Рішення

від 09.10.2024 по справі 701/283/24

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/283/24

Номер провадження2/701/177/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2024 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого судді - І. Д. Калієвського

за участю секретаря - Г.І. Байдужої

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката: Нечипоренка Віталія Володимировича до ОСОБА_2 , третіх осіб: Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області та Буцької селищної ради Уманського району Черкаської області про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача та третіх осіб про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом.

На підставу своїх вимог спирається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що вбачається зі змісту постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 липня 2023 року, винесеної державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г. Як вбачається з вказаної вище постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, за фактом смерті ОСОБА_3 , на підставі відповідної заяви про прийняття спадщини за заповітом та законом від 22 липня 2022 року, поданої до органу нотаріату сином померлої - ОСОБА_2 , державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г., заведено спадкову справу №125 за 2022 рік. 12 серпня 2022 року до Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області надійшла заява про прийняття спадщини за заповітом в межах спадкової справи №125 за 2022 рік від ОСОБА_1 , яка доводилася рідною сестрою померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за життя останньої. Окрім того, 29 листопада 2022 року до Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області надійшла заява ОСОБА_4 про відмову від прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася після смерті її рідної тітки - ОСОБА_3 , відповідно якої вищезазначений спадкоємець відмовляється від спадкового майна на користь двоюрідного брата - ОСОБА_2 . Разом з тим, за життя ОСОБА_3 було складено заповіт від 29 травня 2018 року, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області ОСОБА_5 , та зареєстрований в реєстрі за №26. Відповідно змісту вказаного вище заповіту від 29 травня 2018 року, ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), діючи добровільно і перебуваючи в здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, будучи попередньо ознайомленою з приписами цивільного законодавства, на випадок своєї смерті склала таке заповітне розпорядження: земельну ділянку загальною площею (розміром) 3,33 га., з кадастровим номером: 7123155300:02:001:0101, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області та право власності щодо якої посвідчується державним актом на право власності на землю серії ЧР №013076, заповіла в рівних частках наступним спадкоємцям: 1/3 частку (1,11 га.,) - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ); 1/3 частку (1,11 га.,) - ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ,); 1/3 частку (1,11 га.,) - ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ). В тексті вказаного вище заповіту окремо зазначено, що секретарем Виконавчого комітету Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області ОСОБА_5 , роз`яснено заповідачу ОСОБА_3 зміст ст. ст. 1222, 1233 - 1236, 1241, 1247, 1248, 1254, 1257, 1307 Цивільного кодексу України. Крім того, у зазначеному заповіті заповідачем ОСОБА_3 виконано рукописний текст на належне підтвердження тієї обставини, що нею прочитано вголос текст заповіту, зміст останнього відповідає її дійсним намірам та вказаний заповіт підписаний нею особисто. 15 липня 2023 року до Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області звернулася ОСОБА_6 , яка діяла від імені та в інтересах спадкоємця за заповітом у спадкові справі №125 за 2022 рік - ОСОБА_1 , на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 13 липня 2023 року за реєстровим №1546, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 3,33 га., з кадастровим номером: 7123155300:02:001:0101, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області. За результатами розгляду вказаної вище заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 липня 2023 року, державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г., на ім`я ОСОБА_1 винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 липня 2023 року, та яку одночасно було скеровано через засоби поштового зв`язку за місцем проживання представника спадкоємця за довіреністю - ОСОБА_6 , що належним чином підтверджується відповідним супровідним листом від 19 липня 2023 року за №54/02-31. В свою чергу, вказана вище постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії містила посилання на ту обставину, що у заповіті від 29 травня 2018 року, посвідченому секретарем Виконавчого комітету Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області ОСОБА_5 , та зареєстрованому в реєстрі за №26 відсутні відомості про час його складення спадкодавцем ОСОБА_3 , що на думку державного нотаріуса Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г., вказує на обставину нікчемності вказаного вище заповіту. В порядку обґрунтування наведеної вище правової позиції в межах спадкової справи №125 за 2022 рік, державний нотаріус послався на нормативні положення ч. 1 ст. 1247 ЦК України, відповідно яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Крім того, зазначена вище постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії містила посилання на ч. 1 ст. 1257 ЦК України, відповідно якої заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Одночасно, у вказаній вище постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії містяться посилання державним нотаріусом зазначається та обставина, що у заповіті від 29 травня 2018 року, посвідченому секретарем Виконавчого комітету Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області ОСОБА_5 , та зареєстрованому в реєстрі за №26, вказано розміри земельних ділянок, які спадкодавець ОСОБА_3 заповіла вищевказаним спадкоємцям, а зокрема по 1,1 га., кожному, а не розмір частки (1/3) у визначеному майні - земельній ділянці загальною площею 3,33 га., з кадастровим номером: 7123155300:02:001:0101. Вказана вище обставина, на думку державного нотаріуса, створює правові підстави для тлумачення складеного ОСОБА_3 заповіту від 29 травня 2018 року у судовому порядку, як то передбачено нормативним положеннями ст. 213 ЦК України. Одночасно, зазначена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії містила відповідні роз`яснення державного нотаріуса щодо можливості звернення спадкоємцем за заповітом - ОСОБА_1 , до органів судової влади у порядку позовного провадження за захистом порушених (невизнаних) спадкових прав у межах спадкової справи №125 за 2022 рік. Разом з тим, за результатами ознайомлення зі змістом матеріалів спадкової справи №125 за 2022 рік, заведеної державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г., нормативними положеннями цивільного (спадкового) законодавства, а також відповідними правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, сформованими за результатами розгляду спорів у даній категорії правовідносин, вбачається обставина наявності достатніх та належних правових підстав для набуття ОСОБА_1 права власності на 1/3 частку земельної ділянки з кадастровим номером: 7123155300:02:001:0101 загальною площею 3,33 га., призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області з огляду на нижченаведене. Так у відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ч. З ст. 202 ЦК України, одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Частиною 5 ст. 202 ЦК України встановлено, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. У відповідності до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Частинами 3-4 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а сам правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно ч. 2 ст. 213 ЦК України, на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. Згідно ч. З ст. 213 ЦК України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Частиною 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Водночас, у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Нормативними положеннями ст. 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно ч. 1 ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Частиною 1 ст. 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. У відповідності до ч. ч. 1-2 ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення та підписується особисто заповідачем. Положеннями ч. 3 ст. 1247 ЦК України встановлено, що заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Відповідно ч. 1 ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. Частинами 1-2 ст. 1256 передбачено, що тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. У відповідності до пп. 1.1. - 1.4. п. 1 глави 3 «Посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 Цивільного кодексу України та особисто подані нотаріусу. Посвідчення заповіту через представників не допускається. У заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача. Заповіт особисто підписує заповідач. Підпунктами 2.1. - 2.3. п. 2 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна про прийняття спадщини. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту, крім випадків, передбачених підпунктом 2.5 цього пункту. У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту. Положеннями пп. 5.1. п. 5 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Порядку вчинення нотаріальних дій встановлено, що при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі. Згідно пп. 1.4. п. 1 глави III «Правила вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року №3306/5, при посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 ЦК України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. Технічні помилки (описки) у заповіті не впливають на його дійсність, не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення. Наявність формальних помилок при складанні заповіту не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності цього правочину, оскільки заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт має письмову форму та посвідчений державним нотаріусом, його зміст був зачитаний уголос та власноруч підписаний заповідачем у присутності державного нотаріуса, заповіт відповідав волі та був зареєстрований у встановленому законом порядку. Особистий підпис заповідача у заповіті свідчить про його вільне волевиявлення та відповідність його волі розпорядження про призначення спадкоємцем за заповітом. Факт не зазначення в тексті заповіту часу його складення, зокрема в розрізі конкретного часового проміжку (моменту) в періоді доби, в жодній мірі не вказує на нікчемний характер вказаного вище одностороннього правочину, вищенаведені обставини не впливають на волевиявлення заповідача щодо розпорядження власним майном, так як за своїм змістом фактично є технічною помилкою, допущеною службовою особою органу місцевого самоврядування, якою було складено заповіт за допомогою технічних засобів та посвідчено у встановленому законодавством порядку. Крім того, слід звернути увагу на непослідовний та юридично необгрунтований характер доводів державного нотаріуса Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г., викладених у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 липня 2023 року, винесеної в межах спадкової справи №125 за 2022 рік з огляду на наступне. Як зазначалося вище за текстом позовної заяви, у відповідності до п.п. 5.1. п. 5 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі. В той же час, у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 липня 2023 року, винесеній державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г., міститься посилання на факт складення ОСОБА_4 заяви про відмову від прийняття спадщини від 29 листопада 2022 року, відповідно якої остання відмовляється від належного їй за заповітом спадкового майна, а саме 1/3 частки земельної ділянки загальною площею 3,33 га., з кадастровим номером: 7123155300:02:001:0101, на користь двоюрідного брата - ОСОБА_2 . Таким чином, при прийнятті вищевказаної заяви ОСОБА_4 про відмову від прийняття спадщини, державний нотаріус Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г., виходив з обставини дійсності заповіту від 29 травня 2018 року, складеного ОСОБА_3 , який був посвідчений секретарем Виконавчого комітету Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області ОСОБА_5 , та зареєстрований в реєстрі за №26. Одночасно, постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 липня 2023 року, винесеної державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г., в межах спадкової справи №125 за 2022 рік містить доводи щодо необхідності тлумачення у судовому порядку зазначеного вище заповіту від 29 травня 2018 року, як то передбачено ст. ст. 213,1256 ЦК України. Разом з тим, предметом тлумачення у розумінні змісту нормативних положень ст. ст. 213, 1256 ЦК України, може бути виключно дійсний правочин, натомість тлумачення нікчемного (недійсного) правочину позбавлене будь - якого юридичного сенсу, оскільки не призведе до настання відповідних правових наслідків щодо визначеного кола заінтересованих в його тлумаченні осіб. За наявних обставин позивач звернулася до суду із даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача повторно в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у процесуальний спосіб, причини неявки визнані поважними невідомі, заяв та клопотань щодо відкладення розгляду справи не надходило, але його неявка за даних обставин не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутність на підставі зібраних доказів з урахуванням його позиції викладеної у відзиві на позов щодо не визнання позовних вимог в повному обсязі..

Представник третьої особи: Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області в судове засідання не з"явився, але надав суду письмову заяву згідно якої просив розгляд справи проводити у його відсутність та не заперечує проти задоволення позовних вимог покладається на думку суду.

Представник третьої особи: Буцької селищної ради Уманського району Черкаської області в судове засідання не з"явився, але надав суду письмову заяву згідно якої просив розгляд справи проводити у його відсутність та не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представника позивача, суд встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.77).

Згідно довідки виконавчого комітету Буцької селищної ради від 21.07.2022 р. спадкоємцями за повітом після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (а.с.78).

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, за фактом смерті ОСОБА_3 , на підставі відповідної заяви про прийняття спадщини за заповітом та законом від 22 липня 2022 року, поданої до органу нотаріату сином померлої - ОСОБА_2 , державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г., заведено спадкову справу №125 за 2022 рік (а.с.14-15).

12 серпня 2022 до Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області надійшла заява про прийняття спадщини за заповітом в межах спадкової справи №125 за 2022 рік від ОСОБА_1 , яка доводилася рідною сестрою померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.91).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.07.2023 р. вбачається що у власності померлої ОСОБА_3 перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 7123155300:02:001:0101 площею 3,3271 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Буцької селищної ради (громади) Уманського району Черкаської області, що і є предметом даного позову (а.с.116-117)

29 листопада 2022 року до Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області надійшла заява ОСОБА_4 про відмову від прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася після смерті її рідної тітки - ОСОБА_3 , відповідно якої вищезазначений спадкоємець відмовляється від спадкового майна на користь двоюрідного брата - ОСОБА_2 (а.с.99).

Разом з тим, за життя ОСОБА_3 було складено заповіт від 29 травня 2018 року, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області ОСОБА_5 , та зареєстрований в реєстрі за №26.

Відповідно змісту вказаного вище заповіту від 29 травня 2018 року, ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), діючи добровільно і перебуваючи в здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, будучи попередньо ознайомленою з приписами цивільного законодавства, на випадок своєї смерті склала таке заповітне розпорядження: земельну ділянку загальною площею (розміром) 3,33 га., з кадастровим номером: 7123155300:02:001:0101, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області та право власності щодо якої посвідчується державним актом на право власності на землю серії ЧР №013076, заповіла в рівних частках наступним спадкоємцям: 1/3 частку (1,11 га.,) - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ); 1/3 частку (1,11 га.,) - ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ,); 1/3 частку (1,11 га.,) - ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) В тексті заповіту окремо зазначено, що секретарем Виконавчого комітету Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області ОСОБА_5 , роз`яснено заповідачу ОСОБА_3 зміст ст. ст. 1222, 1233 - 1236, 1241, 1247, 1248, 1254, 1257, 1307 Цивільного кодексу України. Крім того, у зазначеному заповіті заповідачем ОСОБА_3 виконано рукописний текст на належне підтвердження тієї обставини, що нею прочитано вголос текст заповіту, зміст останнього відповідає її дійсним намірам та вказаний заповіт підписаний нею особисто (а.с.89).

19 липня 2023 року до Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області звернулася ОСОБА_6 , яка діяла від імені та в інтересах спадкоємця за заповітом у спадкові справі №125 за 2022 рік - ОСОБА_1 , на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 13 липня 2023 року за реєстровим №1546, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/3 частку земельної ділянки загальною площею 3,33 га., з кадастровим номером: 7123155300:02:001:0101, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області. За результатами розгляду вказаної вище заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 липня 2023 року, державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г., на ім`я ОСОБА_1 винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 липня 2023 року, та яку одночасно було скеровано через засоби поштового зв`язку за місцем проживання представника спадкоємця за довіреністю - ОСОБА_6 , що належним чином підтверджується відповідним супровідним листом від 19 липня 2023 року за №54/02-31. Постанова містить посилання на ту обставину, що у заповіті від 29 травня 2018 року, посвідченому секретарем Виконавчого комітету Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області ОСОБА_5 , та зареєстрованому в реєстрі за №26 відсутні відомості про час його складення спадкодавцем ОСОБА_3 , що на думку державного нотаріуса Маньківської державної нотаріальної контори Черкаської області Шевченко Н.Г., вказує на обставину нікчемності вказаного вище заповіту. В порядку обґрунтування наведеної вище правової позиції в межах спадкової справи №125 за 2022 рік, державний нотаріус послався на нормативні положення ч. 1 ст. 1247 ЦК України, відповідно яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Крім того, зазначена вище постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії містила посилання на ч. 1 ст. 1257 ЦК України, відповідно якої заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Одночасно, у вказаній вище постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії містяться посилання державним нотаріусом зазначається та обставина, що у заповіті від 29 травня 2018 року, посвідченому секретарем Виконавчого комітету Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області ОСОБА_5 , та зареєстрованому в реєстрі за №26, вказано розміри земельних ділянок, які спадкодавець ОСОБА_3 заповіла вищевказаним спадкоємцям, а зокрема по 1,1 га., кожному, а не розмір частки (1/3) у визначеному майні - земельній ділянці загальною площею 3,33 га., з кадастровим номером: 7123155300:02:001:0101(а.с.14-15).

Суд вирішуючи даний спір керується наступним.

Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, кожна особа мас право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Нормативними положеннями ч. 1 ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. З ст. 202 ЦК України, одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Частиною 5 ст. 202 ЦК України встановлено, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

У відповідності до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Ч. 3-4 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а сам правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно ч. 2 ст. 213 ЦК України, на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Згідно ч. 3 ст. 213 ЦК України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Водночас, у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Нормативними положеннями ст. 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 ст. 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

У відповідності до ч. ч. 1-2 ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення та підписується особисто заповідачем.

Положеннями ч. 3 ст. 1247 ЦК України встановлено, що заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно ч. 1 ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Ч. 1-2 ст. 1256 ЦК України передбачено, що тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

У відповідності до п.п. 1.1. - 1.4. п. 1 глави 3 «Посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 Цивільного кодексу України та особисто подані нотаріусу. Посвідчення заповіту через представників не допускається. У заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача. Заповіт особисто підписує заповідач. Підпунктами 2.1. - 2.3. п. 2 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна про прийняття спадщини. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту, крім випадків, передбачених підпунктом 2.5 цього пункту. У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту. Положеннями п.п. 5.1. п. 5 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Порядку вчинення нотаріальних дій встановлено, що при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі. Згідно п.п. 1.4. п. 1 глави III «Правила вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року №3306/5, при посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 ЦК України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Відповідно правових висновків, що містяться у Постанові третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 9 липня 2020 року у справі №520/11797/16-ц дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Одночасно, у вказаній вище Постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду зазначено, що помилкове зазначення у заповіті часу його складання, з часом його власноручного підписання заповідачем, зазначеним нотаріусом у посвідчувальному написі, за встановлених у цій справі обставин, не впливає на волевиявлення заповідача щодо розпорядження власним майном та не свідчить про нікчемність вчиненого правочину, оскільки за своїм змістом фактично є технічною помилкою, допущеною особою (приватним нотаріусом), яка склала заповіт за допомогою технічних засобів.

Відповідно правових висновків, наведених у Постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №397/1396/19, технічні помилки (описки) у заповіті не впливають на його дійсність, не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення.

Згідно правових висновків, сформованих Другою судовою палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду за результатами розгляду справи №522/904/16-ц у Постанові від 20 травня 2019 року, наявність формальних помилок при складанні заповіту не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності цього правочину, оскільки заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт має письмову форму та посвідчений державним нотаріусом, його зміст був зачитаний уголос та власноруч підписаний заповідачем у присутності державного нотаріуса, заповіт відповідав волі та був зареєстрований у встановленому законом порядку.

В даному випадку особистий підпис заповідача у заповіті свідчить про його вільне волевиявлення та відповідність його волі розпорядження про призначення спадкоємцем за заповітом.

Суд погоджується з позицією представника позивача і в свою чергу зазначає, що заповіт складений ОСОБА_3 від 29 травня 2018 року, посвідченого секретарем Виконавчого комітету Буцької селищної ради Маньківського (на даний час - Уманського) району Черкаської області Солод Л.В., та зареєстрованого в реєстрі за №26, має всі ознаки дійсності, оскільки вищезазначений односторонній правочин заповідачем складено у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення (ч. 1 ст. 1247 ЦК України); підписано особисто заповідачем, наділеним необхідним обсягом цивільної дієздатності (ч. 3 ст. 203 ЦК України; ч. 2 ст. 1247 ЦК України); волевиявлення заповідача було вільним та в повній мірі відповідало його внутрішній волі (ч.3 ст. 203 ЦПК України); посвідчено уповноваженою особою відповідного органу місцевого самоврядування (ч. З ст. 1247 ЦК України; ч. 1 ст. 1251 ЦК України); прочитано вголос заповідачем та власноручно підписано ним (ч. 2 ст. 1248 ЦК України).

Суд також звертає увагу на те, що факт не зазначення в тексті заповіту часу його складення, зокрема в розрізі конкретного часового проміжку (моменту) в періоді доби, в жодній мірі не вказує на нікчемний характер вказаного вище одностороннього правочину, оскільки в розумінні змісту положень ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України та виходячи із сутності та юридичної направленості правових висновків, що містяться Постанові третьої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 9 липня 2020 року у справі №520/11797/16-ц та Постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №397/1396/19, вищенаведені обставини не впливають на волевиявлення заповідача щодо розпорядження власним майном, так як за своїм змістом фактично є технічною помилкою, допущеною службовою особою органу місцевого самоврядування, якою було складено заповіт за допомогою технічних засобів та посвідчено у встановленому законодавством порядку.

У відповідності до нормативних положень п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Водночас, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Праналізувавши вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають до повного задоволення.

Судові витрати, відповідно до ст. 141 ЦПК України слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 19, 23, 30, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 142, 175, 177, 200, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 202, 203, 204, 213, 215, 1216, 1217, 1233, 1234, 1247, 1251, 1252, 1256,1257 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_1 ) право власностіна 1/3частку земельноїділянки з кадастровим номером 7123155300:02:001:0101 площею 3,3271 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Буцької селищної ради (громади) Уманського району Черкаської області, у порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ,зареєстрованого АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ,зареєстрована тажителька АДРЕСА_1 )судові витратиу сумі 1211 грн., (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлений 11.10.2024 р.

Суддя І.Д.Калієвський