Рішення

від 06.09.2024 по справі 695/1806/23

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1806/23

номер провадження 2/695/225/24

06 вересня 2024 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Степченка М.Ю.

при секретарі Шевченка В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права на спадщину,

ВСТАНОВИВ:

22.05.2023 до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права на спадщину, в якому позивачі просили суд:

- визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 право власності на майно, яке належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , спадкоємицею якої згідно заповіту від 18.09.1998, реєстр.№ 2341, була ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але юридично не оформила своїх спадкових прав, а саме: 155/600 частин житлового будинку садибного типу з відповідними господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; 5/12 частин земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10га, кадастровий № 7110400000:01:001:0082, за адресою: АДРЕСА_1 .

- визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 право власності на майно, яке належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , спадкоємицею якої згідно заповіту від 18.09.1998, реєстр.№ 2341, була ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але юридично не оформила своїх спадкових прав, а саме 155/600 частин житлового будинку садибного типу з відповідними господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; 5/12 частин земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10га, кадастровий № 7110400000:01:001:0082, за адресою: АДРЕСА_1 .

Свій позов позивачі обгрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла їхня баба ОСОБА_5 , яка за свого життя склала заповіт, відповідно до якого заповіла все належне їй за життя майно своїй дочці і, відповідно, матері позивачок ОСОБА_4 , яка в установлений законом строк подала державному нотаріусу заяву про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 . Проте ОСОБА_4 належним чином своє право на спадщину оформити не встигла, оскільки сама померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті останньої відкрилась спадщина за законом, оскільки заповіт за свого життя вона не склала, тому право на спадкування одержали позивачки - дочки померлої, як спадкоємці першої черги. Позивачки зазначають, що до складу спадщини їхньої покійної матері ввійшло все належне їй на момент її смерті майно, в тому числі нерухоме майно, яке було успадковане ОСОБА_4 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її матері ОСОБА_5 , але не було оформлено у встановленому Законом порядку. В подальшому, позивачки, маючи намір оформити належним чином право на спадщину та отримати відповідні Свідоцтва, звернулися з цього приводу до державного нотаріуса, де їм було відмовлено у видачі Свідоцтв про право на спадщину на нерухоме майно, яке було успадковане ОСОБА_4 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її матері ОСОБА_5 , оскільки на цю спадщину претендував ще один спадкоємець - ОСОБА_6 , дочкою якої є відповідачка в даній справі. З метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивачі звернулись до суду з даним позовом.

У судовому засіданні 16.04.2024р. представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити. У подальшому в судові засідання позивачі та їхній представник не з`явились, проте від представника ОСОБА_7 на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи в його відсутність.

Відповідачка та її представник адвокат Макеєєв В.Ф. у судове засідання не з`явились, але від представника відповідачки надійшло клопотання про розгляд справи в його відсутність.

Суд, заслухавши представника позивачів, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_5 за життя на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.03.1979, реєстр.№ 672 та рішення народного суду Золотоніського р-ну Черкаської обл. від 25.12.1979 належала 31/50 частина житлового будинку садибного типу з відповідними господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а також на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 376258 від 26.08.2009 вона була власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10га, кадастровий № 7110400000:01:001:0082 за адресою: АДРЕСА_1 .

За свого життя ОСОБА_5 склала заповіт від 18.09.1998, реєстр.№ 2341, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй належало б на день смерті і на що вона мала б право, вона заповіла свої дочці ОСОБА_4 (копія якого наявна в матеріалах справи).

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14.07.2012 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що відділом ДРАЦС по м. Золотоноші Золотоніського МРУЮ в Черкаській області був складений актовий запис № 232.

Згідно з нормами ч.1 та ч.2 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.1218 цього ж Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті

Оскільки за свого життя ОСОБА_5 склала заповіт, то після її смерті відкрилась спадщина за заповітом, до складу якої ввійшло все належне їй на момент її смерті майно, в тому числі 31/50 частина житлового будинку садибного типу з відповідними господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та присадибна земельна ділянка площею 0,10га, кадастровий № 7110400000:01:001:0082 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з нормами ч.ч.3,5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. І відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_4 , яка є дочкою ОСОБА_5 що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19.06.1954, свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 30.04.1967, подала 18.09.2012 державному нотаріусу Золотоніської міської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , що вбачається з наявного в матеріалах справи витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 18.09.2012 № 31704039. Але оформити належним чином своє право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 її дочка ОСОБА_4 не встигла, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 померла у віці 71 року, про що Золотоніським міськрайонним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Черкаській області був складений актовий запис № 247 та видане відповідне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 31.08.2018.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, після смерті ОСОБА_5 , крім ОСОБА_4 спадщину прийняла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка являється пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 .

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи, що ОСОБА_6 на момент смерті ОСОБА_5 була пенсіонеркою за віком, відповідно вона мала право на обов`язкову частку в спадщині після смерті матері.

Також суд зазначає, що в матеріалах спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , наявна копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 ОСОБА_8 , батьками якого зазначені ОСОБА_9 та ОСОБА_5 . Однак будь які відомості про прийняття ним спадщини в матеріалах спадкової справи відсутні.

Крім іншого, суд зазначає, що за свого життя ОСОБА_4 заповітів не складала, тому після її смерті відкрилась спадщина за законом, до складу якої, серед іншого, ввійшло все належне їй на момент її смерті майно, в тому числі нерухоме майно, яке вона прийняла після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її матері ОСОБА_5 , але не оформила в установленому Законом порядку, а саме: 31/50 частина житлового будинку садибного типу з відповідними господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та присадибна земельна ділянка площею 0,10га, кадастровий № 7110400000:01:001:0082 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з нормами ЦК України: право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч.3 ст.1223); спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч.1 ст.1258); кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ч.2 ст.1258); у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч.1 ст.1261).

Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 01.12.1975 ОСОБА_1 , є донькою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

ОСОБА_2 також є донькою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 від 20.02.1969.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як доньки померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , є спадкоємцями першої черги за законом після смерті своєї матері та вчинили передбачені нормами ст.ст.1268,1269,1270 ЦК України дії для прийняття спадщини, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також судом установлено, що спадкоємцем померлої ОСОБА_6 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 , є відповідачка ОСОБА_3 , яка належним чином прийняла спадщину після смерті матері шляхом подання письмової заяви про прийняття спадщини до Золотоніської міської державної нотаріальної контори, на підставі якої 28.04.2022 було заведено спадкову справу №51/2022.

Із матеріалів копії спадкової справи №51/2022 не вбачається, що відповідач оформила право на будь яку спадщину.

Постановою державного нотаріуса П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Колодій Г.М. від 06.10.2020 позивачам було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на належне спадкове майно в рівних долях кожній на 31/50 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку, розміром 0.1000 га в межах згідно з планом, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , які належали ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкоємицею якої на зазначену частку, згідно заповіту, посвідченого Сахно В.І., приватним нотаріусом Золотоніського міськнотаріального округу 18 вересня 1998 року за реєстровим № 2341, була її дочка гр. ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але юридично не оформила своїх спадкових прав, оскільки в спадковій справі до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 подана дочкою гр. ОСОБА_6 заява про прийняття спадщини. З наданих документів вбачається, що ОСОБА_6 ймовірно є спадкоємицею на обов`язкову долю, що передбачено ст. 1241 Цивільного кодексу України. Документи, що дають право для закликання як спадкоємицю за законом на обов`язкову долю гр. ОСОБА_6 відсутні, тому, визначити розмір та склад даного спадкового майна не можливо.

З урахуванням вище викладеного позивачі не можуть реалізувати свої спадкові права, тому з метою захисту цих прав позовні вимоги підлягають до задоволення.

З урахуванням викладеного вище та відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України, суд зважає на те, що оскільки мати позивачів ОСОБА_4 прийняла спадщину на підставі заповіту, то вона успадкувала 5/6 частин спадкового майна, а мати відповідачки ОСОБА_6 успадкувала відповідно 1/6 частину спадкового майна.

Відповідно кожна з позивачок має право успадкувати 155/600 частин житлового будинку садибного типу з відповідними господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та 5/12 частин присадибної земельної ділянки площею 0,10га, кадастровий № 7110400000:01:001:0082 за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Звертаючись до суду з даним позовом, Позивачками було сплачено судовий збір за подання позовної заяви кожною з них по 2620,47грн. Враховуючи, що позов задоволено повністю, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з Відповідачки на користь кожної Позивачки належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі по 2620,47грн.

Разом із позовною заявою Позивачками також подано попередні (орієнтовні) розрахунки суми судових витрат, де зазначено, що крім витрат на сплату судового збору, Позивачки понесли витрати на правничу допомогу в розмірі 4200,00грн. кожна. На підтвердження реальності цих витрат Позивачки додали до матеріалів справи квитанції про оплату від 18.05.2023 № 207551950 та № 207570509. В позовній заяві також містяться їхні процесуально-правові вимоги про стягнення з Відповідачки на користь Позивачок понесених останніми судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Указана судова практика є незмінною. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Фіксований розмір гонорару в цьому контексті означає, що в разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що до клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу стороною позивача надані докази на підтвердження обсягу понесених позивачем витрат та їх розміру. З огляду на відсутність заперечень Відповідача проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд приходить до висновку, що клопотання позивачів про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню на суму 4200,00 грн. кожній. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Керуючись ст. 15, 16, 18, 137, 141, 247 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права на спадщину задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 право власності на майно, яке належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , спадкоємицею якої згідно заповіту від 18.09.1998, реєстр.№ 2341, була ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але юридично не оформила своїх спадкових прав, а саме: 155/600 частин житлового будинку садибного типу з відповідними господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; 5/12 частин земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10га, кадастровий № 7110400000:01:001:0082, за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 право власності на майно, яке належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , спадкоємицею якої згідно заповіту від 18.09.1998, реєстр.№ 2341, була ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але юридично не оформила своїх спадкових прав, а саме 155/600 частин житлового будинку садибного типу з відповідними господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; 5/12 частин земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10га, кадастровий № 7110400000:01:001:0082, за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2620,47грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4200,00 грн., а всього 6820,47 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2620,47грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4200,00 грн., а всього 6820,47 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя М.Ю. Степченко