Постанова

від 09.10.2024 по справі 380/24375/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/24375/23 пров. № А/857/11617/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого суддіМатковської З.М.

суддів-Гудима Л.Я., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Енергетичної митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі №380/24375/23 за адміністративним позовом Приватного підприємства «ОЛІМП-ВМ» до Енергетичної митниці про визнання протиправним та скасування рішення (головуючий суддя першої інстанції Морська Г.М., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 09.04.2024 ),-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «ОЛІМП-ВМ» ( далі ПП «ОЛІМП-ВМ» ) звернулося до суду з позовом до Енергетичної митниці (далі відповідач ), в якому просить: визнати протиправними та скасувати Рішення Енергетичної митниці від 04.07.2023 №UA903200/2023/100031/2.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 21.07.2022 між позивачем та компанією UNIKA DANISMANLIK TICARET A.S. (Туреччина) було укладено контракт №2206 відповідно до якого продавець продає, а покупець оплачує і отримує газ у балонах (картриджах) в кількості, за ціною згідно з інвойсом. 22.06.2023 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів та проформу інвойс №PI-00128 щодо обсягу замовлення, умов поставки та оплати товарів на загальну суму 44857,12 доларів США. На підставі контракту від 21.07.2022 №2206 позивач платіжною інструкцією в іноземній валюті №096 перерахував продавцю грошові кошти за товари в розмірі 44857,12 доларів США. Крім того, 23.06.2023 продавець виписав позивачу комерційний інвойс №UNK000000034 для оплати товарів за ціною 44857,12 доларів США на умовах поставки CIF. Отже, за вказаними правилами продавець взяв на себе зобов`язання за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця (м. Дрогобич Львівської області), а також за власний рахунок застрахувати вантаж. Таким чином, вартість перевезення товарів до м. Дрогобич та вартість страхування вантажу включені продавцем у ціну товарів, зазначену в цьому комерційному інвойсі. 23.06.2023 для вивезення товарів із Туреччини до України митними органами Туреччини була оформлена митна декларація №23341300EX00517024 за ціною 44857,12 доларів США, що відповідає ціні, вказаній продавцем у проформі інвойс від 22.06.2023 №PI-00128, комерційному інвойсі від 23.06.2023 №UNK000000034 та платіжній інструкції в іноземній валюті від 22.06.2023 №96. Зазначає, що з метою митного оформлення подав відповідачу митну декларацію №23UA903200104506U3, у якій визначив митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 44857,12 доларів США. Апелянт стверджує, що для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. 03.07.2023 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №2432279, яким протиправно, в порушення вимог ч. 3 ст. 53 МК України зобов`язав позивача надати додаткові документи, проте не зазначив жодних доказів, жодних підстав, які б свідчили про наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки чи інші підстави для витребування додаткових документів. Незважаючи на протиправність дій відповідача, декларант у відповідь на вимогу направив до відповідача додаткові документи: прайс лист продавця від 22.06.2023 щодо ціни товарів. 04.07.2023 Енергетична митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA903200/2023/100031/2, яким визначено митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом. Позивач вважає протиправним спірне рішення відповідача, посилаючись на те, що митним органом не обґрунтовано свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, вказує, що оскаржуване рішення відповідача не містить передбачених ст.55 МК України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наголошує, що обставини на які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості. Позивач вважає спірне рішення про коригування митної вартості товарів протиправними та просить суд задовольнити позов.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано Рішення Енергетичної митниці про коригування митної вартості від 04.07.2023 №UA903200/2023/100031/2. Стягнуто з Енергетичної митниці на користь приватного підприємства «Олімп-ВМ» сплачений судовий збір у сумі 2684 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що під час судового розгляду в суді першої інстанції відповідачем були надані обґрунтовані пояснення, викладені у відзиві на позовну заяву з приводу повноважень митного органу здійснювати митний контроль, митне оформлення товарів при їх переміщенні через митний кордон України, в тому числі і здійснювати контроль за правильністю визначення класифікації товарів з посиланням на відповідні нормативно-правові акти.

Під час виконання митних формальностей в рамках реалізації положень статей 54,55,58,335 МК України в напрямку контролю за правильністю визначення митної вартості, за результатами опрацювання поданих для підтвердження митної вартості документів, у зв`язку з формуванням обов`язкової митної формальності за допомогою системи управління ризиками за кодом 105-2 (контроль правильності визначення митної вартості) у посадової особи митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо достовірності задекларованої митної вартості, що зумовлює необхідність витребування додаткових документів. Підставою для витребування додаткових документів від позивача послугували такі обставини: відповідно до пункту 4.1 зовнішньоекономічного договору від 21.07.2022 № 2206 (далі договір 2206), інвойси Продавця підлягають оплаті протягом зазначеного в них строку. При цьому, в наданому до митного оформлення інвойс від 23.06.2023 № UNK000000034 взагалі не містить інформації щодо способу оплати, що прямо порушує вимоги договору 2206; наданий до митного оформлення банківський платіжний документ від 22.06.2023 в розділі details of payment містить наступну інформацію: PMNT for Generators. Інформація щодо способу оплати в наданих документах відсутня, а наданий банківський документ стосується іншого ніж задекларований товар.

Судом першої інстанції проігноровано також той факт, що митним законодавством не передбачено обов`язку митниці зазначати в електронному повідомленні про зміст підстав, які викликали сумніви у правильності визначеної митної вартості. Зі змісту Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства Фінансів України № 631 від 30.05.2012 вбачається, що в електронному повідомленні декларанту має міститись інформація про необхідність подання додаткових документів, а сама підстава для такого запиту вже визначена в частині 3 статті 53 МК України. Причини, через які заявлена митна вартість не може бути визнана вказуються в Рішенні про коригування митної вартості (частина 2 статті 55 МК України), а не в електронному повідомленні, як помилково вважає позивач. Посадовою особою митного органу зазначались розбіжності, які викликали сумніви, під час направлення вимоги на додаткові документи.

Енергетичною митницею здійснено контроль правильності визначення митної вартості товару з урахуванням додаткових документів, наданих до митного оформлення та за результатом їх розгляду встановлено, що на даний момент декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару визначену за ціною угоди, не надано усіх відомостей щодо складових митної вартості.

Отже декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість, що базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті, та не надано усіх документів відповідно до частини 2 статті 53 МК України. Позивачем не усунуто розбіжності в документах, що унеможливлює визначити митну вартість за ціною договору.

Якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Відповідачем на виконання вимог МК України зазначено, що при коригуванні за основу взято митну вартість 2,4132 USD/кг.

За результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів та враховуючи ненадання декларантом додаткових документів, що спростовують обґрунтовані сумніви, посадовою особою митного органу згідно з вимогами наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження Форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 04.07.2023 №UA903200/2023/100031/2, що у встановленому порядку направлено декларанту, яким визначено митну вартість за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості. Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 21.07.2022 між позивачем та компанією UNIKA DANISMANLIK TICARET A.S. (Туреччина) було укладено контракт №2206 відповідно до якого продавець передає у власність покупця: газ у балонах та інша побутова продукція, а покупець приймає товар та здійснює оплату в порядку, визначеному цим Договором.

Відповідно до п.2.1 Договору загальна вартість Товару за даним Договором визначається шляхом складання цін на усі партії Товару згідно інвойсів Продавця.

Ціни на товар що постачається обговорюються окремо для кожної поставки і вказуються в підтвердженні заказу, що виставляє продавець та інвойсі.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 21.07.2022 №2206 покупцем придбаний товар згідно Рахунку-фактури (інвойсу) від 23.06.2023 №UNK000000034 на суму 44857,12 дол. США.

Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 03.07.2023 подав до Енергетичної митниці електронну митну декларацію №23UA903200104506U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA903200104506U3 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: - контракт від 21.07.2022 №2206 між позивачем та компанією UNIKA DANISMANLIK TICARET A.S. (Туреччина) 3 додатковими угодами до контракту; - комерційний інвойс від 23.06.2023 №UNK000000034 щодо вартості товарів; - пакувальний аркуш від 23.06.2023; - сертифікат про походження товару від 23.06.2023 №Z0449573; - платіжну інструкцію в іноземній валюті від 22.06.2023 №96 про оплату товару; - митну декларацію країни відправлення від 23.06.2023 №23341300EX00517024; - міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 23.06.2023 №2308202EX; - лист продавця від 27.06.2023 про об`єм газу у балонах (картриджах); - звіт лабораторії Туреччини від 24.09.2022 про хімічний склад газу;- фотографії балонів (картриджів) з газом.

За наслідками опрацювання наданих документів Енергетична митниця надіслала наступне повідомлення: «У порядку здійснення митного контролю на підставі та відповідно до частини 5 статті 54, частин 1 і 4 статті 337, статті 320 МК України встановлено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності та декларантом документально не підтверджено складові митної вартості, а саме: відповідно до п. 4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 21.07.2022 №2206 зазначено: інвойси продавця підлягають оплаті протягом зазначеного в них строку, проте, у наданому до митного контролю та митного оформлення рахунку-фактурі від 23.06.2023 №UNK000000034 зазначена інформація відсутня.

Відповідно п. 70 банківського платіжного документу від 22.06.2023 №96 оплата здійснена за товар «Генератори», що не стосується товару, який декларується.

Декларант на вимогу надав додаткові документи: прайс-лист.

04.07.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UА903200/2023/100031/2, в графі 33 якого було вказано: «…У порядку здійснення митного контролю на підставі та відповідно до частини 5 статті 54, частин 1 і 4 статті 337, статті 320 МК України (VRE) встановлено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності та декларантом документально не підтверджено складові митної вартості, а саме: відповідно до п. 4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 21.07.2022 №2206 зазначено: інвойси Продавця підлягають оплаті протягом зазначеного в них строку, проте, у наданому до митного контролю та митного оформлення рахунку-фактурі від 23.06.2023 №UNK000000034 зазначена інформація відсутня. Відповідно п. 70 банківського платіжного документу від 22.06.2023 №96 оплата здійснена за товар «Генератори», що не стосується товару, який декларується…».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з спірним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин 1-3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 55 МК України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23.10.2020 справа №820/3231/16, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 21.05.2021 у справі № 820/307/17, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Аналізуючи доводи апелянта та матеріали справи колегія суддів враховує, що до митного оформлення разом із вказаною МД №23UA903200104506U3 декларант подав такі документи: контракт від 21.07.2022 №2206 між позивачем та компанією UNIKA DANISMANLIK TICARET A.S. (Туреччина) 3 додатковими угодами до контракту; - комерційний інвойс від 23.06.2023 №UNK000000034 щодо вартості товарів; - пакувальний аркуш від 23.06.2023; - сертифікат про походження товару від 23.06.2023 №Z0449573; - платіжну інструкцію в іноземній валюті від 22.06.2023 №96 про оплату товару; - митну декларацію країни відправлення від 23.06.2023 №23341300EX00517024; - міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 23.06.2023 №2308202EX; - лист продавця від 27.06.2023 про об`єм газу у балонах (картриджах); - звіт лабораторії Туреччини від 24.09.2022 про хімічний склад газу;- фотографії балонів (картриджів) з газом.

Декларант на вимогу контролюючого органу надав додаткові документи а саме: прайс-лист.

Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, а відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Апеляційний суд погоджується із доводами позивача про те, що самі по собі обставини відсутності інформації у рахунку-фактурі від 23.06.2023 №UNK000000034 про строки оплати товару жодним чином не свідчать, що надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тобто як підстави, що визначені ч. 3 ст. 53 МК України, для використання права відповідача зобов`язати декларанта надати додаткові документи.

Крім цього, 22.06.2023 продавець надав позивачу проформу інвойс №РІ-00128 щодо обсягу замовлення, умов поставки та оплати товарів на загальну суму 44 857,12 доларів США. У цій проформі інвойсі зазначено строк оплати товарів - 100% передоплати.

Проформа інвойс від 22.06.2023 №РІ-00128 не надавалася до митного органу, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України «документами, які підтверджують митнувартість товарів, є:... 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу)».

Щодо твердження відповідача про те, що відповідно до банківського платіжного документу від 22.06.2023 № 96 оплата здійснена за товар «Генератори», що не стосується товару, який декларується, то позивач зазначав, що це є опискою, що в сукупності підтверджується наступними наданими документами: 22.06.2023 продавець надав позивачу проформу інвойс №РІ-00128 на умовах передоплати за балони з газом на суму 44 857,12 доларів США; 22.06.2023 позивач платіжною інструкцією в іноземній валюті №96 перерахував продавцю грошові кошти в розмірі 44 857,12 доларів США; 23.06.2023 продавець одержав кошти і виписав позивачу комерційний інвойс №UNK000000034 для відвантаження балонів з газом за ціною 44 857,12 доларів США та 23.06.2023 для вивезення балонів з газом із Туреччини до України митними органами Туреччини була оформлена митна декларація №23341300ЕХ00517024 за ціною 44 857,12 доларів США.

Отже, повністю співпадає ціна товару у розмірі 44 857,12 доларів США, а також кореспондуються між собою час видачі проформи інвойсу, час оплати, час видачі комерційного інвойсу на відвантаження товарів та оформлення експортної декларації на відправку товарів.

Крім цього, враховуючи умови оплати товарів 100% передоплата, без одержання грошових коштів продавець не відвантажив би товар.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Суд наголошує, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Ураховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідач в апеляційній скарзі вказав як підставу для витребування додаткових документів спрацювання системи управління ризиками.

Апеляційний суд зазначає, що генеровані системою управління ризиками форми митного контролю не можуть бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки виключно на підставі ч. 3 ст. 53 МК України митний орган може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19.

Колегія суддів також зауважує, що митний орган у спірному рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірному рішенні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.

Натомість, зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень ч.2 ст.55 МК України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що такі вказаним вище критеріям не відповідають, тому рішення Енергетичної митниці про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Енергетичної митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року у справі №380/24375/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Л. Я. Гудим В. В. Ніколін