Ухвала

від 09.10.2024 по справі 160/23973/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 жовтня 2024 року Справа № 160/23973/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі матеріали справи №160/23973/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕССТРОЙТРАНС» (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Перемоги, буд. 54, код ЄДРПОУ: 44956305) до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658), до відповідача-2: Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ: 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕССТРОЙТРАНС» до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, до відповідача-2: Державної податкової служби України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) від 07.03.2024 р. № 10675762/44956305, 10675759/44956305, 10675760/44956305 і 10675761/44956305 стосовно відмови у реєстрації податкових накладних ТОВ «ВЕЛЕССТРОЙТРАНС» (код за ЄДРПОУ 44956305) №4 від 07.11.2023 року, №5 від 10.11.2023 року, №9 від 21.11.2023 року та №11 від 24.11.2023 року, відповідно, в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати податкові накладні ТОВ «ВЕЛЕССТРОЙТРАНС» (код за ЄДРПОУ 44956305) №4 від 07.11.2023 року, №5 від 10.11.2023 року, №9 від 21.11.2023 року та №11 від 24.11.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішень комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.03.2024 року.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/23973/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23973/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

04 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про залишення позову без розгляду, яка надійшла від представника відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-1 зазначає, що позивач використовував процедуру адміністративного оскарження спірних рішень, в зв`язку з чим строк звернення до суду з цим позовом складає 3 місяці від дати таких рішень за результатами адміністративного оскарження. Ці рішення прийняті 20-21.03.2024 року, в зв`язку з чим строк звернення до суду сплив ще в червні 2024 року, в той час як позов подано 03 вересня 2024 року.

09 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про поновлення процесуального строку, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач зазначає, що у квітні 2024 року у зв`язку з несподіваними та систематичними відключенням світла вийшов з ладу ноутбук Lenovo ThinkPad L460, на якому було встановлено програмне забезпечення, за допомогою якого у тому числі здійснювався бухгалтерський облік господарських операцій підприємства. Підприємство неодноразово зверталося до відповідних суб`єктів господарювання з метою діагностики та ремонту ноутбуку, але марно. Тільки наприкінці серпня 2024 року дані з жорсткого диску було відновлено. У зв`язку з цим саме тільки після відновленням даних з`явилася можливість чіткої та повної ідентифікації здійснених операцій, стосовно яких були оформлені податкові накладні №4 від 07.11.2023 року, №5 від 10.11.2023 року, №9 від 21.11.2023 року та №11 від 24.11.2023 року, та їх відображення в обліку. Окрім цього, без відновлення цих даних звернення до суду було неможливо, оскільки порушувалися положення п.8 ч.5 ст.160 КАС України. При цьому зауважено, що після відновлення даних з ноутбуку Lenovo ThinkPad L460 підприємство у найкоротший термін звернулося до суду

Вирішуючи подані заяви та питання дотримання позивачем строку звернення до суду суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов`язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18 статті 56 ПК України можливість оскаржити «інше рішення контролюючого органу» у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних / розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.09.2024 року у справі №520/36439/23.

У справах за адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а не Податковим кодексом України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 12.07.2022 року у справі №420/5508/20, від 02.07.2020 року у справі №1.380.2019.006119.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 (адміністративне провадження № К/9901/16396/19) виснувала, що спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тому інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податкового кодексу України.

Актуальність вказаного правового висновку підтверджена постановою Касаційного адміністративного суду від 31.07.2023 року у справі №240/7127/23.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.09.2024 року у справі №420/27642/23.

Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.09.2024 року у справі № 440/18602/23.

Відповідачем-1 разом з відзивом надано рішення за результатом адміністративного оскарження оскаржених в цій справі рішень відповідача-1.

Таким чином, строк звернення з цим позовом дійсно складає три місяці, які, за відсутності іншої дати, належить обчислювати з дати прийняття рішень за результатом процедури адміністративного оскарження. Як наслідок, строк звернення з цим позовом сплив 20-21.06.2024 року, про що вірно вказав відповідач-1.

Оцінюючи поважність причин строку звернення до суду, вказаних відповідачем, суд зазначає наступне.

Передусім суд зазначає, що стверджувані обставини не підтверджені належним чином. Так, надання послуги з відновлення даних із жорсткого диска саме по собі не свідчить про втрату відповідних даних, оскільки первинним є підтвердження обставини місця зберігання таких даних (конкретний персональний комп`ютер та конкретний жорсткий диск, який може бути не один в одному персональному комп`ютері).

Більш того, в даній справі, разом з недоведенням обставини втрати даних як такої, не підтверджено також значущість відповідної інформації для звернення до суду з цим позовом. Позивачем не підтверджено ані обставину використання зламаного ноутбука в роботі (його перебування на балансі підприємства), ані обставину його використання саме для роботи з інформацією, необхідною для звернення до суду (наприклад, закріплення цього ноутбука за працівником з відповідним обсягом посадових обов`язків), ані кількість відповідальних працівників за відповідний напрям в роботі та наявність у них доступу до відповідної інформації (наприклад, що на підприємстві згідно штатного розпису лише 1 юрист, який використовує лише 1 ноутбук).

Окрім цього, факт використання процедури адміністративного оскарження за змістом підтверджує як сформованість правової позиції по суті спору, так і збір відповідних відомостей та доказів. Окрім цього, докази в цій справі наявні також і у контрагентів позивача та/або в електронному вигляді в Кабінеті платника податків, в зв`язку з чим визначальним є доступ до кабінету, а не стан конкретного персонального комп`ютера.

Також сам позивач вказав, що проблема трапилась у квітні, однак факт її настання не підтверджено жодним чином (докази на підтвердження настання причини виходу з ладу ноутбука, докази на підтвердження саме стверджуваного впливу на ноутбук від відповідної обставини і тд), як не підтверджено і докладання позивачем належних зусиль для ремонту ноутбука.

Узагальнюючи вищевикладене суд констатує, що позивач не довів ані існування обставин, які б перешкоджали своєчасному зверненню до суду, ані значущість цих обставин в цілому для реалізації права на звернення до суду.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поняття надмірного формалізму є оціночним та стосується певних незначних недоліків позову, водночас, питання дотримання строку звернення до суду є важливим аспектом юридичної визначеності у спірних правовідносинах. У спірному випадку пропущення строку звернення до суду є значним - більш ніж на рік, а тому навіть з урахуванням обставин, пов`язаних з воєнним станом, не може свідчити про надмірний формалізм з боку судів попередніх інстанцій.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.09.2024 року у справі № 520/36439/23.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду, а отже не вбачає правових підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, в зв`язку з чим в задоволенні відповідної заяви позивача належить відмовити. З цих же підстав суд констатує обґрунтованість заяви відповідача-1 про залишення позову без розгляду, в зв`язку з чим вона підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Отже, позовну заяву слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст. 121-123, 240, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до суду по справі 160/23973/24.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕССТРОЙТРАНС» про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Заяву представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про залишення позову без розгляду - задовольнити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЕССТРОЙТРАНС» до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, до відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що згідно з ч. 4 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко