Ухвала

від 10.10.2024 по справі 400/1933/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 жовтня 2024 р.м.ОдесаСправа № 400/1933/24Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Осіпова Ю.В.,

суддів: Скрипченка В.О., Турецької І.О.,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність щодо невиплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018р. до 26.10.2021р. із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абз.4,6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4103,98 грн. за період з 01.03.2018р. до 26.10.2021р. відповідно до абз.4,6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 29.01.2020р. до 26.10.2021р. грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій за 2020р., 2021р. з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704. Зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачу грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), у тому числі, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу, компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій за 2020р., 2021р., враховуючи посадовий оклад та оклад за військовим званням, що визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, за період з 29.01.2020р. до 26.10.2021р.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 12.09.2024р. подав апеляційну скаргу.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024р. апеляційну скаргу залишено без руху з підстав не сплати апелянтом судового збору. Апелянту надано 5-денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

Вказану вище ухвалу було направлено в електронний кабінет відповідача та отримано ним - 23.09.2024р., що підтверджується відповідною довідкою.

27.09.2024р. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ВЧ НОМЕР_1 про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги, у зв`язку із відсутністю коштів для сплати судового збору.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2024р. апелянту було продовжено строк для усунення недоліків.

Вказану ухвалу направлено на електронну адресу відповідача та отримано ним 30.09.2024р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

04.10.2024р. апелянтом вдруге було подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги на більш тривалий термін у зв`язку з відсутністю коштів на оплату судового збору.

Розглянувши клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з урахуванням наступного.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом в тому числі й органів державної влади.

Згідно з ч.2 ст.44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасника справи, який зобов`язує останнього діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав та здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання своїх процесуальних обов`язків.

Одним із таких процесуальних обов`язків учасників справи є надання особою, яка подає апеляційну скаргу, документа про сплату судового збору (ч.5 ст.296 КАС України), про що також вказувалось і в ухвалі судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024р. про залишення апеляційної скарги без руху, для чого було встановлено достатній строк (який у подальшому було продовжено), упродовж якого відповідачу необхідно було усунути зазначений недолік.

Обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до законодавства, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно. Застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника (апелянта) можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Судова колегія зауважує, що за законодавством України введення воєнного стану не змінено порядок сплати судового збору.

Таким чином, беручи до уваги те, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можливо забезпечити сплату судового збору, судова колегія вважає, що обставини, на які посилається апелянт, не є належною підставою для продовження строку для сплати судового збору.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем не надано достатніх доказів на підтвердження отримання коштів в майбутньому або вжиття заходів для отримання фінансування. Відповідно, відсутні підстави вважати, що апелянтом будуть виконані вимоги ухвали від 23.09.2024р.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що у даному випадку продовження судом процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги призведе до необґрунтованого затягування розгляду даної справи та не є гарантією виконання відповідачем вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Отже, колегія суддів не знаходить достатніх підстав для реалізації права на продовження відповідачу процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги та задоволення відповідного клопотання.

Окрім того, варто зазначити, що у разі задоволення вказаного клопотання, такі дії можуть розцінюватися як надання певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати відповідний судовий збір.

У відповідності до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р. у справі «Креуз проти Польщі», право на суд не є абсолютним, а таке право може обмежуватися державою різноманітними засобами, у т.ч. фінансовими.

Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Разом із тим, апеляційний суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.11.2018р. у справі №804/958/17, де вказано, що фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Відтак, судова колегія доходить висновку, що заявлене відповідачем клопотання про продовження строку сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.4 ст.169 та ч.2 ст.298 КАС України, апеляційна скарга повертається особі, що її подала якщо цією особою не усунуто недоліків, залишеної без руху апеляційної скарги.

Отже, враховуючи те, що вимоги ухвали судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024р. залишились не виконаними, недоліки апеляційної скарги у встановлений строк не усунуті, колегія суддів вважає, що на даний час є усі законні підстави для повернення вказаної апеляційної скарги апелянту.

Керуючись ст.ст.169,298,325,329 КАС України,

У Х В А Л И В:

Клопотання Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - повернути апелянту.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідачОсіпов Ю.В.

СуддіСкрипченко В.О.

Турецька І.О.