Рішення

від 10.10.2024 по справі 711/7491/23

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7491/23

Провадження № 2/711/474/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі: Копаєвій Є.В.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Черкаське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про визнання житлового будинку та земельної ділянки особистою приватною власністю,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив визнати житловий будинок загальною площею 75,0 кв.м., житловою площею 63,5 кв.м., який розташований на земельній ділянці площею 0,0096 га, кадастровий номер: 7110136400:03:012:0073 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - та земельну ділянку площею 0,0096, кадастровий номер: 7110136400:03:012:0073, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , особистою приватною власністю ОСОБА_2 .

В обґрунтування вимог в позові зазначено, що в період перебування у шлюбі з відповідачкою позивачем було придбано житловий будинок та земельну ділянку, на якій знаходиться такий будинок. Придбання такого майна було здійснено за рахунок кредитних коштів, отриманих позивачем від Черкаського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на підставі кредитного договору №24-МБ від 20.11.2020р. До теперішнього часу кредит за кредитним договором №24-МБ від 20.11.2020р. не погашений, але погашення кредиту здійснюється виключно позивачем одноосібно за рахунок коштів його заробітної плати. Фактичне спільне проживання сторони припинили з 2020 року і на теперішній час шлюб між ними розірваний. Після розірвання шлюбу між сторонами фактично відсутній майновий спір щодо належності даного житлового будинку та земельної ділянки, оскільки відповідачка не заперечує тієї обставини, що таке майно відноситься до особистої приватної власності позивача. Проте, враховуючи що відповідачка знаходиться за межами території України, а спірне майно автоматично вважається об`єктом їх спільної сумісної власності, оскільки було набуто у шлюбі, то позивач обмежений у праві одноосібного розпорядження таким майном, внаслідок чого змушений звернутись до суду з даним позовом.

Від відповідачки не надходило письмового відзиву проти позову.

25.10.2023р. судом відкрито провадження у справі із визначенням здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

12.12.2023р. судом закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду.

18.01.2024р. та 12.03.2024р. на адресу суду від імені відповідачки надходили заяви про визнання позову.

04.04.2024р. судом постановлено ухвалу, якою суд ухвалив звернутись до центрального органу юстиції Республіки Польща із дорученням про вручення відповідачці копій процесуальних документів та судового виклику.

14.08.2024р. від районного суду в Валчі І Цивільного відділу Республіки Польща на адресу суду надійшло підтвердження про виконання судового доручення та вручення документів відповідачці.

06.09.2024р. від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових письмових доказів.

В судове засідання відповідачка не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила.

На підставі ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України судом ухвалено рішення про заочний розгляд справи.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Хмельницька Л.М., яка діє на підставі ордеру серії СА №1055670 від 02.10.2023р., підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні з підстав, визначених у позові. Пояснила, що відповідачка не брала участі у виплаті кредитних коштів, за рахунок яких придбано спірне майно. Зазначила, що сторони проживають окремо з 2020 року, а з 2022 року відповідачка проживає на території Республіки Польща. Спірне майно придбано за особисті кошти позивача і відповідачка не заперечує цієї обставини про що зазначила у відповідній заяві, яка посвідчена нотаріально на території Республіки Польща. Натомість без особистої присутності відповідачки позивач не може розпоряджатись спірним майном, оскільки таке майно вважається об`єктом спільної сумісної власності сторін, а відповідачка не бажає приїхати на територію України, щоб врегулювати спірне питання у позасудовому порядку. Оскільки належність спірного майна до особистої приватної власності позивача є оспорюваною, то позивач змушений в судовому порядку доводити належність йому такого майна.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані суду докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 20.07.2012р., який розірваний рішенням Придніпровського районного суду Черкаської області від 06.07.2023р. №711/3839/23, що набрало законної сили 07.08.2023р. /а.с. 11, 13-14 т. 1/.

Предметом спору є житловий будинок загальною площею 75 кв.м., житлова площа 63,5кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі спірний будинок).

Спірний будинок був придбаний позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 19.11.2020р., який було посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю. та зареєстровано в реєстрі за №3612 /а.с. 15-17 т. 1/.

Спірний будинок знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,0096га, кадастровий номер 7110136400:03:012:0073, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (далі спірна земельні ділянка).

Згідно з висновком від 23.10.2023р., складеним суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість спірного будинку та земельної ділянки станом на 23.10.2023р. складає 511560 грн. без врахування ПДВ /а.с. 64 т. 1/.

Спірна земельна ділянка була придбана позивачем одночасно із спірним будинком на підставі договору купівлі-продажу від 19.11.2020р., який було посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю. та зареєстровано в реєстрі за №3615 /а.с. 22-24 т. 1/.

Відповідно до умов договорів купівлі-продажу придбання спірного будинку вчинено за ціною 948392 грн., а спірної земельної ділянки 9600 грн. При цьому грошові кошти за придбання спірної земельної ділянки були отримані продавцем від позивача до підписання відповідного договору купівлі-продажу. В той же час придбання спірного будинку здійснено позивачем за рахунок кредитних коштів, одержаних ним в Черкаському регіональному управлінні Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на підставі кредитного договору №24-МБ АТО від 20.11.2020р. відповідно до «Обласної програми забезпечення учасників АТО та членів їх сімей житлом у 2015-2020 роках», затвердженої рішенням Черкаської обласної ради від 28.08.2015р. №42-1/VI /а.с. 25-31 т. 1/.

За умовами кредитного договору №24-МБ АТО від 20.11.2020р. (далі Кредитний договір) позивач отримав кредит у сумі 948392 грн., який складається із суми кредитних коштів в розмірі 758714 грн. та безповоротної фінансової допомоги в розмірі 189678 грн. Відповідно до умов Кредитного договору повернення кредитних коштів здійснюється позивачем шляхом сплати щомісячних платежів в розмірі 2107,54 грн. протягом 360 місяців, тобто у строк до 19.11.2050р. /а.с. 31/.

Задля забезпечення виконання кредитних зобов`язань позивача за Кредитним договором спірний будинок та спірна земельна ділянка були передані в іпотеку Черкаському регіональному управлінню Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на підставі іпотечного договору від 20.11.2020р., який було посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєксєєвою І.Ю. та зареєстровано в реєстрі за №3667 /а.с. 32-38 т. 1/.

На виконання своїх кредитних зобов`язань за Кредитними договором, починаючи з 26.11.2020р. і до теперішнього часу позивач здійснює щомісячні платежі з погашення кредитної заборгованості в розмірі 2200 грн. на місяць, що підтверджується відповідними квитанціями /а.с. 39-47 т. 1/.

Позивач працевлаштований та займає посаду інспектора-чергового в ГУ НП в Черкаській області у зв`язку з чим протягом 2020-2023 років має стабільний щомісячний дохід у вигляді заробітної плати, а розмір його щорічного доходу по роках складає: 2020 рік 231975,88 грн.; 2021 рік 217680,75 грн.; 2022 рік 541706,14 грн.; з січня по липень 2023 року 306485,27 грн. /а.с. 48-51 т. 1/.

Згідно заяви відповідачки від 10.11.2022р., яка посвідчена приватним нотаріусом Гжегож Міхалскі, що має нотаріальну контору у Валчі Республіки Польща, вона визнає ту обставину, що спірний будинок та спірна земельна ділянка не відносяться до спільної сумісної власності сторін, а є об`єктом особистої приватної власності ОСОБА_2 , оскільки кошти на купівлю такого майна є коштами, які належать ОСОБА_2 , а повернення кредитних коштів по Кредитному договору здійснюється ОСОБА_2 за рахунок коштів, які є його особистою приватною власністю /а.с. 52-53 т. 1/

Згідно інформаційної довідки №393608363 від 05.09.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на спірний будинок (реєстраційний номер об`єкта 2174064771101) та земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта 1875368271101) зареєстровано за позивачем з 19.11.2020р., а з 20.11.2020р. щодо таких об`єктів зареєстроване обтяження у вигляді заборони відчуження на підставі іпотечного договору від 20.11.2020р. №3667.

На теперішній час право особистої приватної власності позивача на спірні будинок та земельну ділянку не визнається, внаслідок дії презумпції спільності майна подружжя, набутого під час перебування у шлюбі. Відсутність згоди відповідачки на укладання договору щодо належності спірного будинку та земельної ділянки до особистої приватної власності позивача обумовило його звернення до суду з даним позовом.

Таким чином предметом спору є врегулювання майнових прав подружжя на майно, набуте у шлюбі, що регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК), Сімейного кодексу України (далі СК) та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 9 ст. 7 СК сімейні майнові відносини між подружжям регулюються нормами СК на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно ст. 60 СК Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 61 СК об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Натомість відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Отже при визначенні права спільної сумісної власності подружжя на майно встановленню підлягають не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя (правові висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від .07.09.2016р. у справі №6-801цс16; від 12.10.2016р. у справі №6-846цс16; від 07.12.2016р. у справі №6-1568цс16).

Співвідношення положень п. 3 ч. 1 ст. 57 та ст. 60 СК дає правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуте подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за особисті кошти, за умови доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тим із подружжя, який її спростовує.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що спірний будинок та земельна ділянка були набуті позивачем у власність в період перебування у шлюбі з відповідачкою, а отже в силу положень ст. 60 СК на таке майно розповсюджується презумпція спільності майна подружжя, незважаючи на те, що таке майно зареєстроване на праві власності лише за позивачем. Натомість позивач має право на оспорення такої презумпції.

В судовому засіданні встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що придбання спірного майна було здійснено за особисті кошти позивача та кредитні кошти, які були позичені позивачем на підставі Кредитного договору. Виконання зобов`язання з повернення кредитних коштів здійснюється позивачем особисто за рахунок його власних коштів, що не заперечується відповідачкою. Також суд бере до уваги, що шлюб між сторонами розірваний рішенням суду від 06.07.2023р., проте зобов`язання позивача з повернення кредитних коштів за Кредитним договором визначено строком до 19.11.2050р., а відтак очевидною є та обставина, що понад 91% кредитних коштів беззаперечно підлягає поверненню за рахунок особистих коштів позивача.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем здійснено оплату вартості спірної земельної ділянки за рахунок грошових коштів, які були його особистою приватною власністю, а також те, що повернення кредитних коштів за придбання спірного будинку також здійснюється позивачем за рахунок його особистих коштів, то він має право вимагати визнання належності йому на праві особистої приватної власності спірного майна.

Окремо суд звертає увагу, що відповідачка знаходиться за межами території України. Неодноразово на адресу суду з Республіки Польща надходили письмові заяви від імені відповідачки від 02.01.2024р. та від 27.02.2024р. /а.с. 160-162, 187-189 т. 1/, в яких зазначено про відсутність з її боку заперечень щодо належності спірного майна до особистої приватної власності позивача.

В порядку надання правової допомоги компетентним судом Республіки Польща відповідачці було 02.07.2024р. безпосередньо вручено копію позовної заяви з додатками та ухвал суду від 25.10.2023р. та від 04.04.2024р., що підтверджується повідомленням про виконання судового доручення /а.с. 1-23 т. 2/. Отже відповідачка достеменно обізнана про наявність даного судового провадження та предмет спору, але жодним чином не повідомляла суд про наявність в неї заперечень щодо позовних вимог та обставин, якими вони обґрунтовані.

Таким чином судом не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про наявність між сторонами неврегульованих суперечок про право власності щодо спірного будинку та земельної ділянки в порядку поділу майна подружжя.

Згідно ст. 392 ЦК власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності, як спосіб захисту, передбачено а. 1 ч. 2 ст. 16, ст. 392 ЦК.

Оцінюючи відповідність обраного позивачем способу захисту його прав та інтересів критеріям ефективності суд звертає увагу, що предметом спору фактично є питання щодо визначення правового статусу майна, набутого в період шлюбу, а результатом його вирішення є врегулювання майнових суперечок сторін та визначення їх правового становища щодо майна, яке є об`єктом спору.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що право власності на спірне майно зареєстроване у встановленому законом порядку за позивачем, внаслідок чого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про належність спірного будинку та земельної ділянки позивачу на праві приватної власності. Натомість належність такого майна до особистої приватної власності позивача оспорюється внаслідок дії законодавчої презумпції спільності майна подружжя, а відтак позивач має право на захист своїх прав у спосіб, передбачений ст. 392 ЦК.

Оскільки за наслідками вирішення справи суд доходить висновку, що позивачем доведено у передбаченому законом порядку обставини, які свідчать, що спірні будинок та земельна ділянка є об`єктом його особистої приватної власності, то позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.

При цьому, варто звернути увагу, що відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачкою не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.

За таких обставин позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 5115,60 грн. /а.с. 65 т. 1/. Натомість, враховуючи що стороною позивача не заявлялось вимог про відшкодування судових витрат, то на підставі ст. 13 ЦПК України суд не розглядає зазначене питання.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Черкаське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про визнання житлового будинку та земельної ділянки особистою приватною власністю задовольнити.

Визнати житловий будинок загальною площею 75,0 кв.м., житловою площею 63,5 кв.м., який розташований на земельній ділянці площею 0,0096 га, кадастровий номер: 7110136400:03:012:0073 за адресою: АДРЕСА_1 , набутий на підставі договору купівлі-продажу від 19.11.2020 року, серія та номер 3612, та земельну ділянку площею 0,0096, кадастровий номер: 7110136400:03:012:0073, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , набуту на підставі договору купівлі-продажу від 19.11.2020 року, серія та номер 3615 особистою приватною власністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст судового рішення складений 10 жовтня 2024 року.

Головуючий: В.М. Скляренко