Рішення

від 16.09.2024 по справі 175/936/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/936/24

Провадження № 2/175/133/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 вересня 2024 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області

в складі:головуючого судді Бойка О.М.

за участю секретаря судового засідання Радонському М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про розірвання шлюбу та зміну прізвища неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про розірвання шлюбу та зміну прізвища неповнолітніх дітей.

В позовних вимогах просить суд:

-Розірвати шлюб між громадянкою України ОСОБА_1 та громадянином російської федерації ОСОБА_3 , зареєстрований 03.11.2017 року відділом запису актів цивільного стану Верх - Ісетського району міста Єкатеринбурга Свердловської області російської федерації, про що 20.09.2014 року, актовий запис №1382, про видано свідоцтво про укладення шлюбу № НОМЕР_1 .

-Змінити прізвище неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , без письмової згоди батька громадянина російської федерації ОСОБА_3 .

-Змінити прізвище неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , без письмової згоди батька громадянина російської федерації ОСОБА_3 .

Позовній вимоги обґрунтувала тим, що 03 листопада 2017 року між громадянкою України ОСОБА_8 та громадянином росії ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований 03.11.2017 року відділом запису актів цивільного стану Верх - Ісетського району міста Єкатеринбурга Свердловської області російської федерації, про що 20.09.2014р. видано свідоцтво про укладення шлюбу № НОМЕР_1 .

За час спільного подружнього життя у Сторін народилася дві дитини:

син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , дата видачі: 18 березня 2019 року, місце державної реєстрації: 96600002 відділ запису актів цивільного стану Верх - Ісетського району міста Єкатеринбурга Свердловської області, місце видачі свідоцтва: відділ запису актів цивільного стану Верх - Ісетського району міста Єкатеринбурга Свердловської області (переклад свідоцтва на українську мову нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дуденко Ю.А. 27.12.2022р., зареєстровано в реєстрі за №1557-1558).

Довідкою про реєстрацію особи громадянином України №6121/КВ/536-45/ГР від 18.03.2022р. виданою посольством України в Республіці Австрія підтверджено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований громадянином України.

син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , дата видачі: 10 вересня 2021 року, місце державної реєстрації: Сихівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів); орган державної реєстрації актів цивільного стану, що видав свідоцтво: Сихівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Довідкою №1266-000016267 від 13.02.2023р. про реєстрацію особи громадянином України, підтверджено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з рішенням ГУДМС України в Дніпропетровській області №1266-000042180 від 08.02.2023р. набув громадянство України на підставі ч.І ст. 7 Закону України «Про громадянство України» з 01 червня 2021 року.

З грудня 2021 року шлюбні відносини між Сторонами фактично припинено. Сторони не проживають разом. Спільне життя не склалось через відсутність розуміння, різні погляди на ведення спільного побуту та сімейного життя.

Сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства.

Позивачці стало відомо, що наприкінці 2021 року Відповідач виїхав з території України до території російської федерації.

З часу свого виїзду з України у Позивача не має жодних відомостей про місце проживання або місцезнаходження Відповідача, спілкування з ним будь-яким чином відсутнє, Відповідач не цікавиться справами та розвитком своїх дітей, що народились у шлюбі.

За наведених обставин шлюб між Сторонами носить лише формальний характер та примирення неможливе. Сім`я фактично розпалась у зв`язку з чим виникла необхідність в юридичному оформленні розірвання шлюбу між Сторонами.

Тому Позивач вважає за необхідне на підставі ст. 112 СК України просити суд постановити рішення про розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя Сторін як подружжя є неможливим, а збереження шлюбу суперечить їх інтересам.

Спору щодо місце проживання дітей не має, оскільки діти проживають разом з Позивачем, Відповідач вихованням дітей не цікавиться.

Позивач не чинить жодних перешкод Відповідачу у можливості бачити спільних дітей, приймати участь в їх вихованні.

Проте, Позивачу не відомо де може наразі перебувати або проживати Відповідач впродовж останніх двох років.

Відповідач виїхавши з України до російської федерації наприкінці 2021 року за весь час по сьогоднішній день не відвідував дітей, не приймав участь у їх вихованні та матеріальному утриманні власних дітей, не телефонував жодного разу і не намагався підтримувати хоча б якимось чином з ними спілкування.

За таких обставин, коли батько не спілкується з дітьми, хоча ніхто не перешкоджає йому в цьому, не виявляє щодо дітей батьківської турботи і уваги, враховуючи життєві обставини, що склалися, Позивач просить суд змінити прізвище двох неповнолітніх дітей від шлюбу з Відповідачем з прізвища ОСОБА_5 на прізвище Позивача - ОСОБА_6 .

У судовому засіданні позивач не з`явилась. Надала клопотання в якому свої позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. Був належним чином повідомлений. Клопотань не надавав.

Представник третьої особи Орган опіки та піклування Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області у судове засідання не з`явився. Був належним чином повідомлений. Клопотань не надавав.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.223,280 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України(даліЦПК України), суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності сторін.

У відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наданні докази, суд встановив, що наявні підстави для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 03 листопада 2017 року між громадянкою України ОСОБА_8 та громадянином росії ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований 03.11.2017 року відділом запису актів цивільного стану Верх - Ісетського району міста Єкатеринбурга Свердловської області російської федерації, про що 20.09.2014р. видано свідоцтво про укладення шлюбу № НОМЕР_1 .

За час спільного подружнього життя у Сторін народилася дві дитини:

син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , дата видачі: 18 березня 2019 року, місце державної реєстрації: 96600002 відділ запису актів цивільного стану Верх - Ісетського району міста Єкатеринбурга Свердловської області, місце видачі свідоцтва: відділ запису актів цивільного стану Верх - Ісетського району міста Єкатеринбурга Свердловської області (переклад свідоцтва на українську мову нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дуденко Ю.А. 27.12.2022р., зареєстровано в реєстрі за №1557-1558).

Довідкою про реєстрацію особи громадянином України №6121/КВ/536-45/ГР від 18.03.2022р. виданою посольством України в Республіці Австрія підтверджено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований громадянином України.

син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , дата видачі: 10 вересня 2021 року, місце державної реєстрації: Сихівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів); орган державної реєстрації актів цивільного стану, що видав свідоцтво: Сихівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Довідкою №1266-000016267 від 13.02.2023р. про реєстрацію особи громадянином України, підтверджено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з рішенням ГУДМС України в Дніпропетровській області №1266-000042180 від 08.02.2023р. набув громадянство України на підставі ч.І ст. 7 Закону України «Про громадянство України» з 01 червня 2021 року.

З грудня 2021 року шлюбні відносини між Сторонами фактично припинено. Сторони не проживають разом. Спільне життя не склалось через відсутність розуміння, різні погляди на ведення спільного побуту та сімейного життя.

Сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства.

Позивачці стало відомо, що наприкінці 2021 року Відповідач виїхав з території України до території російської федерації.

З часу свого виїзду з України у Позивача не має жодних відомостей про місце проживання або місцезнаходження Відповідача, спілкування з ним будь-яким чином відсутнє, Відповідач не цікавиться справами та розвитком своїх дітей, що народились у шлюбі.

За наведених обставин шлюб між Сторонами носить лише формальний характер та примирення неможливе. Сім`я фактично розпалась у зв`язку з чим виникла необхідність в юридичному оформленні розірвання шлюбу між Сторонами.

Провадження у справах за участю іноземних осіб врегульовано розділом X ЦПК України, а також Законом України Про міжнародне приватне право, Мінською Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993.

Відповідно до ст. 17 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року, у відношеннях один з одним при виконанні цієї Конвенції установи юстиції Договірних Сторін користуються державними мовами Договірних Сторін або російською мовою.

Водночас, згідно заяви Міністерства закордонних справ України щодо розриву дипломатичних відносин з російською федерацією опублікованої 24 лютого 2022 року вбачається, що Україна заявила про розрив дипломатичних відносин без розриву консульських відносин внаслідок чого Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року на сьогодні у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь не застосовуються.

Крім того, 1 грудня 2022 року Верховною радою України було прийнято Закон "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року".

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про* Міжнародне приватне право України" шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.

Згідно з п.2 ст. 28 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (укр/рос) в редакції від 21.01.2006 зазначається, що якщо один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий іншої Договірної Сторони, застосовується законодавство Договірної Сторони, установа якої розглядає справу про розірвання шлюбу.

Пунктом 2 статті 29 Конвенції визначено, що по справах про розірвання шлюбу у випадку, передбаченому пунктом 2 статті 28 компетентні установи Договірної Сторони, на території якої проживає подружжя. Якщо один з подружжя проживає на території однієї Договірної Сторони, а другий на території іншої Договірної Сторони, по справах про розірвання шлюбу компетентні установи обох Договірних Сторін, на територіях яких проживає подружжя.

У зв`язку із порушенням російською федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного акту, Паризької Хартії для Нової Європи та ряду інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської

Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справ України 24.02.2022р. нотифікувало мзс рф про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією від 14.02.1992р. Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в росії та росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинені відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.

В Постанові Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя зазначається, що при розгляді справ, які виникають у зв`язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року, а також інших нормативно - правових актів, що регулюють сімейні відносини.

Згідно ст. 63 Закону України "Про Міжнародне приватне право України" припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Згідно п. 1 ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право», особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначається правовий статус та закріплюються основні права, свободи та обов`язки іноземців.

У ст.18 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено права у шлюбних і сімейних відносинах, зазначено, що іноземці можуть укладати і розривати шлюби з громадянами України та іншими особами відповідно до законодавства України, та вказано, що іноземці мають рівні з громадянами України права і обов`язки у шлюбних і сімейних відносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право», правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружися мають найбільш тісний зв`язок іншим чином. Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу проводиться за законодавством України.

Таким чином, розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем здійснюється за законом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно з ч. 1 ст. ПО СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Оскільки укладання шлюбу здійснюється на засадах взаємної любові та поваги, то збереження подружніх відносин неможливо, якщо втрачена їх основа. Тому вказана вище норма закону надає Позивачу право звернутись до суду з відповідним позовом, в якому просити розірвання шлюбу. Підстави, які б перешкоджали звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу, передбачені ч. 2 ст. ПО СК України, зокрема таких як вагітність або ж недосягнення спільною дитиною одного року у Сторін відсутні.

Тому Позивач вважає за необхідне на підставі ст. 112 СК України просити суд постановити рішення про розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя Сторін як подружжя є неможливим, а збереження шлюбу суперечить їх інтересам.

Спору щодо місце проживання дітей не має, оскільки діти проживають разом з Позивачем, Відповідач вихованням дітей не цікавиться.

Щодо позовної вимоги про зміну прізвища неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч. З ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 ст. З Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Кожна дитини відповідно до ст. 7 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року має право на збереження індивідуальності.

Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім`я, яке надається дитині при народженні і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Відповідно до ст. 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Частинами 3, 5 ст. 148 СК України передбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Інтереси дитини є пріоритетним і визначальним для вирішення спору щодо зміни прізвища дітей.

При вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо.

Якщо той із батьків, хто має спільне з дитиною прізвище і проживає окремо від дитини, зберігає з нею близькі стосунки і продовжує брати участь в її вихованні, то не є доцільним сприяти відчуженню між батьком і дитиною, зокрема, шляхом зміни прізвища.

Необхідно зазначити,що Позивач не чинить жодних перешкод Відповідачу у можливості бачити спільних дітей, приймати участь в їх вихованні.

Проте, Позивачу не відомо де може наразі перебувати або проживати Відповідач впродовж останніх двох років.

Відповідач виїхавши з України до російської федерації наприкінці 2021 року за весь час по сьогоднішній день не відвідував дітей, не приймав участь у їх вихованні та матеріальному утриманні власних дітей, не телефонував жодного разу і не намагався підтримувати хоча б якимось чином з ними спілкування.

За таких обставин, коли батько не спілкується з дітьми, хоча ніхто не перешкоджає йому в цьому, не виявляє щодо дітей батьківської турботи і уваги, враховуючи життєві обставини, що склалися, Позивач просить суд змінити прізвище двох неповнолітніх дітей від шлюбу з Відповідачем з прізвища ОСОБА_5 на прізвище Позивача - ОСОБА_6 .

Згідно ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст.141ЦПК України,судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог,інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Орган опіки та піклування Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, про розірвання шлюбу та зміну прізвища неповнолітніх дітей -задовольнити.

Розірвати шлюб між громадянкою України ОСОБА_1 та громадянином російської федерації ОСОБА_3 , зареєстрований 03.11.2017 року відділом запису актів цивільного стану Верх - Ісетського району міста Єкатеринбурга Свердловської області російської федерації, про що 20.09.2014 року, актовий запис №1382, про видано свідоцтво про укладення шлюбу № НОМЕР_1 .

Змінити прізвище неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , без письмової згоди батька громадянина російської федерації ОСОБА_3 .

Змінити прізвище неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_9 , без письмової згоди батька громадянина російської федерації ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422,00 грн.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду з дня складання повного судового рішення.

Суддя Бойко О.М.