Рішення

від 23.09.2024 по справі 420/13662/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13662/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого

судді Пекного А.С.,

секретаря Шестакової А.В.,

за участю представників:

позивача Граматіка А.І., Шараг О.В.,

відповідача Аветюка С.В., Кобилянської Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом комунальної установи «Регіональна служба охорони» Одеської обласної ради» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Комунальна установа «Регіональна служба охорони» Одеської обласної ради» (далі позивач, КУ «РСО» ООР») звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі відповідач, ГУДПС в Одеській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.04.2024 № 15519/15-32-07-08.

У зв`язку із зверненням до суду з адміністративним позовом, який не відповідає вимогам процесуального законодавства, ухвалою суду від 17.05.2024 вказаний позов було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

Ухвалою від 03.06.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25 червня 2024 р. об 11:00 годині

Ухвалою від 16.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11:00 год. 18.09.2024.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 10:00 год 23.09.2024.

В судовому засіданні 23.09.2024 проголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Представники сторін під час промов у судових засіданнях підтримали доводи, аргументи та вимоги, викладені ними в заявах по суті справи.

Повний текст рішення складено протягом часу з урахуванням періоду тривалого перебування судді на лікарняному.

Розглянувши надані сторонами документи та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

Як встановлено судом, рішенням Одеської обласної ради від 12.06.2018 № 770-VII було створено Комунальне підприємство «Регіональна служба охорони» Одеської обласної ради», яке згідно із Статутом є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, інтереси яких представляє Одеська обласна рада (Власник) в межах повноважень, визначених законодавством України.

Згідно з пунктами 2.1. і 2.2. Статуту вказаного комунального підприємства, метою його створення є організація та практичне здійснення заходів з охорони майна територіальних громад сіл, селищ, міст області, забезпечення особистої безпеки, безпеки життя та здоров`я посадових осіб Одеської обласної ради під час виконання ними службових обов`язків та здійснення іншої охоронної діяльності в порядку та у спосіб, що не суперечить чинному законодавству України.

Основним завданням Підприємства є забезпечення охорони посадових осіб Одеської обласної ради під час виконання ними службових обов`язків та контроль за збереженням майна територіальних громад сіл, селищ, міст області.

У подальшому, рішенням Одеської обласної ради від 03.03.2020 № 1260-VII Комунальне підприємство «Регіональна служба охорони» Одеської обласної ради» було припинено шляхом його перетворення у Комунальну установу «Регіональна служба охорони» Одеської обласної ради», мета створення та основні завдання комунальної установи не змінились.

Водночас, згідно з пунктом 1.8. Статуту комунальної установи вона є неприбутковою і фінансується з бюджету.

Як комунальну установу позивача зареєстровано 02.10.2020.

На підставі рішення Одеської обласної ради від 19.02.2021 № 90-VIII КУ «РСО» ООР» перебуває у стані припинення шляхом ліквідації.

Головним управлінням ДПС України в Одеській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Комунальної установи «Регіональна служба охорони» Одеської обласної ради» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та складено акт від 12.04.2021 р. № 7267/15-32-07-09/42306010.

Не погоджуючись з висновками вказаного акту КУ «РСО» ООР» подано заперечення до акту перевірки.

За результатами розгляду матеріалів перевірки КУ «РСО» ООР» Комісією з питань розгляду заперечень платників податків та пояснень до актів перевірок визнано за необхідне проведення позапланової документальної перевірки відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Наказом Головного управління ДПС в Одеській області від 17.05.2021 № 3002-п на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки КУ «РСО» ООР» з питань, що стали предметом оскарження, після завершення мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок згідно вимог абзацу 1 пункту 522 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у зв`язку з введенням в дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Після завершення дії мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок наказом Головного управління ДПС в Одеській області від 22.02.2024 № 1686-п внесено зміни до наказу від 17.05.2021 № 3002-п та призначено проведення позапланової документальної перевірки КУ «РСО» ООР» відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки було складено Акт від 28.03.2024 №11584/15- 32-07-08 про результати документальної позапланової виїзної перевірки КУ «РСО» ООР» (перевіряємий період з 12 липня 2018 року до 22 березня 2021 року), відповідно до висновків якого перевіркою встановлені наступні порушення вимог податкового законодавства:

1). пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України, статті 1, статті 4, статті 9 Закону Україна "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 4 П(С)БО 16, пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 8 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.06.1995 за № 168/704, пункту 3.12, пункту 3.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 №2, наказу Міністерства статистики України від 21.06.1996 № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», в результаті чого КУ «РСО» ООР» завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування у розмірі 15633 грн за 2020 рік;

2). підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14, пункту 180.1 статті 180, пункту 181.1. статті 181, пунктів 183.1, 183.2, 183.10 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1. статті 188 Податкового кодексу України, пункту 4.1 Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233, в результаті чого КУ «РСО» ООР» занижено ПДВ на 2481169 грн, в тому числі: 06.2019 304772; 07.2019-129927; 09.2019-114565; 10.2019 35605;11.2019- 80302; 12.09 298654; 01.2020 3602; 02.2020 -139911; 03.2020-168126; 04.2020-109798; 05.2020-41897; 06.2020-147942 ; 07.2020-102691; 08.2020-94168; 09.2020 27901; 10.2020-159300; 11.2020-102555; 12.2020- 115933; 01.2021-7204; 02.2021-160891;

3). пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого КУ «РСО» ООР» не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені терміни податкові накладні на суму 2472148 грн.

4). пункту 180.1 статті 180, пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.1, 183.2, 183.10 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, пункту 4.1 Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства Фінансів України від 14.11.2014 № 1130, в результаті чого протягом перших 10 днів червня 2019 року не подано до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням заяву платника ПДВ за формою № 1-ПДВ та не зареєструвалось як ПДВ.

5). пункту 180.1 статті 180, пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.1, 183.2, 183.10 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, пункту 4.1. Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, в результаті чого протягом 10 робочих днів, що настали за днем, коли змінилися дані про платника ПДВ як особи, утвореної шляхом перетворення, не подано заяву для перереєстрації платника ПДВ.

6). підпункту. 20.1.2., підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пункту 44.1 статті 44, пунктів 85.2, 85.4, 85.8 статті 85 Податкового кодексу України, в результаті чого платником податків не надано контролюючим органам оригінали документів та копії документів при здійсненні податкового контролю.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкове-повідомлення рішення від 17.04.2024 року № 15519/15-32-07-08, яким КУ «РСО» ООР» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість на загальну суму 2 729 286 грн, у тому числі 2 481 169 грн за податковими зобов`язаннями та 248 117 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 17.04.2024 року № 15519/15-32-07-08 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість і уважаючи його протиправним, КУ «РСО» ООР» звернулось до суду із цим позовом.

Протиправність оскарженого рішення позивач убачає в помилковості висновків відповідача про те, що КУ «РСО» ООР» здійснювала операції з постачання послуг охорони, а Одеська обласна рада перераховувала кошти з бюджету у якості компенсації за вказані послуги, у зв`язку з чим отримані комунальною установою бюджетні кошти повинні включатися до бази оподаткування ПДВ.

На противагу таким висновкам позивач вказує, що відносини КУ «РСО» ООР» з Одеською обласною радою як розпорядником бюджетних коштів існували в рамках виконання бюджетної Програми, а отримані КУ «РСО» ООР» з обласного бюджету грошові кошти за кодом бюджетної класифікації 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», передбачалися їх використанням виключно на цілі, обумовлені цією програмою, тобто мають ознаки невідплатності і безповоротності у розумінні вимог затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 12.03.2012 № 333 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, і за своїм характером для КУ «РСО» ООР» не є компенсацією вартості послуг, що постачалися.

При цьому відносини, які виникають між КУ «РСО» ООР» і органом місцевого самоврядування в частині надання субсидій, є бюджетними, а не цивільно-правовими та взагалі не є об`єктом оподаткування ПДВ.

Позивач запевняє, що отримавши бюджетні кошти за кодом бюджетної класифікації « 2610» у якості цільового фінансування, КУ «РСО» ООР» не була зобов`язана визначати податкові зобов`язання з ПДВ у зв`язку із отриманням таких коштів.

Відповідач заперечує позовні вимоги та наполягає, що в ході перевірки достеменно установлено надання КУ «РСО» ООР» безкоштовно або за 1,2 грн на рік послуг з

охорони власності іншим платникам податків - юридичним особам, засновником яких є Одеська обласна державна адміністрація або Одеська обласна рада, а саме: Державний архів Одеської області; Комунальна організація «Обласна служба експлуатації адміністративних будівель»; Комунальна установа «Одеський обласний центр допомоги ветеранам війни». Крім того, КУ «РСО» ООР» забезпечувала охорону посадових осіб Одеської обласної ради під час виконання ними службових обов`язків.

Послуги з охорони цих юридичних та фізичних осіб оплачувались не отримувачами послуг, а здійснювалось за рахунок фінансування з обласного бюджету Одеської області. Для цього на рахунок, відкритий в ГУ ДКСУ в Одеській області, з бюджету надійшло коштів на загальну суму 12277557 грн.

Дійсно, згідно Реєстрів бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів КУ «РСО» ООР» як одержувач бюджетних коштів отримував їх за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», однак позивач у звіті про фінансові результати самостійно визначав сутність операцій з охорони, що здійснювались за рахунок бюджетних коштів, як реалізацію послуг, та відображав витрати, проведені зокрема за рахунок бюджетних коштів, у складі показників «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» (ряд. 2050) та «Інші операційні витрати» (ряд. 2180). Тому, враховуючи умови договору та первинні документи, КУ «РСО» ООР» здійснювало саме операції з постачання послуг з охорони, а Одеська обласна рада у якості компенсації за послуги з охорони перераховує грошові кошти.

При цьому, в незалежності від коду бюджетної класифікації щодо здійснення видатків з бюджету, отримані кошти включаються до бази оподаткування ПДВ, оскільки для цілей оподаткування послуги з охорони КУ «РСО» ООР» є саме продажем послуг.

Враховуючи наведене, перевіркою правомірно встановлено, що КУ «РСО» ООР» на порушення підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14, пункту 180.1 статті 180, пункту 181.1. статті 181, пунктів 183.1, 183.2, 183.10 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, пункту 4.1. Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за №1456/26233: протягом перших 10 днів червня 2019 не було подано до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням заяву платника ПДВ за формою №1-ПДВ, не зареєструвалось як платник ПДВ та з 11.06.2019 не включало до об`єкту оподаткування податком на додану вартість операції з постачання послуг з охорони, наданих за рахунок фінансування обласного бюджету та за рахунок замовників послуг з охорони; протягом періоду реєстрації у якості платника ПДВ (з 17.01.2020 по 01.10.2020) не включало до об`єкту оподаткування податком на додану вартість операції з постачання послуг з охорони, наданих за рахунок фінансування обласного бюджету та за рахунок замовників послуг з охорони; протягом 10 робочих днів, що настають за днем, коли змінилися дані про платника ПДВ (02.10.2020) як особа, утворена шляхом перетворення, не подало заяву для перереєстрації платника ПДВ, в результаті чого її реєстрація платником ПДВ була анульована, та не включало до об`єкту оподаткування податком на додану вартість операції з постачання послуг з охорони, наданих за рахунок фінансування обласного бюджету та за рахунок замовників послуг з охорони. В результаті цього, встановлено заниження ПДВ на 2472148 грн та не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені терміни податкові накладні на цю суму.

Надаючи оцінку правомірності прийнятим відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить із такого.

Відповідно до підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особа для цілей розділу V цього Кодексу це будь-яка із зазначених нижче осіб:

а) юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі, у тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, яка:

або є платником податків і зборів, встановлених цим Кодексом, крім єдиного податку;

або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість;

або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає включення податку на додану вартість до складу єдиного податку, і добровільно переходить у встановленому цим Кодексом порядку на сплату єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є:

а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору;

б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку;

в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі;

г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності;

ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг;

д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).

За змістом пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб`єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов`язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 243 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об`єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

8) особа - інвестор (оператор), який веде окремий податковий облік, пов`язаний з виконанням угоди про розподіл продукції.

Пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України установлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Згідно із пунктами 183.1, 183.2 та 183.10 статті 183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пунктів 187.1, 187.7 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Водночас, нормою підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України передбачено, що не є об`єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов`язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Згідно з пунктом 54.1, підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України установлено, що вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як видно із змісту оскарженого податкового повідомлення-рішення, за порушення вищезазначених норм підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14, пункту 180.1 статті 180, пункту 181.1. статті 181, пунктів 183.1, 183.2, 183.10 статті 183, пункту 185.1 статті 185 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, пункту 4.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2481169,00 грн та застосовані штрафні санкції в розмірі 248117,00 грн на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Відповідач визначив, що об`єктивно зазначені порушення полягали у тому, що позивачем:

- протягом перших 10 днів червня 2019 не було подано до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням заяву платника ПДВ за формою №1-ПДВ, не зареєстровано як платник ПДВ та з 11.06.2019 не включено до об`єкту оподаткування податком на додану вартість операції з постачання послуг з охорони, наданих за рахунок фінансування обласного бюджету та за рахунок замовників послуг з охорони;

- протягом періоду реєстрації у якості платника ПДВ (з 17.01.2020 по 01.10.2020) не включено до об`єкту оподаткування податком на додану вартість операції з постачання послуг з охорони, наданих за рахунок фінансування обласного бюджету та за рахунок замовників послуг з охорони;

- протягом 10 робочих днів, що настають за днем, коли змінилися дані про платника ПДВ (02.10.2020) як особа, утворена шляхом перетворення, не подано заяву для перереєстрації платника ПДВ, в результаті чого її реєстрація платником ПДВ була анульована, та не включено до об`єкту оподаткування податком на додану вартість операції з постачання послуг з охорони, наданих за рахунок фінансування обласного бюджету та за рахунок замовників послуг з охорони

- КУ «РСО» ООР» не включено до складу податкових зобов`язань за лютий 2020 вартість виконаних послуг з охорони Одеської загальноосвітньої школи № 27 у розмірі 1335 грн

- неправомірно включено в ряд. 16.1 «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» декларації за лютий 2020 року 2178 грн ПДВ у зв`язку з відсутністю декларації за попередній звітний період, та за квітень 2020 у розмірі 4090 грн і травень 2020 у розмірі 1418 грн у зв`язку з відсутністю від`ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що висновки відповідача про те, що позивач з порушенням податкового законодавства не включив до об`єкту оподаткування податком на додану вартість операції з постачання послуг з охорони, наданих за рахунок фінансування обласного бюджету базуються виключно на установлених ним фактах надходження позивачу грошових коштів із місцевого бюджету за кодом бюджетної класифікації 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», які він отримував відповідно до плану використання бюджетних коштів окремо на кожний рік та на виконання затвердженої Одеською обласною радою Програми надання фінансової підтримки комунальним підприємствам (установам, організаціям) спільної власності територіальних громад Одеської області, які забезпечують діяльність обласної ради та обласної державної адміністрації.

При цьому жодного належного доказу того, що такі кошти надходили саме як оплата послуг охорони, відповідач не зазначив.

Між тим, судом встановлено, що рішенням Одеської обласної ради від 12.06.2018 № 770-VII було створено Комунальне підприємство «Регіональна служба охорони» Одеської обласної ради» та затверджено його Статут, відповідно до якого це підприємство є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, інтереси яких представляє Одеська обласна рада (Власник) в межах повноважень, визначених законодавством України.

Комунальне підприємство «Регіональна служба охорони» Одеської обласної ради» зареєстроване як юридична особа 12.07.2018.

Пунктом 1.5 Статуту передбачено, що підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно на праві повного господарського відання, укладає від свого імені угоди, які у випадках, зазначених нижче, повинні бути узгоджені з уповноваженим органом Власником, набуває майнових та особистих немайнових прав може бути особою, яка бере участь у справах, що розглядаються в судах України та третейських судах. Підприємство має самостійний баланс, основний та інші рахунки.

Згідно з пунктами 2.1. і 2.2. Статуту вказаного комунального підприємства метою його створення є організація та практичне здійснення заходів з охорони майна територіальних громад сіл, селищ, міст області, забезпечення особистої безпеки, безпеки життя та здоров`я посадових осіб Одеської обласної ради під час виконання ними службових обов`язків та здійснення іншої охоронної діяльності в порядку та у спосіб, що не суперечить чинному законодавству України.

Основним завданням Підприємства є забезпечення охорони посадових осіб Одеської обласної ради під час виконання ними службових обов`язків та контроль за збереженням майна територіальних громад сіл, селищ, міст області.

Згідно із пунктом 2.6 Статуту, підприємство може надавати платні послуги в порядку і межах, встановлених чинним законодавством України. Підприємство подає на узгодження затверджені керівником калькуляції на власні послуги до уповноваженого органу власника.

За змістом пункту 3.5, джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески власника, доходи від господарської діяльності, капітальні вкладення і дотації з бюджетів, фінансова підтримка, майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, органів та громадян, інші джерела, не заборонені законодавством.

Рішенням Одеської обласної ради від 03.03.2020 № 1260-VII Комунальне підприємство «Регіональна служба охорони» Одеської обласної ради» було припинено шляхом його перетворення у Комунальну установу «Регіональна служба охорони» Одеської обласної ради» та затверджено Статут зазначеної установи. Комунальна установа «Регіональна служба охорони» Одеської обласної ради» визначена правонаступником всього майна, прав та обов`язків Комунального підприємства «Регіональна служба охорони» Одеської обласної ради»

Пунктами 1.6, 1.8 Статуту визначено, що установа є юридичною особою з моменту державної реєстрації, має відокремлене майно на праві оперативного управління, укладає від свого імені угоди, які у випадках, зазначених нижче, повинні бути узгоджені з уповноваженим органом Власником, набуває майнових та особистих немайнових прав… Установа має самостійний баланс, основний та інші рахунки…

Установа є неприбутковою і фінансується з бюджету.

Згідно з пунктами 2.1. і 2.2. Статуту, метою створення Установи є організація та практичне здійснення заходів з охорони майна територіальних громад сіл, селищ, міст області, забезпечення особистої безпеки, безпеки життя та здоров`я посадових осіб Одеської обласної ради під час виконання ними службових обов`язків та здійснення іншої охоронної діяльності в порядку та у спосіб, що не суперечить чинному законодавству України.

Основним завданням Установи є забезпечення охорони посадових осіб Одеської обласної ради під час виконання ними службових обов`язків та контроль за збереженням майна територіальних громад сіл, селищ, міст області.

Згідно із пунктом 2.5 Статуту, Установа може надавати платні послуги в порядку і межах, встановлених чинним законодавством України. Калькуляції на такі послуги повинні бути узгодженими з уповноваженим органом власника.

За змістом пункту 3.5, джерелами формування майна Установи є: грошові та матеріальні внески власника, доходи від господарської діяльності, капітальні вкладення і дотації з бюджетів, фінансова підтримка, майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, органів та громадян, інші джерела, не заборонені законодавством.

Комунальна установа «Регіональна служба охорони» Одеської обласної ради» зареєстрована як юридична особа 02.10.2020.

На підставі рішення Одеської обласної ради від 19.02.2021 № 90-VIII КУ «РСО» ООР» перебуває у стані припинення шляхом ліквідації, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань унесено запис від 01.03.2021.

Крім того, на підставі рішення Одеської обласної ради від 16.08.2019 № 1026-VII «Про внесення змін до рішення обласної ради від 23 грудня 2016 року № 281-VII «Про затвердження обласної програми надання фінансової підтримки комунальним підприємствам (установам, організаціям) спільної власності територіальних громад Одеської області, які забезпечують діяльність обласної ради та обласної державної адміністрації, на 2017-2019 роки» із змінами, унесеними рішенням обласної ради від 20.12.2019 № 1170-VII; рішення Одеської обласної ради від 20.12.2019 № 1169-VII «Про затвердження обласної Програми надання фінансової підтримки комунальним підприємствам (установам, організаціям) спільної власності територіальних громад Одеської області, які забезпечують діяльність обласної ради та обласної державної адміністрації, та діяльність яких спрямована на забезпечення соціально-економічного розвитку регіону, на 2020-2022 роки» із змінами, унесеними рішеннями обласної ради від 15.05.2020 № 1302-VII, від 24.12.2020 № 41-VIIІ, від 16.04.2021 № 148-VIIІ; розпоряджень обласної ради з питань затвердження мережі розпорядників і одержувачів коштів обласного бюджету та розподілу повноважень на виконання бюджетних програм, закріплених в бюджеті Одеської області на відповідні роки за Одеською обласною радою як головним розпорядником коштів від 26.12.2018 № 1760/2018-ОР, від 10.04.2020 № 198/2020-ОР, від 27.01.2021 № 29/2021-ОР - Комунальне підприємство «Регіональна служба охорони» Одеської обласної ради» та в подальшому Комунальна установа «Регіональна служба охорони» Одеської обласної ради» були включено до переліку комунальних підприємств, які фінансуються з обласного бюджету за вказаними програмами.

Для здійснення статутної діяльності комунальне підприємство та надалі комунальна установа «Регіональна служба охорони» Одеської обласної ради» отримували кошти із місцевого бюджету відповідно до плану використання бюджетних коштів окремо на кожний рік, погодженого з управлінням Одеської обласної ради з майнових відносин та зареєстрованого в ГУ ДКСУ в Одеській області.

Грошові кошти в загальній сумі 12 277 557 грн за період 2019 2021 надавались (перераховувались) позивачу за кодом бюджетної класифікації 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

Згідно з пунктом 1.5 розділу 1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 12.03.2012 №333 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 за №456/20769 (далі - Інструкція №333), видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються, зокрема, за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

Пунктом 1.6 Інструкції №333 визначено, що: субсидії - це усі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов`язані з відшкодуванням збитків державних підприємств; трансфертні платежі - невідплатні та безповоротні платежі, які не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу.

Відповідно до підпункту 2.4.1 Інструкції №333 до коду 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», окрім іншого, відносяться субсидії підприємствам (установам та організаціям), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів; поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям).

Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Кодексу).

Згідно з пунктом 38 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України одержувач бюджетних коштів - суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Бюджетне законодавство закріплює використання бюджетних коштів виключно на цілі, визначені бюджетною програмою.

Принцип цільового використання бюджетних коштів закріплено нормою пункту 8 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України.

Поточне бюджетне фінансування в податковому обліку відображається у складі доходів платника податку.

Таким чином, відносини між позивачем і Одеською обласною радою щодо надання (перерахування) коштів є бюджетними, а не цивільно-правовими, існують в рамках виконання бюджетної програми, а отримані позивачем з бюджету грошові кошти за кодом бюджетної класифікації 2610 передбачені для використання виключно на цілі, обумовлені бюджетної програмою, тобто, мають ознаки невідплатності і безповоротності, і за своїм характером для позивача не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачаються.

Також суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду, які сформовані у подібних правовідносинах у постановах від 07 лютого 2023 року по справі № 420/18420/21, від 08 березня 2023 року по справі № 640/4920/20 та відповідно до яких «…Відносини платника податків з розпорядником бюджетних коштів і з постачальниками товарів / послуг існують у межах виконання бюджетної програми. Отримані з бюджету грошові кошти за кодом бюджетної класифікації можна використовувати лише на цілі, зумовлені бюджетною програмою. Такі кошти мають ознаки невідплатності та безповоротності, за своїм характером для платника не є компенсацією вартості товарів / послуг, що постачаються. У платника не виникає ані об`єкт оподаткування, ні обов`язок відображення в податковій декларації з податку на додану вартість отримання бюджетних коштів, які не пов`язані з компенсацією вартості поставлених товарів / послуг. У цьому разі платник не має правових підстав для визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з відсутністю об`єкта оподаткування податком на додану вартість».

Отже, помилковими є висновки контролюючого органу про порушення КУ «РСО» ООР» підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14, пункту 180.1 статті 180, пункту 181.1. статті 181, пунктів 183.1, 183.2, 183.10 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, пункту 4.1. Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за №1456/26233, яке на переконання відповідача полягало у тому, що позивачем:

- протягом перших 10 днів червня 2019 не було подано до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням заяву платника ПДВ за формою №1-ПДВ, не зареєстровано як платник ПДВ та з 11.06.2019 не включено до об`єкту оподаткування податком на додану вартість операції з постачання послуг з охорони, наданих за рахунок фінансування обласного бюджету та за рахунок замовників послуг з охорони;

- протягом періоду реєстрації у якості платника ПДВ (з 17.01.2020 по 01.10.2020) не включено до об`єкту оподаткування податком на додану вартість операції з постачання послуг з охорони, наданих за рахунок фінансування обласного бюджету та за рахунок замовників послуг з охорони;

- протягом 10 робочих днів, що настають за днем, коли змінилися дані про платника ПДВ (02.10.2020) як особа, утворена шляхом перетворення, не подано заяву для перереєстрації платника ПДВ, в результаті чого її реєстрація платником ПДВ була анульована, та не включено до об`єкту оподаткування податком на додану вартість операції з постачання послуг з охорони, наданих за рахунок фінансування обласного бюджету та за рахунок замовників послуг з охорони.

Тому протиправним є збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість на суму 2 472 148,00 грн.

Оскільки визначення контролюючим органом позивачу суми податкового зобов`язання сталось унаслідок протиправних дій самого контролюючого органу, то застосування на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України штрафних санкцій в загальній сумі 247 214,90 грн також є протиправним.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення позивачем вищезазначених норм Податкового кодексу України, які полягали у тому, що:

- КУ «РСО» ООР» не включено до складу податкових зобов`язань за лютий 2020 вартість виконаних послуг з охорони Одеської загальноосвітньої школи № 27 у розмірі 1335 грн;

- неправомірно включено в ряд. 16.1 «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» декларації за лютий 2020 року 2178 грн ПДВ у зв`язку з відсутністю декларації за попередній звітний період, та за квітень 2020 у розмірі 4090 грн і травень 2020 у розмірі 1418 грн у зв`язку з відсутністю від`ємного значення, що підлягає включенню до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

З цього приводу суд зазначає, що обставини цих порушень достовірно установлені контролюючим органом, підтверджуються матеріалами справи та позивачем не спростовані.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 17.04.2024 №15519/15-32-07-08 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 2 719 362,90 грн, у тому числі за основним зобов`язанням на суму 2 472 148,00 грн та за штрафними санкціями на суму 247 214,90 грн.

В решті оскаржене податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Згідно із статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх доводів, і не довів в повному обсязі правомірність своїх рішень, суд дійшов до висновку про задоволення часткове позову.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статей 139, 143 КАС України.

Так, згідно з частинами 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням сплаченого при зверненні до суду відповідно до платіжного доручення від 24.05.2024 №1 судового збору в сумі 24 224,00 грн та частки задоволених позовних вимог 99,63%, які мають майновий характер, відшкодуванню на користь позивача підлягають судові витрати із сплати судового збору в розмірі 24134,37 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Позов комунальної установи «Регіональна служба охорони» Одеської обласної ради» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.04.2024 №15519/15-32-07-08 на суму 2 719 362,90 грн, у тому числі за основним зобов`язанням на суму 2 472 148,00 грн та за штрафними санкціями на суму 247 214,90 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП44069166) на користь комунальної установи «Регіональна служба охорони» Одеської обласної ради» (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 42306010) судові витрати із сплати судового збору в розмірі 24134 (двадцять чотири тисячі сто тридцять чотири) грн 37 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2024.

Суддя А.С. Пекний