Постанова

від 09.10.2024 по справі 460/3334/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/3334/24 пров. № А/857/18151/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «АРТЕМ-БУД» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року (головуючий суддя Друзенко Н.В., м.Рівне) у справі №460/3334/24 за адміністративним позовом Приватного підприємства «АРТЕМ-БУД» до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

28.03.2024 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу №024724 та №024725 від 12.03.2024.

Позов обґрунтовує тим, що оскаржувані постанови є протиправними, оскільки відповідачем розглянуто справи про застосування адміністративно-господарських штрафів без участі уповноваженої особи підприємства, чим позбавлено позивача можливості надати пояснення та відповідні документи. Зауважує, що відповідачу достеменно було відомо про те, що ПП «АРТЕМ-БУД» не отримано повідомлень про розгляд справ, а Порядком №1567 не передбачена можливість розгляду справи без участі суб`єкта у разі відсутності інформації щодо вручення повідомлення про розгляд.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що відповідач мав можливість відстежити отримання позивачем рекомендованого листа, в якому направлялися повідомлення про розгляд справи за трекером даного відправлення, а отже, мав можливість відкласти розгляд справи, надавши час позивачу подати пояснення та додаткові докази. А тому апелянт вважає необгрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування постанов. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

22.08.2024 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що встановлені судом фактичні обставини справи та їх оцінка в розрізі норм чинного законодавства дають підстави для висновку, що при прийнятті постанов про застосування штрафу відповідач діяв обґрунтовано та розсудливо, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

06.02.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Тернопільській області о 11 год. 25 хв. проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, місце перевірки а/д Н-19 237 км+20 м. Направлення на рейдову перевірку від 05.02.2024 № 000871. За результатами перевірки складено Акт №АР024709 від 06.02.2024, відповідно до якого, був зупинений транспортний засіб DAF номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричіпом FELDBINDER номерний знак НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , водій ОСОБА_1 . Визначено, що транспортний засіб належить ПП «АРТЕМ-БУД» згідно ТТН №10572536 від 05.02.2024, згідно свідоцтва про реєстрацію - ТОВ «Містраль Транс». Під час перевірки виявлено порушення: перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, а саме свідоцтва про реєстрацію напівпричепа та протоколу перевірки технічного стану напівпричепа НОМЕР_2 . У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону. Водій відмовився від підпису та надання пояснень.

16.02.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Тернопільській області о 13 год. 35 хв. проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, місце перевірки а/д Н-19 311 км. Направлення на рейдову перевірку від 12.02.2024 № 000872. За результатами перевірки складено Акт № 024743 від 16.02.2024, відповідно до якого, був зупинений транспортний засіб DAF номерний знак НОМЕР_4 , з напівпричепом FELDBINDER номерний знак НОМЕР_5 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 , СХО 722385, водій ОСОБА_2 . Визначено, що транспортний засіб належить ПП «АРТЕМ-БУД». Під час перевірки виявлено порушення: вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», Наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010, Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, а саме: при перевезенні вантажу на момент проведення перевірки відсутні тахокарти за період від 19 січня, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31 січня 2024 року; з 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 лютого 2024 року та бланк підтвердження діяльності. У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону. Водій з актом ознайомлений під підпис, пояснень не надав.

01.03.2024 рекомендованим листом на адресу ПП «АРТЕМ-БУД» направлялось повідомлення про розгляд справи на 12.03.2024. Згідно з трекінгом відстежень ПАТ Укрпошта, вказаний лист отриманий позивачем 13.03.2024.

12.03.2024 на розгляд справи позивач не прибув; клопотань, заяв чи пояснень по суті не надавав. Справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт розглянута 12.03.2024 без участі представника ПП «АРТЕМ-БУД».

12.03.2024 відповідачем прийнято постанову №024724 (на підставі Акту №АР024709 від 06.02.2024) про застосування до ПП «АРТЕМ-БУД» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

12.03.2024 відповідачем прийнято постанову №024725 (на підставі Акту №024743 від 16.02.2024) про застосування до ПП «АРТЕМ-БУД» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погодившись з прийнятими постановами, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №024724 та №024725 від 12.03.2024 відповідають критеріям наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» №442 від 10.09.2014 Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті; утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ від 05.04.2001 (Закон №2344-ІІІ), що регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 2 Закону №2344-ІІІ передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до статті 33 Закону №2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Статтею 5 Закону №2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно з частиною 12 статті 6 цього Закону державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. А згідно з частиною 14 статті 6 Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (Порядок №1567). Цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 1 Порядку №1567).

Згідно з пунктом 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Вказуючи на протиправність постанов №024724 та №024725 від 12.03.2024 позивач зазначає, що відповідачем не дотримано процедури розгляду справи.

Згідно з пунктом 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пункту 26 Порядку справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Відповідно до пункту 27 Порядку у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Аналізуючи вказані положення, колегія суддів зазначає, що Порядком № 1567 установлено обов`язок органу державного контролю повідомити суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Водночас, неявка суб`єкта господарювання на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення. При цьому, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді та у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Такого висновку дійшов Верховний Суду у постановах від 01 березня 2018 року у справі №820/4810/17, від 14 грудня 2023 року у справі №280/1426/20, від 21 грудня 2023 року у справі №560/11763/22 та від 06 червня 2024 року у справі №340/1617/22.

Апеляційний суд зауважує, що повідомлення (запрошення) від 01.03.2024 на розгляд справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що призначений на 12.03.2024, відповідач направив ПП «АРТЕМ-БУД» рекомендованим листом із повідомленням 01.03.2024. Вказане підтверджується роздруківкою трекінгу з офіційного вебсайту Укрпошти. Тобто, відповідач виконав свій обов`язок щодо повідомлення суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. При цьому, таке повідомлення було надіслано завчасно. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що такий рекомендований лист надійшов до поштового відділення (точки видачі) 05.03.2024, однак отриманий позивачем 13.03.2024.

Отже, фактично рекомендований лист з повідомленням позивачу був доставлений завчасно до розгляду справи в Відділі державного нагляду (контролю) в Рівненській області. Той факт, що позивач його забрав у відділенні Укрпошти лише 13.03.2024 і, як наслідок, необізнаності про дату і час розгляду справи про порушення транспортного законодавства не може ставитись у вину відповідача і не оцінюється судом як порушення останнім пункту 26 Порядку №1567. Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що нормами Порядку №1567 не встановлено обов`язкової присутності суб`єкта господарювання під час розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Неявка суб`єкта господарювання не є перешкодою для розгляду такої справи та винесенню органом державного контролю постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу.

Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що відповідачу достеменно було відомо про те, що ПП «АРТЕМ-БУД» не отримано повідомлень про розгляд справ, а Порядком №1567 не передбачена можливість розгляду справи без участі суб`єкта у разі відсутності інформації щодо вручення повідомлення про розгляд.

Щодо правомірності винесення оспорюваних постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу згідно зі статтею 60 Закону №2344-ІІІ по суті встановлених порушень, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 34 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, серед іншого, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В свою чергу, статтею 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Колегія суддів зауважує, що під час перевірки 06.02.2024 виявлено перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки свідоцтва про реєстрацію напівпричепа та протоколу перевірки технічного стану напівпричепа НОМЕР_7 .

Аналіз положень статті 48 Закону №2344-ІІІ дає підстави апеляційному суду вважати, що законодавцем при визначенні документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством. Разом з тим, вказаною статтею чітко визначено, що при здійсненні вантажних перевезень водій повинен мати реєстраційні документи на транспортний засіб.

Статтею 22 Закону №2344-III визначено, що технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їх складових виконують з метою підтримання їх у належному стані та забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації. Вимоги до виконавця технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів та надаваних ним послуг (виконуваних робіт) встановлюються технічним регламентом з підтвердження відповідності, затвердженим у встановленому законодавством порядку. Технічне регулювання у сфері технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту. Технологічні норми проектування виробничих споруд і підприємств автомобільного транспорту затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту. Положення про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та правила надання послуг з їх технічного обслуговування і ремонту затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту. Правила експлуатації колісних транспортних засобів, їх складових частин (пневматичних шин, акумуляторних батарей, систем живлення двигунів газовим паливом, установлених під час технічної експлуатації, тощо) затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до статті 23 Закону №2344-III контроль технічного стану транспортних засобів включає обов`язковий технічний контроль транспортних засобів та перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками. Перевірку технічного стану транспортних засобів під час обов`язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюють суб`єкти господарювання, визначені відповідно до Закону України «Про дорожній рух» в порядку, який встановлює Кабінет Міністрів України. У період між обов`язковими технічними контролями відповідність технічного стану транспортних засобів вимогам законодавства забезпечує перевізник. Порядок проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України. Перевірка технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками здійснюється в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року №137 (Порядок №137).

Відповідно до пункту 1 Порядку №137 цей порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (Порядок) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Відповідно до пп.11-1, пп.15 п.2 Порядку №137 протокол перевірки технічного стану - електронний документ, що засвідчує позитивні результати проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу і містить інформацію, необхідну для його ідентифікації. Транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб (зокрема службовий легковий автомобіль), що експлуатується юридичними особами, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності, фізичними особами під час виконання цивільно-правових договорів з метою отримання прибутку.

Пунктом 3 Порядку №137 визначено, що періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації щороку.

Відповідно до пункту 16 Порядку №137 обов`язковий технічний контроль транспортного засобу проводиться згідно з Технологічними вимогами до засобів перевірки технічного стану, обслуговування і ремонту колісного транспортного засобу, затвердженими наказом Мінінфраструктури від 15 лютого 2012 р. № 106, і Вимогами до перевірки. Матеріали фото- та відеофіксації мають забезпечувати можливість чітко визначати марку, колір, номерний знак транспортного засобу, обов`язково зазначається дата фото та відеофіксації, яка повинна відповідати даті видачі протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу. Результат фотофіксації процесу перевірки конструкції та технічного стану транспортного засобу (одна фотографія транспортного засобу під час перевірки гальмівної системи методом стендових випробувань із фіксацією загального вигляду транспортного засобу та номерного знака) друкується на зворотному боці протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу (крім категорій O1 і O2, не обладнаних інерційною системою гальмування, і категорії L).

Відповідно до пункту 18 Порядку №137 у разі позитивного результату після проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу виконавець складає протокол перевірки технічного стану транспортного засобу. Паперова копія протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу видається замовнику (водію). На вимогу замовника (водія) паперова копія виготовляється та видається на бланку протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.

Оглядаючи матеріали справи, апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Під час перевірки 06.02.2024 виявлено порушення: перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, а саме свідоцтва про реєстрацію напівпричепа та протоколу перевірки технічного стану напівпричепа НОМЕР_2 . Актом №АР024709 від 06.02.2024, підтверджується, що був зупинений транспортний засіб DAF (н.з. НОМЕР_1 ; серія і номер свідоцтва про реєстрацію СТО НОМЕР_8 ) разом з напівпричепом FELDBINDER номерний знак НОМЕР_2 .

Крім того, в матеріалах справи наявний протокол перевірки технічного стану транспортного засобу №01039-01773-23 (серії ВХ №787095) від 18.10.2023. Відповідно до вказаного Протоколу: категорія, марка, модель ТЗ 04, FELDBINDER EUT 29.3; номерний знак НОМЕР_2 ; vin або номер кузова (рами) НОМЕР_9 , дата державної реєстрації 16.07.2021; вантажність 29.6 тонн. Інше не вказано. Крім того, позивачем не долучено зворотній бік протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу щодо результату фотофіксації разом з номерним знаком.

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 , марка ТЗ SPITZER модель SF 2434/2P спеціалізований напівпричіп цистерна-Е (білий), номерний знак НОМЕР_2 , vin код (номер шасі) НОМЕР_11 , дата державної реєстрації 19.07.2019.

Тобто, у наданих документах наявна розбіжність, а тому неможливо ідентифікувати напівпричіп з номерним знаком НОМЕР_2 .

Як слідує зі змісту Акту №АР024709 від 06.02.2024, водій відмовився від підпису та надання пояснень.

Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова №024724 від 12.03.2024 про застосування до ПП «АРТЕМ-БУД» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не підлягає скасуванню.

Щодо суті порушень на підставі Акту №024743 від 16.02.2024, апеляційний суд зазначає наступне.

Статтею 18 Закону №2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону №2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (Положення №340).

Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (ТЗ).

Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.

Згідно з пунктом 6.4 Положення №340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника. У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Відповідно до пункту 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

24.06.2010 Міністерство транспорту та зв`язку України наказом №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (Інструкція №385), відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 розділу І якої, Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух». Вказана Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, а її норми поширюються на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 визначені у ній терміни вживаються у такому значенні: тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п.3.5 Інструкції №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема: дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

20.12.2010 набрала чинності Поправка №6 до ЄУТР у частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт - надання Бланка підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом, що узгоджується з пунктом 6.4 Положення №340.

Апеляційний суд вказує, що під час перевірки 16.02.2024 виявлено, що при перевезенні вантажу на момент проведення перевірки відсутні тахокарти за період від 19 січня, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31 січня 2024 року; з 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 лютого 2024 року та бланк підтвердження діяльності (транспортний засіб DAF номерний знак НОМЕР_4 , з напівпричіпом FELDBINDER номерний знак НОМЕР_5 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 , СХО 722385, водій ОСОБА_2 ).

Аналізуючи вищенаведені положення норм законодавства, колегія суддів зазначає, що тахокарти, бланки підтвердження діяльності (у разі відсутності тахокарт), а також картки водія або роздруківки даних роботи цифрового тахографа (роздруківка обліку режиму праці та відпочинку водія на паперовому носії) є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, що відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ, входять до переліку обов`язкових документів при здійсненні внутрішніх перевезень. Тобто, законодавець чітко встановив обов`язок водія надати при перевірці відповідному державному органу тахокарти у визначеній кількості (29 штук), а також Бланки підтвердження діяльності в разі відсутності тахокарт, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв, а перевізників - забезпечити їх наявність у водія.

Отже, у разі відсутності тахокарт, автомобільний перевізник ПП «АРТЕМ-БУД» повинен був забезпечити водія ОСОБА_2 - бланком підтвердження діяльності, однак під час проведення перевірки такого бланку надано не було, що і зафіксовано в Акті проведення перевірки №024743 від 16.02.2024.

Апеляційний суд зауважує, що в матеріалах справи наявний бланк підтвердження діяльності ПП «АРТЕМ-БУД» від 31.01.2024 про те, що водій ОСОБА_2 з 19.01.2024 по 31.01.2024 не здійснював перевезення пасажирів та/або вантажів. Також, наявний бланк підтвердження діяльності ПП «АРТЕМ-БУД» від 13.02.2024 про те, що водій ОСОБА_2 з 01.02.2024 по 13.02.2024 не здійснював перевезення пасажирів та/або вантажів. Однак, колегія суддів звертає увагу, що обов`язок ведення тахокарти, а у разі відсутності - бланку підтвердження діяльності, позивачем не спростовано, як і допущення ним порушень законодавства про автомобільний транспорт, з огляду на ненадання до перевірки усіх документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Більше того, водій з актом ознайомлений під підпис, пояснень не надав, зокрема щодо наявності бланків підтвердження діяльності про не здійснення перевезень з 19.01.2024 по 13.02.2024. Тобто, погодився з зафіксованими у акті порушеннями. Таким чином, долучені позивачем бланки підтвердження діяльності, під час здійснення перевірки не були наявні та не надавалась відповідачу.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що постанова №024725 від 12.03.2024 про застосування до ПП «АРТЕМ-БУД» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» також не підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Приватного підприємства «АРТЕМ-БУД» залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі № 460/3334/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний