Ухвала

від 07.10.2024 по справі 320/33225/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

07 жовтня 2024 року 320/33225/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., при секретарі судового засідання Каменської К.С., за участю позивача, його представника та представника відповідача розглянувши у м. Києві в судовому засіданні заяву про відвід судді Лиска І.Г. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти і науки Бориспільської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління освіти і науки Бориспільської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

В судовому засіданні 07.10.2024 представник позивача подав до суду заяву про відвід судді Лиска І.Г.. Вказана заява мотивована тим, що суддя Лиска І.Г. не тільки не сприяє стороні в отримані належних та допустимих доказів, але прямо перешкоджає встановленню дійсних обставин справи. Суддя Лиска І.Г. ігнорує подані до суду письмові докази, відмовляючи в їх досліджені, відмовляє в допиті свідків, на виклику яких наполягає позивач, демонструючи упередженість в остаточному рішенні суду. Такі дії судді Лиска І.Г. викликають впевненість у його упередженості, а тому представник позивача просить відвести суддю Лиска І.Г. в справі №320/33225/23. Позивач підтримав подане клопотання представника позивача. Представник відповідача заперечував щодо задоволення клопотання.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Оскільки заява про відвід подана в судовому засіданні призначеного на 07.10.2024, вона підлягає вирішенню судом, що розглядає справу.

Надаючи оцінку мотивам заяви про відвід, суд зазначає таке.

Підстави для відводу судді передбачені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частиною другою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина третя статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Відповідно до вимог частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи (частина 2 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частиною четвертою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Отже, головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Як було зазначено вище, у заяві про відвід судді Лиска І.Г. представник позивача зазначив, що суддя Лиска І.Г. не тільки не сприяє стороні в отримані належних та допустимих доказів, але прямо перешкоджає встановленню дійсних обставин справи. Суддя Лиска І.Г. ігнорує подані до суду письмові докази, відмовляючи в їх досліджені, відмовляє в допиті свідків, на виклику яких наполягає позивач, демонструючи упередженість в остаточному рішенні суду. Такі дії судді Лиска І.Г. викликають впевненість у його упередженості, а тому представник позивача просить відвести суддю Лиска І.Г. в справі №320/33225/23.

Водночас, обставини, зазначені представником позивача у заяві про відвід судді Лиска І.Г., є лише висловленням власної думки (судження) особи, що не може породжувати жодного рішення у справі, на відміну від висновків, сформованих судом за результатами безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів та доводів, наданих сторонами, а відтак, не вказують на будь-яку упередженість чи зацікавленість судді у результатах судового розгляду.

А отже, не є підставами для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

При цьому, незгода представника позивача із тим, що суддею винесені протокольні ухвали суду, не може бути підставою для відводу судді у даній адміністративній справі та не може свідчити про наявність законних сумнівів щодо безсторонності та незалежності розгляду такої справи судом, як того вимагає Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, практика Європейського суду та вимоги національного законодавства.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Таким чином, зі змісту доводів, які наведені представником позивача у заяві про відвід судді Лиска І.Г., вбачається, що представник позивача виявив незгоду з процесуальними рішеннями та діями суду, а отже, дана заява не містить підстав для відводу судді, які визначені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд також зазначає, що для відведення судді в разі наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності, необхідно обґрунтувати наявність таких обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді.

Проте, жодних інших доказів на підтвердження існування об`єктивних обставин, які б свідчили про сумніви у неупередженості або об`єктивності судді Лиска І.Г. представником позивача суду не надано.

Визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 27, 28 і 30 рішення у справі "Фей проти Австрії" (заява від 24.02.1993 №255), п.42 рішення у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява №33958/96).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17, від 01.10.2018 в адміністративній справі №9901/673/18 та від 04.10.2018 (провадження №11-429сап18).

З огляду на зазначене, суд вважає, що зазначені представником позивача обставини в обґрунтування заяви про відвід судді є суб`єктивними, не підтвердженими належними та допустимими доказами та не свідчать про наявність обґрунтованого сумніву щодо упередженості та об`єктивності судді, у зв`язку з чим заява представника позивача про відвід судді Лиска І.Г. не підлягає задоволенню, як невмотивована.

Керуючись статтями 36-40, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви про відвід судді Лиска І.Г. в адміністративній справі №320/33225/23 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Лиска І.Г.