Постанова

від 09.10.2024 по справі 560/16029/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/16029/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

09 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області звернулось до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)про скасування постанови про накладення штрафу від 09.08.2023 ВП № 71987404 в розмірі 10200 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а також відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участі, апеляційний розгляд справи здійснюється в прядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.07.2022 у справі № 560/6615/22 (набрало законної сили 02.11.2022) зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.04.2021 №ХС-52017, виданої на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2021 у справі №560/3475/22, відповідно до статті 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01 лютого 2020 року, з урахуванням проведених виплат.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.12.2022 виправлено описку в ухвалі Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року у справі № 560/6615/22, зазначивши правильний номер та дату рішення Хмельницького окружного адміністративного суду на підставі якого було видано довідку, а саме - "№560/6587/20 та від 29.01.2021", замість "№560/3475/22 та від 28.03.2022".

На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.07.2022 № 560/6615/22 головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 28.12.2022 здійснено ОСОБА_1 перерахунок пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.04,2021 № ХС-52017, виданої на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.01.2021 у справі № 560/6587/20, відповідно до статті 63 Закону України від 09,04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01 лютого 2020 року, з урахуванням проведених виплат.

Однак, оскільки рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.07.2022 у справі № 560/6615/22 не зобов`язано проводити перерахунки та виплату пенсії у подальшому без обмеження максимальним розміром, розмір пенсії залишився на попередньо встановленому рівні 25341,40 (на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.07.2022 у справі № 560/6615/22).

В межах виконавчого провадження головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 18.07.2023 прийнято постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за невиконання рішення суду без поважних причин.

Позивач оскаржував до суду зазначену постанову, однак рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.08.2023 по справі №560/14764/23, яке набрало законної сили, у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - відмовлено.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 09.08.2023 прийнято постанову про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн. на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за повторне невиконання рішення суду без поважних причин.

Вважаючи вказану постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів, надаючи оцінку спірним правовідносинам, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.

Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частинами 2 та 3 ст.14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону №1404 визначено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 16 ч. 3 ст. 18 Закону №1404 закріплено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Частиною 2 статті 63 Закону №1404передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником (ч. 3 ст. 63 Закону №1404).

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (ч. 1 ст. 75 Закону №1404).

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 75 Закону №1404).

З аналізу вказаних норм вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення саме за відсутності поважних причин.

Таким чином, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, якщо судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу, відповідач виходив з того, що позивачем не виконано у повному обсязі рішення суду зобов`язального характеру.

Як встановлено з матеріалів справи, в рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.08.2023 по справі №560/14764/23 суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача ознак протиправності та, як наслідок, відсутності підстав для скасування постанови про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд у справі №560/14764/23 чітко зазначив, що висновки суду у справі №560/6615/22 щодо перерахунку пенсії без обмеження максимального розміру є обов`язковими не лише в межах цієї справи, але і під час виникнення/існування інших правовідносин, які пов`язані з пенсійним забезпеченням третьої особи, включаючи подальші перерахунки пенсії.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не надано до суду першої та апеляційної інстанцій жодного доказу щодо виконання рішення суду, та, зокрема, вчинення дій після 18.07.2023 (дати винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн), спрямованих на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/6615/22, і тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувана постанова від 09.08.2023 про накладення штрафу в сумі 10200 гривень є правомірною.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що боржником рішення суду не виконано в повному обсязі, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаного заходу примусового виконання у вигляді накладення штрафу.

Судова колегія наголошує на обов`язковості висновків суду у справі щодо перерахунку пенсії для пенсійного органу не лише в межах однієї справи, але і під час виникнення/існування інших правовідносин, які пов`язані з пенсійним забезпеченням ОСОБА_1 , включаючи подальші перерахунки пенсії (до виникнення передбачених законом підстав для застосування обмеження).

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність застосування пенсійним органом обмеження максимального розміру пенсії стягувача з тих підстав, яким вже надавалася оцінка у судовому рішення, що набрало законної сили.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу відповідач діяв в межах та на підставі закону, а відтак відсутні підстави для її скасування.

Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні правові норми і неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права в ході апеляційного розгляду справи не виявлено, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.