Рішення

від 11.10.2024 по справі 613/2088/23

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/2088/23 Провадження № 2/613/178/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі

головуючого - судді Шалімова Д.В.,

при секретарі Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу № 613/2088/23, пров. № 2/613/178/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Богодухівської міської ради Харківської області, представник - Нестеренко Т.Ю., Богодухівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків), про позбавлення батьківських прав ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Богодухівської міської ради Харківської області, Богодухівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків), про позбавлення батьківських прав, в якому після уточнення просить: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що 29 червня 2018 року між ним та відповідачкою по справі, було укладено шлюб. Від спільного подружнього життя у них народився - син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачкою не склалося, тому рішенням Богодухівського районного суду від 24 травня 2021 року, шлюб - розірвано. З 2020 року відповідачка бачила дитину лише 3 рази, вона належним чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами ОСОБА_3 , станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти - створились умови, які шкодять інтересам дитини. Відповідачка, покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Мати дитини вживає спиртні напої. Всі питання щодо виховання вирішуються батьком самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки. Дитина знаходиться на повному утриманні батька. У зв`язку з цим, батько звернувся до служби у справах дітей Богодухівської міської ради з проханням позбавити відповідачку батьківських прав, на що йому було рекомендовано звернутися до суду та після проведення перевірки надано висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення матері від виховання дитини, свідомого нехтування своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідачки до своїх батьківських обов`язків.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 22 грудня 2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 12 лютого 2024 року закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до судового розгляду.

ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до їх сина ОСОБА_1 . Пояснив, що дитина проживає з ним, мати з сином не спілкується, не цікавиться його життям, не вітає з днем народженням та святами, не підтримує матеріально. Два роки вона взагалі з дитиною не бачилась. Зазначив, що дитина не знає своєї матері, а мамою називає його рідну сестру. Також підтвердив, що давав дитину матері коли та просила, він їздив до неї на добу.

ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позбавлення її батьківських прав заперечила, пояснила, що після розлучення вони з чоловіком вирішили, що син ОСОБА_1 залишиться проживати з батьком, але за умови, що вона буде з ним бачитись та спілкуватися, на даний час позивач не дає їй можливості бачитись з дитиною, коли вона приїздить до них додому, то до неї ніхто не виходить. Зазначила, що вона брала декілька разів дитину, гуляла з ним. Вона бажає бачитись з сином та спілкуватися, але коли звертається до колишнього чоловіка той відмовляється давати дитину. Підтвердила, що два роки дійсно не спілкувалась з дитиною, але у неї на то були поважні причини, оскільки її теперішній чоловік отримав поранення і вона перебувала з ним на лікуванні та реабілітації, зараз вона бажає бачитись з сином, але їй не дозволяє цього позивач, забороняє їм спілкуватися. Повідомила, що у неї є ще старший син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5, який проживає з нею.

Представник Служби у справах дітей Богодухівської міської ради Харківської області, ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що мати ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні дитини, не спілкується з ним, не підтримує матеріально . Мати не зверталась до Служби з питанням того, що їй забороняють бачитись з дитиною, тому вони вважають, що вона цього не бажає, у зв`язку з чим було надано висновок про доцільність позбавлення її батьківських прав. Щодо умов проживання ОСОБА_2 , її поведінки в сім`ї, нічого не могла пояснити, оскільки її умови проживання не обстежувались.

Представник Богодухівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника, при вирішенні даного питання, покладається на розсуд суду.

Суд, вислухавши сторони та дослідивши надані докази з увагою на їх належність, допустимість та достатність, встановив наступне.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 24 травня 2021 року, розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 29 червня 2018 року Богодухівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 60.

Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Богодухівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 121.

Відповідо до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб, виданої Відділом « Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Богодухівської міської ради №1870 від 20 червня 2023 року, в будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно із копією свідоцтва про шлюб виданого Богодухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівськуому районі Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції серії НОМЕР_2 , 25 серпня 2023 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , актовий запис № 127.

Відповідно до довідки КНП « Центр первинної медико - санітарної допомоги Богодухівської міської ради Харківської області від 21 червня 2023 року, останні два роки дитиною опікується тато, який виконує всі лікарські рекомендації , оскільки у 2019 році дитину було прооперовано - щілина твердого піднебення з розщілиною м`якого піднебення двостороннє.

Позивачем надано до суду письмові пояснення сусідів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та бабусі хлопчика ОСОБА_8 , згідно яких дитина проживає останні чотири роки з батьком, який піклується про нього, купує всі необхідні речі, займається його здоров`ям, проводить із сином багато вільного часу. Мати хлопчика ним не цікавиться , матеріальної допомоги не надає, подарунків на дні народження та свята не дарує, приїздила лише 3-4 рази.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В даному випадку, підставою для позбавлення відповідача батьківських прав позивач зазначає те, що відповідач два роки ухиляється від обов`язку утримувати свого сина, не надає матеріальної допомоги, не вітає зі святами, не дарує подарунків, після розірвання шлюбу дуже рідко бачилась із сином, не цікавиться його життям та інтересами, навчанням, не приймає участь у його вихованні.

Надаючи оцінку доводам позивача з урахуванням пояснень сторін та аналізу наданих доказів, суд бере до уваги, що позивач не дозволяє відповідачці бачитись з дитиною, оскільки даний факт в судовому засіданні він не заперечив.

У своїх поясненнях відповідачка вказала, що вона неодноразово зверталась до колишнього чоловіка з проханням надати можливість побачитись з дитиною, але останній відмовляв, але іноді їй вдавалося його вмовити і вона гуляла з сином на дитячому майданчику.

Наведене у своїй сукупності дає підстави для висновку про те, що поведінка позивача щодо ненадання відповідачці можливості побачитись з сином, не сприяла виконанню нею своїх батьківських обов`язків. Доказів протилежного суду не надано. При цьому суд зауважує на тому, що проживання дитини разом з батьком не вказує на те, що мати втратила інтерес до дитини та її поведінку щодо дитини неможливо змінити на краще. Наявність такого інтересу підтверджується також тим, що у справі, що розглядається, відповідач зайняла активну позицію щодо відстоювання своїх батьківських прав, не самоусунулась від розгляду цієї справи, з`являлась в кожне судове засідання і не змінила своє думки щодо даного позову .

Водночас, права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, позбавлення батьківських прав є передчасним без відповідного висновку органу опіки та піклування щодо попередження батька (матері) про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (ВССУ у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2017).

В даному ж випадку, відповідного висновку органу опіки та піклування щодо попередження відповідачки про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, суду не надано.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до роз`яснень, наданих в Постанові Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 243/13192/19-ц зазначено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (Hunt v. Ukraine, №31111/04, § 58, ЄСПЛ , від 07 грудня 2006 року).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позбавлення відповідачки батьківських прав є невиправданим, настільки крайнім заходом сімейно-правового характеру, який не відповідає інтересам дитини. У цьому випадку, держава, як про це влучно висловився Європейський суд у справах людини у рішенні «Савіни проти України», має допомогти родині у складній ситуації, без застосування радикальних заходів.

В постанові від 02 вересня 2020 року у справі № 557/1101/18 Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, також зауважив, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

В постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 Верховний Суд також зазначив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідачки та її поведінці. Факт заперечення відповідачкою проти позову про позбавлення її батьківських прав, свідчить про її інтерес до дитини.

Таким чином, позбавлення відповідачки батьківських прав можливе за обов`язкової сукупності двох умов: перша - відповідачка втратила інтерес до дитини; друга - її поведінку щодо дитини неможливо змінити на краще.

Ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками ( Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі №735/308/21).

Суд констатує, що позивачем не доведено, що поведінка відповідачки відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками та її поведінка носить винний характер.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 , в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Також, ВССУ у справі № 211/559/16-ц від 01 листопада 2017 року зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідачки відносно дитини не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Відповідно до відповіді Служби у справах дітей Богодухівської міської ради №01-32/1186 від 22 серпня 2024 року, ОСОБА_2 з приводу вчинення перешкод у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_1 з 2023 року до Служби не зверталась.

Згідно зі змісту Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав складеного Богодухівською міською радою №02-23/6198 від 17 жовтня 2023 року, службою у справах дітей Богодухівської міської ради розглянуто та вивчено документи, представлені громадянином ОСОБА_1 , який виховує неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо позбавлення батьківських прав його матері ОСОБА_2 . Встановлено, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 малолітній син залишився проживати разом з батьком. З 2020 року ОСОБА_2 почала проживати окремо від сина та чоловіка, займалася виключно своїм життям, взагалі перестала цікавитися своїм сином, навідувала його декілька разів. Мати не виявляє жодного бажання займатися його вихованням та в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання малолітнього сина не надавала. З 2020 року ОСОБА_1 , самостійно займається вихованням та матеріальним забезпеченням сина. Зі слів батька, мати не привітала та не дарувала подарунків своєму сину ні на День народження, ні на День святого Миколая, ані на Новий рік. Коли дитина хворіла, мати його не провідувала, не цікавилася станом його здоров`я та не надавала жодної матеріальної допомоги на лікування. Мати не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування та медичного догляду. Не бачиться з сином, не здійснює підготовку до дорослого життя та не проявляє інтересу до його внутрішнього світу. Враховуючи вищевикладене, Служба вважає, що доцільно позбавити громадянку ОСОБА_2 , батьківських прав по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд критично оцінює вказаний висновок, оскільки він є недостатньо обґрунтованим, не містить належних доказів на підтвердження свідомого ухилення відповідачки ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків щодо її малолітнього сина.

Суд зазначає, що Службою у справах дітей Богодухівської міської ради Харківської області взагалі не з`ясовувались умови проживання матеріа ОСОБА_2 , її сімейний стан, про що каже відсутність відомостей про зміну прізвища, а висновок про доцільність позбавлення батьківських прав складений односторонньо зі слів батька та оточуючих його осіб

Окрім того, відповідно до ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Отже, такий висновок не є обов`язковим для суду, носить рекомендаційний характер, є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом поряд з іншими доказами у справі, що узгоджується з постановою Верховного Суду у складі колегії судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2024 року у справі №715/1337/23.

Також, суд відхиляє надані на користь позовних вимог копії пояснень матері позивача та сусідок, оскільки ці особи не допитувалися у судовому засіданні за правилами допиту свідків із приведенням їх до присяги свідка, клопотань з цього приводу сторона позивачки не заявляла. До того ж об`єктивність пояснень даних осіб є сумнівною через їх зв`язок з позивачем.

Крім того, судом було опитано дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який пояснив, що проживає з батьком, а матір`ю називає свою тітку. При цьому дитина на контакт з матір`ю не пішла. Також з урахуванням вад у спілкуванні, дитина погано розмовляє, з`ясувати більше позицію дитини не представилось можливим.

В даному випадку позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про те, що відповідачка втратила інтерес до дитини та її поведінку щодо дитини неможливо змінити на краще.

Доходячи до таких висновків, суд звертає увагу на те, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України».

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позовній заяві відмовити.

У зв`язку з тим, що суд дійшов ґрунтовного висновку про відмову у задоволенні позову, судом не вбачається підстав для відшкодування судового збору.

На підставі викладеного вище, керуючись вимогами ст.ст. 19, 155, 164, 166 СК України; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Богодухівської міської ради Харківської області, Богодухівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків), про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлено 11 жовтня 2024 року

СУДДЯ