Постанова

від 09.10.2024 по справі 460/26533/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/26533/23 пров. № А/857/20841/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року (головуючий суддя Дорошенко Н.О., м. Рівне) у справі №460/26533/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

16.11.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 14.07.2023 №13/в, щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою працездатності, внаслідок отримання захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, а саме: пов`язане із захистом Батьківщини; зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення його з військової служби, пропорційно визначеному відсотку втрати працездатності.

Позов обґрунтовує тим, що з 29.07.2022 позивач звільнений з військової служби. Перед звільненням, а саме 25.07.2022, при проходженні медичного огляду позивачу встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба II ступеню СН 0. Хронічний подагричний артрит, поліартрит, без порушення функції суглобів. Повна вторинна адентія. Коефіцієнт жувальної ефективності по Агапову 0%. Захворювання, Так пов`язані з проходженням військової служби. Висновок ВЛК від 25.07.2022 №2771 містить кваліфікацію хвороб, які були встановлені на момент проходження військової служби. Відтак, після звільнення, позивач звернувся та був скерований до комісії МСЕК з метою визначення втрати професійної працездатності. Разом з тим, 24.10.2022 за рішенням МСЕК ступінь втрати працездатності за наявних захворювань отриманих при проходженні військової служби була встановлена 15% одноразово. Причинно-наслідковий зв`язок комісією МСЕК був визначений на підставі вказаної довідки ВЛК. Позивач вважає, що за таких умов, він як колишній військовослужбовець, має право на отримання грошової допомоги в зв`язку з визначеним відсотком втрати працездатності. Однак, для виплати одноразової грошової допомоги таке формулювання як «при проходженні військової служби» не передбачене Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975. Не погодившись з визначеним причинно-наслідковим зв`язком, що містився у такому висновку ВЛК, позивач звернувся до 18 Регіональної ВЛК щодо перегляду та змін такого формулювання. 16.01.2023 18 Регіональна ВЛК встановила причинно-наслідковий зв`язок захворювання, які отримав позивач під час проходження військової служби, та визначила, що захворювання, так пов`язане із захистом Батьківщини. За умов перегляду комісією причинно-наслідкового зв`язку та визначення відсотку втрати працездатності, позивач звернувся із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги. Проте, рішенням від 14.07.2023 №3/в (Витяг з протоколу) було відмовлено у виплаті, покликаючись на ту обставину, що його звільнено 29.07.2022, а 24.02.2023 встановлено ступінь втрати працездатності понад тримісячний термін після звільнення. Позивач вважає спірне рішення відповідача протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист та отримання передбаченої законодавством України одноразової грошової допомоги.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 14.07.2023 №13/в, в частині пункту 21 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою працездатності, внаслідок отримання захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, а саме: пов`язане із захистом Батьківщини. Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі пропорційно визначеному відсотку втрати працездатності від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, як військовослужбовцю, який отримав захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення його з військової служби.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що позивача 29.07.2022 було звільнено з військової служби. З 24.02.2023 позивачу встановлено 15% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК 0020117 від 24.02.2023. Підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Аналогічне положення містить абзац 2 пункту 7 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975. Отже, граничний термін отримання втрати працездатності, яка б давала підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону, спливає після закінчення трьох місяців з дня звільнення з військової служби, а саме 29.10.2022. Відтак, втрата працездатності внаслідок захворювання, пов`язана із захистом Батьківщини, позивачу встановлена поза межами трьохмісячного строку звільнення з військової служби (минуло 6 місяців і 25 днів після звільнення з військової служби), а тому підстави для виплати спірної допомоги відсутні. Апелянт вважає, що діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Позивач відповідно до довідки від 10.08.2022 №5609-500198366 є внутрішньо переміщеною особою.

Позивач з 2018 року проходив військову в Збройних Силах України та згідно з довідкою від 18.11.2022 №3252, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , безпосередньо приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення її здійснення в м. Бахмут Донецької області.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.07.2022 №211 сержанта ОСОБА_1 , звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 27.07.2022 №121-РС відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (які досягли граничного віку), виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 29.07.2022.

Під час проходження військової служби при проведеному медичному огляді сержанта ОСОБА_1 01.06.2021 Гарнізонною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 встановлено діагноз: «Гіпертонічна хвороба І ст., 1 ст., ризик помірний. СН0». Постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби». На підставі статті 39-в графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ: «Придатний до військової служби», що підтверджується довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії від 01.06.2021 №1215.

За змістом довідки військово-лікарської комісії від 25.07.2022 №2771 при проведеному медичному огляді сержанта ОСОБА_1 25.07.2022 військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_3 встановлено діагноз: «Гіпертонічна хвороба ІІ ст. СН0. Хронічний подагричний артрит, поліартрит, без порушення функції суглобів. Повна вторинна адентія. Коефіцієнт жувальної ефективності по Агапову 0 %.». Постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби». На підставі статті 39Б, 60Б, 49А Розкладу хвороб: «обмежено придатний до військової служби, непридатний до служби в ДШВ, плавскладі, морській піхоті. Спецспорудах. Придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах».

На підставі довідки військово-лікарської комісії від 25.07.2022 №2771 Рівненською обласною МСЕК №2 видано довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 26.10.2022 серії АГ №0020031, згідно з якою ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 15% одноразово. Причина втрати професійної працездатності: «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби».

Не погоджуючись з причинним зв`язком, зазначеним у довідці військово-лікарської комісії від 25.07.2022 №2771 (захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби), позивач звернувся до 18 Регіональної військово-лікарської комісії щодо його перегляду та зміни.

За змістом витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, №246 від 16.01.2023 захворювання сержанта ОСОБА_1 1962 р.н. «Гіпертонічна хвороба II с. СН 0. Хронічний подагричний артрит, поліартрит, без порушення функції суглобів. Повна вторинна адентія. Коефіцієнт жувальної ефективності по Агапову 0%», що підтверджено медичними та військово-обліковими документами ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ. Постанову ВЛК в\ч НОМЕР_3 в довідці ВЛК №2771 від 25.07.2022 по причинному зв`язку захворювань відмінено.

24.02.2023 Рівненською обласною МСЕК №2 позивачу видано довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0020117, згідно з якою ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 15% одноразово. Причина втрати професійної працездатності: «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини». В графі «Дата встановлення страхового випадку» зазначено: «витяг з протоколу засідання 18 Регіональної ВЛК №246 від 16.01.2023».

У зв`язку з цим, позивач звернувся до відповідача для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №12/в від 14.07.2024, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що позивача звільнено з військової служби 29.07.2022, а 24.02.2023 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.

Вважаючи таке рішення Міністерства оборони України протиправним, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (Закон №2232-XII).

Статтею 41 Закону №2232-XII передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; Закон № 2011-XII), визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісті.

Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому, у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Частиною другою, четвертою статті 16-3 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам. Якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв). У разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв`язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, отриманих у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум).

Частинами шостою та дев`ятою статті 16-3 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, та осіб, звільнених з військової служби (військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст), визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (Порядок № 975).

Згідно з п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

У пункті 11 Порядку № 975 визначено, що вiйськовослужбовець, вiйськовозобов`язаний та резервiст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разi настання iнвалiдностi чи втрати працездатностi без встановлення йому iнвалiдностi, подає уповноваженому органу такi документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням iнвалiдностi чи часткової втрати працездатностi без встановлення iнвалiдностi; довiдку медико-соцiальної експертної комiсiї про встановлення групи iнвалiдностi або вiдсотка втрати працездатностi iз зазначенням причинного зв`язку iнвалiдностi чи втрати працездатностi. До заяви додаються копiї: постанови вiдповiдної вiйськово-лiкарської комiсiї щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузiї, травми або калiцтва), захворювання; документа, що свiдчить про причини та обставини поранення (контузiї, травми або калiцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане iз вчиненням особою кримiнального чи адмiнiстративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дiй у станi алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`янiння, або навмисного спричинення собi тiлесного ушкодження; сторiнок паспорта з даними про прiзвище, iм`я та по батьковi i мiсце реєстрацiї; документа, що засвiдчує реєстрацiю фiзичної особи у Державному реєстрi фiзичних осiб - платникiв податкiв, виданого органом доходiв i зборiв (для фiзичної особи, яка через свої релiгiйнi переконання вiдмовляється вiд прийняття реєстрацiйного номера облiкової картки платника податкiв, офiцiйно повiдомила про це вiдповiдний орган доходiв i зборiв та має вiдмiтку в паспортi громадянина України, - копiю сторiнки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (розпорядник бюджетних коштів).

Таким чином, право особи на отримання одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, виникає з дня встановлення ступеня втрати працездатності, що визначається датою, вказаною в довідці МСЕК.

Водночас, обов`язок щодо забезпечення реалізації зазначеного права покладено на Міністерство оборони України шляхом прийняття відповідного рішення на підставі повної та всебічної перевірки поданих заявником документів.

Колегія суддів зазначає, що позивач подав заяву та документи для призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з частковою втратою працездатності без установлення інвалідності, у порядку, визначеному законодавством.

14.07.2024 розглянувши подані позивачем документи, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняла рішення, оформлене протоколом засідання комісії №12/в від 14.07.2024, у якому, покликаючись до положень п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII, відмовила у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки позивача звільнено з військової служби 29.07.2022, а 24.02.2023 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

На підставі довідки військово-лікарської комісії від 25.07.2022 №2771, Рівненською обласною МСЕК №2 видано довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 26.10.2022 серії АГ №0020031, згідно з якою ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 15% одноразово. Причина втрати професійної працездатності: «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби».

Таким чином, ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 15% одноразово встановлено позивачу в тримісячний строк після звільнення з військової служби - 26.10.2022, що відповідає тримісячному терміну встановлення підстав, передбаченому пунктом 7 частиною другою статті 16 Закону №2011-XII, для призначення одноразової грошової допомоги.

При цьому, довідка військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_3 від 25.07.2022 №2771 була переглянута та відмінена лише в частині причинного зв`язку захворювання позивача, оскільки внаслідок перегляду причинного зв`язку медичними та військово-обліковими документами підтверджено, що причинний зв`язок захворювання позивача - ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.

Тобто причинний зв`язок захворювання позивача, зазначений у довідці ВЛК від 25.07.2022 №2771 та, як наслідок, у довідці МСЕК від 26.10.2022 серії НОМЕР_4 , першопочатково був вказаний невірно.

Згідно з абз. 2 п. 21.13 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), за наявності підстав для зміни (перегляду) постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, зазначених у свідоцтві про хворобу (довідці ВЛК), постанова ВЛК при прийнятті нової постанови підлягає скасуванню (відміні). Постанова ВЛК оформляється протоколом засідання штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень).

У зв`язку з чим, 24.02.2023 Рівненською обласною МСЕК №2 позивачу видано довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ №0020117, згідно з якою ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 15% одноразово. Причина втрати професійної працездатності: «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини». В графі «Дата встановлення страхового випадку» зазначено: «витяг з протоколу засідання 18 Регіональної ВЛК №246 від 16.01.2023».

Враховуючи викладене, ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 15% одноразово військово-лікарською комісією встановлено позивачу 26.10.2022, що було відображено в спірному рішенні у формі протоколу від 18.07.2023 №13/в, а 24.02.2023 позивачу видано довідку серії АГ №0020117 з переглянутим причинним зв`язком такого захворювання відповідно до витягу з протоколу засідання 18 Регіональної ВЛК №246 від 16.01.2023.

Колегія суддів зауважує, що в розумінні пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення у особи права на отримання одноразової грошової допомоги, у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, є саме дата, зазначена у довідці МСЕК щодо встановлення такого ступеня втрати працездатності, а не дата довідки МСЕК щодо переглянутого причинного зв`язку захворювання, яке спричинило часткову втрату працездатності особи. Відтак, позивач має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності на підставі довідки серії АГ №0020031, виданої 26.10.2022 Рівненською обласною МСЕК №2, з урахуванням довідки від серії АГ №0020117, виданої 24.02.2023 Рівненською обласною МСЕК №2. Всупереч викладеному, при розгляді документів позивача, відповідач вищевказаних обставин не врахував, внаслідок чого ним невірно визначено дату, з якої у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, що призвело до прийняття спірного рішення.

Таким чином, апеляційний суд вважає рішення відповідача, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.07.2023 №13/в, в частині пункту 21 щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою працездатності, внаслідок отримання захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, а саме: пов`язане із захистом Батьківщини, є протиправним, а отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі № 460/26533/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний