Постанова

від 10.10.2024 по справі 200/3297/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року справа №200/3297/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський металопрокатний завод на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у справі № 200/3297/24 (головуючий І інстанції Зеленов А.С.) за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський металопрокатний завод про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені, -

У С Т А Н О В И В:

27 травня 2024 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський металопрокатний завод про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені, в якому позивач просив суд: стягнути на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, у розмірі 43333,49 грн та пеню у розмірі 294,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до інформації з Пенсійного фонду України про створення відповідачем кількості робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача у 2023 році становила 9 осіб. Таким чином, згідно із частиною першою статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні у відповідача у 2023 році повинно бути працевлаштовано 1 особа з інвалідністю, фактично ж, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, склала 0 осіб. Отже, на переконання позивача, відповідач не виконав норматив по створенню 1 робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у справі № 200/3297/24 позов задоволено, внаслідок чого стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський металопрокатний завод на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, у розмірі 43 333 гривні 49 копійок та пеню у розмірі 294 гривні 61.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач до 2024 року жодного разу не нараховував відповідачу штрафних санкцій навіть за умови, що в попередніх періодах на ТОВ «КМПЗ» працювало більше 280 співробітників та кількість місць для осіб з інвалідністю була набагато більша.

Саме у зв`язку зі звільненням 277 працівників та, у зв`язку з цим зменшенням нормативу виходячи з фактичної кількості співробітників, на ТОВ «КМПЗ» було винесено наказ про зміну (зменшення) кількості робочих місць для осіб з інвалідністю у зв`язку з працевлаштуванням на підприємстві від 8 до 25 осіб, згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю».

З огляду на те, що кількість місць було саме зменшено, а не збільшено, додатково повідомляти цент зайнятості про створення додаткового робочого місця для особи з інвалідністю не було підстав.

Такі підстави для повідомлення центру зайнятості безумовно були б наявні в разі збільшення кількості працівників та, в свою чергу, появи в потребі збільшення кількості робочих місць для інвалідів, проте збільшення штату не відбулося.

Отже, висновок суду про те, що відповідачем не було повідомлено центр зайнятості про наявність вакантної посади для працевлаштування інвалідів, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій не є безпідставним, є помилковим, оскільки цент зайнятості був обізнаний про потребу у ТОВ «КМПЗ» навіть більше, ніж 1 робоче місце, тож фактично, по суті відповідач не порушив вимоги закону щодо сповіщення центру зайнятості про свої потреби.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, Донецьке обласне відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно зі статтею 43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю Краматорський металопрокатний завод, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань за ідентифікаційним кодом: 37580274, податкова адреса: вул. Дмитра Мазура, буд. 10, м. Краматорськ, Донецька область, 84303.

24 квітня 2024 року позивач звернувся із запитом №06-06/423 до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці з питання щодо здійснення перевірки ТОВ "КМПЗ" (код ЄДРПОУ 37580274) щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році.

У відповіді Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці Про відсутність підстав для здійснення заходів контролю зазначено наступне. З огляду на те, що питання законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю не входять до переліку, визначеного статтею 16 Закону України № 2136, не відносяться відповідно до критеріїв оцінки до високого ступеня ризику, а також на відсутність відповідного рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, на період дії воєнного стану у Держпраці та її територіальних органів відсутні повноваження на здійснення заходів державного нагляду (контролю) з зазначеного питання.

26 квітня 2024 року позивач звернувся із запитом до Донецького обласного центру зайнятості про надання наступної інформації:

звітів за формою 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), які надавалися ТОВ "КМПЗ" (код ЄДРПОУ 37580274) у 2023 році;

чи направлялися для працевлаштування до роботодавця ТОВ "КМПЗ" (код ЄДРПОУ 37580274) особи з інвалідністю (якщо направлялися, то скільки осіб було працевлаштовано та скільком було відмовлено у працевлаштуванні із зазначенням причин відмови);

кількість вакансій у роботодавця ТОВ "КМПЗ" (код ЄДРПОУ 37580274), призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у звітному періоді (як подані у звітному періоді, так і подані раніше та не закриті до настання звітного періоду);

будь яка інша інформація щодо вакансій у роботодавця ТОВ "КМПЗ" (код ЄДРПОУ 37580274), призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, наявна у Донецькому обласному центрі зайнятості та причини не закриття (у разі наявності).

20 травня 2024 року Донецьким обласним центром зайнятості повідомлено, що за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості роботодавцем ТОВ КМПЗ (ЄДРПОУ 37580274) звіти форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) для осіб з інвалідністю у 2023 році не надавались.

Відповідно до Розрахунку сум адміністративно господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, який складено відносно відповідача, за 2023 рік:

середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік, осіб 9;

середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб 0;

норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, одиниць 1;

фонд оплати праці штатних працівників, грн - 780002,82;

середня річна заробітна плата штатного працівника, грн - 86666,98;

сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, грн - 43333,49.

07 березня 2024 року в електронному кабінеті відповідача, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, розміщено Розрахунок сум адміністративно господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Вважаючи наявними порушення з боку відповідача, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

ТОВ КМПЗ вважає, що в повному обсязі виконало вимоги законодавства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю. На підтвердження своєї позиції суду надано:

наказ №2502/22к від 25 лютого 2022 року Про призупинення виробничого процесу на період воєнного стану до його припинення/закінчення;

наказ №1604/22/2к від 16 квітня 2022 року Про призупинення дії трудового договору, у якому наказано призупинити з 16 квітня 2022 року дію трудових договорів з працівниками за переліком згідно додатку. У додатку до Наказу про призупинення дії трудового договору від 16 квітня 2022 року міститься 277 працівників;

наказ №1406/22к від 14 червня 2022 року Про звільнення працівників, у якому наказано звільнити з 14 червня 2022 року у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, пункт 1 статті 40 КЗпП України працівників ТОВ КМПЗ за переліком згідно із додатком. У додатку до Наказу про звільнення від 14 червня 2022 року міститься 277 працівників;

наказ від 14 червня 2022 року Про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, у якому змінено кількість робочих місць для осіб з інвалідністю на підприємстві, а саме створено 1 робоче місце для осіб з інвалідністю у зв`язку з працевлаштуванням на підприємстві від 8 до 25 осіб, згідно статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні;

табель обліку робочого часу у період 2023 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (далі Закон № 875-XІI , у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 18 Закону № 875-XІI забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Статтею 19 Закону № 875-XІI встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Згідно зі статтею 20 Закону № 875-XІI підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першої та другої статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині першій статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Разом з тим, законом передбачено випадки коли суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 розділу V Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами частини першої статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Суд, зауважує, відповідач повинен створити робочі місця для осіб з інвалідністю та повідомити про їх наявність, та працевлаштовувати таких осіб.

Згідно пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства економіки України від 12 квітня 2022 року за № 827-22, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 травня 2022 року за № 565/37901, затверджено відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення, зокрема, Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), який визначає механізм подання форми №3-ПН.

Форма N 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії) (п.1.4 вказаного Порядку).

Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (п.1.5 вказаного Порядку).

Відповідно до п. 1.6 вказаного Порядку, роботодавець визначає вид форми № 3-ПН - первинна або уточнювальна.

Первинна форма № 3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).

Уточнювальна форма № 3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата(ів) тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади).

Актуальність зазначеної(их) у поданій формі № 3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв`язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також таке уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця (п. 1.7 Порядку).

Водночас, п. 1.8 Порядку передбачає, що роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й) шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним або фіксованим зв`язком, надсилання повідомлення електронною поштою, а також під час особистої зустрічі з фахівцем центру зайнятості.

З наведених норм чинного раніше та чинного на даний час законодавства вбачається, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається у певний строк з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Водночас, актуальність зазначеної(их) у поданій формі № 3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць та перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця. Роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й).

Якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, та в подальшому фахівцями центру зайнятості за результатами проведеної актуалізації не встановлено змін по актуальних вакансіях, зазначеної(их) у поданій формі № 3-ПН, і роботодавець не повідомляв центр зайнятості про закриття вакансії(й), суд вважає, що він є таким, що вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Верховний Суд у постановах від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, 13.06.2018 у справі № 819/639/17, 20.05.2019 у справі № 820/1889/17 дійшов висновку про те, що закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів. Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН.

Судом встановлено, що наказом Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський металопрокатний завод від 14 червня 2022 року Про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, змінено кількість робочих місць для осіб з інвалідністю на підприємстві, а саме створено 1 робоче місце для осіб з інвалідністю у зв`язку з працевлаштуванням на підприємстві від 8 до 25 осіб, згідно статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні;

Водночас, матеріали справи не містять жодного доказу, що відповідачем, з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії, тобто після 14 червня 2022 року ( час видання наказу), подано звіт про попит на робочу силу (вакансії) форми № 3-ПН до органу зайнятості населення.

У матеріалах справи є лист Донецького обласного центру зайнятості від 20 травня 2024 року, у якому підтверджено, що за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості роботодавцем ТОВ КМПЗ (ЄДРПОУ 37580274) звіти форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) для осіб з інвалідністю у 2023 році не надавались.

Судом враховується, що звіт за формою №3-ПН є актом інформування органів зайнятості (працевлаштування) про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство осіб з інвалідністю для їх працевлаштування.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не було повідомлено центр зайнятості про наявність вакантної посади для працевлаштування інвалідів, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій не є безпідставним.

Така позиція щодо не безпідставності застосування адміністративно господарських санкцій до Товариства у зв`язку з неповідомленням центру зайнятості щодо наявності вакантної посади для працевлаштування інвалідів викладена у постанові Верховного Суду від 13 липня 2020 року у справі №804/4097/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

29 березня 2023 року набрав чинності Порядок надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 10 березня 2023 року № 14-2, що визначає процедуру надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб).

Згідно пунктів 2, 3, 4 та 5 цього Порядку надання інформації з реєстру застрахованих осіб здійснюється на центральному рівні в електронній формі за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 10 березня 2023 року № 14-2, щоквартально до 25 числа другого місяця, наступного за звітним кварталом, наростаючим підсумком в розрізі місяців. Суб`єктами інформаційного обміну є: Пенсійний фонд України; Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю. Пенсійний фонд України з реєстру застрахованих осіб надає інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні. Інформація з реєстру застрахованих осіб містить актуальні на дату та час її формування відомості.

Судом встановлено, що до позивача від Пенсійного фонду України автоматизовано, без стороннього втручання, за допомогою Програмного комплексу Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю Централізованого банку з проблем інвалідності поступила інформація щодо відповідача, яким у 2023 році не виконано норматив для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 особи. З використанням інформації Пенсійного фонду України позивачем було створено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті відповідачем, у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.

На підтвердження викладеного, позивачем надано інформацію за 2023 рік з Централізованого банку даних з проблем інвалідності (ЦБІ), у якій , стосовно відповідача, міститься наступна інформація: середньооблікова чисельність штатних працівників у звітному періоді 9; кількість осіб з інвалідністю у звітному періоді 0; кількість осіб з інвалідністю (норматив статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні) 1.

Відповідачем не спростована в ході розгляду справи вищенаведена інформація щодо невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 особи.

Посилання представника відповідача на звільнення значної чисельності працівників на підприємстві, передання майна у користування державі у зв`язку із запровадженням військового стану, не звільняє відповідача від обов`язку подання звітності форми №3-ПН.

Крім того, посилання представника відповідача на видання підприємством наказу від 14 червня 2022 року Про створення робочих місць для осіб з інвалідністю та відомостей про те, що у попередні періоди підприємство не притягалось до адміністративно-господарських санкцій, не є законодавчо визначеною підставою для скасування обов`язку подавати відповідну звітність.

Доводи про наявність форс-мажорних обставин також є необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про наявність таких обставин на підприємстві.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорський металопрокатний завод на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у справі № 200/3297/24 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у справі № 200/3297/24 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 10 жовтня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко