Постанова

від 10.10.2024 по справі 380/1564/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/1564/24 пров. № А/857/10271/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження, в м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року, ухвалене суддею Сподарик Н.І. у м. Львові, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 380/1464/24 адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за шість місяців, у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, обчисленого з урахуванням середньоденного грошового забезпечення станом на дату звільненні20.11.2019 та відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, без застосування принципу співмірності;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення, за період з 01.01.2016 (період початку припинення виплати індексації грошового забезпечення) по 28.02.2018 включно.

18 квітня 2024 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив частково.

Стягнув з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 21.11.2019 по 21.05.2020 в сумі 65332,54 гривень 54 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Стягнув з військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 гривень 20 копійок.

Приймаючи це рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати, через відсутність спору, оскільки, позивач не звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції, в частині задоволення позову, скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що на день звільнення позивачки з військової служби був відсутній спір щодо виплат при звільненні, тож підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції неправильно визначив розмір середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що позивач проходив службу в Збройних Силах України та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 виключений з зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 20.11.2019.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 у справі № 380/2163/23, зокрема, зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 26.04.2016 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

На виконання цього рішення 20.12.2023 відповідач виплатив позивачці 73308,21 грн.

Вважаючи протиправним несвоєчасний розрахунок при звільненні, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, то апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII (далі -КЗпП України), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у строк, зазначений у цій статті, виплатити безспірну суму.

Статтею 117 КЗпП Українивстановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальністьза затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі,якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновкудійдесуд, що розглядає справу.При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування зачасзатримкирозрахункуз урахуванням спірної суми,на яку той мав право,частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Не можна вважати спором про розмір сум,належних довиплати при звільненні, спірпровідрахуванняіз заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на поверненняавансутощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 825/742/16 Верховний Суд зазначив, що підставою для виплати передбаченогостаттею 117 КЗпП Українивідшкодування відповідно до частини 1 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення.

Підставою для виплати передбаченогостаттею 117 КЗпП Українивідшкодування відповідно до частини 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника.

Незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду.

Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки.

Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні.

У справі № 825/742/16 Верховний Суд з`ясував, що спір щодо невиплачених при звільненні сум між роботодавцем і працівником виник більш ніж через півтора роки після звільнення. З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що у такому випадку підстави для застосування положеньстатті 117 КЗпП Українивідсутні.

Апеляційний суд встановив, що позивачка звільнена з військової служби 20 листопада 2019 року, і безпосередньо після звільнення у неї не виникло зауважень щодо нарахованих і виплачених їй сум.

Лише у лютому 2023 року позивачка звернулася до суду з вимогами про виплату індексації грошового забезпечення за період з 28.04.2016 року по 28.02.2018 року.

Отже, спір про належні позивачці суми при звільненні виник через більш ніж три роки після звільнення, у зв`язку з чим у спірних правовідносинах не настало передбачених у частині другійстатті 117 КЗпП Україниумов для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 25.11.2022 року у справі № 380/693/20.

Вказаний вище висновок апеляційного суду є підставою для відмови в задоволенні позову.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції не проаналізував вказану вище постанову Верховного Суду, внаслідок чого зробив невірний висновок про право позивачки отримати відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, в частині задоволення позову, неправильно встановив обставини справи, а тому прийняв незаконне рішення.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, в частині задоволення позову, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити та прийняти постанову, якою рішення суду першої інстанції, в частині задоволення позову, скасувати та у задоволенні позову відмовити.

Оскільки, позивачка звільнення від сплати судового збору в силу вимог Закону України «Про судовий збір», то апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року в справі № 380/1464/24 скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель