Постанова

від 24.09.2024 по справі 911/2498/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/2498/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційні скарги Національного банку України, акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Базис Траст" та приватного акціонерного товариства "Росава" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика І. С.

на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Копитова О. С., судді: Пантелієнко В. О., Сотніков С. В.) від 05.06.2024

на ухвалу Господарського суду Київської області (суддя Наріжний С.Ю.) від 06.02.2024

за заявою голови ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства "Росава"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник кредитора (Національного банку України) - Звада Р. В., в порядку самопредставництва;

представник кредитора (акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Базис Траст") - Коренчук Т. О., адвокат;

представник кредитора (ТОВ "БК "Основа") - не з`явився;

представник боржника - Комлик І.С., ліквідатор.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 27.11.2018 Господарський суд Київської області ухвалив відкрити провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Росава" (далі - Боржник) за заявою голови ліквідаційної комісії Боржника, ввести процедуру розпорядження майном та мораторій на задоволення вимог кредиторів тощо.

04.12.2018 Господарський суд Київської області постановив визнати Боржника банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатора Боржника тощо.

1.2. 09.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" (далі - Кредитор) подало заяву про визнання грошових вимог до Боржника в сумі 131 788 116 грн 00 коп. (131 782 060 грн 00 коп. - основна сума боргу, 6056 грн 00 коп. - судовий збір за подання заяви з кредиторськими вимогами) та включити їх до реєстру вимог кредиторів Боржника.

1.3. Заява обґрунтована заборгованістю Боржника перед Кредитором на заявлену суму грошових вимог, що виникла за договором від 05.12.2012 № 46/610 поставки продукції (далі - Договір поставки), укладеним Боржником з Публічним акціонерним товариством "Київсоюзшляхпроект", право вимоги якого до Боржника Кредитор набув внаслідок послідовного укладення низки договорів про відступлення права вимоги.

1.4. 31.01.2024 Національний банк України (далі - НБУ) як кредитор Боржника у цій справі в запереченнях на заяву Кредитора заявив про застосування позовної давності до грошових вимог Кредитора до Боржника та сплив цього строку у спірних правовідносинах.

2. Короткий зміст рішення судів першої іта апеляційної інстанцій

2.1. 06.02.2024 Господарський суд Київської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024) ухвалив задовольнити частково заяву Кредитор від 09.01.2024 б/№ (вх. № 1896/24), визнати грошові вимоги Кредитора до Боржника в сумі 6056 грн 00 коп. із задоволенням у першу чергу та в сумі 72 000 000 грн 00 коп. - із задоволенням у четверту чергу задоволення вимог кредиторів, а в іншій частині грошові вимоги - відхилити.

2.2. Судові рішення мотивовані обґрунтованістю заявлених Кредитором грошових вимог до Боржника на визнану судом суму, які підтверджені належним доказами у справі (доказами перерахування Боржнику коштів за продукцію, яку він мав поставити, однак не поставив). Відхилення грошових вимог в іншій частині мотивовано відсутністю первинної документації на підтвердження перерахування Боржнику відповідних сум, нечитабельністю окремих наданих Кредитором доказів, а також недоведенням обставин збільшення ціни Договору поставки до 132 000 000 грн 00 коп. Відхилення заяви НБУ про застосування позовної давності у спірних правовідносинах мотивовано відсутністю спливу відповідного строку, який обчислюється судом з 31.12.2014 до 31.12.2017, через його переривання шляхом підписання між Боржником та Публічним акціонерним товариством "Київсоюзшляхпроект" актів звірки взаємних розрахунків станом на 30.01.2017 та на 31.10.2018, а також визнанням головою ліквідаційної комісії Боржника в листі від 11.07.2018 відповідних грошових вимог в досудовій процедурі ліквідації Боржника. Суди також урахували продовження позовної давності на період запровадженого в Україні з 12.03.2020 до 30.06.2023 карантину, а також зупинення цього строку на період запровадженого в Україні воєнного стану.

2.3. Погодившись з наведеними мотивами, апеляційний суд, обґрунтовуючи прийняття до уваги наданих Кредитором апеляційному суду для огляду оригінали документів на підтвердження грошових вимог до Боржника, зокрема, доповнення № 2 до Договору поставки щодо зміни /продовження строку поставки за цим договором та його дії, додав, що матеріали оскарження, наявні у апеляційного суду, не містять доказів того, що під час розгляду вимог Кредитора будь-яким учасником процесу ставилось питання про необхідність дослідження оригіналів документів, якими кредитор підтверджує свої вимоги, а також під сумнів, що вказані документи не були подані на дослідження суду першої інстанції.

Крім цього, апеляційний суд врахував, з посиланням на положення статті 91 ГПК України, що заява Кредитора з грошовими вимогами, а також додатки до неї подавалися до суду першої інстанції через підсистему "Електронний суд" і подана заява підписана кваліфікованим електронним підписом директором Кредитора, вказані копії є засвідченими належним чином.

3. Встановлені судами обставини

3.1. 05.12.2012 між Боржником (продавець) та ПАТ "Київсоюзшляхпроект" (покупець) було укладено Договір поставки № 46/610, відповідно до умов якого (пункт 1) продавець продає продукцію згідно зі специфікаціями, оформленими доповненнями, що є невід`ємною частиною договору, а покупець купує її за умовами даного договору.

Кількість продукції вказується в специфікаціях до договору, оформлених доповненнями, що є його невід`ємною частиною (пункт 2.1 Договору поставки).

Згідно з пунктом 4.1 Договору загальна вартість договору визначається в гривнях та на момент укладання договору складає з ПДВ 72000000,00 грн в т.ч. ПДВ складає 12000000,00 грн.

Розрахунок за продукцію, що підлягає поставці, здійснюється впродовж 60-ти календарних днів з моменту поставки кожної партії продукції. Відвантаження продукції відбувається впродовж шести календарних днів з дати узгодження сторонами замовлення на поставку продукції (пункти 5.1., 5.2 Договору поставки).

3.2. Відповідно до пункту 12.1 Договору поставки даний договір діє з дати його підписання обома сторонами до 31.12.2013.

3.3. У матеріали справи Кредитор надав копію доповнення № 1 від 11.12.2012 та доповнення № 2 від 15.12.2013 до договору № 46/610 від 05.12.2012. В пункті 3 доповнення № 2 сторони погодили продовження строку дії договору до 01.01.2015, а також кінцевий строк поставки товару - грудень 2014 року.

3.4. Згідно з копією банківської виписки з рахунку Боржника від 11.12.2012 ПАТ "Київсоюзшляхпроект" перерахував на користь Боржника кошти відповідно до Договору поставки в сумі 72 000 000 грн 00 коп.

3.5. Кредитор надав копії банківських виписок, як докази перерахування 16.12.2013 коштів у сумах 18 460 060 грн 00 коп. та 41 400 000 грн 00 коп., які є нечитабельними.

3.6. Кредитор не надав документів на підтвердження зміни умов Договору поставки в частині збільшення ціни Договору поставки з 72 000 000 грн 00 коп. до 132 000 000 грн 00 коп.

3.7. Кредитор послався на акти звірки взаємних розрахунків від 30.01.2017 та від 31.10.2018, а також на лист Боржника від 11.07.2018 № 2612, яким Боржник визнав заборгованість перед ПАТ "Київсоюзшляхпроект" в сумі 131 782 060 грн 00 коп., як на докази, що підтверджують виникнення у Боржника грошового зобов`язання на вказану суму.

3.8. В ході ліквідаційної процедури у справі № 910/7997/19 про банкрутство ПАТ "Київсоюзшляхпроект" було проведено аукціон з продажу майна банкрута, зокрема дебіторської заборгованості, у т.ч. заборгованості Боржника за Договором поставки, результати якого оформлені протоколом електронного аукціону № BRE001-UA-20230208-45768 від 20.02.2023, переможцем якого визнано ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс".

За результатами аукціону між ПАТ "Київсоюзшляхпроект" (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги від 24.02.2023 (з урахуванням додаткової угоди від 27.02.2023), за умовами якого первісний кредитор відступив на користь нового кредитора право вимоги за дебіторською заборгованістю, у т.ч. до Боржника за Договором поставки на суму 131 782 060 грн 00 коп.

24.02.2023 між сторонами вказаного договору складено акт приймання-передачі документів до договору про відступлення права вимоги б/н від 24.02.2023.

23.10.2023 між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (первісний кредитор) та Кредитором (новий кредитор) укладено договір № 23-10-2023 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого (пункт 1.1.) первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває право вимоги за дебіторською заборгованістю, у т.ч. до Боржника за Договором поставки на суму 131 782 060 грн 00 коп.

3.9. Матеріали справи містять копії актів звірки взаємних розрахунків, складених між ПАТ "Київсоюзшляхпроект" та Боржником станом на 30.01.2017 та станом на 31.10.2018.

Листом від 11.07.2018 № 2612 Голова ліквідаційної комісії Боржника повідомив ПАТ "Київсоюзшляхпроект" про визнання грошових вимог за Договором поставки в межах досудової процедури ліквідації Боржника.

3.10. В судовому засіданні 05.06.2024 представник Кредитора надав на огляд апеляційному суду оригінали таких документів:

договору № 46/610 від 05.12.2012 року;

акту № 2 приймання-передачі документів до договору № 23-10-2023 про відступлення права вимоги від 23.10.2023;

доповнення № 1 до договору № 46/610 від 05.12.2012;

доповнення № 2 до договору № 46/610 від 05.12.2012;

акту звірки взаємних розрахунків від 30.01.2017;

акту звірки взаємних розрахунків від 31.03.2017;

акту звірки взаємних розрахунків від 31.10.2018;

виписки по рахунках за період 16.12.2013.

3.11. В травні 2018 року з кредиторськими вимогами до Боржника зверталось ПАТ "Київсоюзшляхпроект" , обґрунтовуючи свої вимоги укладеним 05.12.2012 Договором поставки № 46/610, доповненням № 1, доповненням № 2 та актами звірки взаємних розрахунків.

Листом від 11.06.2018 Боржник визнав вимоги ПАТ "Київсоюзшляхпроект" (і вказана заява і лист Боржника про визнання вимог знаходяться в матеріалах основної справи про банкрутство Боржника).

4. Короткий зміст вимог касаційних скарг

4.1. 26.06.2024, 03.07.2024 та 10.07.2024 Боржник, акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Базис Траст" (далі - АТ "Базис Траст") та НБУ подали касаційні скарги, у яких просять: Боржник та АТ "Базис Траст" - скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 щодо частково задоволення грошових вимог Кредитора до Боржника, ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову Кредитору у задоволенні грошових вимог, а в іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін; НБУ - скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024, ухвалити нове рішення - про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" у визнані кредитором Боржника у цій справі.

5. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

5.1. Згідно з аргументами касаційних скарг підставою для касаційного оскарження судових рішень першої і апеляційної інстанцій у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили норми статей 77, 78, 80, 86, 99, 236 ГПК України та неправильно застосували положення статей 257, 261, 512, 514, 517 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування наведених норм права, викладених у постановах, а саме:

1) щодо доведеності та обґрунтованості вимог кредитора у справах про банкрутство, відповідно до яких:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку вимогам до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18);

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на підставі поданих заявниками доказів існування та обґрунтованості цих вимог (постанови від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

- для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення; у разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20);

- заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вир рішення такого спору (постанови від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19);

- щодо обґрунтованості відмови суду у визнанні грошових вимог до боржника внаслідок неподання заявником належних і достатніх доказів відповідного зобов`язання при поданні заяви про визнання таких вимог вказано у постановах від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19.

2) щодо підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство: постанови від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, від 01.06.2021 у справі № 911/2581/14 та від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20.

3) щодо правової природи актів звірки взаємних розрахунків: постанови від 17.08.2022 у справі № 924/232/18, від 16.12.2021 у справі № 905/1769/20, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17 та від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17;

4) щодо інституту позовної давності: постанови від 09.09.2021 у справі № 916/4644/1, від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. Аргументи Кредитора у відзиві на касаційну скаргу, у якому він загалом погоджується по суті з оскаржуваними судовими рішеннями з мотивів, викладених в цих рішеннях, зводяться до заперечення аргументів скаржників з тих підстав, що наданими у справі доказами підтверджені як зобов`язання Боржника на визнану за Договором поставки суму, так і право вимоги Кредитора до Боржника, а доказами у справі (актами звірки розрахунків між сторонами) підтверджується переривання позовної давності у спірних правовідносинах.

7. Касаційне провадження

7.1. Суд відхиляє подане представником Кредитора, адвокатом Гурай Рацун О. В. 24.09.2024 через систему "Електронний суд" клопотання про відкладення (перенесення) розгляду цієї справи в касаційному суді на іншу дату, яке обґрунтоване неможливістю зазначеного представника безпосередньо взяти участь у судовому засіданні у касаційному суді у цій справі 24.09.2024 через його участь в іншому судовому засіданні в іншій (кримінальній) справі в іншому суді, з огляду на таке:

- наведені причини не належать до об`єктивних причин неможливості представника Кредитора бути присутнім в судовому засіданні у цій справі з огляду на суб`єктивне обрання цим представником відповідно до наведених причин поведінки, коли він на власний розсуд надає пріоритет участі в судовому засіданні в іншій справі перед участю в судовому засіданні у цій справі, що також суперечить закріпленим частиною другою статті 17 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року від 09.06.2017 (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 2019 року від 15.02.2019) принципам компетентності та добросовісності під час прийняття адвокатом доручення клієнта, відповідно до яких, зокрема, приймаючи доручення про надання професійної правничої (правової) допомоги, адвокат повинен зважити на свої можливості щодо його виконання;

- ухвалами Суду від 03.09.2024 (про відкладення розгляду касаційних скарг у цій справі на 10.09.2024) та від 17.09.2024 (про призначення судового засідання в цій справі на 24.09.2024 у зв`язку з перебуванням судді Васьковського О.В. з 10.09.2024 на лікарняному) учасникам було повідомлено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційних скарг;

- представник Кредитора адвокат Гурай Рацун О. В. у судовому засіданні в касаційному суді 03.09.2024 використала процесуальне право оголосити заперечення щодо касаційних скарг, а також висловити та оголосити свою позицію у цій справі.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо позовної давності за заявою про визнання грошових вимог у справі про банкрутство

8.1. Предметом розгляду в цій справі стали заявлені Кредитором та заперечувані іншими визнаними судом у цій справі кредиторами Боржника, грошові вимоги до Боржника, звернення з якими обґрунтовано заборгованістю Боржника за укладеним з ПАТ "Київсоюзшляхпроект" Договором поставки через нездійснення Боржником поставки товарів попри попередню оплату їх вартості на заявлену суму вимог, що проведена вказаним товариством, право вимоги якого Кредитор набув внаслідок укладення низки договорів про відступлення права вимоги до Боржника.

8.2. Щодо правил та меж дослідження та встановлення обставин при розгляді судом грошових вимог кредитора у справі про банкрутство Суд зазначає про таке.

За змістом положень статей 45-47 КУзПБ щодо правил, умов та порядку заявлення кредитором грошових вимог у справі про банкрутство та їх розгляду судом заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги, через що саме на кредитора покладений обов`язок доведення підставності та правомірності заявлених грошових вимог, а тому і обов`язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство, який передбачає подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).

Водночас неподання кредитором такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора (див. постанови Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21, від 13.06.2023 у справі № 904/6032/21).

8.3. При цьому Суд наголошує на такому.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду (частина перша статті 14 ГПК України). А встановлені КУзПБ правила та строки щодо подання кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника та порядок їх розгляду судом у справі про банкрутство, які передбачені положеннями статей 45-47 КУзПБ, не тотожні порядку розгляду аналогічних вимог в позовному провадженні.

А тому ні у сторін, ні у суду у справі про банкрутство, через спрощену, порівняно з позовним провадженням, процедуру розгляду судом грошових вимог у справі про банкрутство, відсутні процесуальні передумови застосувати всі ті процесуальні інструменти та порядок доказування, які притаманні позовному провадженню.

Відтак, на кредитора при зверненні у справі про банкрутство із заявою про визнання грошових вимог до боржника покладений обов`язок надати на підтвердження цих вимог разом з заявою всі докази, на які посилається кредитор, обґрунтовуючи грошові вимоги до боржника та які відповідають вимогам щодо доказів (статті 76-79 ГПК України), незалежно від того, чи вважає кредитор певну сукупність доказів достатнім для підтвердження грошових вимог до боржника, та незалежно від того, чи заперечують інші учасники його грошові вимоги.

У протилежному випадку - у разі ненадання кредитором всіх документів на підтвердження грошових вимог - він несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України), що, водночас, не виключає поширення на кредитора права надавати додаткові докази за правилами статті 269 ГПК України.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 13.06.2023 у справі № 904/6032/21 (пункт 8.4).

8.4. Суд, розглядаючи кредиторські вимоги, має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, інші первинні документи, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним в них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з`ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21).

Отже, обов`язок надання правового аналізу заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20, від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

8.5. Крім цього, враховуючи, що спеціальний закон з питань банкрутства - КУзПБ, не містить процесуальних положень щодо порядку надання доказів, оцінки їх судом та встановлення відповідних обставин у справі про банкрутство, Суд, виходячи також з положень частини шостої статті 12 ГПК України, зазначає, зокрема, про таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктами 1, 2 частини четвертої статті 238 цього Кодексу у мотивувальній частині рішення зазначаються: перелік обставин, які є предметом доказування у справі; перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

8.6. Однією із підстав для заперечення грошових вимог Кредитора до Боржника стала стверджувана скаржниками необґрунтованість та недоведеність цих вимог через ненадання Кредитором належних і достатніх доказів на підтвердження перерахування за Договором поставки Боржнику коштів на визнану судами суму в 72 млн грн.

Між тим, з огляду на встановлення судами відповідних обставин на підставі первинних документів, що були надані у справі та оцінені судами (пункти 3.4 - 3.6), зазначені аргументи скаржників зводяться до необхідності здійснення касаційним судом переоцінки відповідних, наданих у справі доказів з метою домогтися протилежної кваліфікації встановлених у цій справі обставин, що однак суперечить повноваженням касаційного суду, визначеним в частині другій статті 300 ГПК України. У зв`язку з чим Суд відхиляє аргументи скаржників у відповідній частині (підпункт 1 пункту 5.1).

8.7. Щодо іншої підстави заперечення грошових вимог Кредитора до Боржника, а саме про сплив позовної давності при зверненні із такими вимогами у цій справі (підпункт 4 пункту 5.1), про застосування якої заявив інший визнаний судом у справі кредитор - НБУ (пункт 1.4), Суд зазначає про таке.

8.8. Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність, як строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

8.9. За висновком щодо застосування положень про застосування такого способу захисту порушеного права як звернення із грошовими вимогами у справі про банкрутство у поєднанні із положеннями про позовну давність, а саме статей 15, 16, 256 ЦК України, викладеного у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі №916/4644/15, у справі про банкрутство при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 "Позовна давність" ЦК України.

Близького за змістом підходу щодо застосування позовної давності у справі про банкрутство дотримується Верховний Суд України у постанові від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.03.2020 у справі № 14/325"б".

8.10. Тобто право на визнання грошових вимог кредитора, які заявлені ним до боржника у справі про банкрутство, також може бути обмежено судом, а у визнанні цих грошових вимог може бути відмолено (відхилені грошові вимоги) у разі встановлення судами спливу позовної давності при зверненні з такими вимогами, якщо про застосування цього строку було заявлено відповідною особою.

8.11. За змістом положень статті 267 ЦК України та статті 45 КУзПБ для цілей застосування частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника (див. висновок судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові у постанові від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).

8.12. Крім цього, за змістом частин першої, другої, третьої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 663/2070/15-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).

8.13. Верховний Суд неодноразово висловлював висновки щодо переривання позовної давності, зазначаючи, що дії, що свідчать про визнання боргу, переривають перебіг позовної давності лише у випадку, коли вони вчинені до спливу позовної давності (див. постанови від 06.03.2018 у справі № 460/1091/15-ц (провадження № 6-1643св18), від 10.11.2022 у справі № 338/208/20, від 12.07.2023 у справі № 755/12807/19, від 03.08.2023 у справі № 235/1193/17 (провадження № 61-8728св22), від 28.05.2024 у справі № 911/2498/18).

8.14. Суд також зазначає, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (див. частину першу статті 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу.

Отже, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі № 3-269гс16).

8.15. При цьому акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема визнання боржником заборгованості, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 03.12.2020 у справі № 904/1161/20, від 15.09.2022 у справі № 908/2828/19).

8.16. У зв`язку з викладеним та враховуючи обставини, що були встановлені судами на підставі тих доказів, які були надані Кредитором на підтвердження грошових вимог до Боржника та містилися у матеріалах справи на момент розгляду цих вимог в суді першої інстанції, а саме:

- узгодження сторонами в пункті 12.1 Договору поставки щодо строку його дії до 31.12.2013 (пункти 3.1- 3.2);

- перерахування первісним кредитором (правонаступником якого став Кредитор) Боржнику за Договором поставки 72 000 000 грн 00 коп. (3.4- 3.6);

- нездійснення Боржником поставки товару за цим Договором;

а також враховуючи відсутність в Договорі поставки умов щодо строків поставки товару після його оплати, щодо наслідків порушення строків або нездійснення поставки за Договором поставки, щодо строків пред`явлення покупцем (кредитором) вимоги про повернення продавцем (Боржником) сплаченої йому передплати вартості непоставлених товарів за цим договором (за правилами частини другої статті 693 ЦК України), Суд зазначає, що у правовідносинах за грошовими вимогами Кредитора до Боржника трирічна позовна давність (стаття 257 ЦК України) має обчислюватись з 01.01.2014 до 01.01.2017, а тому є такою, що спливла на момент звернення 09.01.2024 Кредитора із грошовими вимогами у цій справі.

8.17. Водночас суди першої і апеляційної інстанцій, дійшовши висновку про відсутність спливу позовної давності на момент звернення 09.01.2024 Кредитора із заявою із грошовими вимогами у цій справі:

- обчислювали цей строк з 31.12.2014 до 31.12.2017, ураховуючи факт внесення до Договору поставки змін щодо строку поставки (до грудня 2014) та щодо строку дії цього договору (до 01.01.2015) згідно з доповненням від 15.12.2013 № 2 (пункт 3.3);

- виходили з факту переривання цього строку за правилами статті 264 ЦК України внаслідок визнання Боржником відповідної заборгованості шляхом підписання з первісним кредитором (ПАТ "Київсоюзшляхпроект") актів звірки розрахунків від 30.01.2017, від 31.10.2018, а також на підставі листа від 11.07.2018 № 2612 про визнання Боржником заборгованості перед ПАТ "Київсоюзшляхпроект" в сумі 131 782 060 грн 00 коп. (пункти 3.7, 3.10), у зв`язку з чим перебіг строку позовної давності (після останнього переривання 31.10.2018) розпочався 31.10.2018 і мав закінчитись 31.10.2021;

- врахували продовження позовної давності на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), що розпочав свою дію з 12.03.2020 та припинив - 30.06.2023, та зупинення перебігу цього строку на строк дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, (пункти 12, 19 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

8.18. Однак, встановлюючи початок перебігу позовної давності з посиланням на доповнення до Договору поставки від 15.12.2013 № 2, яким внесені зміни щодо строку поставки (до грудня 2014) та щодо строку дії цього договору (до 01.01.2015) (пункт 3.3), суд першої інстанції не врахував, що цей доказ був відсутній в матеріалах справи на момент ухвалення цим судом оскаржуваного судового рішення, оскільки на це доповнення до Договору поставки та на його зміст хоча і містилось посилання в тексті поданої Кредитором заяві про визнання грошових вимог, між тим цей документ (його копія) не був ні зазначений у переліку додатків, доданих Кредитором до цієї заяви, ні доданий до такої заяви, а також не був наданий Боржником у справу при зверненні у 2018 році із заявою про відкриття провадження у цій справі про банкрутство, попри протилежні висновки апеляційного суду в оскаржуваній постанові (пункт 2.3).

8.19. Отже суд першої інстанції встановив факт внесення змін до Договору поставки в частині строку поставки товару і строку дії цього договору та визначив початок перебігу позовної давності у спірних правовідносинах з грудня 2014 року всупереч вимогам про законність та обґрунтованість судового рішення, визначеним в частині п`ятій статті 236 та в пункті 2 частини четвертої статті 238 ГПК України (пункти 8.2, 8.5).

8.20. Щодо аналогічного висновку апеляційного суду, то цей суд, взявши до уваги доповнення до Договору поставки від 05.12.2012 № 2, оригінал якого для огляду судом та копія якого для долучення до матеріалів справи були надані на стадії апеляційного провадження у цій справі (пункт 3.10), між тим не надав оцінку цьому доказу за правилами частини третьої статті 269 ГПК України, згідно з положеннями якої докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже апеляційний суд визначив початок і кінець перебігу позовної давності у спірних правовідносинах та дійшов висновку про відсутність порушення вимог щодо позовної давності при зверненні Кредитора із грошовими вимогами до Боржника у цій справі, врахувавши всупереч наведеним положенням ГПК України доказ (доповнення до Договору поставки від 05.12.2012 № 2), наданий на стадії апеляційного провадження, що був відсутній в суді першої інстанції, не встановивши, чи подавав Кредитор клопотання про надання додаткових доказів за правилами частини третьої статті 269 ГПК України, чи зазначив Кредитор відповідні причини неподання в суді першої інстанції відповідного доказу та не оцінивши ці причини на предмет їх відповідності наведеним положенням ГПК України.

8.21. Щодо висновку судів попередніх інстанцій про переривання позовної давності у спірних правовідносинах внаслідок визнання Боржником відповідної заборгованості, з посиланням, зокрема, на підписані Боржником з первісним кредитором (Публічним акціонерним товариством "Київсоюзшляхпроект") акти звірки розрахунків від 30.01.2017, від 31.10.2018, а також на лист від 11.07.2018 № 2612, яким Боржник визнав заборгованість перед ПАТ "Київсоюзшляхпроект" в сумі 131 782 060 грн 00 коп. (пункти 3.7, 3.10), Суд зазначає про таке.

Ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не врахували наведених правил та умов переривання позовної давності (пункти 8.12- 8.15), не надавши відповідну оцінку зазначеним актам та листу на предмет підписання цих документів саме уповноваженими особами з боку відповідних сторін: не встановивши осіб, що підписали такий акт (прізвище, ініціали, посада тощо) та не надавши оцінку повноваженнями кожної із осіб, що підписали такі акти, лист, діяти у відповідних правовідносинах як з боку ПАТ "Київсоюзшляхпроект", так і з боку Боржника.

8.22. Виходячи з викладеного, Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність порушення вимог про позовну давність у спірних правовідносинах та наявність підстав визнання грошових вимог Кредитора до Боржника на визнану суму в 72 млн грн., оскільки суди допустили процесуальні порушення під час дослідження та встановлення обставин щодо перебігу позовної давності при зверненні Кредитора з такими вимогами у цій справі.

Тому Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржників у відповідній частині (підпункти 2, 3, 4 пункту 5.1).

8.23. Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 308, пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, Суд доходить висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню в частині визнаних грошових вимог Кредитора до Боржника, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, із залишенням оскаржуваних судових рішень без змін в іншій частині - щодо відхилених грошових вимог Кредитора до Боржника.

8.24. Дійшовши висновку про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Базис Траст", приватного акціонерного товариства "Росава" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Комлика І. С. та Національного банку України задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2498/18 скасувати в частині визнаних грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" до приватного акціонерного товариства "Росава" в сумі 6056 грн 00 коп. із задоволенням у першу чергу та в сумі 72 000 000 грн 00 коп. - із задоволенням у четверту чергу.

3. Справу № 911/2498/18 в скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

4. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 та ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2024 у справі № 911/2498/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк