Ухвала

від 11.10.2024 по справі 546/1027/24

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/1027/24

номер провадження 2-з/546/7/24

УХВАЛА

іменем України

11 жовтня 2024 року м. Решетилівка Полтавська область

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі судді - Лівер І.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» про скасування державної реєстрації права та визнання недійсним договору оренди землі від 23.11.2023 та скасування його державної реєстрації, третя особа Решетилівська міська рада Полтавської області,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат-Агро» про скасування державної реєстрації права та визнання недійсним договору оренди землі від 23.11.2023 та скасування його державної реєстрації, третя особа Решетилівська міська рада Полтавської області.

Одночасно з поданням позовної заяви представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом накладання арешту на земельну ділянку площею 4,6203 га, кадастровий номер 5324285400:00:010:0004, з цільовим призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Решетилівської міської ради Полтавського району Полтавської області.

В обґрунтування клопотання вказано, що рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 11.01.2024 по справі № 546/1181/23 визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) розміром 4,92 в умовних кадастрових гектарах, розташованого на території Решетилівської міської ради Полтавського району Полтавської області, яке належало ОСОБА_4 на підставі рішення Федіївської сільської ради Решетилівського району Полтавської області від 05.07.2002. З рішення суду вбачається, що позивачкою ОСОБА_1 додано копію рішення Федіївської сільської ради «Про висновок щодо надання земельної частки (паю)» від 05.07.2002 про розгляд заяви ОСОБА_5 , якій так само та на тих самих підставах було надано згоду на надання земельної частки (паю) в розмірі середньої частки (паю) в умовних кадастрових гектарах 4,92 із резервного фонду. У подальшому видане розпорядження голови районної державної адміністрації № 331 «Про надання дозволу на складання державного акту на право приватної власності на землю на території Федіївської сільської ради» від 21.06.2004, яким ОСОБА_6 надано дозвіл на складання державного акту на право приватної власності на землю в розмірі земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах з земель резервного фонду - 4,92 га. Надалі ОСОБА_6 як вбачається з копії інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку було зареєстровано право власності, на земельну ділянку площею 4,6188 га, кадастровий номер: 5324285400:00:010:0025, місце розташування: Полтавська область Решетилівський район Федіївська сільська рада. Як вбачається з викопіюванням з публічної кадастрової карти, що земельна ділянка, кадастровий номер: 5324285400:00:010:0025, яку було виділено ОСОБА_6 поруч залишилась вільною суміжна земельна ділянка. 15.02.2024, після набранням законної сили рішенням суду, я звернулась до Решетилівської міської ради Полтавської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в порядку виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості)) та було долучено викопіювання з технічної документації по складанню Проекту організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП ім. Кірова Федіївської сільської ради (жовтим кольором позначено землі Федіївської сільської ради (резервний фонд)) та з публічної кадастрової карти. Станом на 07.09.2023 земельна ділянка площею 4,6188 га з кадастровим номером 5324285400:00:010:0025 була зареєстрована в Держаному земельному кадастрі, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку. З листа виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області № 01-41/1051 від 14.03.2024 вбачається, що на земельну ділянку, позначену на графічному зображенні, доданого до клопотання, видано Державний акт на право приватної власності на землю площею 4,62 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Решетилівської міської ради Полтавського району Полтавської області. Враховуючи, вищевикладене, задовольнити ваше клопотання не має можливості. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 396704705 від 26.09.2024 вбачається, що земельна ділянка площею 4,6203 га, кадастровий номер 5324285400:00:010:0004 належить ОСОБА_7 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ПЛ № 040413, виданого 18.04.2003 Решетилівською районною державною адміністрацією та перебуває на праві оренди в ТОВ «Бурат-Агро» на підставі договору оренди землі від 23.11.2023. З листа Міністерства юстиції України від 17.04.2024 щодо отримання інформації про використання спеціального бланку нотаріальних документів серії ВВА № 651434 можна встановити, що згідно з інформацією з Єдиного реєстру, яка є у вільному доступі за посиланням: https://rnb.nais.gov.ua, спеціальний бланк нотаріальних документів серії ВВА 651434 витрачений 22.12.2003, код витрачання бланка: 1- Договір про відчуження нерухомого майна, крім земельних ділянок. Позивачка успадкувала після своєї матері право на земельну частку (пай) розміром 4,92 в умовних кадастрових гектарах, однак на даний час не можу реалізувати свого наявного майнового права у право власності на земельну ділянку шляхом виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), яке є непорушним, а тому вимушена звернутися до суду з даним позовом, оскільки відповідач ОСОБА_2 під час розгляду цивільної справи № 546/1181/23 на підставі підробленого державного акту на право приватної власності на землю серії І-ПЛ № 040413 спочатку розробив документацію із землеустрою для державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 5324285400:00:010:0004, а потім державну реєстрацію права власності одночасно з правом оренди у зв`язку з укладенням договору оренди землі з ТОВ «БУРАТ-АГРО». Однак бланк серії ВВА № 651434, який зазначено в державному акті, відповідно до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів було використано 22.12.2003 (код витрачання бланку Договір про відчуження нерухомого майна, крім земельних ділянок). У той же час ОСОБА_2 дійсно був власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_8 , але вона знаходилась в Лиманській Першій сільській раді Решетилівського району Полтавської області, яку ним було відчужено в грудні 2023 року. Особа, яка підробляла відповідачу зазначений державний акт, вказала суміжним власником від «В» до « ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , однак станом на 2003 рік останній не був власником земельної ділянки, оскільки лише його мати оформила право власності на цю земельну ділянку у 2004-2005 роках, якій так само та на тих самих підставах було надано згоду на надання земельної частки (паю) в розмірі середньої частки (паю) в умовних кадастрових гектарах 4,92 із резервного фонду, яку він у подальшому успадкував у 2013 році. Вироком Решетилівського районного суду Полтавської області від 29.01.2024 у справі № 546/514/23 було визнано ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального проступку за ч. 1 ст. 190 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком 2 роки. На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком 1 рік.

Наведене призводить до порушення прав позивача на відновлення законного права, а також спричиняє додаткові витрати на сплату судового збору, затягування вирішення спору. Позивач має обґрунтовані підстави вважати, що у випадку незабезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Заява розглядається судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову та матеріали цивільної справи в межах вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Нормами ч. 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За приписами ч. 3 ст. 153 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Тобто заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Як роз`яснено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в здійсненні захисту законних інтересів позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Так, позивачем заявлено позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання недійсним договору оренди землі від 23.11.2023 та скасування його державної реєстрації

Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в цивільному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Тобто, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Так, судом, з урахуванням наведених доводів в обґрунтування та наданих на їх підтвердження доказів, встановлено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом якого вони звернувся до суду.

Таким чином, враховуючи обсяг позовних вимог, суд вважає, що обраний представником позивача вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказане нерухоме майно відповідає заявленим позовним вимогам та є співмірним і приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви та необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, вирішуючи питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення суд виходить з того, що на час вирішення клопотання про забезпечення позову відсутні будь-які відомості існування визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України обставин, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Згідно ч. 4 ст. 157 ЦПК України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 4,6203 га, кадастровий номер 5324285400:00:010:0004, з цільовим призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Решетилівської міської ради Полтавського району Полтавської області.

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , адреса: Полтавська область, Полтавський район, с. Тури.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред`явлення до виконання ухвали - три роки.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Копію ухвали направити заявнику.

Копію ухвали направити Решетилівському відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, для виконання.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.

Суддя - І.В. Лівер