Рішення
від 10.10.2024 по справі 160/23327/24
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року Справа № 160/23327/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/23327/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

27.08.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, від 22.07.2024 р. номер пенсійної справи 047150027924 про відмову у призначенні, нарахуванні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_1 на підставі заяви від 15.07. 2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 21910427 провести призначення, нарахування та виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_1 згідно з її заявою від 15.07.2024 року.

Ухвалою суду від 02.09.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Ухвалою суду від 02.09.2024 року витребувано у відповідача 1,2 додаткові докази по справі, а саме:

- пенсійної справи позивача;

- звернення позивача із заявою про призначення та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах;

- рішення відповідача 2 від 22.07.2024 року за №047150027924;

- відомості/інформацію, що послугувала підставою для відмови призначені та виплаті пенсії;

- листи/відмови Пенсійного органу та інші докази щодо суті спору.

10.09.2024 року відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.

08.10.2024 року відповідачем 1 через підсистему Електронний суд подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 10.10.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії Пенсійного органу порушують право позивача на достатній рівень пенсійного забезпечення.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 1

Вказують, що оскаржувані дії та рішення про відмову у призначенні пенсії є правомірними та скасуванню не підлягають.

В обґрунтування такої позиції вказують, що рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, яке покладено в основу обґрунтувань позову, не відновлює дію Закону №1788 і не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин.

Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017 року.

Зазначеним рішенням Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону України «Про внесення змін до деякий законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213, якими вносились зміни до Закону № 1788.

Проте, станом на момент виникнення спірних правовідносин (на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії, а саме 15.07.2024 року, положення Закону №1788 не застосовувались при визначенні права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Єдиним законом, який регулював питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах був Закон №1058.

Відтак, у Пенсійного органу був відсутній вибір між положеннями ст.13 Закону №1788 та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, а отже дії Головного управління, які полягають у застосуванні до позивача положень Закону №1058, є правомірними, такими що відповідають законодавству та Конституції України.

Враховуючи викладене, посилання позивача на рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року є безпідставними, оскільки зазначене рішення впливає виключно на Закон №1788, який станом на час звернення заявниці із заявою про призначення пенсії не застосовувався та не повинен був застосовуватися при прийнятті Головним управлінням рішення, що оскаржується.

ІV. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА 2

До суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області подано відзив на позовну заяву.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що позивач не навів жодних доказів щодо існування реального негативного впливу безпосередньо на його права та, що відповідач своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю порушив його права, свободи чи інтереси, та що в нього виникло право на звернення до суду за їх захистом.

За наведених обставин, відповідач 2 вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Згідно матеріалів справи, 15.07.2024р. позивач звернулася до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, до якої були додані, зокрема, трудова книжка та довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, що підтверджується копіями відповідної заяви та розписки-повідомлення, тощо.

Рішенням про відмову у призначенні пенсії за Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за №047150027924 від 22.07.2024 року позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2), у зв`язку з недосягненням віку 55 років та у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, передбаченого Законом.

Також, слід вказати, як слідує з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22.07.2024 року за №047150027924 50 років 02 місяці 07 днів.

Страховий стаж позивача становить 22 роки 01 місяць 13 днів.

Згідно матеріалів справи, до загального страхового стажу зараховані усі періоди робот згідно наданих документів.

Відповідно спірного рішення, пільговий стаж за Списком № 2 непідтверджено.

До пільгового стажу за Списком № 2 не враховано відповідно довідки №131 від 15.07.2024, що видана Комунальним закладом «Криворізький дитячий будинок-інтернат» Дніпропетровської обласної ради» (ЄДРПОУ 03188292): - період роботи у якості санітарки палатної, молодшої медичної сестри з 09.10.1995 по 03.08.2016, оскільки він не відповідає періодам, вказаним в записах 03 -11 дубліката трудової книжки НОМЕР_2 від 31.01.2003 - з 09.10.1995 по 06.04.2000, з 22.03.2003 по 04.05.2013. Згідно запису 12-14 дубліката трудової книжки з 01.10.2013 по 28.02.2019 працювала в КП «Криворізька інфекційна лікарня № 1» (ЄДРПОУ 01986115), тобто наявні перерви в відомостях про трудову діяльність та відсутні відомості про правонаступництво або перейменування підприємства. Записи трудової книжки підтверджено даними персоніфікованого обліку.

Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято рішення № 047150027924 від 22.07.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058, у тому числі, у зв`язку із відсутністю необхідного стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2.

Також, відповідач 2 зазначає про те, що вік позивача на дату звернення складає 50 років 02 місяці 07 днів, тобто вона не досягла пенсійного віку 55 років, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058.

Враховуючи наведене, позивачеві було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, згідно поданої позивачем заяви від 15.07.2024 року.

Дослідивши докази по справі, встановлено, що вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з рішенням відповідача-2 про відмову в призначенні пенсії за №047150027924 від 22.07.2024 року, згідно якого позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з чим позивач просить захистити її порушені права шляхом визнання такого рішення протиправним, його скасування та зобов`язання відповідача-1 призначити позивачеві пенсію на пільгових умовах по Списку №2 з 15.07.2024р. з дня звернення до відповідача з відповідною заявою - відповідно до пункту "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Отже, не погодившись із вищезазначеним рішенням та позицією Пенсійних органів, позивач. звернулася за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача 1,2, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до ч. 1ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (Закон №1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При прийнятті рішення Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області керувалось п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України №1058, яким визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Пунктом «б» ч. 1ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213) було встановлено, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

У подальшому до ст. 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 були внесені зміни, зокрема п. «б» був викладений в наступній редакції:

«працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

23.01.2020 року Конституційним Судом України було прийнято рішення №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) щодо відповідності Конституції України(конституційності) окремих положень розділу 1, п. 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІ.

Вказаним рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними),статтю 13, частину другу статті 14,пункти «б-г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Стаття 13,частина друга статті 14, пункти «б-г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14,пункти „б-„г статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XIIв редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року№213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N2 виробництв, робіт, професій, посаді показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам».

Згідно статей 151-2,152 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії після набрання рішенням Конституційного Суду України законної сили, застосуванню підлягають норми ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 09.12.2012 року до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213).

Частиною 5ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі№520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

У рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20 (переглянута Великою Палатою Верховного Суду від 03.11.2021) за позовом особи, якої було визнано протиправним та скасоване рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 17.08.2020 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з п. 2 ч. 2ст. 114Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити особі пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 12.08.2020 року на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення.

Вказане рішення є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій територіального органу ПФУ щодо вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах, для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. В рішенні також наведені обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, а саме:

а) позивачем є особа, яка:

-звернулась до ПФУ за призначенням пенсії після 23 січня 2020 року з підстав, визначених ст. 13 Закону №1788-ХІІ;

-на момент звернення досягла: чоловіки -55 років, жінки -50 років;

-набула стаж роботи, визначений ст. 13 Закону №1788-ХІІ;

-відповідачем є орган ПФУ, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.

У даній зразковій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про застосування саме норм Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

VІІ. ОЦІНКА СУДУ

З урахуванням наведених норм, суд дійшов висновку про помилковість застосування відповідачем 2 при прийнятті рішення п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-IV.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону України від 54.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах (Порядок №383).

Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які були чинними на період роботи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637.

Статтею 62 закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 року №58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).

До трудової книжки вносяться, зокрема:

відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження;

відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (п. 2.2.Інструкції №58).

За вимогами пунктів 2.3., 2.4. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п. 2.14. Інструкції №58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ( Порядок №637).

За п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Приписами п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У цій справі фактично спірним є також питання незарахування відповідачем до пільгового стажу позивача періодів її роботи.

Так, згідно спірного рішення, пільговий стаж за Списком № 2 непідтверджено.

До пільгового стажу за Списком № 2 невраховано відповідно довідки №131 від 15.07.2024, що видана Комунальним закладом «Криворізький дитячий будинок-інтернат» Дніпропетровської обласної ради» (ЄДРПОУ 03188292): - період роботи у якості санітарки палатної, молодшої медичної сестри з 09.10.1995 по 03.08.2016, оскільки він не відповідає періодам, вказаним в записах 03 -11 дубліката трудової книжки НОМЕР_2 від 31.01.2003 - з 09.10.1995 по 06.04.2000, з 22.03.2003 по 04.05.2013. Згідно запису 12-14 дубліката трудової книжки з 01.10.2013 по 28.02.2019 працювала в КП «Криворізька інфекційна лікарня № 1» (ЄДРПОУ 01986115), тобто наявні перерви в відомостях про трудову діяльність та відсутні відомості про правонаступництво або перейменування підприємства. Записи трудової книжки підтверджено даними персоніфікованого обліку.

Таким чином, за результатами розгляду поданих позивачем документів, відповідач 2 дійшов до висновку про відмову у призначенні пенсії позивачеві за віком на пільгових умова, через те, що станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах, у позивача недостатній пільговий стаж Списками № 2, то на таке право на пенсію за віком на пільгових умовах позивач немає, про що видане спірне рішення від 22.07.2024 року.

Так, дослідивши докази по справі, встановлено, що на дату звернення, страховий стаж позивача становить 22 роки 1 місяць 13 днів.

Згідно долученої до матеріалів прави довідки № 131 від 15.07.2024 року про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії, вбачається, що станом на 01.06.2022 року пільговий стаж позивача становить - 14 років 10 місяців.

Вказані дані, які містяться у дублікаті трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 31.01.2003р., а також у наданій позивачем довідки, підтверджує той факт, що позивач працював на роботах за посадами, що передбачені Списком № 2.

Суд зазначає, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 10.12.2020 року у справі №372/403/17.

Копія трудової книжки, яка є первинним джерелом інформації про стаж позивача підтверджує його роботу у спірні періоди за професією, яка дає право на пільги.

Пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

За правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 у постанові №687/975/17 працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу з підстав неналежного оформлення довідок про підтвердження наявного трудового стажу позивача.

Суд наголошує, що визначальним для призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідачем 2 не заперечено роботу позивача у спірний період за вказаною професією і віднесення її до Списку №1,2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Враховуючи наведене, відповідач 2 дійшов до передчасних висновків, щодо відмови позивачеві у зарахуванні спірних періодів його роботи, та відповідно висновків щодо недостатнього пільгового стажу за Списком №2 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах .

У свою чергу Позивач всі періоди роботи підтвердив записами у трудовій книжці (дублікаті трудової книжки), а також довідкою № 131 від 15.07.2024 року про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії, що відповідно дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

Таким чином, враховуючи наведене спірний період роботи позивача, підлягає до зарахування, а рішення відповідача 2 визнанню протиправним та скасуванню.

За наведених обставин позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення про результати розгляду заяви позивача від 15.07.2024 року, та в частині незарахування спірного періоду роботи позивача підлягають задоволенню.

В той же час обов`язок по зарахуванню спірних періодів слід покласти на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, оскільки саме ним було розглянуто заяву позивача про призначення пенсії.

Щодо вимог позивача про призначення/виплату пенсії за віком на пільгових умовах.

Частиною 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Статтею 44 Закону № 1058-IV врегульований порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Суд зазначає, що адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Приймаючи рішення від 22.07.2024 року відповідачем 2 не виконано свого обов`язку щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що належним способом захисту порушеного права позивача є: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за №047150027924 від 22.07.2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди її роботи з 09.10.1995 по 06.04.2000 р.р., з 22.03.2003 по 04.05.2013 р.р. та з 01.10.2013 по 28.02.2019 р.р. зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 15.07.2024 року згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020 та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.

При цьому суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, то саме цей орган і має завершити розпочату процедуру.

З огляду на зазначене, заявлені позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

Такий підхід висловлений у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 10.05.2024р. у справі №160/20957/23.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за №047150027924 від 22.07.2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди її роботи з 09.10.1995 по 06.04.2000 р.р., з 22.03.2003 по 04.05.2013 р.р. та з 01.10.2013 по 28.02.2019 р.р., відповідно даних дублікату трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 31.01.2003 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 15.07.2024 року згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020 та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в сумі 908,40 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 10.10.2024 року.

Суддя В.В. Ільков

СудДніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення10.10.2024
Оприлюднено14.10.2024
Номер документу122221118
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Судовий реєстр по справі —160/23327/24

Ухвала від 12.11.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Чабаненко С.В.

Ухвала від 12.11.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Чабаненко С.В.

Ухвала від 30.10.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Чабаненко С.В.

Рішення від 10.10.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Ільков Василь Васильович

Ухвала від 02.09.2024

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Ільков Василь Васильович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні