Ухвала

від 10.10.2024 по справі 343/1177/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 343/1177/24

Провадження № 11-кп/4808/434/24

Категорія ст. 382 ч.1 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Долинського районного суду Івано Франківської області від 27 червня 2024 року, відносно ОСОБА_8 за ст.382 ч.1КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , згідно ст. 89 КК України несудимого, -

в с т а н о в и л а :

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 зазначає, що не погоджується з вироком Долинського районного суду, оскільки він суперечить як вимогам законодавства України, так і моральним засадам суспільства.

Не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації дій, ОСОБА_8 вважає, що судом першої інстанції призначено йому надто суворе покарання.

Зазначає, що свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, згідно ст. 89 КК України не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, є приватним підприємцем, а тому обмеження, передбачені ст. 76 КК України будуть перешкоджати йому в подальшому зайнятті підприємницькою діяльністю.

Просить змінити вирок Долинського районного суду від 27.06.2024 року та призначити йому покарання у виді накладення штрафу в межах санкції ст. 382 ч.1 КК України.

Вироком Долинського районного суду від 27 червня 2024 року, ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік.

Згідно ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 такі обов`язки : періодично з`являтися до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, за наступних обставин.

Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26.11.2023 у справі № 343/2278/23, яка, відповідно до статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, набрала законної сили 05.12.2023, ОСОБА_8 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

У подальшому ОСОБА_8 , будучи належним чином ознайомленим з вищенаведеною постановою, а саме про те, що вказаним рішенням його позбавлено права керування транспортними засобами, оскільки безпосередньо брав участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення частини 1 статті 129-1 Конституції України та частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортним засобом при таких обставинах.

02 квітня 2024 року ОСОБА_8 , діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вищезазначеної постанови, з метою її невиконання щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, близько 10 годин 20 хвилин керував транспортним засобом марки "Skoda Oktavia", н.з. НОМЕР_1 , що, згідно з базою даних Єдиного державного реєстру МВС України, зареєстрований за ТОВ "УІАК", код ЄДРПОУ 38658875, та рухався по вул. Данила Галицького, неподалік будинку № 3, що в селищі Вигода Калуського району Івано-Франківської області, де був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області за порушення правил у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 , підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити, а вирок суду першої інстанції змінити та застосувати щодо обвинуваченого покарання у виді штрафу;

- прокурор заперечив з приводу поданої апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , вважає її необгрунтованою та безпідставною.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вирок суду, слід залишити без змін, з наступних підстав.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370 КПК України, тобто є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 розглянуто в порядку ст.349 ч.3 КПК України, де судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки під час судового розгляду в суді першої інстанції обвинувачений правильно зрозумів зміст обставин кримінального провадження, і у зв`язку із повним визнанням вини, вважав недоцільним дослідження в судовому засіданні доказів, зібраних на досудовому розслідуванні, і що в подальшому він не матиме права оскаржити фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку. Інші учасники судового розгляду проти цього не заперечили.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 наведені в апеляційній скарзі з приводу того, що судом першої інстанції при призначенні йому покарання було не в повній мірі враховано всі пом`якшуючі обставини та призначено надто суворе покарання, на думку колегії суддів є безпідставними та необгрунтованими.

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за скоєний злочин, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому вигляді й розмірі, яке з урахування ступеня тяжкості скоєного злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження скоєння нових злочинів.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, та й іншими особами.

Згідно ст. 65 КК України, суд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до загальної частини цього кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Вимоги цієї норми є імперативними, тобто обов`язковими для застосування судом. Наведені в ній положення зобов`язують суд при призначені покарання врахувати не лише ступінь тяжкості скоєного злочину та обставини, що обтяжують покарання, а й особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції призначаючи покарання обвинуваченому дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання і врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання в силу ст. 66, 67 КК України.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що судом першої інстанції визнано обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого: визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого суд не встановлено.

Окрім цього, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є нетяжким, дані про особу винного, а саме те, що ОСОБА_8 згідно ст. 89 КК України не судимий, позитивно характеризується по місцю проживання, відповідно до довідок КНП «Долинська багатопрофільна лікарня», за допомогою до нарколога та психіатра не звертався, є приватним підприємцем.

Відповідно до даних, які містяться в досудовій доповіді органу пробації про обвинуваченого ОСОБА_8 , він є студентом Прикарпатського національного університету ІІІ курсу, факультет лісове господарство, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. За місцем проживання скарг на його поведінку не поступало. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. Беручи до уваги вказану інформацію, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства чи окремих осіб за умови здійснення нагляду за застосування соціально виховних заходів та покладення на останнього обов`язків.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_8 двічі притягувався до кримінальної відповідальності, згідно судових рішень щодо нього застосовувались покарання у виді штрафу, однак він на шлях виправлення не став, що свідчить про недосягнення мети покарання у виді штрафу, тому суд першої інстанції підставно застосував щодо нього покарання у виді позбавленням волі із застосуванням ст. 75 КК України.

Стаття 65 КК України передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання є необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання виходячи з вимог ст. 50 КК України.

Апеляційний суд вважає, що призначення більш м`якого покарання за інкримінований злочин не відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, не буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як необґрунтовану. Доводи апеляційної скарги поданої обвинуваченим ОСОБА_8 повністю спростовуються висновками суду першої інстанції, які є обґрунтованими належними доказами, яким дана вичерпна правова оцінка.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405,407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення.

Вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_5

ОСОБА_4