Постанова

від 09.10.2024 по справі 380/11908/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/11908/24 пров. № А/857/22078/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернетика на ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року про повернення його позовної заяви до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

суддя(і) у І інстанції ОСОБА_1 ,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Львів,

дата складення повного тексту рішення 08 серпня 2024 року,

ВСТАНОВИВ :

30.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю Альтернетика (далі ТзОВ) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС) з питань зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №9306073/41528519 від 04.08.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №6 від 25.04.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №9243033/41528519 від 25.07.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 07.06.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №9243032/ 41528519 від 25.07.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної №7 від 12.06.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України (далі ДПС) зареєструвати податкові накладні № 6 від 25.04.2023, № 4 від 07.06.2023, № 7 від 12.06.2023 у Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх надходження до Єдиного реєстру податкових накладних.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 позовну заяву ТзОВ залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду із цим позовом та запропоновано подати заяву (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку.

Ухвалою цього ж судді від 08.08.2024 у справі 380/11908/24 позовну заяву ТзОВ було повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому суддя виходив з того, що ухвалу від 07.06.2024 про залишення позовної заяви без руху позивачем отримано 28.06.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте ТзОВ вимог ухвали від 07.06.2024 протягом тривалого строку не виконано, а тому позовна заява та додані до неї матеріали підлягають поверненню позивачу.

У апеляційній скарзі ТзОВ просило ухвалу судді від 08.08.2024 про повернення позовної заяви скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права та невідповідність висновків судді фактичним обставинам справи. Вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки підстав для залишення позовної заяви без руху у судді не було.

Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення суддею першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.

При цьому за змістом частини третьої статті 2 вказаного Кодексу основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Статтею 56 Податкового кодексу України (далі ПК) визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Пунктом 56.1 статті 56 ПК передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 56.18 статті 56 цього ж Кодексу, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Як визначено пунктом 102.1 статті 102 ПК контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Таким чином, пунктом 56.18 статті 56 ПК встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.

При залишенні без руху позовної заяви ТзОВ суддя першої інстанції підставно послався на правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема у постанові від 02.07.2020 у справі №1.380.2019.006119, відповідно до якої строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов`язання її зареєструвати у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і становить 6 місяців.

Предметом оскарження у цій справі є рішення комісії ГУ ДПС з питань зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №9306073/41528519 від 04.08.2023, №9243033/41528519 від 25.07.2023 та №9243032/ 41528519 від 25.07.2023.

При цьому судом було встановлено, що позивач не скористався процедурою адміністративного оскарження цих рішень, з огляду на це до даних правовідносин застосував загальний шестимісячний строк звернення до суду

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, на переконання суду апеляційної інстанції, суддя першої інстанції, встановивши, що позивач звернувся із позовною заявою з пропуском строку звернення до суду, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення позову без руху із встановленням способу та строку усунення такого недоліку.

Разом з тим, позивач на ухвалу судді про залишення без руху позовної заяви жодних своїх пояснень не надав.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, невиконання вимог ухвали про залишення заяви без руху у визначений такою ухвалою строк є безумовною підставою для постановлення суддею ухвали про повернення такої заяви.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає висновки судді першої інстанції щодо необхідності повернення заяви у зв`язку з неусуненням недоліків у встановленій ухвалою про залишення її без руху строк такими, що відповідають правильному застосуванню положень пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суддя першої інстанції, вирішуючи дане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Доводи, на які посилається скаржник, на думку апеляційного суду, є надуманими і свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи на свою користь, довільне, невиправдано спрощене і неправильне трактування вимог діючого законодавства.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи вказане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альтернетика залишити без задоволення, а ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року у справі № 380/11908/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк