Рішення

від 02.10.2024 по справі 332/3547/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/3547/24

Провадження №: 2/332/1970/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

02 жовтня 2024 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суду м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Погрібної О.М., секретаря судового засідання Паніної Л.Д., за участю представника позивача адвоката Біліченка О.О., представника відповідача ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» адвоката Ніколенка М.М., представника ПрАТ «Запоріжвогнетрив» адвоката Бузівської Н.М., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Запоріжжя цивільну справу за позовом адвоката Біліченка Олега Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,

встановив:

Адвокат Біліченко О.О. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із зазначеним позовом та просить стягнути з відповідачів моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання, з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» в розмірі 50664 грн, Приватного акціонерноготовариства «Запоріжвогнетрив» в розмірі 9336грн та судові витрати. Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 працював на ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь», стаж роботи складає 12 років 08 місяців та на ПрАТ «Запоріжвогнетрив», стаж 02 роки 04 місяці, загальний стаж роботи на вказаних підприємствах в умовах впливу шкідливих факторів складає 15 років 00 місяців.

15.11.2021 року позивач звільнився з ПрАТ «Запоріжвогнетрив за ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін), наразі не працює.

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 06.03.2024 року, № 10/227, виданого ДУ «Інститут медицинипраці іменіЮ.І.Кундієва Національноїакадемії медичнихнаук України»,йому встановленопрофесійні захворювання:хронічна радикулопатіяшийнаС6,С7праворуч тапопереково-крижоваL5,S1праворуч встадії затихаючогозагострення зпомірним статико-динамічнимипорушеннями,м`язово-тонічнимта больовимсиндромами;хронічна двобічнасенсоневральна приглухуватістьз легкимступенем зниженняслуху (2ст.)за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;хронічний бронхіт2ст.,фаза затихаючогозагострення,прикореневий пневмофіброз,ЛН 2ст.(другогост.).Відповідно доакту розслідуванняпричин виникненняхронічного професійногозахворювання від22.03.2024року (ФормаП-4),професійні захворюваннявиникли узв`язкуз тривалимперіодом роботив умовахвпливу шкідливихфакторів наПАТ «Запоріжсталь»та ПРАТ«Запоріжвогнетрив».Останнім місцемроботи,за якимскладено данийакт,є ПРАТ«Запоріжвогнетрив».Згідно здовідкою доакта оглядуМСЕК серія12ААГ №825174від 10.06.2024позивачу встановленотретю групуінвалідності,причина інвалідності:професійне захворювання.Згідно здовідкою прорезультати визначенняступеня втратипрофесійної працездатностіу відсотках,потреби унаданні медичноїта соціальноїдопомоги,серія 12ААА №125522від 10.06.2024р.,ступінь втратипрофесійної працездатностіпозивача складає60%. Позивач вважає встановленим безумовний причинний зв`язок між виникненням у нього професійних захворювань та, як наслідок цього, втратою працездатності на 60%, встановлення ІІІ групи інвалідності й роботою на підприємствах відповідачів. За таких обставин йому має бути відшкодована моральна шкода, завдана ушкодженням здоров`я, з урахуванням процентної складової від загального стажу роботи позивача на підприємствах відповідачів: 84,44% на ПАТ «Запоріжсталь»,що вгрошовому еквівалентіскладає 50664грн та 15,56% на ПрАТ «Запоріжвогнетрив», що в грошовому еквіваленті складає 9336грн.

Ухвалою судді від 18 червня 2024 року було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.

Представник відповідача ПАТ «Запоріжсталь» подав до суду відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги не визнав. Зазначив, що заявлені позовні вимоги вважає необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

Зазначає, що позивач під час працевлаштування був ознайомлений з важкими та шкідливими умовами праці та надав свою добровільну згоду на роботу у цих умовах. Зі свого боку ПАТ «Запоріжсталь» при прийомі позивача на роботу повідомляло його про наявність у нього права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до діючого законодавства і колективного договору. Таким чином, позивач був обізнаний про шкідливі фактори, які присутні на його робочому місці на підприємстві відповідача 1 та добровільно без примусу погодився виконувати доручену йому роботу. Під час роботи на ПАТ «Запоріжсталь» ОСОБА_1 щороку проходив періодичні медичні огляди, у зв`язку з чим, допускався Відповідачем 1 до роботи за професією вогнетривник. ОСОБА_1 добровільно приступив до виконання трудових обов`язків за професією вогнетривник, від дорученої роботи він не відмовлявся, про те,що при виконанні роботи створювалася виробнича ситуація небезпечна для його життя або здоров`я Позивач адміністрацію ПАТ «Запоріжсталь» не повідомляв. Роботодавцем позивачеві надавалися передбачені законодавством пільги і компенсації.

З наданих до позовної заяви документів не вбачаються жодні докази про наявність у позивача професійного захворювання під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві Відповідача 1. За результатами розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання було складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) Форми П-4 від 25.03.2024 року. П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: вогнетривник дільниці з ремонту стальковшів і жолобів ПРАТ «Запоріжвогнетрив» виконував складні та особливо складні роботи під час вогнетривної кладки. Тобто, зазначений акт був складений на підприємстві ПРАТ «Запоріжвогнетрив». Згідно з довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 10.06.2024 року серії 12 ААА № 125522 Позивачу первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 60% з датою переогляду 01.06.2026 року.

Оскільки останнім місцем роботи є ПРАТ «Запоріжвогнетрив», тому акт розслідування причин отримання професійного захворювання був складений за участю саме підприємства Відповідача 2. Тому вважає, що професійне захворювання отримано на іншому підприємстві металургійній галузі ПРАТ «Запоріжвогнетрив». Відповідно до п. 20 вказаного Акту встановлення винних осіб у виникненні професійного захворювання у ОСОБА_1 є неможливим. Також зазначає, що представники ПАТ «Запоріжсталь» не залучались до роботи комісії з розслідування причин виникнення професійного захворювання, про складання вказаного Акту відповідачу 1 стало відомо після отримання копії цієї позовної заяви. Відповідно представники ПАТ «Запоріжсталь» не мали об`єктивної можливості висловити свої заперечення щодо висновків комісії відносно факту виявлення професійного захворювання у ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, вважає, що саме ПРАТ «Запоріжвогнетрив» і є підприємством, на якому саме і виникло зазначене професійне захворювання, і, яке, є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди за її наявності. При цьому, на адресу Відповідача 1 не було направлено повідомлення згідно вимог п. 101 Порядку, що, на думку відповідача, свідчить про те, що відповідач 1 не є підприємством умови праці на якому стали причинною виникнення у позивача вказаного професійного захворювання, та, відповідно, не є особою яка несе відповідальність на підставі ст. 237-1 КЗпП України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України за заподіяну позивачу моральну шкоду. Також зазначає, що позивачем не надано жодної медичної довідки або виписки за період роботи на ПАТ «Запоріжсталь», які б підтверджували перебування позивача на лікуванні в медичних закладах; не надано жодного медичного документу, з якого можливо встановити момент виникнення професійного захворювання, його динаміку та дійсний зв`язок з роботою на підприємстві відповідача 1; не надано доказів постійного знаходження позивача на обліку в лікувально-профілактичних закладах та понесення витрат на лікування; відсутні висновки психолога щодо наявності моральних страждань. Крім того, позивачеві встановлено 3 групу інвалідності, відповідно до «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», є робочою, та інваліди 3 групи можуть навчатися тапровадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів. Тобто позивач не позбавлений права на працю.

Враховуючи викладені обставини, вважає, що відсутніми підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди з ПАТ «Запоріжсталь».

Від представника відповідача ПрАТ «Запоріжвогнетрив» надійшов відзив на позов, у якому, окрім іншого, вказано, що заявлені позовні вимоги ПрАТ «Запоріжвогнетрив» вважає необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню. Позивач працював на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат«ЗАПОРІЖСТАЛЬ»,ПрАТ «Запоріжвогнетрив». Останнє місце роботи ПрАТ «Запоріжвогнетрив». Факт допуску Позивача до роботи свідчить, що він був визнаний придатним для роботи за професією вогнетривник. Жодної інформації стосовно виявлення початкових стадій будь-яких професійних захворювань, рекомендації відносно Позивача про необхідність проходження додаткових обстежень або лікування ПрАТ «Запоріжвогнетрив» від медичного закладу, який проводив періодичні та позачергові медичні огляди (ТОВ «ВІТАЦЕНТР») не отримувало. ОСОБА_1 добровільно приступив до виконання трудових обов`язків за професією вогнетривник, від дорученої роботи він не відмовлявся, про те, що при виконанні роботи створювалася виробнича ситуація небезпечна для його життя або здоров`я позивач адміністрацію ПРАТ «Запоріжвогнетрив» не повідомляв. Роботодавцем позивачеві надавалися передбачені законодавством пільги і компенсації. В процесі трудової діяльності позивач забезпечувався санітарно-побутовими приміщеннями, спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до галузевих норм.

Слід зазначити, що позивачем до позовної заяви також не надано доказів на підтвердження того, що він тривалий час хворіє або хворів, відсутні будь-які первинні медичні документи (виписки, довідки та ін.), а наданий ним медичний висновок лікарсько-експертної комісії датований 06.03.2024 року. Позивач вже після звільнення з підприємства Відповідача 2 у 2024 році звернувся до Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва НАМН України», м. Київ, де в нього було встановлено наявність професійного захворювання. У подальшому, за результатами розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання було складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) Форми П-4 від 25.03.2024 року.

Вважає, що стан здоров`я позивача обумовлений всією його трудовою діяльністю, а не лише роботою на ПрАТ «Запоріжвогнетрив», а також його власними діями/бездіяльністю.

Також зазначає, що позивач у період з 10.05.2017р. по 18.03.2019р. працював оператором пакувальних автоматів у ТОВ «Запорізька хендлінгова компанія». Умови праці на вказаному підприємстві хоча і не встановлені матеріалами справи, але не виключається наявність впливу шкідливих факторів на здоров`я позивача за час його роботи на цьому підприємстві.

Під час роботи на ПрАТ «Запоріжвогнетрив» позивач щороку проходив періодичний медичний огляд, згідно з якими він був визнаний придатним до роботи за професією. Скарг на стан здоров`я від позивача не надходило. Жодної інформації, щодо виявлення початкових стадій професійних захворювань, оформлені позивачу медичні довідки не містять.

Тому вважає, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач заперечував результати періодичних медичних оглядів та повідомляв роботодавця про невідповідність їх результату його дійсному стану здоров`я та з наданих до позовної заяви документів не вбачаються жодні докази про наявність у позивача професійного захворювання під час виконання ним трудових обов`язків на ПРАТ «Запоріжвогнетрив»; протиправна поведінка ПрАТ «Запоріжвогнетрив» відсутня. На підставі вищенаведеного, вважає позовну заяву необґрунтованою та безпідставною, а позовні вимоги, з урахуванням фактичних обставин справи, такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача адвокат Біліченко О.О. подав відповіді на відзиви, в яких наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у позові. Також зазначив, що заявлена ціна позову 60000 грн цілком співвідноситься із глибиною страждань позивача внаслідок отриманої моральної шкоди через втрату здоров`я, професійної працездатності, отримання внаслідок цього 3-ої групи інвалідності. Враховуючи викладене, на задоволенні заявлених вимог наполягає. Також представником позивача заявлено про стягнення з відповідачів судових витрат, а саме витрат на правову допомогу в загальному розмірі 13000,00 грн, шляхом 1) стягнення з ПАТ "ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" на користь ОСОБА_1 , одноразово грошову суму в розмірі 50 664 грн. як відшкодування завданої моральної шкоди, а також витрат на правову допомогу в розмірі 6500 грн. (50% від загальної суми витрат 13000 грн.) 2) стягнення з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ на користь ОСОБА_1 , одноразово грошову суму в розмірі 9 336 грн., як відшкодування завданої моральної шкоди, а також витрат на правову допомогу в розмірі 6500 грн. (50% від загальної суми витрат 13000 грн.).

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 який про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився. Представник позивача адвокат Біліченко О.О. в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав, зазначених у позові, просив задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідачів заявлені судові витрати.

Представник відповідача ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» адвокат Ніколенко М.М. проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, зазначених у відзиві, також вважає розмір витрат на надання правової допомоги завищеним, заявив клопотання про зменшення таких витрат.

Представник відповідача ПрАТ «Запоріжвогнетрив» адвокат Бузівська Н.М. проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, зазначених у відзиві, також вважає розмір витрат на надання правової допомоги завищеним, тому заявила клопотання про зменшення таких витрат.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено статтями 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статей 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як установлено статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я позивача ОСОБА_1 , його стаж роботи на ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» складає 12 років 08 місяців та на ПрАТ «Запоріжвогнетрив», стаж стаж 02 роки 04 місяці, загальний стаж роботи на вказаних підприємствах складає 15 років 00 місяців, що відповідачами не оспорюється.

15.11.2021 року позивач звільнився з ПрАТ «Запоріжвогнетрив за ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін).

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії (ЛЕК) про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» за № 10/227 від 06 березня 2024 року, у ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання: хронічна радикулопатіяшийна С6, С7 праворуч та попереково-крижова L5, S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірним статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (2 ст.) за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; хронічний бронхіт 2 ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмофіброз, ЛН 2 ст. (другого ст.).

Обґрунтуванням для визначення професійної категорії захворювань явились: дані клініко-функціональних обстежень; динаміка захворювань, їх розвиток в період роботи в шкідливих умовах праці; інформація про умови праці, представлена в інформаційній довідці ОСОБА_1 від 26.01.2024р., згідно з якою хворий підлягав дії несприятливих виробничих факторів: (фізичне навантаження, робоча поза, вимушені нахили тулуба), параметри яких перевищували допустимі величини; шуму, рівень якого перевищував ГДР; пилу, концентрація якого перевищувала ГДК; професійний маршрут (стаж шкідливих умовах праці - 15 років). Протипоказана робота в умовах впливу фізичних навантажень, пилу, токсичних та подразнюючих речовин, несприятливого мікроклімату, інтенсивного шуму. Повідомлення пронаявність впершевиявленого хронічногопрофесійного захворювання №171 від 06.03.2024, висновок надано на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії від 06.03.2024 за №10/227.

Вищезазначене також підтверджується випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 № 10/227 від 06.03.2024.

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 22.03.2024 року (Форма П-4), професійні захворювання виникли у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих факторів на ПАТ «Запоріжсталь» та ПРАТ «Запоріжвогнетрив». Останнім місцем роботи, за яким складено даний акт, є ПРАТ «Запоріжвогнетрив».

Дата встановлення остаточного діагнозу 06 березня 2024 року. Заклад охорони здоров`я, який встановив діагноз: Клініка професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України».

Висновок про наявність шкідливих умов праці згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014р. № 248, умови праці на робочому місці ОСОБА_1 відносяться до 3 класу 4 ступеня «Шкідливі»:

- по вмісту в повітрі робочої зони хімічних речовин, в т.ч. аерозолів фіброгенної дії - до 3 класу 4 ступеня «Шкідливі»;

-по показникам мікроклімату - до 3 класу 4 ступеня «Шкідливі»;

-по рівню шумового навантаження - до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі»;

-по показникам важкості праці - до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі»:

-загальна оцінка - до 3 класу 4 ступеня «Шкідливі».

Діагноз основний:

1.Хронічна радикулопатіяшийна С6, С7 праворуч та попереково-крижова L5, S1 праворуч в стадії затихаючого загострення з помірним статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами (М54.1).

2.Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху ІІ ст. (другий ст.) за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (Н90.5);

3.Хронічний бронхіт ІІ ст. (другої ст.), фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмофіброз, ЛН ІІ ст. (другого ст.) (J 42), - захворювання професійні, встановлені вперше.

Діагноз супутній: Поліостеоартроз з ураженням суглобів кистей, плечових, ліктьових, кульшових та колінних суглобів без порушення функції (М19.8). Початкова катаракта обох осей (Н25.0). Ангіопатія сітківки обох очей (Н36.8).

Хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин:

На момент розслідування хворий ОСОБА_1 не працює у ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» з 16.11.2021 р.

Хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин:

Вогнетривіник дільниці з ремонту стальковшів і жолобів, ремонт стальних льоток і чугунозаливних жолобів Сервісного центру (м. Запоріжжя) ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» виконував складні та особливо складні роботи під час вогнетривкої кладки: кладку з вогнетривкої цегли масивів, ви спілок, подів, насадок та з звичайної цегли волокнистих плит прямолінійних стін, ізоляційну вогнетривку кладку під час шутеровки сталевипускних льоток і чавунозаливних жолобів: набивання вогнетривким бетоном і ізоляційними масами висувних подів, листів, люків, зазорів: приготування спеціальних розчинів і бетону, ізоляційних мас вручну; сортування вогнетривких фасонних виробів спеціальних марок, вибраковування фасонних виробів за зовнішнім виглядом, розбирання кладки з вогнетривких матеріалів, торкерування вогнетривкими речовинами зовнішніх поверхонь, конструктивну і підгінну теску площини цегли і вуглецевих блоків в ручну та інше.

Внаслідок недосконалого технологічного процесу, значного використання ручної праці, тривалого стажу роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих виробничих факторів у ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» (02 роки 04 місяці), у ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» (12 років 08 місяців) та відсутності правових підстав для переведення на іншу роботу у зв`язку з відсутністю скарг на стан здоров`я під час проходження хворим періодичних медичних оглядів.

Причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння):

1. Наявність на робочому місці вогнетривинка дільниці з ремонту стальковшів і жолобів, ремонту стальних льоток і чугунозаливних жолобів Сервісного центру Гм. Запоріжжя) ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ» (стаж роботи - 02 роки 04 місяці) шкідливих виробничих факторів:

І.Важкість праці:

- величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу однією рукою - 40140-50070 кт/с при нормі до 36000 кг/с;

- величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу двома руками - 72342-85032 кг/с при нормі до 70000 кг/с;

- робоча поза (періодичне перебування в незручній та/або фіксованій позі до 25% часу зміни) - 27,7-44,2%;

- нахили тулуба (вимушені, більше 30°) - 104 рази, при нормі - 51-100 раз за зміну.

ІІ. Шум: еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 12-16 дБА (92-96 дБА, при ГДР - 80 дБА) згідно з ДСН 3.3,6.037-99 «Санітарні норми шуму, ультразвуку та інфразвуку».

ІІІ. Хімічні фактори:

- концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу 2-10% перевищує ГДК у 8,75-11,1 рази. (35,0-44,4019 мг/м3 при ГДК - 4,0 мт/м3), згідно з «Гігієнічні регламенти хімічних речовин у повітрі робочої зони», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.07.2020 № 1596 (далі - Гігієнічні регламенти № 1596).

2. Наявність на робочому місці вогнетривника на гарячих дільницях робіт мартенівського цеху ПАТ «Запоріжсталь» (стаж роботи - 07 років 09 місяців) шкідливих виробничих факторів:

І. Важкість праці:

- величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу двома руками - 80469,6 кг/с при нормі до 70000 кг/с;

- робоча поза (періодичне перебування в незручній та/або фіксованій позі до 25% часу зміни) - 25,8-26,3%:

- нахили тулуба (вимушені, більше 30°) - 180 раз, при нормі - 51-100 раз за зміну.

ІІ. Шум: еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 16-16,4 дБА (96-96,4 дБА, при ГДР - 80 дБА), згідно з ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми шуму, ультразвуку та інфразвуку».

ІІІ. Хімічні фактори:

-концентрація азоту діоксиду не перевищує ГДК (0,9537-1,3645 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3), концентрація вуглецю (II) оксиду не перевищує ГДК (8,0-9,9 мг/м3 при ГДК - 20,0 мг/м3), з урахуванням ефекту сумації речовин однонаправленої дії» їх концентрації перевищують ГДК в 1,1 рази, згідно з Гігієнічними регламентами № 1596;

- концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу 2-10% перевищує ГДК в 5,8-19,5 рази (23,0953-77,7634 мг/м3 при ГДК - 4,0 мг/м3), концентрація заліза ГИР оксиду перевищує ГДК в 1 >2-2,0 рази (7,0317-11,9902 мг/м3 при ГДК - 6,0 мг/м3), з урахуванням ефекту сумації речовин однонаправленої дії, їх концентрації перевищують ГДК у 7-21,5 рази, згідно з Гігієнічними регламентами № 1596.

3. Наявність на робочому місці слюсаря-ремонтника ремонтно-будівельного цеху ВАТ «Запоріжсталь» (стаж роботи - 01 рік 04 місяці) шкідливих виробничих факторів:

І Важкість праці:

- нахили тулуба (вимушені, більше 30°) - 177 раз, при нормі - 51-100 раз за зміну.

ІІ. Шум: еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 4 дБА (84 дБА, при ГДР - 80 дБА). згідно з ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми шуму, ультразвуку та інфразвуку».

III. Хімічні фактори:

- концентрація азоту діоксиду не перевищує ГДК (1,4497 мг/м3 при ГДК - 2,0 мг/м3), концентрація вуглецю (II) оксиду не перевищує ГДК 18.4 мг/м3 при ГДК - 20.0 мг/м3), з урахуванням ефекту сумації речовин однонаправленої дії, їх концентрації перевищують ГДК в 1,1 рази, згідно з Гігієнічними регламентами № 1596;

- концентрація силікатовмісного пилу перевищує ГДК в 2,7 рази (16,3681 мг/м3 при ГДК - 6.0 мг/м3). згідно з Гігієнічними регламентами № 1596.

4. Наявність на робочому місці бетоняра ремонтно-будівельного цеху ВАТ «Запоріжсталь» (стаж роботи - 03 роки 07 місяців) шкідливих виробничих факторів:

І. Важкість праці:

- величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу за участю м`язів тулуба та ніг - 225978 кг/с при нормі до 100000 кг/с;

- робоча поза /періодичне перебування в незручній та/або фіксованій позі до 25% часу зміни) - 33,1%;

- нахили тулуба (вимушені, більше 30°) - 103 рази, при нормі - 51-100 раз за

зміну.

ІІ. Шум: еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 5,1 дБА (85,1 дБА, при ГДР - 80 дБА), згідно з ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми шуму, ультразвуку та інфразвуку».

ІІІ. Хімічні фактори:

- концентрація азоту діоксиду не перевищує ГДК (1.3988 мг/м3 при ГДК - 2,0 мг/м3). концентрація вуглецю (II) оксиду не перевищує ГДК (10.3 мг/м3 при ГДК - 20.0 мг/м3), з урахуванням ефекту сумації речовин однонаправленої дії, їх концентрації перевищують ГДІ

- концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу 2-10% перевищує ГДК в 5,2 рази (20,7201 мг/м3 при ГДК - 4,0 мг/м3), згідно з Гігієнічними регламентами № 1596.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серія 12 ААГ № 825174 від 10.06.2024, ОСОБА_1 встановлено первинно третю групу інвалідності, причина інвалідності: професійне захворювання. Протипоказана важка фізична праця, стато-динамічні навантаження, рекомендовано «Д» нагляд у профпатолога, невролога, пульмонолога, сімейного лікаря, лор.

Згідно здовідкою прорезультати визначенняступеня втратипрофесійної працездатностіу відсотках,потреби унаданні медичноїта соціальноїдопомоги,серія 12ААА №125522від 10.06.2024р.,ступінь втратипрофесійної працездатностіпозивача складає60%.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.43 Конституції України, ст.2КЗпП України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Так, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до ч.8 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 153 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою. Перелік професійних захворювань за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, затверджується КМУ.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до норм ст.1167 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд першої інстанції правильно зіставивглибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому, врахував: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Iталії») i в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ вiд 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст . 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного суду України від 27.01.2004 по справі № 1-9/2004, ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі i застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв i тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

При оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

В ході розгляду справи судом встановлено, що умови праці на підприємствах відповідачів (на робочих місцях) не відповідали безпечним стандартам, що підтверджується актом розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання від 22 березня 2024 року.

Судом встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, що полягає в тому, що ОСОБА_1 втратив професійну працездатність, 10 червня 2024року його визнано особою з інвалідністю третьої групи за професійними захворюваннями, та встановлено ступень втрати професійної працездатності 60%.

Надані позивачем вищезазначені докази у їх сукупності дають підстави для висновку про наявність у позивача стійкої втрати працездатності у зв`язку з професійним захворюванням та права на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, обсяг фізичних та моральних страждань позивача,їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках,наслідків,що наступили.

Твердження відповідачів про те, що позивач був обізнаний із шкідливими умовами праці, погодися на них добровільно, а також те, що під час роботи на стан здоров`я не скаржився, за результатами періодичних медичних оглядів визнавався придатним для роботи за професією, і фактично приховав погіршення стану свого здоров`я, чим сприяв настанню більш тяжких наслідків, суд відхиляє через те, що добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці та його обов`язок дбати про своє здоров`я жодним чином не знімає з відповідачів обов`язку виконати вимоги ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці та не звільняє від відповідальності за їх невиконання.

При цьому, суд враховує, що причиною професійних захворювань позивача є не сама по собі робота в шкідливих умовах, а робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого процесу протягом тривалого часу.

Доводи представників відповідачів про здійснення підприємствами компенсаційних заходів у вигляді безоплатного лікувально-профілактичного харчування, забезпечення спеціальним одягом, взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, не спростовують факту впливу негативних факторів на позивача. Також такі заходи не впливають на право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої у випадку ушкодження здоров`я під час виконання трудових обов`язків.

Визначення позивача придатним для роботи за професією за результатами періодичних медичних оглядів жодним чином не виключає наявність у нього хронічних професійних захворювань і відповідно відповідальність підприємства за шкоду, спричинену ушкодженням здоров`я. Те, що ці захворювання є професійними, було встановлено саме висновком спеціалізованого медичного закладу.

Суд враховує, що після втрати працездатності у позивача змінилися умови життя, він повинен періодично проходити лікування, докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Обставини справи свідчать про те, що позивач має ряд хронічних захворювань, у зв`язку з чим відчуває фізичний біль, потребує постійного медикаментозного та іншого лікування, перебуває під спостереженням лікарів, лікарями йому рекомендовано проходити стаціонарне лікування, він не може виконувати тяжкий фізичний труд. Вказане однозначно викликає у позивача відповідні фізичні та душевні страждання і вимагає від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому суд враховує, що згідно з правовим висновком, висловленимВеликою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, право на відшкодування моральної шкоди виникає у потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Водночас, зазначений висновок стосувався визначення періоду виникнення у потерпілого права на відшкодування моральної шкоди, з урахуванням того, що питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки (пункти 35, 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17). У вказаній справі момент виникнення права на відшкодування моральної шкоди мав значення для визначення особи, яка має виплачувати таке відшкодування (за рахунок Фонду чи за рахунок роботодавця).

Конституційний Суд України у рішенні від 08.10.2008 у справі № 1-32/2008 зазначені зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) з огляду на те, що право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Також Законом України від 28.12.2014 № 77-УШ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці»викладено в новій редакції Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в тому числі змінено його назву на Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» набув законної сили 01.01.2015.

Частина 8 ст.36 цього Закону передбачає, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.

Таким чином, у разі отримання працівником професійного захворювання таку шкоду потерпілій особі повинен відшкодувати роботодавець на підставі ст.237-1 КЗпП України, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому вина роботодавця не відноситься до обов`язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівникові моральних страждань під час виконання своїх трудових обов`язків.

Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Отримані позивачем захворювання вимагають від нього продовження лікування, призвели до втрати професії, яка була джерелом його доходу, через больові відчуття та незручності погіршили якість його життєдіяльності і як наслідок порушили його нормальні життєві зв`язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачем надано достатньо доказів, за якими можна судити про наявність в нього фізичних або психічних страждань. Крім того, у п.4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 № 1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Роз`яснення умов праці і можливості їх впливу на здоров`я не виключає відповідальності підприємства у разі настання негативних наслідків.

Добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці та його обов`язок дбати про своє здоров`я жодним чином не знімає з відповідача обов`язку виконати вимоги ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці»щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці та не звільняє від відповідальності за їх невиконання.

При цьому суд враховує, що причиною професійного захворювання позивача є не сама по собі робота в шкідливих умовах, а робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого процесу.

Визначення позивача придатним для роботи за професією за результатами періодичних медичних оглядів жодним чином не виключає наявність у нього хронічних професійних захворювань і відповідальність підприємства за шкоду, спричинену ушкодженням здоров`я.

Доводи відповідачів про недоведеність факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положеннями ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

За таких обставин, з урахуванням вимог ст. 23 ЦК України, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, наявності на робочому місці відповідача шкідливих виробничих факторів, тих обставин, що професійне захворювання у позивача пов`язано із роботою в небезпечних і шкідливих умовах на підприємстві відповідача, і що таке захворювання завдало потерпілому моральної шкоди, фізичних і моральних страждань, суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 60000,00 грн, пропорційно до періодів роботи позивача на підприємствах відповідачів, оскільки підприємство відповідає тільки за той період роботи, в який позивач у нього працював.

Щодо оподаткування моральної шкоди, судом встановлено, що відповідно до пп.а) пп. 164.2.14 пункту 162.2 ст. 162 Податкового кодексу України (далі ПК України) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Суд акцентує увагу відповідачів на тому, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, а тому вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження його здоров`я на виробництві.

Подібні правові висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490 св 21).

Отже, суд прийшов до висновку щодо стягнення суми моральної шкоди без урахування утримання податку з доходів і зборів.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

При вирішенні питання про судові витрати, суд виходить із наступного.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За п.1) ч.3. ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2. ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п.1) ч.2. ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаютьсяу разі задоволення позову на відповідача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як передбачено у статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (частина перша статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Приписами частини першоїстатті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зістаттею 30 Закону № 5076-VІгонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено,що позивач ОСОБА_1 16 червня 2024 року уклав договір про надання правової допомоги із адвокатом Біліченком О.О. Відповідно до договору про надання правової допомоги від 16 червня 2024 року, акту приймання виконаних робіт/послуг № 1 від 04 липня 2024 року, квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 04 липня 2024 року позивач сплатив адвокату 13000 гривень.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд виходить з того, що наявні у матеріалах справи докази не у повному обсязі доводять реальність та обґрунтованість витрат на правову допомогу.

Так, послуга, яка полягає у вивченні первісних матеріалів та юридичних консультаціях з приводу предмету спору, вартістю 2000 гривень, на переконання суду, є складовою послуги, яка полягає у складанні позовної заяви, вартістю 3000 гривень. Вивчення відзиву на позовну заяву та складання відповіді на відзив на позовну заяву в розмірі 2000 гривень також, на переконання суду, є складовою однієї послуги, - складання відзиву на позовну заяву.

Суд також враховує те, що даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі доказами, судова практика є сталою, застосування великої кількості законів спірні правовідносини не передбачають, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив значний час, всі долучені до позову документи були в наявності станом на дату укладення вищезазначеного договору про надання правової допомоги (16.06.2024); адвокатські запити щодо їх витребування в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що з відповідачів на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн, в рівних частках по 2500,00 гривень, в іншій частині вимоги про стягнення витрат на правову допомогу слід залишити без задоволення, оскільки надання інших послуг позивачем та його адвокатом не доведено.

При цьому, судом було враховано заперечення відповідачів щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір». Тому судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь держави пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.2,5,12,13,141,259,263-265, 274, 352,354,355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги адвоката Біліченка Олега Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, 50664,00 гривень (п`ятдесят тисяч шістсот шістдесят чотири гривні 00 коп) одноразово.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, 9336,00 гривень (дев`ять тисяч триста тридцять шість гривень 00 коп) одноразово.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 , 2500,00 гривень (дві тисячі п`ятсот гривень 00 коп) судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» на користь ОСОБА_1 , 2500,00 гривень (дві тисячі п`ятсот гривень 00 коп) судових витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без задоволення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь держави судовий збір у розмірі 1022,74 гривні (одну тисячу двадцять дві гривні 74 коп).

Стягнути з Приватного акціонерноготовариства «Запоріжвогнетрив» на користь держави судовий збір у розмірі 188,46 гривень (сто вісімдесят вісім гривень 46 коп).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.

Повне судове рішення складено 11 жовтня 2024 року.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Біліченко Олег Олександрович, рнокпп НОМЕР_3 .

Відповідач1:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», ЄДРПОУ 00191230, адреса: 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72.

Представник відповідача1: адвокат Ніколенко Микола Миколайович, рнокпп НОМЕР_4 .

Відповідач 2: Приватне акціонерне товариство «Запоріжвогнетрив», адреса: м.Запоріжжя, вул.Північне шосе/вул. Теплична, буд. 22 б/1, ЄДРПОУ 00191885,

Представник відповідача2: адвокат Бузівська Наталя Миколаївна, рнокпп НОМЕР_5 .

Суддя: О.М.Погрібна