Постанова

від 01.10.2024 по справі 910/8822/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. Справа№ 910/8822/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

при секретарі: Реуцька Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Королюк А.О. (виписка з ЄДР від 09.09.2024)

від третіх осіб: не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технічні рішення"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2023

у справі №910/8822/23 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технічні рішення"

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

третя особа Державне підприємство "Гарантований покупець"

про відшкодування 325 154, 93 грн шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові технічні рішення" звернулось із позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг з вимогою про стягненя суми завданої шкоди у розмірі 325 154, 93 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у задоволенні позову ТОВ "Нові технічні рішення" відмовлено повністю. Судові витрати покладено на позивача.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що за період з січня 2021 року по лютий 2022 року державним підприємством «Гарантований покупець», а не відповідачем було нараховано, а позивачем сплачено відшкодування вартості небалансів електричної енергії саме у відповідності до норм чинного за той час законодавства, зокрема ЗУ «Про ринок електричної енергії» та Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, а отже відповідні платежі не можуть вважатись збитками, які були завдані позивачу внаслідок неправомірних дій відповідача.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ "Нові технічні рішення" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/8822/23 повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд залишив поза увагою:

1) надану позивачем практику Верховного Суду щодо неможливості застосування нормативно-правового акту, які суперечать закону;

2) неможливість застосування визнаного протиправним у судовому порядку нормативно-правового акту;

3) доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.12.23 апеляційну скаргу у справі №910/8822/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

З огляду на те, що вказана апеляційна скарга була подана 05.12.2023 безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування у суду першої інстанції матеріалів справи №910/8822/23 та відкладення вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8822/23.

15.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/8822/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 відкрито апеляційне за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технічні рішення" на рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/8822/23. Справу №910/8822/23 призначено до розгляду на 05.03.2024.

29.01.2024 від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечував проти її задоволення з огляду на те, що:

1) підпункт 8 пункту 1 змін до постанови №641, затверджених НКРЕКП від 15.01.2021 №46, втратив чинність з моменту набрання рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2021 у справі № 640/4069/21 законної сили, а саме з 08.09.2021, а отже, у період з 16.01.2021 по 08.09.2022 вказаний підпункт був чинним, діяв та застосовувався для розрахунків вартості врегулювання небалансів електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за "зеленим тарифом";

2) недоведеність обставин неправомірної поведінки відповідача та розміру завданої шкоди;

3) нерелевантність наведеної позивачем практики.

05.03.2024 через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення до матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 розгляд справи було відкладено до 02.04.2024.

02.04.2024 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 клопотання було задоволено, розгляд справи відкладено до 14.05.2024.

14.05.2024 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 клопотання було задоволено, розгляд справи відкладено до 18.06.2024.

10.06.2024 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №910/9295/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 розгляд справи відкладено до 16.07.2024.

16.07.2024 судове засідання не відбулось в зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, ухвалою розгляд справи перенесено до 17.09.2024.

17.09.2024 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 клопотання було задоволено, розгляд справи відкладено до 01.10.2024.

У судове засідання, 01.10.2024 представники позивача та третьої особи не з`явились, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце справи сторони повідомлялись належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів до їх електронних кабінетів через систему «Електронний суд», що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа. (а.с.72-75 т.3)

Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового ухвалу на офіційну електронну адресу особи.

Частинами 5 та 7 ст. 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, колегія суддів, зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та третьої особи у судовому засіданні 01.10.2024.

Так у судовому засіданні, колегія суддів заслухавши думку представника відповідача щодо клопотання позивача від 10.06.2024 про зупинення провадження у справі, ухвалила відмовити в його задоволенні, оскільки ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.06.2024 касаційне провадження у справі №910/9295/23 було закрито, а отже відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

Представник відповідача, у судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08 лютого 2020 року між Державним підприємством "Гарантований покупець" (гарантований покупець, третя особа) та ТОВ "Нові технічні рішення" (виробник за "зеленим" тарифом, позивач) укладено договір №1006/01/20, відповідно до умов якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641. (а.с.97-103 т.1)

Позивач є суб`єктом правовідносин з виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом, правове регулювання яких здійснюється Законом України "Про ринок електричної енергії" та Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що були затверджені постановою № 641 від 26.04.2016 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

15 січня 2021 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову № 46 "Про затвердження Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 квітня 2019 року №641", а саме затверджено Зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 квітня 2019 року №641 "Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом", а саме до пункту 9.3 Порядку, в редакції від 16.01.2021 року, обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за зеленим тарифом р, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t, торгової зони z розраховується за формулою (далі - Формула), що наведена в цьому пункті.

Також, визначено, що згідно з абзацом 2 пункту 9.3 глави 9 вищевказаного порядку у випадку отримання оновлених даних комерційного обліку по генеруючи одиницях продавця або споживача за «зеленим» тарифом р, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця, розрахунок обсягу відшкодування здійснюється з урахуванням таких даних.

Наслідок зазначених змін, на думку позивача, виробники за «зеленим» тарифом повинні були сплатити свої небаланси, небаланси групи та компенсувати гарантованому покупцю витрати останнього, що виникли у зв`язку із неможливістю продавати придбану у виробників за «зеленим» тарифом електричну енергію, що призвело до значного перевищення фінансової відповідальності виробників при відсутності вини за вчинення небалансу.

В подальшому, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі №640/4069/21 позов задоволено; визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою від 08.09.2022 Верховного Суду по справі №640/4069/21 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 в цій справі скасовано і залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07. 2021 р.

Разом з тим, за період з січня 2021 по лютий 2022 Гарантованим покупцем нараховано, а позивачем сплачено відшкодування вартості небалансів електричної енергії на підставі пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії на суму 821 909,71 грн.

Посилаючись на ст. 1173 ЦК України позивач вказує на те, що внаслідок прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постанови, яка була скасована у судовому порядку, позивачу було завдано шкоди, оскільки на підставі п. 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтеративних джерел енергії, в редакції постанови НКРЕКП №46 від 15.01.2021, Гарантованим покупцем нараховано вартість врегулювання небалансу електричної енергії за період з січня 2021 по лютий 2022 на суму 821 909,71 грн. Оскільки формулу, на підставі якої здійснено розрахунок, скасовано у судовому порядку, відповідний розрахунок повинно б бути здійснено на підставі норм п.9.3 глави 9 Порядку, що діяв станом на 15.01.2021 до прийняття відповідачем неправомірної постанови, що призвело до завдання позивачу шкоди у розмірі 325 154,93 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що за період з січня 2021 року по лютий 2022 року державним підприємством «Гарантований покупець», а не відповідачем було нараховано, а позивачем сплачено відшкодування вартості небалансів електричної енергії саме у відповідності до норм чинного за той час законодавства, зокрема ЗУ «Про ринок електричної енергії» та Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, а отже відповідні платежі не можуть вважатись збитками, які були завдані позивачу внаслідок неправомірних дій відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Статтею 22 ЦК України передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. До збитків віднесено: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Аналіз зазначених положень законодавства свідчить про те, що відповідальність за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цього органу. Водночас для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, необхідною є наявність усіх інших елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (рішення, дії чи бездіяльність) особи, що завдала шкоду; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками (збитки мають бути наслідком саме протиправної поведінки особи, що завдала шкоду, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого потерпілого або третіх осіб). Тобто, відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім і невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають зазначеного прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, при зверненні до суду з позовом про відшкодування збитків, які завдано юридичній особі в результаті прийняття незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, позивач має довести факт нанесення матеріальної шкоди позивачу саме такою неправомірною діяльністю та наявність причинно-наслідкового зв`язку між нанесеною шкодою та діяльністю відповідача.

Верховним Судом неодноразово, зокрема у постанові від 17.01.2022 у справі №910/1904/20 вказано, що неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 по справі №925/556/21 вказала, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.

Частинами 1, 6, 7 ст. 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" унормовано, що усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку.

Згідно частини 4 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники зобов`язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії за цінами, визначеними відповідно до правил ринку, у разі невиконання ними акцептованих оператором системи передачі погодинних графіків електричної енергії з урахуванням особливостей, встановлених частиною шостою статті 71 цього Закону для виробників за "зеленим" тарифом та виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Відповідно до п. 6 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний стати стороною, відповідальною за баланс (далі - СВБ) балансуючої групи гарантованого покупця, до складу якої входять виробники, яким встановлено "зелений" тариф, а також виробники, які за результатами аукціону набули право на підтримку, з якими він уклав двосторонні договори.

Частиною 8 статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що стаття 71 цього Закону та правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця визначають особливості функціонування балансуючої групи гарантованого покупця.

Згідно частини 2 статті 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники електричної енергії, яким встановлено "зелений" тариф, мають право продати електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії -вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього гарантованому покупцю відповідно до цього Закону.

З цією метою виробники, передбачені частиною другою цієї статті, зобов`язані:

1) стати учасником ринку у порядку, визначеному цим Законом;

2) укласти з гарантованим покупцем двосторонній договір за типовою формою договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом або за типовою формою договору про купівлю-продаж електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку; 3) увійти на підставі договору до балансуючої групи гарантованого покупця; 4) щодобово подавати гарантованому покупцю погодинні графіки відпуску електричної енергії на наступну добу у порядку та формі, визначених двостороннім договором з гарантованим покупцем.

Згідно частини 6 статті 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" за відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії виробників, яким встановлено "зелений" тариф, та виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, від їхніх погодинних графіків відпуску електричної енергії виробниками, які входять до балансуючої групи гарантованого покупця, відшкодовується частка вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця відповідно до цього Закону та правил функціонування балансуючої групи гарантованого покупця.

Вказане свідчить про те, що гарантований покупець є стороною, відповідальною за баланс всіх учасників балансуючої групи гарантованого покупця, які здійснюють продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом або за аукціонною ціною.

Положення ст. 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця виробниками, які входять до балансуючої групи гарантованого покупця, ставить в залежність від відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії названих виробників від їх погодинних графіків відпуску електричної енергії, тобто від власних небалансів виробників.

Пунктом 9.2 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, який затверджено постановою №641 від 26.04.2019 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг унормовано, що продавцями та споживачами за "зеленим" тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу відповідно до Закону та цього Порядку.

У пункті 9.3 вказаного Порядку, на час виникнення спірних правовідносин, було визначено, що обсяг відшкодування продавцем або споживачами за "зеленим" тарифом гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу в розрахунковому періоді розраховується за формулами, які наведено у пункті.

Позивач є суб`єктом правовідносин з виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом, правове регулювання яких здійснюється Законом України "Про ринок електричної енергії" та Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджені постановою №641 від 26.04.2016 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

15 січня 2021 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову № 46 "Про затвердження Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 квітня 2019 року №641", а саме затверджено Зміни до постанови №641 "Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом".

Підпунктом 8 пункту 1 Змін у главі 9 Порядку пункти 9.2-9.4 замінено п`ятьма новими пунктами, зокрема, за пунктом 9.2 Порядку продавцями та споживачами за "зеленим" тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця відповідно до Закону та цього Порядку.

Відповідно до пункту 9.3 Порядку, в редакції станом на 16.01.2021, обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z розраховується за формулою (далі - Формула), що наведена у цьому пункті.

Згідно з абзацом 2 пункту 9.3 глави 9 Порядку у редакції станом на 16.01.2021, у випадку отримання оновлених даних комерційного обліку по генеруючих одиницях продавця або споживача за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця, розрахунок обсягу відшкодування здійснюється з урахуванням таких даних.

Постановою від 08.09.2022 Верховного Суду по справі №640/4069/21 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року в цій справі скасовано і залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 р., яким визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

За змістом ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття (ч. 1 ст. 359 КАС України).

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що в межах розгляду справи № 640/4069/21 у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023 (яку залишено в сили постановою Верховного Суду від 08.09.2022) було визначено момент втрати чинності підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови комісії від 26.04.2019 № 641, затвердженого постановою відповідача від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, а саме відповідно до частини 2 статті 265 КАС України з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 набрало законної сили 08.09.2022, то саме з вказаної дати відповідно і втратив свою чинність підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що необґрунтованими є твердження скаржника про протиправність дій відповідача щодо застосування положень такого Акту у період, коли він був чинним та не скасованим.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зауважив на тому, що відмінність у правових наслідках визнання нормативно-правового акта недійсним та нечинним, полягає в моменті виникнення відповідних правових наслідках.

Таким чином, саме чинність підпункту 8 пункту 1 Змін до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, який втратив свою чинність 08.09.2022, у період дії спірних правовідносин з січня 2021 по квітень 2022 і була підставою нарахування гарантованим покупцем відшкодування вартості небалансів електричної енергії за певною формулою.

При цьому, для відшкодування шкоди позивачу слід довести які саме неправомірні (на момент їх вчинення) дії відповідача-1 призвели до завдання певних збитків.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що скасування у судовому порядку пункту постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, не може вказувати на неправомірну поведінку останнього, як обов`язкової складової предмету доказування у спорі про стягнення шкоди на підставі ст.1173 ЦК України.

Натомість, для відшкодування шкоди позивачу слід довести які саме неправомірні (на момент їх вчинення) дії відповідача призвели до завдання певних збитків.

При цьому, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником.

За період з січня 2021 по лютий 2022 Державним підприємством "Гарантований покупець" (а не відповідачем) нараховано, а позивачем сплачено відшкодування вартості небалансів електричної енергії саме у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про ринок електричної енергії" та Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, а отже, відповідні платежі не можуть вважатись збитками, які були завдані позивачу внаслідок неправомірних дій відповідача.

Інших доказів чи обґрунтування вчинення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг неправомірних дій саме стосовно позивача останнім не надано.

Щодо судової практики Верховного Суду, яку наведено позивачем в обґрунтування позовних вимог, слід зазначити наступне.

Згідно ч.ч. 5, 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 по справі № 154/3029/14-ц вказала, що висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово "подібний" в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін "подібні правовідносини" може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

Відмінність фактичних обставин справи, яка розглядається, порівняно з фактичними обставинами справи, у якій Великою Палатою Верховного Суду висловлена правова позиція, за відсутності різних підходів судів до вирішення подібної правової проблеми з такими ж фактичними обставинами не є підставою для уточнення висновків Великої Палати Верховного Суду.

При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20)).

Разом з тим, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, наведені позивачем правові позиції Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду викладені щодо правовідносинах, жодні з яких не стосуються відшкодування шкоди у порядку ст. 1175 ЦК України, а отже, не можуть бути застосовані судом у данні оцінки обставинам наявності всіх складових відшкодування шкоди.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо наданого позивачем висновку експерта №45 від 28.08.2023 (а.с. 35-49 том 2), колегія суддів зазначає, що такий висновок не спростовує висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача заявлених збитків, при цьому у висновку наведено лише можливий розмір таких збитків за результатами відповідних розрахунків, в той час як питання права (як наявність або відсутність підстав для застосування такої відповідальності і наявності/відсутності для цього підстав) не можуть бути предметом висновку експерта.

Дослідивши матеріали наявні у справі, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дав належну оцінку доказам у справі та виніс законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищезазначене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надано, а тому погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/8822/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технічні рішення" на рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/8822/23 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2023 у справі №910/8822/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/8822/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 11.10.2024

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук