РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2024 рокуСправа №160/14511/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод промислових виробів «ДНІПРОВСЬКИЙ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00100820408 від 04.03.2024р., -
УСТАНОВИВ:
04.06.2024р. через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод промислових виробів «ДНІПРОВСЬКИЙ»» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області і просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Н» №00100820408 від 04.03.2024 року.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що отримав акт камеральної перевірки від 30.01.2024р. за №3932/04-36-04-08/39102693 (далі Акт 1) щодо дотримання порядку реєстрації ПН/РК у ЄРПН на підставі якого було прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення за яким на позивача накладено штраф у сумі 23715,86 грн. Позивач не згоден з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає, що воно має бути скасованим з підстав того, що за актом перевірки від 24.02.2023р. №710/04-36-07-03/39102693 (далі Акт 2) про результати документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні податку на додану вартість були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «В4» №0044120703 від 14.03.2023р., форми «Н» №0044090703 від 14.03.2023р. за якими були нараховані штрафні санкції відповідно до п.120-1 ПК України. Розрахунок сплаченого штрафу за Актом 2 та дублювання за яким ПН/РК відбулося за Актами 1 та 2 наведено у таблиці 1, яка додана до позову. З огляду на викладене, позивач вважає, що по всім наведеним у таблиці 1 ПН/РК позивач двічі притягається за одне і те саме податкове порушення, що суперечить приписам ст.61 Конституції України, вказав і на те, що згаданою конституційною нормою встановлено заборону саме «подвійного», а не «повторного» притягнення до відповідальності. Застосування зазначеного конституційного положення не залежить від того, за яким рішенням особу було притягнуто до відповідальності раніше (постанова КАС ВС від 19.03.2021 року по справі №300/195/20). Додатково у заяві від 17.06.2024р. позивач вказав і на те, що відповідачем у оспорюваному податковому повідомленні-рішенні не зазначено конкретний пункт статті, яка прямо встановлює відповідальність за конкретний вид податкового порушення, що, на переконання позивача, виключає можливість притягнення його до відповідальності і є суттєвим порушенням вимог ПК України; також у спірному рішенні зазначено: «….за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних застосовано штраф…», проте, ст.120-1 ПК України за такий вид порушення відповідальність не передбачена, тому уже з цих підстав оспорюване рішення повинно бути скасоване; притягнення позивача до відповідальності раніше за податковим повідомленням-рішенням форми «Н» №0044090703 від 14.03.2023р. за порушення, передбачене п.120-1.2 ст.120-1 ПК України, а саме: за відсутність реєстрації ПН/РК протягом граничного строку, встановленого ст.201 цього Кодексу, передбачає, що така ПН уже зареєстрована у встановлені строки, тобто охоплює собою порушення строків реєстрації ПН, тому позивач і вказує на дублювання відповідальності за одне і те саме податкове порушення; часткове скасування податкового повідомлення-рішення не передбачено діючим ПК України та КАС України, тому суд не наділений повноваженнями щодо відокремлення і скасування лише частини податкового повідомлення-рішення, тому таке рішення скасовується в цілому(а.с.1-4, 81-83).
Ухвалою суду від 11.06.2024р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 11.07.2024р. у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано, зокрема, відповідача надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази на підтвердження правомірності оспорюваного ППР, виходячи з вимог ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.76).
На виконання вищенаведеної ухвали суду, 24.06.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні даного адміністративного позову позивачеві відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що відповідачем було проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності реєстрації ПН/РК у ЄРПН за результатами якої було виявлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації ПН/РК у ЄРПН по 29-ти ПН/РК з періодами складання лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, періоди реєстрації зазначених ПН/РК грудень 2022 року, березень 2023р., затримка реєстрації в ЄРПН зазначених ПН/РК склала від 2 до 257 днів. Факт порушення терміну реєстрації вищенаведених ПН/РК підтверджено даними ЄРПН. За результатами вказаної перевірки був складений акт від 30.01.2024р. та прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафної санкції у загальній сумі 23715,86 грн. (розраховано штраф виходячи з 2 та 10 відсотків від суми ПДВ, зазначеної в ПН/РК) за несвоєчасну реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до норм чинного законодавств, зокрема, пункту 120-1.1 ст.120-1 ПК України. Щодо посилань позивача з приводу притягнення його двічі за одне і те саме податкове правопорушення, то відповідач вказав на те, що згідно акту позапланової виїзної документальної перевірки позивача від 24.02.2023р. було прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.03.2023р. №0044120703 (форма «ПН») за яким до позивача були застосовано штрафну санкцію на підставі п.п.120-1.2 п.120-1 ПК України, а саме: за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку ПН/РК. Також відповідач вказав і на те, що податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації ПН у ЄРПН є триваючим порушенням, початок якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної. Отже, на переконання відповідача, застосування за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням форми «Н» до позивача штрафної санкції, передбаченої п.п.120-1.1 п.120-1 ПК України, а саме: за несвоєчасну реєстрацію ПН/РК, не є повторним притягненням до відповідальності за одне і те ж саме правопорушення. Окрім того, відповідач послався і на те, що спірне податкове повідомлення-рішення містить обґрунтування підстави для визначення (нарахування) грошового зобов`язання (штрафної санкції), а саме: встановлені порушення строків реєстрації в ЄРПН ПН/РК, визначених статтею 201 ПК України, та згідно зі статтею 120-1 ПК України за затримку реєстрації ПН/РК (порушення строків реєстрації ПН/РК у ЄРПН) застосовано штраф у сумі 23715,86 грн., тобто, спірне рішення містить інформацію, яка відповідає дійсності, правильно відображає вид встановленого правопорушення і підстави для застосування штрафу, тому з огляду на дію зазначених норм ПК України та те, що позивачем не здійснено (не забезпечено) своєчасну реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування у ЄРПН, за наслідками проведеної перевірки відповідачем застосовані штрафні санкції до позивача за оспорюваним рішенням правомірно (а.с.143-148).
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно довідки Управління персоналом суду у зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці у період з 26.07.2024р. по 31.08.2024р.ухвалою суду від 23.09.2024р. строк розгляду даної справи був продовжений у відповідності до ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 23.09.2024р. (а.с.170,171).
Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 10.10.2024р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті заяви.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод промислових виробів «ДНІПРОВСЬКИЙ» зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, Амур-Нижньодніпровський район, вул. Симиренківська, буд. 4-А кв. (офіс) 409, основним видом діяльності Товариства є 25.92 виробництво легких металевих пакувань, перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, що підтверджується інформацією, яка міститься у акті перевірки від 30.01.2024р. за №3932/04-36-04-08/ НОМЕР_1 та не оспорюється учасниками справи (а.с.51).
У період з 06.02.2023р. по 17.02.2023р. посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2022 року від`ємного значення з ПДВ у сумі 9035 968 грн. за результатами якої були встановлені порушення позивачем вимог ст.ст. 188, 189, 199 ПК України в частині заниження податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 310620 грн. за результатами якої було складено акт від 24.02.2023р. №710/04-36-07-03/39102693, про що свідчить його копія (а.с.7-36).
На підставі згаданого акту позапланової виїзної перевірки, 14.03.2023р. відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:
- форми «В4» №0044090703 за змістом якого видно, що встановлено порушення п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п. 199.1 та п.199.2 ст.199 ПК України і зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за листопад 2022 року на 310620 грн., що підтверджується його копією наведеного рішення та розрахунком до нього (а.с.43-45);
- форми «ПН» №0044120703 за змістом якого видно, що встановлено відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, ПН/РК за період лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2022 року, попереджено про необхідність складання та реєстрації таких ПН/РК у ЄРПН та згідно до п.120-1.2 ст.120-1 ПК України до позивача застосовано штраф у сумі 41416 грн. 04 коп. ( 5 відсотків від обсягу постачання, але не більше 3400 грн.), що підтверджується змістом копії наведеного рішення та розрахунком до нього (а.с.46-49).
Зазначена сума штрафних санкцій у розмірі 41416,04 грн. була сплачена позивачем згідно копії платіжної інструкції від 17.03.2023р. №11810, наявної у справі (а.с.37,164).
Також судом встановлено, що у кінці березня 2023р. позивачем було здійснено реєстрації ПН/РК у ЄРПН (відсутність реєстрації яких було виявлено контролюючим органом у ході вищенаведеної позапланової виїзної перевірки) про що свідчать копії наданих ПН/РК та квитанцій до них, наявних у справі (а.с.85-135).
Надалі, 30.01.2024р. на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 ст.75, п.76.2 ст.76 ПК України посадовою особою контролюючого органу була проведена камеральна перевірка дотримання порядку реєстрації податкових накладних та розрахунків до таких податкових накладних у ЄРПН позивачем за результатами якої був складений акт №3932/04-36-04-08/39102693 за висновками якого встановлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації ПН/РК до ПН у ЄРПН, визначених ст.201.10 ст.201 ПК України, за 27-ма ПН/РК, що підтверджується змістом копії згаданого акту, наявного у справі (а.с.51-54,155-157).
На підставі наведеного акту перевірки, посадовою особою контролюючого органу 04.03.2024р. було прийняте податкове повідомлення-рішення, форми «Н» №00100820408 зі змісту якого видно, що за порушення граничних строків реєстрації ПН/РК у ЄРПН (за затримку реєстрації ПН/РК), за звітний період 02,03,04,05,06,07,08,09,10,11,12.2022 року згідно зі статтею 120-1 ПК України до позивача застосовано штраф у сумі 23715,86 грн., що підтверджується копією наведеного податкового повідомлення-рішення та розрахунком штрафу до нього (а.с.38-40, 153-154).
У подальшому, позивачем здійснювалося адміністративне оскарження вищенаведеного податкового повідомлення-рішення шляхом подання скарги до ДПС України за результатами розгляду якої рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 17.05.2024р. за №14668/6/99-00-06-03-01-06 скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 04.03.2024р. №00100820408 - без змін(а.с.41-42, 64-68).
Правомірність прийняття відповідачем вищенаведеного податкового повідомлення-рішення №00100820408 від 04.03.2024р. є предметом спору у цій справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 ПК України).
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
- для розрахунку коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (п. 201.10 ст. 201 ПК України).
Отже, з урахуванням викладеного, в період існування спірних правовідносин ПК України передбачений обов`язок платників податку на додану вартість забезпечити своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Статтею 120-1 ПК України визначена відповідальність платників податків за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної.
Тобто, законодавець передбачив для платників податків відповідальність за порушення п.201.10 статті 201 ПК України.
Так, пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
У разі порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченогостаттею 201цього Кодексу, для реєстраціїподатковоїнакладноїта/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимогстатей 192і201цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень, при реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
- податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість;
- податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою;
- податкової накладної, складеної відповідно допункту 198.5статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначенихпідпунктами "а" - "г"пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної;
- податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної;
- податкової накладної, складеної відповідно доабзацу одинадцятогопункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної.
Аналіз наведеної норми ПК України свідчить про те, що податкове правопорушення за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну реєстрації податкової накладної, передбаченого пунктом 201.10 статті 201 ПК України, а строк затримки їх реєстрації впливає на визначення розміру штрафної санкції.
При цьому, податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної.
Отже, за порушення строків (термінів) реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у ЄРПН до платника податків застосовується штраф за п.120-1.1 статті 120-1 ПК України.
Так, зі змісту позову судом установлено, що позивачем факт виявленого порушення ним граничних строків реєстрації ПН/РК у ЄРПН, встановлених пунктом 201.10 ст.201 ПК України, за наведеними у акті камеральної перевірки від 30.01.2024р. ПН/РК, не оспорюються(а.с.1-3).
Наявність факту порушення позивачем граничних строків реєстрації ПН/РК у ЄРПН, які наведені у акті перевірки від 30.01.2024р., визнано і самим позивачем у його Скарзі за вих.№164 від 21.03.2024р., про що свідчить зміст її копії (а.с.41-42).
Також позивачем і до заяви від 17.06.2024р., яка містить додаткові письмові пояснення по суті позову, були додані копії ПН/РК, наведені у акті камеральної перевірки від 30.01.2024р., складені ним упродовж з 28.02.2022р. по 31.12.2022р., а зареєстровані у ЄРПН згідно копій квитанцій про їх реєстрацію в ЄРПН у період з 27.03.2023р. по 29.03.2023р., кількість днів порушення граничного терміну їх реєстрації становить від 2 до 257 днів, які підтверджують факти порушення позивачем граничних строків (термінів) реєстрації їх у ЄРПН (а.с.52, 81-135).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що встановлені вище факти виявлених порушень позивачем граничних строків (термінів) реєстрації ПН//РК, встановлених п.201.10 ст.201 ПК України, які позивачем не спростовані жодними іншими доказами, а навпаки, підтверджені, є безумовною підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій у розмірах, встановлених п.120-1.1 ст.120-1 ПК України.
Водночас, одною їх підстав для визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення є те, що позивача уже було притягнуто до відповідальності згідно податкового повідомлення-рішення форми «Н» №0044090703 від 14.03.2023р. на підставі п.120-1.2 ст.120-1 ПК України за відсутність реєстрації ПН/РК у ЄРПН протягом граничного строку, встановленого ст.201 ПК України, що, на переконання позивача, охоплює собою порушення строків реєстрації ПН, є дублюванням відповідальності та свідченням того, що відповідачем позивача було притягнуто до відповідальності одного виду за одне й те саме податкове правопорушення двічі всупереч вимогам ст. 61 Конституції України.
Вирішуючи зазначене питання про притягнення позивача до відповідальності одного виду та за одне й те саме правопорушення двічі, суд виходить з наступного.
Так, дійсно, статтею 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Згідно пункту 120-1.1 ст.120-1 ПК України у разі порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації ПН/РК в ЄРПН, встановлена відповідальність для такого платника податку у вигляді накладення штрафу у розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без ПДВ), але не більше 1020 гривень.
В той же час, приписами абзацу 4 пункту 120-1.2 ст. 120-1 ПК України передбачено, що у разі відсутності реєстрації в ЄРПН ПН/РК складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування ПДВ, та/або ПН/РК, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, встановлена відповідальність для платника податків у вигляді накладення на такого платника податку штрафу у розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без ПДВ), але не більше 3400 гривень.
А отже, із аналізу згаданого податкового законодавства слідує, що наведені види відповідальності, а саме: 1) порушення платником податку граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України, реєстрації ПН/РК у ЄРПН (п.120-1.1 ст.120-1 ПК); 2) відсутність реєстрації в ЄРПН ПН/РК (п.120-1.2 ст.120-1 ПК), за які передбачені відмінні один від одного і розміри штрафів, тому слід дійти висновку, що за своєю правовою природою наведені види юридичної відповідальності є різними (не одного виду).
За викладених обставин та враховуючи те, що позивача було притягнуто до відповідальності за податковим повідомленням-рішенням від 14.03.2023р. форми «ПН» №0044120703 в сумі 41416,04 грн. на підставі п.120-1.2 ст.120-1 ПК України (у розмірі 5% обсягу постачання, але не більше 3400 грн.), а саме: за відсутність складання та/або реєстрації ПН/РК у ЄРПН, а за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 04.03.2024р. форми «Н» №00100820408 в сумі 23715,86 грн. на підставі ст.120-1 ПК України (у розмірі 2% обсягу постачання, але не більше 1020 грн.), а саме: за порушення граничних строків реєстрації ПН/РК у ЄРПН, тому суд приходить до висновку, що наведені види юридичної відповідальності за своєю правовою природою є різними, що виключає підстави для висновку про те, що позивача було притягнуто до відповідальності одного виду за одне й те саме податкове правопорушення двічі.
Зазначені висновки суду спростовують доводи позивача про притягнення його до відповідальності одного виду та за одне й те саме правопорушення двічі.
А отже, із наведеного слід дійти висновку, що при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення, приписи статті 61 Конституції України відповідачем не були порушені.
З приводу доводів позивача про наявність суттєвих порушень при складанні оспорюваного податкового повідомлення-рішення, які полягають у не зазначенні у ньому конкретного пункту статті, конкретного виду порушення, зазначення виду правопорушення «за затримку реєстрації ПН/РК», який не передбачений ст.120-1 ПК України, суд зазначає про таке.
Як вбачається зі змісту оспорюваного податкового повідомлення-рішення, у ньому зазначено інформацію про те, що підставою для його прийняття є акт камеральної перевірки №3932/04-36-04-08/39102693, звітним періодом є 02,03,04,05,06,07,08, 09,10,11,12.2022 рік, а також і зазначено, що встановлені саме «порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН ПН/РК» та згідно зі статтею 120-1 ПК України за затримку реєстрації ПН/РК застосовано штраф у розмірі 23715,86 грн. (а.с.38, 153).
Також і зміст копії Розрахунку штрафу за порушення термінів реєстрації ПН/РК в ЄРПН, що є додатком до згаданого вище податкового повідомлення-рішення, містить відомості щодо номеру, дати складання, дати реєстрації ПН/РК у ЄРПН, кількість днів прострочення, суму ПДВ, розмір % штрафу, суму штрафу (а.с.39-40, 154-155).
А відповідно, із наведених встановлених обставин слід дійти висновку, що наведена у оспорюваному податковому повідомленні-рішенні інформація дає змогу переконатися у тому за яким видом правопорушення застосовано штраф (порушення граничних строків реєстрації ПН/РК у ЄРПН), період, за які ПН/РК, дати їх складання та реєстрації в ЄРПН, суму ПДВ, з якої нарахований штраф та розмір штрафу, що свідчить про відповідність вказаного вище оспорюваного рішення критеріям обґрунтованості та вимогам податкового законодавства.
Не зазначення ж у оспорюваному податковому повідомленні-рішенні пункту 120-1.1 ПК України, а зазначення лише статті 120-1 ПК України, є несуттєвим недоліком при його складанні та усунений змістом розрахунку штрафу, а тому вказаний недолік не може бути обраний судом підставою для звільнення позивача від юридичної відповідальності за вчинене ним правопорушення.
Окрім того, зазначення у оспорюваному податковому повідомленні-рішення і такого виду відповідальності як «за затримку реєстрації ПН/РК в ЄРПН», не суперечить приписам податкового законодавства, оскільки таке словосполучення у порівнянні зі словосполученням «за порушення граничних строків реєстрації ПН/РК в ЄРПН», яке також відображене у спірному рішенні, є тотожними поняттями.
При цьому, слід зазначити, що початком порушення граничних строків реєстрації ПН/РК у ЄРПН є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної, що є свідченням того, що вказаний період є саме затримкою реєстрації ПН/РК у ЄРПН.
А відповідно, порушення граничних строків реєстрації ПН/РК у ЄРПН та затримка реєстрації ПН/РК у ЄРПН є одним і тим же видом правопорушення, який передбачений п.120-1.1 ст.120-1 ПК України.
За викладених обставин та враховуючи те, що вищенаведені доводи позивача не спростовують виявленого відповідачем порушення позивачем граничних строків реєстрації ПН/РК у ЄРПН (затримка реєстрації ПН/РК у ЄРПН), суд приходить до висновку, що застосування до позивача штрафу за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є правомірним, а тому підстави для його визнання протиправним та скасування у суду відсутні.
У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Однак, позивачем не було надано суду жодних належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням встановлених обставин у даній справі та аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини та які позивачем не спростовані.
Також і доводи позивача з приводу того, що часткове скасування податкового повідомлення-рішення не передбачене діючим ПК України та КАС України, суд не наділений повноваженнями щодо відокремлення і скасування лише частини рішення, тому таке рішення скасовується в цілому, спростовуються змістом п.2 ч.2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України за якою передбачено, що адміністративний суд при вирішенні справи по суті може задовольнити позов повністю або частково, у тому числі і шляхом визнання протиправним та скасувати індивідуального акта чи окремих його положень, у зв`язку із чим наведені посилання позивача є безпідставними та неспроможними.
Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом, аргументи позивача з приводу обов`язковості застосування у даних правовідносинах правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.03.2021р. у справі №300/195/20, з огляду на те, що відображена у ній правова позиція та описані у ній правовідносини не є подібними, а відповідно, її правові висновки не є релевантними до правовідносин у цій справі, що виключає врахування її адміністративним судом в порядку, встановленому ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Усі інші аргументи позивача вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
В той же час, відповідачем наданими доказами доведено правомірність та законність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи до уваги все вищевикладене та перевіривши правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 04.03.2024р. прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи наведене та те, що судом не встановлено протиправності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафу за порушення термінів реєстрації ПН/РК у ЄРПН (затримку реєстрації ПН/РК у ЄРПН), а позивачем таких доказів суду не надано, тому суд приходить до висновку, що таке спірне податкове повідомлення-рішення визнанню протиправним та скасуванню не підлягає.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.
За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.
Однак, виходячи з того, що у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн., понесені позивачем згідно платіжної інструкції №11069 від 03.06.2024р. (а.с.6,75) не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суб`єкта владних повноважень, виходячи з вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 229, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод промислових виробів «ДНІПРОВСЬКИЙ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00100820408 від 04.03.2024р. відмовити повністю.
Всі судові витрати покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.10.2024 |
Оприлюднено | 14.10.2024 |
Номер документу | 122221074 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Конєва Світлана Олександрівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Конєва Світлана Олександрівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Конєва Світлана Олександрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні