Ухвала

від 09.10.2024 по справі 607/15646/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/15646/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/817/392/24 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - ухвала суду

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючої - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю:

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисників обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 вересня 2024 року,-

В с т а н о в и л а :

Цією ухвалою клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 - задоволено.

Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 23:59 25.11.2024.

У задоволенніклопотань захисника ОСОБА_9 про змінуобвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходуна цілодобовий домашній арешт або інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою відмовлено.

Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_10 - задоволено.

Продовжено обвинуваченій ОСОБА_10 строк тримання під вартою на шістдесят днів, тобто до 23:59 25.11.2024.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 про зміну обвинуваченій ОСОБА_10 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт відмовлено.

Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, обвинуваченому ОСОБА_12 задоволено.

Продовжено до 25.11.2024, строк дії, покладених на ОСОБА_12 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: з`являтися до прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатись за межі Тернопільської області без дозволу прокурор або суду; повідомляти прокурор чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи.

В апеляційних скаргах:

- захисник ОСОБА_9 просить вказану ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.

Свої доводи аргументує тим, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження ризиків, зазначених у клопотанні, а ухвала суду обґрунтовується тільки тяжкістю можливого покарання.

Вважає, що наявні достатні підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому, що в подальшому забезпечить належне виконання покладених на нього обов`язків.

Стверджує, що у обвинуваченого наявні міцні соціальні зв`язки, він позитивно характеризується, а його батьки можуть його матеріально забезпечувати.

- захисник ОСОБА_8 просить поновити строк на апеляційне оскарження та вказану ухвалу скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Свої доводи аргументує тим, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження ризиків, зазначених у клопотанні, а запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю був би цілком достатнім для запобігання ризикам.

Зазначає, що обвинувачення є неконкретним, оскільки невідомо, що передувало суперечці та її причина, зокрема неналежна поведінка потерпілого.

Відповідно до вимог ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

За наведених обставин, враховуючи положення ч.4 ст.405, ч.4 ст.422-1 КПК апеляційний розгляд проведено за відсутності захисника ОСОБА_9 та законного представника Музики .

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та захисника ОСОБА_8 , які підтримали подані апеляційні скарги та просять ухвалу суду скасувати в частині визначеного застосованого запобіжного заходу, міркування прокурора, який вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Так, на розгляді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 135 КК України.

Виходячи з положень п.24 ч.1 ст.3 КПК України судове провадження це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до постановлення судових рішень, передбачених ч.1 ст.392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.

Також, зважаючи на те, що приписами ст.23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.

Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку статтями 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст.331 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.422-1 КПК України під час апеляційного розгляду суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції: - ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; - клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Тобто, апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення по суті, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про продовження запобіжного заходу, оскаржену ухвалу суду першої інстанції щодо продовження запобіжного заходу та копії журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких інших доказів.

Окрім того, відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду апеляційного суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_7 вже пред`явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, яке мало місце коли останній перебував у процесуальному статусі підозрюваного.

За таких обставин апеляційний суд не переглядає обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_7 за ч.2 ст.121, ч.3 ст.135 КК України.

За змістом ч.1 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Ухвалою суду від 27 вересня 2024 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 25 листопада 2024 року включно, з мотивів того, що до спливу цього строку судове провадження з об`єктивних причин завершити не представляється можливим, а встановлені раніше ризики не зменшилися та продовжують існувати.

Суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, що є тяжкими злочинами, ризики, визначені в ухвалі слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому на даний час не зменшилися, оскільки, зважаючи на санкцію статті обвинувачення, ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих та інших обвинувачених у цьому ж провадженні, що свідчить про обґрунтованість застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність обставин, які б вказували на можливість скасування даного запобіжного заходу щодо обвинуваченого або його зміни на більш м`який.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог процесуального закону, які регламентують підстави для продовження строку дії запобіжного заходу, з огляду на таке.

Підставою продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які вказують на те, що передбачені ст.177 КПК України ризики, наявність яких стала підставою для застосування цього запобіжного заходу не зменшились та продовжують існувати, а саме - можливість переховуватися від суду, впливати на свідків та інших обвинувачених у цьому ж провадженні.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.

Так, на теперішній час у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 судом першої інстанції не вчинені всі необхідні дії, що передбачені процедурою судового розгляду для повного, об`єктивного та всебічного дослідження всіх обставин справи та остаточне рішення за результатами судового розгляду не прийняте.

В даному випадку заявлені ризики не зменшились та продовжують існувати, а завершити розгляд кримінального провадження до закінчення строку тримання під вартою обвинуваченого з об`єктивних причин є неможливим, з метою недопущення ухилення обвинуваченого від суду та, враховуючи відсутність обставин, які б вказували на можливість скасування запобіжного заходу обвинуваченому або його зміни на більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, суд прийшов до вірного висновку про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до двох місяців, зокрема до 25 листопада 2024 року.

Крім того, оскільки судом встановлено та підтверджується матеріалами провадження, що у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень обвинувачуються ще й інші особи, а отже існує ризик вільного спілкування учасників, що перешкоджатиме кримінальному провадженню, а також існує ризик незаконного впливу на свідків з боку обвинуваченого.

З таким висновком суду першої інстанції про застосуваннядо ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження його строку, колегія суддів повністю погоджується, оскільки прокурором в судовому засіданні доведено обставини, передбачені ст.194 КПК України.

Як зазначалося, завершити розгляд провадження до закінчення вищевказаного строку з об`єктивних причин неможливо, а у кримінальному провадженні необхідно провести ряд процесуальних дій для забезпечення повного та об`єктивного проведення судового слідства.

Судом в повній мірі та у визначеному законом порядку враховано всі обставини при обранні та продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під варту, особу обвинуваченого та його соціальні зв`язки.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.

Крім того, пунктом 2 ч.4 ст.183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, вчинених із застосуванням насильства, що спричинили смерть потерпілого, колегія суддів погоджується із висновком суду про відсутність підстав для визначення обвинуваченому розміру застави, і таке рішення не суперечить вимогам ч.4 ст. 183 КПК України.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд прийшов до вірного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 без визначення альтернативного виду запобіжного заходу.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність ризиків, то апеляційний суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Зважаючи на обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винним, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об`єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Також існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених у цьому провадженні з метою зміни показів на свою користь або до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.

Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, колегія суддів приймає до уваги, однак вважає, що зазначені соціальні фактори не спростовують викладені в ухвалі висновки судді та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, суд першої інстанції виконав вимоги ст.ст. 199, 331 КПК, які регламентують продовження строку дії запобіжного заходу та на законних підставах не визначив альтернативний запобіжний захід у виді застави, відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК.

Порушень вимог КПК України, які б могли стати безумовною підставою для скасування по суті правильного судового рішення, по справі не встановлено.

З урахуваннямзазначеного,колегія суддіввважає,що ухвала судує законноюта обґрунтованою,а томуїї слідзалишити беззмін,а апеляційніскарги захисників обвинуваченого - без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

Ухвалила:

Поновити захиснику ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 вересня 2024 року.

Апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 вересня 2024 року про продовженнястроку триманняпід вартою обвинуваченому ОСОБА_7 без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді