Постанова

від 10.10.2024 по справі 200/5220/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року справа №200/5220/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Никифорова І.М., за участі представника позивача Помалюк І.В., представника відповідача Короля В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року (повне судове рішення складено 13 серпня 2024 року) у справі № 200/5220/24 (суддя в І інстанції Крилова М.М.) за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Джеремін» про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

29 липня 2024 року через підсистему ЄСІТС «Електронний Суд» до суду надійшов позов Головного управління ДПС у Донецькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу від 18.07.2024 ВП №73935143 у розмірі 5100 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно винесено оскаржену постанову, оскільки позивачем було доведено до відома державного виконавця про наявність об`єктивних поважних причин неможливості виконання вказаного рішення суду, а саме прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної за рішенням суду, у зв`язку з чим виконати рішення суду щодо прийняття про реєстрацію податкової накладної №1 від 01.10.2020 відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Реєстр), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (далі Порядок 520) можливо лише з дотриманням вимог п. 4.7 цього Порядку.

Слід зазначити, що ухвалою місцевого суду від 09 серпня 2024 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Джеремін» (далі ТОВ «Джеремін»).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування зазначено, що постанова про накладення штрафу виноситься державним виконавцем стосовно боржника, у разі невиконання ним рішення суду саме без поважних причин, позаяк, на думку апелянта, фактичні обставини справи свідчать про зворотнє.

Так, згідно з інформацією наявною в базах даних ДПС України (підсистема АІС «Робота комісії ДПС» «Журнал розгляду Повідомлень щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК» ІС «Податковий блок» та підсистема АІС «Архів ЕД» «Журнал прийому» ІС «Єдине вікно подання електронної звітності») повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрація якої зупинено до податкової накладної ПН № 1 від 01.10.2020 ТОВ «Джеремін» не надавалось. Комісією Головного управління ДПС у Донецькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних рішення про відмову в реєстрації податкових накладних ПН № 1 від 01.10.2020 не приймалось, що вказує на те, що позивач не скористався своїм правом, передбаченим пунктом 4 Порядку № 520 («У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі»).

Законодавство України не містить норм стосовно реєстрації ПН/РК платників податку на додану вартість в ЄРПН за результатами скасування рішень комісій регіонального рівня про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку (тобто скасування рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку не призводить до реєстрації ПН/РК, які були зупинені через прийняття рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, оскільки для цього передбачений окремий механізм).

Поза увагою місцевого суду залишено той факт, що незважаючи на доведення (повідомлення) ГУ ДПС у Донецькій області до відома державного виконавця, що наявність об`єктивних поважних причин неможливості виконання вказаного рішення суду саме прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної за рішенням суду, у зв`язку з чим виконати рішення суду щодо прийняття про реєстрацію податкової накладної №1 від 01.10.2020 можливо лише з дотриманням вимог п. 4.7 Порядку № 520.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача. Представник третьої особи до апеляційного суду не прибув.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2022 по справі № 200/4261/22 за позовом ТОВ «Джеремін» до Головного управління ДПС у Донецькій області про зобов`язання виключити позивача (платника податку) з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, та прийняти рішення щодо реєстрації податкової накладної № 1 від 01.10.2020 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2023 по справі № 200/4261/22 апеляційну скаргу ТОВ «Джеремін» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року у справі № 200/4261/22 задоволено.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року у справі № 200/4261/22 скасовано.

Позов ТОВ «Джеремін» до Головного управління ДПС у Донецькій області про зобов`язання виключити позивача (платника податку) з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, прийняти рішення щодо реєстрації податкової накладної № 1 від 01.10.2020 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо не виключення ТОВ «Джеремін» з переліку ризикових платників податку та не прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної № 1 від 01 жовтня 2020 року.

Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби України у Донецькій області (адреса 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ 44070187) виключити ТОВ «Джеремін» (місцезнаходження: пр. Запорізький, буд. 40а, кв. 25, м. Курахове, Донецька область, 85612; код ЄДРПОУ 40109477) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби України у Донецькій області (адреса 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ 44070187) прийняти рішення щодо реєстрації податкової накладної № 1 від 01.10.2020 відповідно до Порядку № 520.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області (адреса 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ 44070187) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Джеремін» (місцезнаходження: пр. Запорізький, буд. 40а, кв. 25, м. Курахове, Донецька область, 85612; код ЄДРПОУ 40109477) судовий збір в розмірі 6202 (шість тисяч двісті дві гривні) 50 копійок.

06.10.2023 видано виконавчі листи.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Балдинюком Максимом Юрійовичем від 23.01.2024 № 73935143 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 200/4261/22, виданого 06.10.2023 про зобов`язання Головне управління Державної податкової служби України у Донецькій області прийняти рішення щодо реєстрації податкової накладної № 1 від 01.10.2020 відповідно до Порядку № 520.

Листом від 06.02.2024 № 548/5/05-99-18-03 ГУ ДПС у Донецькій області повідомило відповідача про виключення ТОВ «Джеремін» з переліку ризикових платників податку на додану вартість. Щодо реєстрації податкової накладної вказано, що у ГУ ДПС у Донецькій області немає достатніх повноважень та засобів для реєстрації податкових накладних.

25.04.2024 відповідачем складено та направлено на адресу ГУ ДПС у Донецькій області вимогу № 73935143/5, відповідно до якої відповідач вимагає:

1. Провести перевірку виконання спеціалістами Головного управління ДПС у Донецькій області рішення Донецького окружного адміністративного суду № 200/4261/22.

2. Перевірити чи прийнято рішення щодо реєстрації податкової накладної № 1 від 01.10.2020 відповідно до Порядку № 520.

3. Надати документально підтверджену інформацію щодо прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної № 1 від 01.10.2020 відповідно до Порядку № 520.

4. У разі невиконання вимог виконавчого листа, надати письмове пояснення, а також зазначити вчинені дії, які спрямовані на фактичне виконання вимог виконавчого листа.

5. Відповідь надати у триденний термін з моменту отримання вимоги 24.05.2024 відповідачем складено та направлено на адресу ГУ ДПС у Донецькій області вимогу № 73935143/6, відповідно до якої відповідач вимагає:

1. Провести перевірку виконання спеціалістами Головного управління ДПС у Донецькій області рішення Донецького окружного адміністративного суду № 200/4261/22.

2. Перевірити чи прийнято рішення щодо реєстрації податкової накладної № 1 від 01.10.2020 відповідно до Порядку № 520.

3. Надати документально підтверджену інформацію щодо прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної № 1 від 01.10.2020 відповідно до Порядку № 520.

4. У разі невиконання вимог виконавчого листа, надати письмове пояснення, а також зазначити вчинені дії, які спрямовані на фактичне виконання вимог виконавчого листа.

5. Відповідь надати у триденний термін з моменту отримання вимоги.

Інформацію про виконання надати до ВПВР УЗПВР у Донецькій області СМУМЮ поштою (25006, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця Преображенська, будинок 2) та/або за електронною поштою info_prim@dn.dvs.gov.ua.

Листом від 29.04.2024 №1722/5/05-99-18-03 ГУ ДПС у Донецькій області надало пояснення та наведено алгоритм дій щодо прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної ПН № 1 від 01.10.2020 відповідно до Порядку № 520. Вказало, що Порядок № 520 не містить вимог щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної за рішенням суду, у зв`язку з чим, виконати рішення суду щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної №1 від 01.10.2020 відповідно до Порядку № 520 можливо лише з дотриманням вимог п. 4, 7 Порядку № 520. Зазначав, що станом на 29.04.2024 копі документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі не надходили.

Листом ГУ ДПС у Донецькій області від 29.05.2024 № 2126/5/05- 99-18-02 повторно надано відповідь щодо прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної ПН № 1 від 01.10.2020 відповідно до Порядку № 520.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Буханцовим Олександром Вікторовичем від 18.07.2024 ВП № 73935143 за невиконання без поважних причин рішення суду накладено на ГУ ДПС у Донецькій області штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.

Не погодившись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд виходить з такого.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 4 статті 372 КАС України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404 «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 статті 3 Закону № 1404 передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі зокрема виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частин 1, 5 статті 13 Закону № 1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону № 1404).

Згідно пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) (частина 6 статті 26 Закону № 1404).

Відповідно до частини 4 статті 19 цього Закону сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (частина 5 статті 19 Закону).

За змістом частини 1 статті 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом 3-х робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина 2 статті 63 Закону № 1404).

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону № 1404 виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною 2 цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з частиною 1 статті 75 Закону № 1404, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина 2 статті 75 Закону № 1404).

Аналіз зазначених правових норм дає підстав для висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20.

Порядок № 520 визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку № 520 прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.

Відповідно до п. 4 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)) (п. 6 Порядку № 520).

Відповідно до п. 11 Порядку № 520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2023 по справі № 200/4261/22 чітко та зрозуміло визначено обов`язок ГУ ДПС у Донецькій області прийняти рішення щодо реєстрації податкової накладної № 1 від 01.10.2020 відповідно до Порядку № 520.

У позовній заяві позивач вказував, що прийняття рішення, у відповідності до вимог пунктів 3-9 Порядку № 520, передує подання платниками податку на додану вартість пояснень та копій документів, зазначених у п. 5 Порядку № 520, за результатами розгляду яких і приймаються відповідні рішення комісіями регіонального рівня відповідно до пункту 4 Порядку № 520.

Суд критично ставиться до наведених вище доводів позивача, оскільки Порядком № 520 встановлено імперативну норму щодо прийняття комісією регіонального рівня рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі в разі ненадання платником податку письмових пояснень та копій документів.

Крім того, з аналізу Порядку № 520 судами встановлено, що подання письмових пояснень та копій документів є правом а не обов`язком платника податку, а отже доводи позивача про неможливість прийняття відповідного рішення у зв`язку з ненаданням платником податку пояснень та копій документів є необґрунтованими та суперечать положенням Порядку № 520.

Бездіяльність податкового органу щодо неприйняття рішення по реєстрації/відмові у реєстрації податкової накладної № 1 від 01.10.2020 фактично позбавляє можливості платника податків належним чином здійснювати господарську діяльність.

У зв`язку з тим, що Головним управлінням ДПС у Донецькій області, станом на прийняття постанови про накладення штрафу, судове рішення в частині прийняти рішення щодо реєстрації податкової накладної № 1 від 01.10.2020 року відповідно до Порядку № 520 не виконано, поважні причини такого невиконання відсутні, окружний суд дійшов правильного висновку, що оскаржувана постанова відповідача є правомірною та скасуванню не підлягає.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Посилання апелянта на правову позицію, висловлену Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 по справі № 0840/3476/18, від 19.09.2019 по справі № 686/22631/17, від 07.11.2019 по справі № 420/70/19 (поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404,можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення) не приймаються до уваги, оскільки фактичні обставини у нинішній справі є відмінними від обставин у зазначених.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у справі № 200/5220/24 залишити без змін.

Повне судове рішення 10 жовтня 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддівІ. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук