рішенні.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з правилами частини 9 статті 129 ГПК України, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати у вигляді судового збору покладаються повністю на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Рівне" (35360, Рівненська область, Рівненський район, с.Велика Омеляна, вул. Авіаторів 5А, ідентифікаційний код 31620337) на користь 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Гетьмана Полуботка 37, ідентифікаційний код 38896317) 9 477 (дев`ять тисяч чотириста сімдесят сім) грн 72 коп. основного боргу, 3 277 (три тисячі двісті сімдесят сім) грн 10 коп. пені, 882 (вісімсот вісімдесят два) грн 05 коп. відсотків річних, 4 245 (чотири тисячі двісті сорок п`ять) грн 03 коп. інфляційних втрат та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення 104 208,13 грн пені, 17,91 грн відсотків річних, 13,63 грн інфляційних втрат відмовити.

Позивач (Стягувач): 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Гетьмана Полуботка 37, ідентифікаційний код 38896317).

Відповідач (Боржник): Обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Рівне" (35360, Рівненська область, Рівненський район, с.Велика Омеляна, вул. Авіаторів 5А, ідентифікаційний код 31620337).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Повне рішення складено 10 жовтня 2024 року.

Суддя Андрій КАЧУР