Постанова

від 10.10.2024 по справі 812/958/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 812/958/16

адміністративні провадження № К/990/750/23, К/990/2728/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Хохуляка В.В., Бившевої Л.І.,

секретар судового засідання - Титенко М.П.,

за участю:

представника позивача - не з`явився,

представників відповідачів - Лактіної О.М. (ГУ ДПС у Луганській області),

Бойко Є.В. (Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з

великими платниками податків),

представника третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу №812/958/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Луганській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року (суддя Шембелян В.С.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року (головуючий суддя Компанієць І.Д., судді: Гайдар А.В., Міронова Г.М.),

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі також - позивач, Товариство) звернулось до суд з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також - відповідач 1), Головного управління ДПС у Луганській області (далі також - відповідач 2), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС щодо ненадання протягом п`яти днів до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року у розмірі 49 423 523,00 грн (сорок дев`ять мільйонів чотириста двадцять три тисячі п`ятсот двадцять три гривні) за заявою Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» від 21.07.2014;

- зобов`язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС у п`ятиденний строк з дня ухвалення судом рішення подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за червень 2014 року в розмірі 49 423 523,00 грн (сорок дев`ять мільйонів чотириста двадцять три тисячі п`ятсот двадцять три гривні).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначало, що подало податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року, в якій визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, яка склала 49 423 523,00 грн; контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства, за результатами якої підтверджено достовірність розрахунку вказаної суми, проте не подано у визначений законодавством п`ятиденний строк до органу Державної казначейської служби України відповідного висновку, що свідчить про його протиправну бездіяльність.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Так, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.09.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016, позов було задоволено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 04 березня 2021 року рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Після нового розгляду справи Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 08 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року, позов задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року - 49423523,00 грн (сорок дев`ять мільйонів чотириста двадцять три тисячі п`ятсот двадцять три гривні) за заявою Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» від 21.07.2014; зобов`язав Головне управління ДПС у Луганській області внести відомості про узгоджену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року в розмірі 49423523,00 грн (сорок дев`ять мільйонів чотириста двадцять три тисячі п`ятсот двадцять три гривні) за заявою Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» від 21.07.2014 до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» зареєстровано в якості юридичної особи та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДРПОУ 05763797).

Позивач є платником податку на додану вартість на загальних умовах, що підтверджується витягом з реєстру платників податку на додану вартість.

З 09.07.1993 по 16.09.2016 ПАТ «Луганськтепловоз» перебував на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби, процесуальним правонаступником якої в межах цієї справи визначено Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

З 01.01.2018 позивач перебуває на податковому обліку в Луганській області за місцем реєстрації, на даний час функцію з адміністрування його податків виконує ГУ ДПС в Луганській області.

ПАТ «Луганськтепловоз» 21.07.2014 подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ в загальному розмірі 49423523,00 грн.

Прийняття цієї декларації підтверджено квитанціями податкового органу.

В додатку 3 до звітної податкової декларації за червень 2014 року, що містить розрахунок суми бюджетного періоду зазначено, що залишок від`ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного податкового періоду (рядок 22 декларації звітного періоду) складає - 55 412 059,00 грн, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 49 423 523,00 грн.

Додаток 4 до звітної податкової декларації за червень 2014 року містить заяву про повернення суми бюджетного відшкодування - 49 423 523,00 грн.

До вказаної декларації додано реєстр виданих та отриманих податкових накладних за звітний період.

У травні 2015 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку достовірності та законності нарахування ПАТ «Луганськтепловоз» заявленого бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за червень 2014 року, результати якої оформлено Актом від 03.06.201514/19-0/05763797, в якому встановлено порушення статей 198, 200 та 201 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), а саме завищення суми податкового кредиту, сформованого у червні 2014 року на суму 14450,00 грн, що також призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 14450,00 грн, завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 14450,00 грн.

Позивач подав заперечення на вказаний акт перевірки №866-197 від 09.06.2015.

Також Товариство подало уточнюючий розрахунок від 11.06.2015 №9120880387, яким зменшено податковий кредит, сформований за рахунок господарських операцій червня 2014 року на 14450,00 грн; суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, що включається до поточного звітного податкового періоду у розмірі на 14450,00 грн, а також зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 14450,00 грн.

Сума від`ємного значення на момент подання декларації (рядок 23) та сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за рахунок платника банку (рядок 23.3) позивачем в уточненому розрахунку зазначена - 49 423 523,00 грн.

Таким чином, як ствердили суди попередніх інстанцій, позивач мав право на заявлення до бюджетного відшкодування суми в зазначеному розмірі, подав таку заяву, яку податковим органом прийнято. Суму, що підлягає бюджетному відшкодування за заявою позивача, що подана разом зі звітною декларацією за червень 2014 року в уточнюючому розрахунку платником залишено без змін.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС листом від 16.06.2015 №1658110/28-05-19 «Про розгляд заперечень» повідомила ПАТ «Луганськтепловоз», що з урахуванням уточнюючих розрахунків, що подані позивачем за всі перевірені періоди - квітень, травень, червень, липень, грудень 2014 року, не виявлено порушень щодо розміру суми податку на додану вартість за червень 2014 року, що підлягає бюджетному відшкодуванню, оскільки платник самостійно зменшив заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2014 на суму у розмірі 14450,00 грн.

Акт перевірки №14/19-0/05763797 від 03.06.2015 свідчить, що податковим органом досліджено всі первинні документи ПАТ «Луганськтепловоз», на підставі яких позивачем сформовано показники податкової декларації з ПДВ за червень 2014 року, в тому числі й обґрунтованість розміру суми податкового кредиту, сформованого за попередні податкові періоди, що відповідає розміру суми заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ в червні 2014 року, зазначеної в додатках 3, 4 до цієї декларації - заяві від 21.07.2014, а саме у розмірі 49423523,00 грн. Виявлені ж в акті порушення стосувалися лише розміру податкового кредиту, сформованого в червні 2014 року, що мало значення для права позивача на бюджетне відшкодування, що виникало в нього лише в наступних податкових періодах, і жодним чином не впливало на право позивача на отримання бюджетного відшкодування, вказаного в заяві від 21.07.2014.

Крім того, податкові органи визнають факт виникнення у позивача в червні 2014 права на заявлення суми сплаченого ним в попередніх податкових періодах ПДВ до бюджетного відшкодування в розмірі 49 423 523,00 грн, а також той факт, що він скористався таким правом і подав відповідну заяву про бюджетне відшкодування такої суми від 21.07.2014, а також те, що вказана сума залишається невідшкодованою позивачу станом на час розгляду цієї справи судом.

Головним управлінням ДФС у Луганській області листом від 21.08.2018 №3282/8/12-32-12-02-07 до ДФС України направлено інформацію щодо сум заяв про повернення бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми ПДВ не відшкодовані з бюджету, які відсутні в Тимчасовому реєстрі заяв про повернення сум бюджетного відшкодування, у тому числі і по ПАТ «Луганськтепловоз».

Листом від 08.02.2021 №8431/5/99-00-20.01-01-05 Державна податкова служба України (далі - ДПС) на виконання ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі № 812/958/16 (вх. ДПС від 30.06.2021 № 42903/5) про витребування інформації у формі письмових пояснень та доказів на її підтвердження, а саме: наявності в Тимчасовому реєстрі заяв, поданих до 01.02.2016, та Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомостей про бюджетну заборгованість з відшкодування ПДВ за податковою декларацією за червень 2014 ПАТ «Луганськтепловоз», суму такої заборгованості та час внесення такої інформації до таких реєстрів, повідомило суду таку інформацію стосовно Тимчасового реєстру заяв.

ДПС (ДФС) 31.01.2017 сформовано та опубліковано на офіційному сайті ДФС Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Повторна публікація на офіційному сайті ДПС (ДФС) оновленої інформації в Тимчасовому реєстрі законодавством не передбачена.

На дату публікування сума ПДВ задекларована до бюджетного відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» (код ЄДРПОУ 05763797) по декларації з ПДВ за червень 2014 перебувала у судовому оскарженні.

Відповідно чинним законодавством не передбачено перенесення сум податку на додану вартість, включених до Тимчасового реєстру, до Реєстру заяв.

На сьогодні відсутній дієвий механізм роботи Тимчасового реєстру.

За даними ІТС ДПС станом на 06.07.2021 у платника за кодом класифікації доходів бюджету 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» обліковується залишок бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 771 748 282,00 грн.

У ДПС України наявна інформація стосовно численних кримінальних проваджень відносно посадових осіб позивача, а також відомості з Державної казначейської служби України (лист від 05.04.2017 № 12-08/343-5638 (вх. ДФС від 06.04.2017№ 9607/5), про те, що з метою недопущення безпідставного бюджетного відшкодування ПДВ та нанесення економічних збитків державі, надано перелік платників яким органами Казначейства (станом на 01.04.2017) тимчасово на підставі листів Служби безпеки України зупинено операції з бюджетного відшкодування ПДВ позивачу.

Головним управлінням ДПС у Луганській області надано витяг з Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування відповідно до якого в Тимчасовому реєстрі наявна інформація про заяву ПАТ «Луганськтепловоз» від 21.07.2014 за податковою декларацією №9041929578 за червень 2014 року на суму податку, заявлену до відшкодування - 49 423 523,00 грн, залишок невідшкодованої суми - 49 423 523,00 грн.

Судами встановлено, що зазначений витяг не містить дати його формування, підпису особи, яка таке формування здійснила, а також дати внесення до Тимчасового реєстру інформації про вказану заяву позивача.

Крім того, зазначений документ не є роздруківкою з сайту, на якому розміщено такий реєстр і не містить посилання на такий сайт.

Тому, судом першої інстанції витяг з Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування, наданий Головним управлінням ДПС у Луганській області до відзиву від 03.06.2021, визнаний недостовірним доказом у справі відповідно до вимогст.75 КАС України.

Відповідно до листа Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області № 04-12-10/3574 від 29.07.2021 на запит суду повідомлено наступну інформацію. Станом на 29.07.2021 до ГУ ДКСУ у Луганській області висновки про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за податковою декларацією не надавались, операції щодо бюджетного відшкодування не проводились, листи Служби безпеки України, стосовно зупинення операцій щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість ПАТ «Луганськтепловоз» на адресу ГУ ДКСУ у Луганській області не надходили.

Листом Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 29.07.2021 №8/1/2-8642 на запит суду повідомлено, що відповідно до вимог статей 2,8 Закону України "Про Службу безпеки України" з метою запобігання можливому протиправному проведенню операцій з бюджетними коштами посадовими особами підприємств, установ, організацій, які знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, у тому числі щодо ПАТ "Луганськтепловоз" (код ЄДРПОУ 05763797), Службою безпеки України на адресу Державної казначейської служби України надіслані відповідні інформування. Вказані інформування містили інформацію з обмеженим доступом. В подальшому, примірники зазначених інформувань знищені в Службі безпеки України у встановленому законодавством порядку (акт № 8/1/2-6823 від 28.04.2017).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, виходив з того, що право позивача на бюджетне відшкодування суми ПДВ в розмірі 49 423 523,00 грн станом на дату звернення за заявою від 21.07.2014 підтверджено належними й допустимими доказами, проте позивач не отримав суму бюджетного відшкодування, а податковими органами не було направлено до відповідних казначейських органів висновків про бюджетне відшкодування, а також таку заяву не включено до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

З такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодилися відповідачі та подали касаційні скарги.

Головне управління ДПС у Луганській області у касаційній скарзі просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Такі свої вимоги відповідач 2 обґрунтовує тим, що судами взагалі не надано оцінки інформації, викладеній в листах Служби безпеки України про те, що грошові кошти, у вигляді залишку невідшкодованої суми ПДВ, стягнення яких за рахунок Державного бюджету України вимагають посадові особи позивача, зокрема за червень 2014 року, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Відтак, на думку відповідача 2, приймаючи рішення про зобов`язання внести відомості про узгоджену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, наслідком чого є відшкодування таких сум з Державного бюджету України, суди фактично вирішили долю таких речових доказів у кримінальному провадженні. При цьому, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 100 КПК України в призмі вирішення спорів про наявність у платника податків права на бюджетне відшкодування на підставі статті 200 ПК України. Вказує також й на те, що суди не дослідили зміст листів Служби безпеки України, на які посилаються відповідачі та орган казначейства як на підставу для зупинення будь-яких дій щодо виплат з Державного бюджету України на користь Товариства коштів.

Підставою касаційного оскарження рішень судів відповідач 2 вказав пункти 3, 4 частини 4 статті 328 КАС України.

Ухвалою від 24.01.2023 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2022 у цій справі.

Відповідач 1, посилаючись у своїй касаційній скарзі на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення принципу офіційного з`ясування усіх обставин справи, просить рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних відмовити повністю; при цьому послався на недослідження судами змісту та надання помилкової правової оцінки листам Служби безпеки України, як підстави для зупинення будь-яких дій щодо виплат з державного бюджету коштів на користь позивача, внаслідок чого було передчасно встановлено наявність підстав для включення даних щодо відшкодування позивачу суми податку на додану вартість у розмірі 49 423 523,00 грн до Тимчасового реєстру.

Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій відповідач 1 вказав пункт 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначив, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано висновків Верховного Суду викладених у постановах від 15.05.2018 у справі № 812/1413/16, від 05.02.2019 у справі № 812/1407/16 та від 29.12.2020 у справі № 812/483/16 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права при прийнятті рішень.

Верховний Суд ухвалою від 07.02.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з метою перевірки зазначених останнім доводів.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

На підставі підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, станом на дату звернення позивача з заявою про бюджетне відшкодування від 21.07.2014, було передбачено такий.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно підпунктів 200.7, 200.10 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

На підставі пункту 200.11 статті 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

На підставі підпунктів 200.12, 200.13 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі - Закон № 1797), яким внесено зміни до Кодексу, зокрема, в частині бюджетного відшкодування податку на додану вартість запроваджено:

єдиний реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначених пунктом 200.19 статті 200 Кодексу (у редакції, що діяла до 01.01.2017);

тимчасовий реєстр заяв, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми податку на додану вартість не відшкодовано з бюджету у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу.

Пунктом 35 Закону України від 21.12.2016 № 1797-VIII передбачено у розділі XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України у підрозділі 2 доповнити пунктами 52-59 такого змісту:

« 52. До 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов`язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження. Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.»;

« 56. До 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу. Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.».

На сьогодні не затверджено Кабінетом Міністрів України порядок розподілу сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Підпунктами 200.7.1 - 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України на сьогодні передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України (пункт 200.7 статті 200 доповнено підпунктом 200.7.1 згідно із Законами № 909-VIII від 24.12.2015; в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016). Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (далі - Реєстр заяв) протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв.

Згідно з вимогами підпунктів 200.7.12 - 200.7.13 пункту 200.7 статті 200 ПК України узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України". На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Отже, в повній мірі автоматизовано процес відшкодування ПДВ із бюджету шляхом автоматичного формування на підставі баз даних Державної податкової служби України та Державної казначейської служби України Реєстру заяв, куди вносяться усі заяви про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, отримані від платників податку, починаючи з 1 лютого 2016 року.

Відповідно до вимог пунктів 1-4 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 (далі - Порядок), цей Порядок визначає механізм ведення Мінфіном інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Реєстр) за формою згідно з додатком; Мінфін адмініструє Реєстр як окремий інформаційний ресурс та забезпечує захист інформації відповідно до законодавства у сфері захисту державних інформаційних ресурсів; формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства; орган ДФС вносить до Реєстру перелічені в пункті 4 вказаного порядку відомості.

Згідно з вимогами підпункту 7 Порядку ведення Реєстру інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку. У разі коли за результатами перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган ДФС не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника податку або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду орган ДФС на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності саме Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області у встановлені законодавством строки висновку про розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року в розмірі 49 423 523,00 грн, оскільки саме така бездіяльність призвела до порушення строків своєчасного отримання сум бюджетного відшкодування за заявою від 21.07.2014.

Станом на дату формування Тимчасового реєстру до нього не були внесені відомості про наявність заяви позивача від 21.07.2014, на сьогодні відсутній дієвий механізм роботи Тимчасового реєстру, крім того, повторна публікація на офіційному сайті ДПС (ДФС) оновленої інформації в Тимчасовому реєстрі законодавством не передбачена, тому така інформація має бути внесена саме до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

На теперішній час право вносити відомості до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ належить саме ГУ ДПС України у Луганській області як контролюючому органу, в якому позивач перебуває на податковому обліку як платник ПДВ, тому, як обґрунтовано стверджено судами першої та апеляційної інстанцій, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, з урахуванням встановлених в цій справі обставин, є саме зобов`язання вказаного податкового органу внести відповідні відомості про узгоджену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року в розмірі 49 423 523,00 грн за заявою позивача від 21.07.2014 до Реєстру.

Щодо доводів відповідачів про те, що законодавством України процедура бюджетного відшкодування ПДВ до 01.02.2016 відбувалася шляхом внесення відповідних заяв до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, а не до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування, то судами правомірно враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15.

Так, у вищевказаній постанові, зокрема, зазначено, що із врахуванням встановленого судом права платника на бюджетне відшкодування ПДВ, а також відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є зобов`язання Головного управління ДПС у Луганській області внести відомості про узгоджену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року в розмірі 49423523,00 грн за заявою ПАТ «Луганськтепловоз» від 21.07.2014 до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, а не до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Щодо доводів відповідачів про неналежне дослідження судами змісту та надання помилкової правової оцінки листам Служби безпеки України, як підстави для зупинення будь-яких дій щодо виплат з державного бюджету коштів на користь позивача, то колегія суддів вважає такі необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, як констатовано судами попередніх інстанцій, листом Державної казначейської служби від 26 травня 2017 року №12-08/486-8648 проінформовано Державну фіскальну службу з приводу бюджетного відшкодування Товариству податку на додану вартість та зазначено, що Службою безпеки України зупинено операції з бюджетними коштами на користь позивача у зв`язку з існуванням можливості витрачання цих коштів на фінансування терористичної діяльності, при цьому, посилається на інформацію, зазначену в листах Служби безпеки України від 15 грудня 2015 року, від 25 лютого 2016 року, від 01 серпня 2016 року, від 26 серпня 2016 року з грифом «Для службового користування».

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 25 Закону України «Про Службу безпеки України» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом і фінансуванням терористичної діяльності Служба безпеки України, її органи і співробітники мають також право ініціювати згідно із законом питання накладення на невизначений строк арешту на активи, що пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них за зверненням особи, яка може документально підтвердити потреби в покритті основних та надзвичайних витрат.

Аналіз зазначених норм свідчить, що за наявності передбачених законом підстав, Служба безпеки України вправі здійснити заходи щодо обмеження фінансових операцій з участю юридичних осіб, шляхом ініціювання накладення на невизначений строк арешту на активи, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, та уповноважений орган повинен прийняти рішення про накладення арешту на активи.

Отже, зазначені листи СБУ адресовані саме Державній казначейській службі України та стосувались зупинення операції з бюджетними коштами на користь позивача й не стосувалися заборони внесення заяв про суми бюджетного відшкодування до Реєстру.

Як обґрунтовано зауважено судами, предметом цієї справи є невиконання податковим органом обов`язку подання висновку про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість за червень 2014 року, а не перерахування сум на поточний рахунок позивача. При цьому, надіслання висновку до ГУ ДКСУ не має наслідком автоматичну виплату органами казначейства зазначеної суми з Державного бюджету України через наявну заборону вчинення таких дій.

Крім того, надіслані СБУ на адресу ДКС України інформування (листи) містять конфіденційну інформацію, у тому числі щодо проведення операцій з бюджетними коштами ПАТ «Луганськтепловоз», та стосувались досудового розслідування кримінального провадження, в рамках якого досліджувалось окремі питання щодо можливого витрачання бюджетних коштів посадовими особами ПАТ «Луганськтепловоз» на фінансування терористичної діяльності. Відповідно до ч. 1 ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За вимогами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи, що відповідачами не обґрунтовано належність зазначених листів як доказів для підтвердження своїх дій (яку саме інформацію містять листи СБУ та Державної казначейської служби щодо предмета доказування), суди обґрунтовано не прийняли посилання відповідачів на зазначені листи, як належний спосіб доказування.

Необґрунтованими є й доводи відповідача 2 про те, що, приймаючи рішення у цій справі, суди фактично вирішили долю речових доказів (грошових коштів, у вигляді залишку невідшкодованої суми ПДВ) у кримінальному провадженні, оскільки, як наголошує колегія суддів, доля таких доказів буде (може бути) вирішена саме під час розгляду кримінальної справи. У свою чергу, податкове законодавство не передбачає іншого, ніж визначено статтею 200 ПК України, порядку відшкодування з Державного бюджету України сум податку, що, у сукупності, вказує на безпідставність посилань контролюючого органу на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 100 КПК України в призмі вирішення спорів про наявність у платника податків права на бюджетне відшкодування.

Окрім того, як уже було зазначено вище, предметом спору у цій справі є невиконання податковим органом обов`язку щодо подання висновку про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а не перерахування сум на поточний рахунок позивача.

Не заслуговують на увагу й посилання відповідача 1 у касаційній скарзі на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.05.2018 у справі №812/1413/16, від 05.02.2019 у справі №812/1407/16, від 29.12.2020 у справі №812/483/16, оскільки, ухвалюючи рішення у справі №812/1407/16, Верховний Суд надавав оцінку виходячи з конкретних обставин, встановлених у межах судового розгляду справи, які не є аналогічними встановленим судами у даній справі, тому спірні правовідносини сторін не є подібними, а у справах №812/483/16, №812/1413/16 Верховний Суд прийшов до висновку про необхідність направлення справ на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на недослідження судами змісту листів Служби безпеки України, на які посилається відповідач та орган казначейства як на підставу для зупинення будь-яких дій щодо виплат з Державного бюджету України на користь Товариства коштів, натомість у справі, яка розглядається, як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій надали належну оцінку таким листам.

Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції висновує, що судові рішення відповідають вимогам статті 242 КАС України, а викладені у них висновки про задоволення позовних вимог ґрунтуються на оцінці сукупності наведених сторонами доводів та долучених на їх підтвердження доказів. Натомість, обґрунтування касаційних скарг зводиться виключно до незгоди з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржниками не зазначено. Фактично відповідачі у касаційних скаргах просять про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Головного управління ДПС у Луганській області залишити без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у справі №812/958/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко В.В. Хохуляк Л.І. Бившева