Постанова

від 09.10.2024 по справі 560/10227/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/10227/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

09 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області звернулось до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні ВП №74713110 від 25.06.2024 в сумі 5100,00 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Враховуючи відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участі, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

На примусовому виконанні в Управлінні забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №74713110 з виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.02.2024 №560/17698/23 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.07.2021 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених коштів.

Постановою від 25.06.2024 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду по справі №560/17698/23 наклав на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штраф в розмірі 5100,00 грн.

Позивач не погоджуючись з прийнятою постановою, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.

Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частинами 2 та 3 ст.14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею. 3 Закону №1404 визначено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 16 ч. 3 ст. 18 Закону №1404 закріплено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Частиною 2 ст. 63 Закону №1404 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником (ч. 3 ст. 63 Закону №1404).

При цьому, ст. 75 Закону №1404 передбачено відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (ч. 1 ст. 75 Закону №1404).

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 75 Закону №1404).

З аналізу вказаних норм вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення саме за відсутності поважних причин.

Таким чином, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, якщо судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу, відповідач виходив з того, що позивачем не виконано у повному обсязі рішення суду зобов`язального характеру.

Так, рішенням від 06.11.2023 по справі №560/17698/23 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.07.2021 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених коштів.

На виконання вказаного рішення відповідачем здійснено з 01.07.2021 перерахунок пенсії ОСОБА_1 із урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених коштів.

Розмір пенсії після перерахунку станом на 01.07.2021 склав 27341,40 грн.

Враховуючи те, що у період з 01.03.2022 по 31.01.2024 ОСОБА_1 вже нарахована пенсія у вищезазначених розмірах (на виконання судових рішень у справах №560/740/23 та №560/10187/23), тому доплата нарахована лише за період з 01.07.2021 по 28.02.2022.

Натомість, як достеменно встановлено судом першої інстанції, розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 та з 01.03.2023 залишився на рівні, розрахованому на виконання судових рішень у справі №560/740/23 та №560/10187/23, та становить: з 01.03.2022 28889,20 грн, а з 01.03.2023 32389,20 грн.

Тобто при перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідач здійснює її виплату з обмеженням максимальним розміром.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження апелянта про правомірність обмеження пенсії максимальним розміром, так як правовідносини, врегульовані рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.11.2023 по справі №560/17698/23 щодо проведення перерахунку пенсії, вирішені до моменту внесення змін до пенсійного законодавства, зокрема проведення індексації пенсії.

Слід зазначити, що судове рішення, яке набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним), основні і додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними.

Зобов`язальна частина рішення містила початкову дату проведення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром - без часового обмеження в майбутньому.

При проведенні перерахунку пенсії має враховуватись рішення суду, прийняте у справі, що стосується такої пенсії (в тому числі щодо безпідставності застосування обмеження пенсії максимальним розміром), у разі, якщо чинне на момент проведення такого перерахунку пенсії законодавство не зазнало відповідних змін.

З часу прийняття рішення у справі №560/17698/23 пенсійне законодавство в частині, що стосується обмеження виплати пенсії максимальним розміром, змін не зазнавало.

Висновки суду у справі №560/17698/23 щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром є обов`язковими не лише в межах цієї справи, але і під час виникнення/існування інших правовідносин, які пов`язані з пенсійним забезпеченням третьої особи, включаючи подальші перерахунки пенсії. Зважаючи на це, пенсійний орган не має права повторно обмежувати виплату пенсії максимальним розміром, тобто знову вчиняти ті ж самі дії, які вже були визнані судом протиправними.

В розрізі викладеного, судом першої інстанції вірно враховано, що предметом розгляду адміністративної справи №560/17698/23 було саме обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром під час проведення перерахунку з 01.07.2021, а зобов`язальна частина рішення містила початкову дату проведення перерахунку без обмеження максимального розміру пенсії без часового обмеження в майбутньому.

Тобто, питання обмеження пенсії позивача максимальним розміром було предметом судового розгляду у вказаній справі і ухвалене в цій справі рішення суду має преюдиційний характер для правовідносин між сторонами.

Судова колегія наголошує на обов`язковості висновків суду у справі щодо перерахунку пенсії для пенсійного органу не лише в межах цієї справи, але і під час виникнення/існування інших правовідносин, які пов`язані з пенсійним забезпеченням ОСОБА_1 , включаючи подальші перерахунки пенсії (до виникнення передбачених законом підстав для застосування обмеження).

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність застосування пенсійним органом обмеження максимального розміру пенсії стягувача з тих підстав, яким вже надавалася оцінка у судовому рішення, що набрало законної сили.

У цій справі доводи позивача фактично зводяться до незгоди з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.11.2023 по справі №560/17698/23, що не є предметом цього судового розгляду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу відповідач діяв в межах та на підставі закону, а відтак відсутні підстави для її скасування.

Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні правові норми і неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права в ході апеляційного розгляду справи не виявлено, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.