Ухвала

від 10.10.2024 по справі 160/26933/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

10 жовтня 2024 р.Справа №160/26933/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/26933/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ), до відповідача-3: Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ: 00034022) про визнання протиправними наказів та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: Військової частини НОМЕР_3 , до відповідача-3: Міністерства оборони України, направлена поштовим зв`язком 06 жовтня 2024 року, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника (по стройовій частині) військової частини НОМЕР_3 в частині зарахування до списків особового складу Навчального центру військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на відповідну посаду;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_5 63 виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність дій відповідачів щодо призову позивача на військову службу за мобілізацією.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/26933/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:

- заборонити Міністерству оборони України, Військовій частині НОМЕР_3 , іншим військовим частинам, суб`єктам владних повноважень здійснювати будь-які дії з переміщення для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

Заява про забезпечення позову обґрунтована посиланнями на те, що позивач був заброньований через функціонал «Дія», після чого з`явився до відповідача-1 за повісткою, де, всупереч статусу заброньованого, був мобілізований та направлений до відповідача-2 для проходження підготовки до військової служби. Позовні вимоги стосуються скасування Наказу відповідача-1 щодо зарахування позивача до особового складу цієї частини. Виконати рішення суду після переміщення/переведення позивача буде неможливо, адже рішення суду не буде стосуватися тієї посадової особи, яка повинна буде його виконати. Чекати поки судом буде розглянуто позовну заяву ОСОБА_1 та ухвалить законне рішення жодна зі сторін відповідачів не буде. Очевидним є також той факт, що ОСОБА_1 не може тривалий час знаходитися в учбовому центрі, адже особи призвані на військову службу перебувають в навчальних центрах не більше 30 днів. Тобто на момент ухвалення рішення ОСОБА_1 буде переведено в іншу частину з іншим місцем дислокації.

Згідно ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та подані матеріали, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією із гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб - позивачів (майбутніх позивачів) в адміністративному процесі; механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, ухваленого в адміністративній справі на користь позивача. Водночас заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (майбутнього позивача) до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їхнього відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Із наведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог останнього щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.07.2023 року у справі №640/16003/22.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.09.2023 року у справі №580/244/23.

Підстави для забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 року у справі №160/8773/23.

Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2023 року у справі №640/32519/21.

Позивач є військовозобов`язаним, що підтверджується тимчасовим посвідченням від 06.06.2016 року №464076.

Згідно скріншоту з мобільного застосунку «Резерв+» позивач має бронювання до 07.08.2025 року, номер в реєстрі Оберіг: 10012022142595360021

Відповідно до листа Приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» від 30.09.2024 року №62.5/1888 позивач заброньований згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2024 року №650, в зв`язку з чим відсутній наказ про його бронювання, який наявний в процедурі бронювання згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 року №76. При цьому відомості про бронювання позивача передані до відповідача-1 29.08.2024 року.

Узагальнюючи підстави заяви про забезпечення позову позивач наполягає на існуванні обставин згідно п. 2 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.10.2023 року у справі №300/5005/22.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову в цій справі, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів очевидними ознаками протиправності спірного правового акту.

Проаналізувавши відповідні ознаки суд зазначає, що вони не вказують на очевидну протиправність такого правового акту, а перевірка відповідних доводів потребує встановлення фактичних обставин справи та доведення на підставі відповідних доказів, що не може характеризувати оскаржуване рішення, як очевидно протиправне.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 31.08.2023 року у справі №640/6523/21.

В цій справі очевидно протиправними позивач вважає правові акти відповідачів, існування яких наразі не підтверджено жодним чином. Відсутнє і підтвердження в цілому існування стверджуваних обставин щодо мобілізації позивача, його переміщення до відповідача-2 та ін.

Окрім цього, належним підтвердженням факту бронювання позивача також є надання відомостей з військово-облікового документу в електронній формі у формі повного витягу за допомогою функціоналу мобільного застосунку «Резерв+», доступ до якого, згідно наявних матеріалів справи, у позивача наявний (шляхом натискання на три крапки поруч з прізвищем, ім`ям та по-батькові). Відповідні відомості надаються у формі витягу з QR-кодом.

Таким чином, позивачем не доведено існування та вплив на нього обставин, виходячи з яких позивачем стверджувалася очевидна протиправність спірних правових актів відповідачів. Недоведеність цих обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов`язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження настання обставин, про які вказував позивач. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність відповідних правовідносин.

Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.

Наведені позивачем обґрунтування зводяться до незгоди із діями відповідачів щодо процедури мобілізації.

Однак суд підкреслює, що такі обставини підлягають доказуванню в межах адміністративного процесу під час розгляду адміністративної справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону стосовно оцінки доказів, з наданням можливості реалізації прав та виконання обов`язків усіх його учасників й не свідчать про очевидність ознак протиправності дій суб`єкта владних повноважень, охопленого предметом спору, та про порушення такими діями прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 10.10.2023 року у справі №120/2284/23.

Судження позивача про очевидний протиправний характер спірного правового акту мають суб`єктивний характер та обумовлені його процесуальним становищем зацікавленої сторони.

Наявність очевидної протиправності спірного правового акту в даному випадку може бути виявлена судом при розгляді справи по суті, на підставі з`ясування фактичних її обставин, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їхній сукупності.

Аналогічні правові висновки міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 13.07.2023 року у справі №640/16003/22, від 24.05.2023 року у справі №640/10883/22.

Суд зазначає, що необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає, що задоволення заяви в спосіб, який пропонує позивач, фактично є вирішенням спору по суті без судового розгляду, що є неприпустимим.

Відтак, правомірність та оцінка дій відповідачів підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень актів національного законодавства, суд дійшов висновку, що наразі підстави, передбачені ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України для забезпечення даного позову - відсутні, тому відмовляє у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко