Ухвала

від 09.10.2024 по справі 380/20721/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/20721/24

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

09 жовтня 2024 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого - судді Карп`як О.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за позовом Товариства з обмереженою відповідальністю «Преса «Високий Замок» до Відділу архітектури та містобудування комунальної власності, земельних відносин та архітектури Бориславської міської ради в особі Управління комунальної власності земельних відносин та архітектури Бориславської міської ради, Виконавчого комітету Бориславської міської ради за участю третьої особи Бориславської міської ради Львівської області про скасування відмови та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмереженою відповідальністю «Преса «Високий Замок» (далі - Позивач) до Відділу архітектури та містобудування комунальної власності, земельних відносин та архітектури Бориславської міської ради в особі Управління комунальної власності земельних відносин та архітектури Бориславської міської ради (далі - Відповідач1), Виконавчого комітету Бориславської міської ради (далі - Відповідач 2) за участю третьої особи Бориславської міської ради Львівської області про скасування відмови та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 09.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

До суду разом з позовною заявою від представника позивача надійшло клопотання про забезпечення позову (вх.№47769 від 08.10.2024), у якій просить суд:

Забезпечити позов ТОВ "ПРЕСА-"ВИСОКИЙ ЗАМОК" (Код ЄДРПОУ 30084747) до Відділу архітектури та містобудування Управління комунальної власності, земельних відносин та архітектури Бориславської міської ради в особі Управління комунальної власності земельних відносин та архітектури Бориславської міської ради, Виконавчого комітету Бориславської міської ради про визнання протиправною відмови, зобов`язання видати паспорти прив`язки, визнання протиправним та скасування рішення про демонтаж, шляхом зупинення дії рішення Виконавчого комітету Бориславської міської ради від 05.09.2024 №250 «Про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруди для здійснення підприємницької діяльності».

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що 05.09.2024 віповідачем 2 було прийнято рішення №250 «Про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруди для здійснення підприємницької діяльності» згідно якого виконавчий комітет Бориславської міської ради вирішив демонтувати самовільно встановлені тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності суб`єкта підприємницької діяльності товариством з обмеженою відповідальністю «Преса-Високий Замок» за адресами: вул. Шевченка, вул. Міцкевича, вул. Коваліва, вул. Володимира Великого у м. Бориславі Дрогобицького району Львівської області. Демонтаж тимчасових споруд належних позивачу, до набрання рішенням суду законної сили у цій справі, буде передчасним та призведе до заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, та в подальшому необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав, свобод та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача. Невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради №250, від 05.09.2024 може призвести до незаконного демонтажу, а фактично - руйнування та знищення тимчасових споруд позивача за адресами: вул. Шевченка, вул. Міцкевича, вул. Коваліва, вул. Володимира Великого у м. Бориславі Дрогобицького району Львівської області., що спричинить непоправні наслідки та значні збитки для останнього. Позивач буде змушений витратити додаткові зусилля, час та кошти для повернення тимчасових споруд на попереднє місце з приведенням їх у належний стан для ведення підприємницької діяльності та її звичайного функціонування. Для відновлення тимчасових споруд за адресами: вул. Шевченка, вул. Міцкевича, вул. Коваліва, вул. Володимира Великого у м. Бориславі Дрогобицького району Львівської області, потрібно буде докласти значних зусиль, оскільки застосування примусових заходів по демонтажу (руйнування та знищення) спричинить понесення фінансових витрат, зокрема при демонтажу-монтажу тимчасової споруди, відновленні комунікацій, а також ініціюванні інших судових процесів щодо відшкодування витрат. Окрім того, демонтаж споруди призводить до припинення постачання до тимчасової споруди комунальних послуг (електропостачання), відновлення яких також потребує додаткових фінансових витрат та додаткового часу для оформлення дозвільних документів. Більше того, демонтаж тимчасових споруд за адресами: вул. Шевченка, вул. Міцкевича, вул. Коваліва, вул. Володимира Великого у м. Бориславі Дрогобицького району Львівської області. може унеможливити приведення останньої до попереднього стану, оскільки транспортування та тривале зберігання без експлуатації тимчасової споруди, може негативно вплинути на її стан, або навіть призведе до її повного чи часткового руйнування. Наведені потенційні незворотні негативні наслідки для позивача істотно ускладнять, а здебільшого і унеможливить ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду. При цьому, наголошує, що вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

Вирішуючи подану заяву суд керується таким.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 29.01.2020 у справі №640/9167/19, від 16.03.2020 у справі №640/4769/19.

Підстави забезпечення позову, передбачені частини другої статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №580/2403/19.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Відтак, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Як встановлено судом, представник позивача в поданій заяві про забезпечення позову просить суд зупинити дії рішення Виконавчого комітету Бориславської міської ради від 05.09.2024 №250 «Про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруди для здійснення підприємницької діяльності».

Аргументуючи підстави для забезпечення позову, заявник посилається на те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову це унеможливить ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Верховний Суд в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що рішення про демонтаж тимчасових споруд не є розпорядженням майном, проте демонтаж має здійснюватися з підстав передбачених нормативним актом, яким врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням споруд, який у визначених випадках передбачає повернення майна.

Щодо ймовірності понесення позивачем певних матеріальних збитків, Верховний Суд в питанні вжиття заходів забезпечення позову у схожих правовідносинах, зокрема, у постановах від 20.03.2019 у справі №826/14951/18 та від 30.09.2021 у справі №160/7358/21 дійшов наступних висновків:

«Щодо ускладнення чи унеможливлена ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе виникнення додаткових витрат та інше.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі».

За такого правового регулювання та висновків Верховного Суду, суд не знаходить правових підстав відступати від вже сформованих Верховним Судом у подібних до спірних правовідносинах висновків.

Разом з тим, у пункті 44 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Підпунктом 7 пункту "а" та пунктом 13 частини першої статті 30 цього Закону визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо організації благоустрою населених пунктів.

За приписами пункту 7 частини першої статті 30 цього Закону до повноважень виконавчого комітету міської ради належить організація благоустрою населеного пункту.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень виконавчих органів сільських, селищних міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд ввважає, що захід забезпечення, про який просить позивач у своїй заяві, може призвести до непропорційного обмеження судом дискреційних повноважень органів місцевого самоврядування, наданих їм відповідно до закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №160/240/19.

Разом з тим, суд враховує, що в оскарженому рішенні мова йде саме про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, а не про знесення самочинного будівництва, що не може свідчити про неможливість відновлення порушених прав позивача у разі задоволення позову.

При цьому, демонтаж тимчасових споруд не свідчить про неможливість або ускладнення поновлення у подальшому прав, які позивач вважає порушеними, оскільки мова йде про тимчасові споруди, які є пересувними та, у разі поновлення прав позивача у судовому порядку, можуть бути повернуті на попереднє місце розташування.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 14.03.2024 по справі № 540/7262/21 виснував також про те, що саме лише твердження позивача з приводу ускладнення в майбутньому виконання рішення суду не може бути визнана судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спірних правовідносинах, оскільки є суб`єктивним судженням позивача, без зазначення існуючої очевидної небезпеки заподіяння шкоди позивачу (позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень від 09.11.2021 № 738 «Про вжиття заходів щодо демонтажу тимчасової споруди (кіоск) для здійснення підприємницької діяльності без належно оформлених дозвільних документів по АДРЕСА_1, № в Єдиному державному реєстрі судових рішень 117663701).

Окрім того, наявність ознак правомірності рішення відповідача, що є предметом оскарження у даній справі, може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

З урахуванням зазначеного, беручи до уваги відсутність обставин крайньої необхідності та підстав, з якими наведені вище норми КАС України пов`язують можливість забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 150-154, 248 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

у задоволенні заяви представника Товариства з обмереженою відповідальністю «Преса «Високий Замок» (вх. № 74769) від 08.10.2024 року про забезпечення позову, - відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст. ст. 293-297 КАС України, з урахуванням п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна