Постанова

від 09.10.2024 по справі 140/4977/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/4977/24 пров. № А/857/20783/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року (головуючий суддя Денисюк Р.С., м. Луцьк) у справі №140/4977/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині, -

В С Т А Н О В И В:

08.05.2024 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.01.2024 № 3335000703 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 850375,82 грн.

Позов обґрунтовує тим, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку: магазину, складу на якій здійснює свою господарську діяльність ТзОВ «Волиньтабак», що розташована за адресою: м. Дніпро, вул В.Антоновича,33, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 14.12.2023 №3998/04-36-09-03/21736854. У висновках зазначеного акту перевірки контролюючий орган вказав на порушення товариством пунктів 1, 2 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 №265/95-ВР (Закон №265/95-ВР), а саме проведення розрахункових операцій без застосування РРО на повну суму виручки без надання розрахункових документів на загальну суму 901810,95 грн. На підставі вказаного акту фактичної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.01.2024 № 3335000703, яким до товариства застосовано штраф в сумі 929698,07 грн. Позивачем 13.02.2024 було подано скаргу на вищезазначене податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої отримано рішення від 10.04.2024 № 10275/6/99-00-06-03-02-06, яким податкове повідомлення-рішення від 19.01.2024 № 3335000703 залишено без змін, а скаргу - без задоволення. ТзОВ «Волиньтабак» не погоджується з податковим повідомленням-рішенням та вважає, що воно винесено без врахування фактичних обставин справи та наявних у позивача документів, які підтверджують проведення розрахункових операцій із дотриманням вимог чинного законодавства. Зокрема вказує на те, що вилучення готівки з місця здійснення готівкових розрахунків із застосуванням ПРРО для здавання її до банку було оформлено товариством відповідними чеками ПРРО із виконанням операції «службова видача», відповідно до п.29 розділу ІІ «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ №148 від 29.12.2017 (Положення №148). З посиланням на норми чинного законодавства наголошує, що при здійсненні розрахункових операцій у період охоплений актом перевірки не було допущено порушень пунктів 1,2 статті 3 Закону №265/95-ВР на суму 846036,70 грн, що в свою чергу виключає застосування штрафу. З цих підстав вважає, що податкове повідомлення-рішення в цій частині винесене всупереч вимогам законодавства.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.01.2024 № 3335000703 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 850375,82 грн (вісімсот п`ятдесят тисяч триста сімдесят п`ять гривень 82 копійки).

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що посадовими особами ДПС проведено фактичну перевірку господарської одиниці позивача, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 14.12.2023 №3998/04-36-09-03/21736854. У висновках зазначеного акту перевірки контролюючий орган вказав на порушення товариством пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме проведення розрахункових операцій без застосування РРО на повну суму виручки без надання розрахункових документів. На підставі вказаного акту фактичної перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.01.2024 № 3335000703. Апелянт вказує, що під час проведення перевірки позивачем не було надано первинних документів, а саме касових ордерів, які підтверджували подальшу видачу готівки з каси для проведення здавання коштів банку. Таким чином, вважає законним застосування до позивача штрафних санкцій за порушення ним вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

06.09.2024 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того, зазначає, що аргументи відповідача наведені в апеляційній скарзі не підтверджують наявність правових підстав для донарахування позивачу штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в частині застосування штрафних санкцій в сумі 850375,82 гривень. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку магазину - складу на якій здійснює свою господарську діяльність ТзОВ «Волиньтабак», що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. В.Антоновича, 33, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 14.12.2023 №3998/04-36-09-03/21736854.

У висновках зазначеного акту перевірки контролюючий орган вказав на порушення товариством пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (Закон №265/95-ВР), а саме проведення розрахункових операцій без застосування РРО на повну суму виручки без надання розрахункових документів на загальну суму 901810,95 грн: за 30.08.2023 на суму 846036,70 грн; за 08.09.2023 на суму 8678,25 грн; за 11.09.2023 на суму 36258,50 грн; за 12.09.2023 на суму 10831,30 грн.

На підставі акта перевірки Північне міжрегіональне управління 19.01.2024 прийнято податкове повідомлення-рішення № 3335000703 про застосування до позивача на підставі статті 17 Закону №265/95-ВР штрафних (фінансових) санкцій у сумі 929698,07 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням ДПС України від 10.04.2024 № 10275/6/99-00-06-03-02-06 податкове повідомлення-рішення від 19.01.2024 № 3335000703 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням в частині застосування до нього штрафних санкцій на суму 850375,82 грн, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Податковий кодекс (ПК) України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.

Так, пунктами 80.1, 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, передумовою проведення фактичної перевірки, з підстав, передбачених підпунктами 80.2.2, пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявність та отримання в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 Закону № 265/95-ВР: розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Як встановлено пунктами 1, 2 частини 1 статті 3 Закону №265/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Пунктом 1 Розділу I Положення №148 визначено, що воно розроблено відповідно до Закону України "Про Національний банк України" і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (фізичні особи - підприємці) (суб`єкти господарювання), фізичними особами.

Відповідно до п.11 Розділу II Положення №148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО без ведення касової книги, є забезпечення зберігання щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) в електронній формі протягом строку, визначеного пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України і занесення інформації згідно з фіскальними звітними чеками/електронними фіскальними звітними чеками до відповідних книг обліку (КОРО - у разі її використання на період виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії). Установа/підприємство визначає місце та спосіб зберігання відокремленими підрозділами щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) у електронній формі. Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням програмних РРО без ведення касової книги, є забезпечення щоденного створення засобами програмних РРО у паперовій та/або електронній формі фіскальних звітних чеків та подання їх до фіскального сервера засобами телекомунікацій, а також направлення створених програмними РРО електронних розрахункових документів та повідомлень для їх реєстрації і довгострокового зберігання до фіскального сервера.

Відповідно до пункту 23 розділу III даного Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, електронними розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних інструментів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Як вбачається із пунктів 25-26 розділу III Положення №148 приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим. Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки.

Відповідно до п.29 розділу III Положення приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі. Вилучення готівки з місця здійснення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або РК для здавання її до банку оформляється відповідними чеками РРО із виконанням операції "службова видача". Документом, що свідчить про здавання виручки до банку та є підтвердженням оприбуткування готівки в касі суб`єктів господарювання, є: 1) квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, підписана відповідальними особами банку та засвідчена відбитком печатки банку (за потреби); 2) квитанція/чек банкомата чи програмно-технічного комплексу самообслуговування; 3) супровідний касовий ордер до сумки з цінностями; 4) чек платіжного термінала в разі проведення інкасації коштів у режимі реального часу з використанням платіжних терміналів.

Пунктом 33 розділу III Положення №148 визначено, що прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (додаток 4), який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями. Видаткові касові ордери, оформлені на підставі видаткових відомостей, реєструються в такому журналі після здійснення виплат, зазначених у видатковій відомості. Бухгалтер (відповідальна особа установи/підприємства, на яку покладено обов`язок з оформлення цих документів) має право здійснювати реєстрацію касових ордерів і видаткових відомостей за допомогою комп`ютерних засобів, які забезпечують формування і роздрукування відповідних касових документів. У документі "Вкладний аркуш журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів", який формується і роздруковується за відповідний день, забезпечується формування даних для обліку руху коштів.

Відповідно до п.40 Розділу IV Положення касир здійснює записи в касовій книзі за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день не здійснюються. Касир щоденно в кінці робочого дня підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі. Готівка, видана за видатковими відомостями на виплати, пов`язані з оплатою праці, відображається в касовій книзі після закінчення строків цих виплат згідно з пунктом 18 розділу II цього Положення, а закриття вищезазначених документів та виписка відповідних видаткових касових ордерів здійснюються в порядку, визначеному в пункті 31 розділу III цього Положення. Підприємства, що мають відокремлені підрозділи, які проводять касові операції і режим роботи яких не збігається з розпорядком функціонування бухгалтерії підприємства - юридичної особи (у тому числі у вихідні та святкові дні), внутрішнім документом визначають порядок взаємодії відокремлених підрозділів із бухгалтерією підприємства - юридичної особи відповідно до вимог законодавства України.

Аналізуючи норми чинного законодавства, апеляційний суд зазначає наступне.

У ході проведеної відповідачем перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме: проведення розрахункових операцій 30.08.2023 без застосування РРО на повну суму виручки без надання розрахункових документів на загальну на суму 846036,70 грн.

Зокрема, вказана сума вирахувана як різниця між сумою виторгу ПРРО 1599502,10 грн та торгівельною виручкою згідно банківської виписки за цю дату в сумі 2445538,80 грн.

Однак, колегія суддів вважає, що такий висновок контролюючого органу не відповідає фактичним обставинам справи та наявним в справі доказам.

Як вже зазначалося судом, Положенням №148 визначено порядок обліку та вилучення готівкових коштів з місця відповідних розрахунків та здачу їх у банк.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований у м. Луцьку, а перевірка проводилась у структурній одиниці, яка розташована в іншій області.

Із наявних в справі документів вбачається, що операції з видачі готівки із магазину ТзОВ «Волиньтабак», відображені в первинних касових документах, зокрема Z-звіту ПРРО за 30.08.2023 на суму 1599502,10 грн із виконанням операції «Службова видача», які того ж дня було здано в касу банку, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового документа від 30.08.2023 №0EVT61836 та засвідчено печаткою банку.

Вказана операція також відображена позивачем у касовій книзі за 01.08.2023 по 31.08.2023.

Як вбачається із наявних у справі доказів, операції з видачі готівки з магазину позивача відображені в первинних касових документах, зокрема Z-звіту ПРРО за 29.08.2023 на суму 2445538,80 грн із виконанням операції «Службова видача», які було переміщено в касу Регіонального гуртового складу ТзОВ «Волиньтабак», з оформленням прибуткового касового ордеру № 21 від 29.08.2023, що підтверджує факт прийняття готівки в касу та подальшу видачу готівки з каси з оформленням касового ордеру № 23 від 30.08.2023 для здачі готівки в банк.

Дана сума готівки була здана в банк 30.08.2023, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового документа від 30.08.2023 №0EVT61271 та засвідчено печаткою банку

Вказана операція також відображена позивачем у касовій книзі за 01.08.2023 по 31.08.2023.

Колегія суддів зазначає, що виходячи із Z-звіту ПРРО за 29.08.2023 сума виручки магазину на якому відповідач проводив перевірку за 29.08.2023 становить 2445538,80 грн, а за 30.08.2023 - 1599502,10 грн.

При цьому, враховуючи наявні в справі докази внесення готівки в касу, її оприбуткування та подальша здача готівкових коштів позивачем в банк за 29.08.2023 та 30.08.2023, на думку апеляційного суду, здійснена ним із дотриманням вимог Положення № 148.

Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що надані позивачем документи були наявні під час перевірки та могли бути отримані посадовими особами, що проводили перевірку, позаяк норми Закону №265/95-ВР та Положення №148 встановлюють відповідні вимоги щодо здійснення розрахункових операцій через РРО та обігу готівки та їх належного відображення.

Таким чином, апелянт не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах операції по обліку готівки; фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірність та обґрунтованість вказаних вище висновків про порушення позивачем пунктів 1, 2 ст.3 Закону № 265/95-ВР, викладених в акті фактичної перевірки та прийнятого на їх підставі ППР від 19.01.2024 № 3335000703 в частині накладення штрафної (фінансової) санкції на суму 846036,70 грн. Разом з тим, враховуючи ту обставину, що судом визнано протиправним та скасовано ППР в частині застосування до позивача штрафної санкції на суму 846036,70 грн, (факт порушення вимог чинного законодавства), тому з врахуванням приписів п.1 ч.1 ст.17 Закону № 265/95, штрафні санкції мають бути нараховані за 08.09.2023 в розмірі 100% (8678,25 грн*100% (є першим порушенням), а не 150 % (8678,25*150%=13017,38 грн), як це зроблено відповідачем. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 19.01.2024 № 3335000703 є протиправним та підлягає скасуванню також в частині суми штрафу, що перевищує 8678,25 грн, тобто у сумі 4339,12 грн.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року у справі № 140/4977/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний